Складання опису патенту (корисної моделі) або раціоналізаторської пропозиції і оформлення графічних матеріалів на розроблений тз.

 

1. Мета роботи.

Ознайомитися з основними ознаками винаходу і методикою його виявлення; вивчити структуру і правила оформлення винаходу; відповідно до правил скласти опис та креслення винаходу.

2. Тривалість заняття – 6 академічних годин.

3. Обладнання робочого місця: міліметровий папір формату А4, набір креслярського інструменту, калькулятор, комп’ютер з програмним забезпеченням.

4.  Місце проведення заняття: лабораторія №38 розрахункового курсу кафедри сільськогосподарських машин.

5. Загальні відомості

Об’єкти винаходу

Розрізняють наступні об’єкти винаходу: пристрій, спосіб, речовина, винахід на застосування. Отже, технічне рішення, що просять визнати винаходом, повинне чітко підпадати під один із встановлених об’єктів. У противному випадку це - або відкриття, або наукова гіпотеза, або організаційна пропозиція.

Пристрій - це система розташованих у просторі елементів, певним чином взаємодіючих; спосіб - це сукупність прийомів, виконуваних у визначеній послідовності або з дотриманням визначених правил, наприклад протягом визначеного часу або у визначених умовах (при визначеній температурі, визначеному значенні струму й ін.); речовина, являючи собою визначену структуру, характеризується розташуванням складових елементів у просторі.

Ознакою об’єкта винаходу називають усяку внесену до формули винаходу вказівку на використання в об’єкті винаходу елемента (вузла або деталі в пристрої, операції або прийому в способі, інгредієнта або компонента в речовині); на особливу форму будь-якого згаданого у формулі елемента; на взаємне розташування елементів; на наявність або форму зв’язків між елементами, на співвідношення розмірів елементів, усяку вказівку на параметри, що характеризують температурні, тимчасові, електричні й інші режими.

Пристрій як об’єкт винаходу - це нове, що володіє істотними відмінностями, що дає при виготовленні й (або) використанні позитивний ефект, спорудження, виріб, що є конструктивним елементом або сукупністю конструктивних елементів, що знаходяться у функціонально-конструктивній єдності.

Пристроєм називають агрегати, машини, механізми, знаряддя праці, інструменти й інші продукти упредметненої праці, призначені для виконання виробничих і технологічних процесів, для впливу на природу або для задоволення будь-якої потреби суспільства.

Пристрої можна розділити на два види.

До першого виду відносяться пристосування, інструменти, знаряддя праці, готові вироби. Пристрої першого вигляду характеризуються тим, що ні вони самі, ні елементи, з яких вони складаються, у процесі роботи не зв’язані між собою функціонально, наприклад, слюсарні або столярні інструменти, деталі до їхнього складання і т.п.

До другого виду відносяться агрегати, механізми, прилади, електричні схеми й ін., окремі вузли або деталі яких у процесі використання знаходяться у функціональному взаємозв’язку. Часто одним з елементів пристроїв цього вигляду є джерело енергії.

Спосіб як об’єкт винаходу - це новий, що володіє істотними відмінностями і дає при використанні позитивний ефект, процес виконання взаємозалежних дій, необхідних для досягнення поставленої мети.

До способів відносяться:

1) способи видобутку, заготівлі й одержання сировини і матеріалів;

2) технологічні процеси як сукупність дій, спрямованих на матеріальні об’єкти з метою їхнього корисного перетворення - процеси обробки і переробки сировини і напівфабрикатів у готові продукти і вироби;

3) способи запобігання готових речовин від шкідливих впливів, забезпечення їхньої схоронності, а також маркірування, розфасування, укладання, дозування, упакування продуктів і виробів;

4) способи виміру, іспиту і контролю готовності, надійності, відповідності до заданих параметрів штучно створених або існуючих у природі об’єктів або явищ;

5) способи монтажу, складання й установлення виробів, устаткувань, спо­руджень;

6) способи налагодження, настроювання, догляду, керування і регулювання, попередження аварійних ситуацій, що забезпечують нормальне функціонування приладів, машин, агрегатів, потокових ліній;

7) способи знищення і переробки виробничих або інших відходів, очищення, охорони зовнішнього середовища від забруднень і т. п.;

8 способи впливу на природні процеси і явища з метою додання ними корисного напрямку - способи закріплення сипучих пісків; стимулювання росту рослин і тварин; селекції і т.п.;

9) способи профілактики, діагностики і лікування захворювань людей і тварин.

Спосіб характеризується наступними ознаками:

1) прийомами, операціями, тобто різними цілеспрямованими діями, чиненими для досягнення визначеної мети. Сукупність і послідовність операцій складає закінчений технологічний процес;

2) послідовністю операцій. Послідовність операцій у технологічному процесі може бути різною. Часто однорідні технологічні процеси включають однакові операції, але розрізняються їх послідовністю;

3) режимом проведення операції, тобто параметрами (температурою, тиском, концентрацією, часом - у хімії; зусиллям різання, стійкістю ріжучого інструменту - у металообробці і т.п.), якими характеризується операція;

4) співвідношенням матеріалів, використовуваних при проведенні процесів;

5) використанням елементів (апаратів, механізмів, машин, контрольно-вимірювальних приладів і т.п.) й матеріалів (сировини, напівпродуктів, каталізаторів) при проведенні процесу.

Речовина як об’єкт винаходу - це нове, штучно створене матеріальне утворення, що володіє істотними відмінностями, що є сукупністю взаємозалежних елементів, інгредієнтів, виробництво й (або) використання якого дає позитивний ефект.

У винахідницькому праві під речовиною розуміють штучно створені матеріали, що характеризуються своїм складом, які звичайно єдині за своєю структурою й використовуються для виготовлення різних елементів або як готовий продукт:

1) речовини, отримані механічним змішуванням інгредієнтів;

2) речовини, отримані фізико-хімічними перетвореннями, при яких разом з механічним змішуванням відбуваються деякі практично хімічні процеси, що виявляються важко;

3) речовини, отримані хімічним способом, або хімічні сполучення, у тому числі і високомолекулярні.

Винахід на застосування

Традиційним для винахідництва є або удосконалювання, поліпшення відомих прототипів - пристроїв, речовин, способів, або створення нових способів, пристроїв, речовин. В обох випадках винахідницька творчість спрямована на удосконалювання структури відомих предметів, тобто пошуки нових схемних, кількісних, технологічних, рецептурних та інших характеристик, або на створення нових структур, наприклад: нових машин, хімічних сполучень і т.п.

Винахід на застосування народилося з потреби обмежити монополію патентодержача, якому належить основний винахід: оскільки нове несподіване застосування - це своєрідний обхід патенту, тому напрошується питання про його охорону.

У системі об’єктів винаходу на застосування посідає окреме місце. Якщо пристрої, способи, речовини - штучно синтезовані предмети, що характеризуються певним чином у просторі і часі, то винахід на застосування характеризується використанням відомих об’єктів у нових відносинах - у новій функції або в нових, нетрадиційних умовах.

Однак було б неправильно розглядати категорію винаходу на застосування як щось неподільне: воно містить у собі ряд диференційованих категорій.

Функціональний винахід - те, у якому можливість використання відомого об’єкта за іншим призначенням зв’язана з виявленням його нової функції.

Винахід на перенос - те, у якому для рішення нової задачі використовуються уже відомі якості даного об’єкта; відомий предмет переноситься до іншої області.

Селективний винахід - те, у якому можливість використання якої-небудь речовини або групи речовин відомого класу з’єднань заснована на виявлених винахідником коштовних властивостях цієї речовини.

Отже, винахід на застосування характеризується новим відношенням предмета до інших предметів, що дозволяє використовувати його за новим, не традиційним для даного предмета призначенням. Цей специфічний об’єкт винаходу не характеризується ні конструктивними, ні технологічними, ні якісними (рецептурними) ознаками. Сутністю винаходів на застосування є використання відомих або нових властивостей предметів у нових умовах, коли таке використання не очевидне для фахівців.

Методика і послідовність виявлення винаходу в заявці

Коли в технічній розробці або дослідженні виявлене технічне рішення, що володіє істотними відмінностями і дає позитивний ефект, на нього оформляється заявка на винахід. Але в момент оформлення заявки або безпосередньо перед її оформленням продовжується робота з виявлення винаходу в технічному рішенні, що закінчується формулюванням предмета винаходу. Цю роботу звичайно називають виявленням винаходу в заявці.

Етап перший - виділення ознак, що характеризують запропоноване техні­чне рішення. Для цього роблять аналіз - уявну розбивку рішення на складові його частини.

Якщо аналізується пристрій, необхідно перелічити всі основні вузли, агрегати, деталі, з яких він складається, указати їхній взаємозв’язок, форму виконання і при необхідності - найважливіші співвідношення розмірів.

Якщо аналізується спосіб, то перелічують операції, з яких він складається, їхня послідовність у технологічному процесі і режим проведення, матеріали і речовини, що беруть участь у процесі, прилади для проведення операцій й ін.

Етап другий - розмежування ознак, виявлених на попередньому етапі, на істотні і несуттєві.

Етап третій - формулювання мети винаходу або задачі, якої стосується дане технічне рішення.

Етап четвертий - визначення виду об’єкта винаходу і перевірка єдності винаходу. Ця робота також носить контрольний характер, тому що повинна бути проведена на відповідному етапі виявлення охороноспроможного рішення в технічній розробці.

Етап п’ятий - виділення ознак, що характеризують аналоги. Ця робота проводиться точно так саме, як виділення ознак у запропонованому технічному рішенні.

Етап шостий - розмежування ознак, що характеризують аналоги, на істотний і несуттєві і поділ істотних ознак за типами, характерним для даного виду об’єкта.

Етап сьомий - проведення порівняльного аналізу істотних ознак запропо­нованого рішення із істотними ознаками аналогів. Під час проведення порівня­льного аналізу визначаються ознаки заявленого об’єкта, подібні ознакам аналогів. Подібними називаються ознаки ідентичні або еквівалентні. Ідентичні ознаки - це ознаки, що збігаються за виконуваними функцією й формою, тобто за конструкцією, матеріалом, технологією і т.п. Еквівалентними називаються ознаки, що збігаються за виконуваними функцією і досягнутим результатом. Під час визначення еквівалентності ознак береться до уваги їхня взаємозамінність, тобто виконання ними однакової функції при відмінності за формою виконання (за конструкцією, технологією або матеріалом).

Етап восьмий - перевірка правильності вибору прототипу технічного рішення, що заявляється.

Етап дев’ятий - виявлення позитивного ефекту. Позитивний ефект - це новий, більш високий результат, одержуваний при реалізації винаходу у порівнянні з результатом, одержуваним від використання прототипу.

Етап десятий - складання формули винаходу. Проведена на попередніх етапах робота підготовляє матеріал для складання формули винаходу. І якщо ця робота проведена досить ретельно, то формулювання предмета винаходу звичайно не викликає утруднень.

Утруднення, що зустрічаються при складанні формули винаходу, свідчать звичайно, що або дана пропозиція не може бути кваліфікована як винахід, або на якому-небудь із етапів виявлення винаходи допущені серйозні помилки. І навпаки, якщо формула винаходу легко складається, дана пропозиція, як правило, може бути кваліфікована як винахід.

 

Методика виконання роботи

Опис винаходу

Опис винаходу - найважливіша частина заявки. Від старанності, повноти і правильності опису винаходу залежить подальша доля заявки і самого винаходу.

Мова, використовувана при складанні опису, і особливо формули винаходу, специфічна, відрізняється від мови звичайної технічної публікації. Використання саме такої мови дозволяє розібратися в технічній сутності заявки, і мати досконалий в юридичному відношенні опис і формулу винаходу.

Опис з формулою винаходу повинні:

- цілком розкривати технічну сутність винаходу і містити достатню інфо­рмацію для подальшого розроблення (конструктивного або технологічного) об’єкта винаходу або його безпосереднього використання (наприклад, у випадку технічного рішення, що полягає в застосуванні відомого об’єкта за новим призначенням);

- давати точне і ясне уявлення про новизну, істотні відмінності і позитив­ний ефект заявленого технічного рішення, про внесок, що робиться винаходом у дану сферу техніки.

Опис винаходу повинен мати наступну обов’язкову структуру: назва винаходу і клас МКВ (міжнародна класифікація винаходів), до якого він, на думку заявника, відноситься; сфера техніки, до якої відноситься винахід, і переважна область використання винаходу; характеристика аналогів винаходу; характеристика прототипу, обраного заявником; критика прототипу; мета винаходу; сутність винаходу і його відмітні ознаки; перелік фігур графічних зображень (якщо вони необхідні); приклади конкретного виконання; формула винаходу.

Назва винаходу. Має бути короткою і точною, містити не більш 8-10 значущих слів і відповідати сутності винаходу; повинна характеризувати призначення об’єкта або вказувати на належність до визначеної галузі техніки. Правильне формулювання назви має велике техніко-інформаційне значення, оскільки носії патентної інформації (публікації в офіційних виданнях, картотеки) містять лише назву винаходу.

Сфера техніки, до якої відноситься винахід. Складання опису варто починати з вказівки сфери техніки, до якої відноситься винахід, і переважної області його використання. Цю частину опису звичайно починають словами: винахід відноситься до...

Характеристика аналогів винаходу. Варто описати відомі раніше аналогічні рішення тієї ж задачі (аналоги), тобто об’єкти винаходу тієї ж назви, як й той, що заявляється, подібні з ним за технічною сутністю і результатом, що досягається при їхньому використанні.

Аналоги наводяться з числа найбільш близьких до об’єкта, що заявляється, із прогресивних у цій сфері технічних рішень, відомих на час складання заявки, з якими об’єкт, що заявляється, порівнюється за ефективністю. При цьому використовуються дані з довідки про дослідження заявленого об’єкта за патентною і науково-технічною літературою.

У стислій характеристиці аналога (або аналогів), тобто в описі технічної сутності відомих об’єктів, мають бути розкриті його (їх) істотні ознаки й обов’язково зазначити всі ті з них, що мають подібність з ознаками заявленого об’єкта. Мають бути відзначені і недоліки аналогів, що частково або цілком усуваються у винаході, що заявляється.

Характеристика прототипу. Описують конкретний відомий пристрій, спосіб або речовину, найбільш близьку за технічною сутністю і позитивним ефектом, що досягається, до винаходу, що заявляється, тобто найбільш близький з раніше наведених аналогів. При цьому необхідно відзначити усі істотні ознаки прототипу, загальні для нього і заявленого об’єкта винаходу. У цьому розділі має бути наведене бібліографічне посилання на джерело, у якому описаний обраний заявником прототип.

Критика прототипу. Тут описують тільки ті його недоліки, що усуваються винаходом. Недоліки, властиві відомим технічним рішенням, наводять об’єктивно, без перебільшень. Це особливо стосується тих випадків, коли як прототип наводять об’єкт, що існує. Описуючи недоліки прототипу, треба, по можливості, указати, наслідком яких причин ці недоліки є.

Мета винаходу. Викладається об’єктивно й обґрунтовано. Об’єктивність мети улаштовується необхідністю задоволення суспільної потреби, що викликала до життя дане рішення технічної задачі, або необхідністю удосконалити уже відоме рішення.

Сутність винаходу. На початку наводять короткий виклад змісту винаходу у виді сукупності всіх істотних ознак з виділенням ознак, що характеризують новизну технічного рішення. Для складання цього розділу використовується формула винаходу, але наявні в ній ознаки мають бути не просто перелічені, а докладно роз’яснені. При цьому потрібно показати істотність відмінностей об’єкта винаходу, тобто розкрити зв’язок між новою сукупністю ознак і тим позитивним ефектом, що може бути досягнутим при використанні винаходу.

Перелік фігур на кресленнях. Після опису сутності винаходу, у випадку пояснення винаходу графічними зображеннями, що додаються до опису, має бути наведений перелік усіх фігур графічних зображень з короткою вказівкою, що зображено на кожній із них. Фігури нумеруються арабськими цифрами, при цьому до кожної фігури має бути дане окреме пояснення.

Якщо фігура, що пояснює опис, одна, вона не нумерується, але посилання на неї потрібно навести. Наприклад: „... на кресленні зображений загальний вид запропонованого..., запропонований спосіб пояснюється схемою..., наведена схема відбиває..., і т.д.

Подання чітких і ясних креслень або схем не звільняє заявника від необхідності складання докладного текстового опису винаходу.

Приклади конкретного виконання. У розділі описують кращі (або кращий) із пропонованих заявником прикладів здійснення винаходу. Цей розділ має розходження в залежності від того, що описується - пристрій, спосіб, речовина або застосування відомого пристрою, способу або речовини за новим призначенням.

Опис пристрою має бути викладений так, щоб конструктивне виконання вузлів, що згадуються в ньому, блоків, деталей не мали потребу в здогадах і припущеннях. Вузли, що згадуються в описі, і деталі, а також зв’язки між ними, у тому числі відомими і новими вузлами, деталями, частинами пристрою, мають бути показані па кресленнях або схемах. Варто наводити посилання на цифрові позначення всіх частин, що згадуються в описі, деталей і вузлів, показаних на кресленнях. Цифрові позначення відповідних частин, вузлів або деталей проставляються в міру їхнього згадування в порядку зростання, починаючи з одиниці. Цими ж цифрами мають бути позначені частини, вузли або деталі на кресленнях або інших графічних матеріалах.

У цій частині опису мають бути докладно викладені конструктивні, а також, при необхідності, технологічні особливості заявленого пристрою.

Після опису пристрою в статичному стані необхідно описати його дію або спосіб використання, посилаючись при цьому за допомогою цифрових позначень на креслення.

Якщо пристрій нескладний і робота його очевидна без опису, то допуска­ється не описувати дію такого пристрою.

Формула винаходу. Опис закінчується формулою винаходу, тобто корот­ким викладом ознак винаходу, зробленим за встановленими правилами, який характеризує обсяг винаходу, його новизну й мету.

Успіх складання формули винаходу залежить від правильності та глибини аналізу заявки. Якщо аналіз повний і правильний, якщо вірно визначений прототип, точно виявлені дійсно істотні ознаки винаходу, то не буде значно складним виклад формули відповідно до зазначених вище вимог, тому що в цьому випадку формула буде ніби би короткою анотацією проведеного за правилами аналізу.

Формулу винаходу необхідно складати в точній відповідності до прийнятих правил. Усяка помилка у формулі - логічна, граматична, формальна - може призвести до нерозуміння винаходу, виключення його новизни, може звузити або необґрунтовано розширити обсяг винаходу, позбавити його необхідній ясності й визначеності. Тому заявка на винахід і формула, складені з порушенням зазначених правил, не забезпечують ефективної правової охорони винаходу.

При викладі всіх розділів опису необхідно: використовувати терміни, загально прийняті в даній сфері техніки; дотримувати єдності термінології; використовувати одну систему одиниць виміру.

Не допускається введення до тексту опису будь-яких креслень і схем, у разі потреби допускаються тільки хімічні, математичні й інші формули, причо­му всі літерні позначення, що входять до математичної формули, мають бути розшифровані.

Оформлення креслень

Креслення мають цілком відповідати описові, оскільки вони містять усі названі в ньому елементи винаходу. Графічні матеріали (креслення, схеми, графіки, рисунки) мають бути точно погоджені з текстом опису і давати виразне уявлення про об’єкт винаходу.

Кожне графічне зображення нумерується як фігура (фіг. 1, фіг. 2 і т.д.) незалежно від виду цього зображення (креслення, схема, графік, рисунок й ін.) у єдиному порядку, відповідно до черговості наведення в тексті опису.

У правому верхньому куті кожного листа графічних зображень указують скорочену назву винаходу, а в правому нижньому - автора (співавторів) винаходу.

Кількість і детальність креслень має бути достатньою для з’ясування сутності пропозиції за заявкою. Подання робочих креслень не допускається.

Креслення виконують у лінійному масштабі відповідно до правил вигото­влення технічних креслень на одному або декількох аркушах лініями однакової товщини за всією довжиною без розфарбовування. Лінії креслення виконують досить щільними, темними, чіткими, придатними для репродукування.

Розміри на кресленнях не вказують. Якщо вони мають істотне значення для з’ясування винаходу, то варто наводити розміри в описі.

Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробів (установок) показується приблизно. Схеми виконують компактно, але без збитку для ясності та зручності їхнього читання. На схемах має бути найменша кількість зламів і перетинань ліній зв’язку.