Послідовність виконання роботи

Виконати критичний аналіз запропонованої (існуючої) конструкції (механізму).

Із запропонованих варіантів з удосконалення конструкції (механізму) вибрати найбільш реальний і оптимальний.

Відповідно до теоретичних положень (див. п. 1) оформити звіт по практичній роботі у вигляді заявки на передбачуваний винахід (опис винаходу та креслення).

Зміст звіту

Короткий опис об’єкта передбачуваного винаходу.

Опис передбачуваного винаходу відповідно.

Креслення передбачуваного винаходу.

Висновки по роботі.

Питання для самоконтролю

Перелічіть об’єкти винаходу і їхні основні характеристики.

Що таке „ винахід на застосування, яке його місце і роль у винахідницькій творчості?

Опишіть методику і послідовність виявлення винаходу в заявці.

Перелічіть зміст основних пунктів опису винаходу.

Які основні вимоги до оформлення креслень винаходу?

Бібліографічний список

1. Кузнєцов Ю. М. Основи патентознавства та авторського права. Видання 3-є, перероб. і доп. - К.: TOB "ЗМОК" - фірма "ГНОЗІС", 2001. -206с: іл.

2. Половинкин А.И. Основы инженерного творчества: Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Машиностроение, 1988. – 368 с.

3. Кузнєцов Ю.М. Патентознавство та авторське право: Підручник. – К: Кондор, 2005. – 428 с.

 

 

Практична робота № 6

СКЛАДАННЯ ФОРМУЛИ ВИНАХОДУ І РЕФЕРАТУ.

ОФОРМЛЕННЯ ВСІХ МАТЕРІАЛІВ ЗАЯВКИ.

1. Мета роботи: вивчити структуру і правила оформлення формули винаходу; відповідно до правил скласти формулу винаходу.

2. Тривалість заняття – 2 академічні години.

3. Обладнання робочого місця: набір прикладів готових рішень винахідницьких задач, комп’ютер з програмним забезпеченням.

4. Місце проведення заняття: лабораторія №38 розрахункового курсу кафедри сільськогосподарських машин.

Загальні відомості

Для досягнення правової однозначності і лаконічності заведено кожен пункт формули викладати одним реченням без крапок з комами. Лише в тих виняткових випадках, коли ознак багато, і їх важко викласти одним реченням, допускається відступ від зазначеного правила.

Формула винаходу складається з назви винаходу, обмежувальної частини, мети винаходу і відмітної частини.

Назва винаходу - це найменування об’єкта, на який видається авторське посвідчення або патент, що характеризує вузьку галузь техніки, де робиться винахід.

Назва винаходу повинна задовольняти наступним вимогам.

1 Бути родовою ознакою стосовно інших істотних ознак, що складають формулу винаходу.

2 Бути загальним для прототипу і пропонованого об’єкта.

3 По можливості вписуватися в рубрику Міжнародної класифікації винаходів.

4 Повинна відповідати сутності винаходу. Не можна називати винахід  Спосіб..., якщо він стосується пристрою або речовини, і навпаки. При розбіжності назви і змісту формула винаходу часто стає двозначною і створює труднощі у визначенні обсягу винаходу і прав винахідника.

5 Точно відповідати обсягу винаходу. Наприклад, якщо усі відмінові ознаки винаходу відносяться тільки до одного вузла, то авторське посвідчення треба видавати на цей вузол, назвавши винахід найменуванням цього вузла.

6 Повинна мінімальним числом слів визначати загальне призначення і тип об’єкта, охоронюваного документом, тобто назва повинна являти собою загальне визначення об’єкта винаходу: машини, приладу, спорудження, конструктивного елемента, речовини, технологічного процесу і при цьому бути термінологічною або описовою.

7 Має бути загальновживаною, не містити спеціальних, умовних або скорочених назв. Застосовувані терміни повинні носити загальноприйнятий у технічній літературі характер.

Назва повинна викладатися в однині. Множина для назв застосовується лише тоді, коли цього не можна уникнути за правилами мови.

8 Має бути гранично короткою і конкретною, відповідати сутності винаходу.

9 повинна використовувати оповідальну без інверсій черговість слів.

10 Не може бути назвою цілої сфері техніки.

11 При описовій назві винаходу повинна включати частку „ для “.

12 У випадку винаходу на застосування назва винаходу повинна виражати об’єкт, до якого відноситься дане застосування, тобто нове призначення об’єкта.

13 Неприпустимо вказувати в назві відмітні ознаки об’єкта. Обмежувальна частина відкривається назвою винаходу, що може бути

конкретизовано, але лише за рахунок термінів, розташовуваних слідом за власною назвою винаходу. Безпосередньо після конкретизованої назви до першого пункту формули включають сукупність істотних ознак, загальних для пропозиції і прототипу. Ця сукупність описується у формулі у взаємозв’язку і вводиться за допомогою слів, які містять „ що включає..., що складається..., методом..., на основі..., уводять..., беруть... “ та ін.

Вираження „ включає “ й „ містить “ в обмежувальній частині вказують, що крім істотних ознак, перелічених у формулі, об’єкт винаходу має інші ознаки, що не згадані у формулі. При використанні в обмежувальній частині таких виражень, як „ складає із...“ або „ складений із...“, передбачає, що об’єкт винаходу характеризується тільки сукупністю ознак, перелічених у формулі.

Мета винаходу формулюється за обмежувальною частиною формули винаходу після слів „ відрізняється тим, що...“. Вона вказує на позитивний ефект, що може бути отриманий у результаті реалізації винаходу. Цей позитивний ефект повинний містити вказівку на нову властивість (або властивості) об’єкта, що причинно обумовлено усією сукупністю істотних ознак, включених до формули винаходу.

Мета винаходу - це очікуваний від використання винаходу позитивний ефект. Однак між метою винаходу, сукупністю ознак і особливо ознаками від-мінової частини формули винаходу повинен існувати причинно-наслідковий зв’язок, що і треба відобразити у формулі.

Вказівка мети у формулі необхідна для обґрунтування доцільності винаходу, тому не слід характеризувати мету винаходу загальними словами, що не відображають нових функціональних або технологічних властивостей об’єкта. Наприклад, не рекомендується уживати вираження „з метою поліпшення конструкції “, „з метою удосконалювання способу “, „з метою підвищення якості продукції “ і т. п. Мета винаходу як можна більш чітко повинна розкривати істотні відмінності об’єкта. Її варто викладати лаконічно.

Відмітна частина формули винаходу наводиться після викладу мети винаходу. У відмітній частині характеризуються істотні відмінності об’єкта винаходу. Ці відмінності викладаються у взаємозв’язку і зв’язку з істотними ознаками обмежувальної частини. При цьому неприпустима вказівка на який-небудь зв’язок нової ознаки з відомим, якщо він не відображений в обмежувальній частині формули винаходу. У відмітній частині формули винаходу вказуються нові істотні ознаки об’єкта, що відрізняють його від прототипу, що у сукупності з ознаками, наведеними в обмежувальній частині формули, необхідно і достатньо для рішення технічної задачі з досягненням мети винаходу.