Визначення індексу рубрики МПК розробленого технічного засобу (ТЗ). Пошук аналогів.

 

1. Мета роботи.

Ознайомитися з основними ознаками винаходу і методикою його виявлення; вивчити структуру і правила оформлення винаходу; відповідно до правил скласти опис та креслення винаходу.

2. Тривалість заняття – 2 академічних годин.

3. Обладнання робочого місця: міліметровий папір формату А4, набір креслярського інструменту, калькулятор, комп’ютер з програмним забезпеченням.

4.  Місце проведення заняття: лабораторія №38 розрахункового курсу кафедри сільськогосподарських машин.

5. Загальні відомості

Патентна документація – це сукупність опублікованих і неопублікованих документів (і витягів із них), що містять відомості про результати науково-технічних і проектно-конструкторських розробок, заявлених або визнаних винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та іншими об'єктами промислової власності, а також відомості про охорону прав винахідників, патентовласників, володарів охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки і товарні знаки (тобто офіційні публікації патентних відомств).

Міжнародне бюро ВОІВ розробило стандарти для патентної інформації і документації, які можна згрупувати відповідно до таких категорій:

b — що відносяться до патентних документів у цілому (ST.6, ST.9, ST.10, ST.13, ST.14, ST.15, ST.16, ST.21, ST.22); с — спеціальні, що застосовуються до вторинних публікацій — бюлетні, покажчики, реферати (ST.11, ST.12, ST.17, ST.18, ST.19, ST.20); d — спеціальні, що відносяться до мікроформ (ST.7); є — спеціальні, що відносяться до машиночитабельних носіїв інформації (ST.8, ST.30, ST.31, ST.32, ST.33, ST.34, ST.35, ST.40); f — спеціальні, що відносяться до товарних знаків (ST.62, ST.63, ST.64); g — спеціальні, що відносяться до промислових зразків (ST.80, ST.81). У патентній документації різних країн використовується понад 250 різних бібліографічних даних (елементів), однак згідно зі стандартом ВОІВ SТ.9визначений мінімум (приблизно 60 індивідуальних бібліографічних даних, які ідентифікуються завдяки цифровим кодам ІНІД — INID). Обов'язковий мінімум бібліографічних елементів, що виносяться на титульний лист (з числовим двозначним кодом) такий:

(10) — індетифікація патенту, свідоцтва додаткової охорони або патентного документа; (11) — номер патентного документа; (12) — словесне позначення виду документа; (13) — код виду документа (згідно зі стандартом SТ.16); (19) — код країни (згідно зі стандартом SТ.З з двох латинських літер, наприклад, UА — Україна); (21) — реєстраційний номер заявки; (22) — дата подачі заявки;

(23) — інші дати; (24) — дата початку дії прав промислової власності; (30) — дані, які відносяться до пріоритету згідно з Паризькою конвенцією; (31) — номер (и), виданий пріоритетній заявці (ам) відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності; (32) — дата(и) подачі пріоритетної(их) заявки(ок); (40) — дата(и) подання документа для загального ознайомлення; (41) — дата публікації заявки, яка не пройшла експертизу; (46) — дата публікації формули винаходу патентного документа; (47) — дата подання для загального ознайомлення копії патентного документа, за яким прийняте позитивне рішення; (50) — технічна інформація; (33) — код країни пріоритетної заявки (згідно зі стандартом SТ.З); (51) — міжнародна патентна класифікація (МПК); (52) — внутрішня або національна класифікація; (53) — універсальна десяткова класифікація (УДК); (54) — назва винаходу; (57) — реферат або формула винаходу; (60) — посилання на інші юридичні патентні документи; (61) — основний патент; (62) — дані по раніше поданій заявці; (63) — дані по раніше поданій заявці, щодо якої даний документ є продовженням; (64) — номер перевиданої більш ранньої публікації; (70) — ідентифікація осіб, які мають відношення до патенту або до свідоцтва додаткової охорони; (71) — ім'я (імена) заявника(ів); (72) — ім'я (імена) винахідника(ів) охоронного документа; (73) — ім'я (імена) власника(ів); (74) — ім'я (імена) патентного(их) повіреного(их);

Можуть бути й інші додаткові бібліографічні елементи.

Для ідентифікації виду патентного документа (патент, заявка і т. ін.) використовується буквенно-цифровий код (стандарт ВОІВ S Т 1 6). Так, на описах до патентів указуються такі коди виду документа:

С – опис до патенту на винахід, виданому на 20 років після проведення експертизи по суті; А – опис до декларативного патенту України на винахід, виданому на 5 років (з 2000 р. — на 6 років) без проведення експертизи по суті; U – опис до патенту України на корисну модель; СІ — перша публікація опису по позитивному рішенню, виданому в СРСР; С2 — перша публікація опису на основі національної заявки; 81 – опис винаходу до європейського патенту; 82 – те саме змінене.

Система класифікацій

Класифікація — це система розподілу об'єктів на класи на основі їх спільних ознак. В основу розподілу, як правило, покладено ієрархічний або фасетний принцип, чи їх комбінації.

Для індексування та пошуку матеріалів у книжкових фондах використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК), яка є міжнародною класифікацією, що охоплює всі галузі знань і побудована за ієрархічним десятковим принципом. Ієрархічні класифікації побудовані за принципом підпорядкування одних підрозділів іншим, при цьому кожний підрозділ вищого порядку складається з підрозділів нижчого порядку, зміст яких не перекриває один одного. Ієрархічна класифікація є, звичайно, багаторівневою тобто має деревоподібну структуру.

Існують національні і міжнародні класифікації винаходів (патентні класифікації).

Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності. Ієрархія структури МПК полягає в розподілі всіх галузей знань на декілька класифікаційних рівнів. Функціонально-галузевий принцип полягає в тому, що МПК містить як функціонально-орієнтовані, так і галузеві рубрики. Функціонально-орієнтовані рубрики МПК призначені для класифікування об'єктів, конструктивні та функціональні особливості яких стосуються декількох галузей застосування, або якщо застосування об'єкта винаходу в певній галузі не с суттєвим. Якщо ж найважливіша інформація, що розкриває суть винаходу, є така, що відноситься до галузі застосування, то об'єкт класифікується в галузевій рубриці. МПК охоплює всі галузі знань, об'єкти яких можуть мати правову охорону як винаходи чи корисні моделі. МПК призначена для уніфікованого в міжнародному масштабі класифікування патентних документів, що робить її ефективним інструментом патентних відомств та інших споживачів патентної інформації під час пошуку для визначення патентоспроможності заявленого винаходу. МПК є засобом впорядкованого зберігання патентних документів (систематичні фонди на паперовому носієві та мікро-формах, тематичні CD-ROM), що полегшує доступ до наявної в них технічної і правової інформації. МПК також використовують для визначення рівня техніки в окремих галузях, на її основі отримують і обробляють статистичні дані у сфері промислової власності.

Основна структура МПК складається з розділів, які поділяються на класи, підкласи, групи та підгрупи. Рубрики МПК позначають буквено-цифровими індексами. Повний класифікаційний індекс складається з комбінації символів, які позначають розділ, клас, підклас, основну групу або підгрупу. Ієрархія дрібних рубрик МПК визначається за кількістю крапок перед назвою рубрики. У спеціальних галузях вжита концепція гібридних систем, що вносить до ієрархічної системи елементи фасетної класифікації.

Гібридна система передбачає, щоб пам’ятний документ, покласифікований за МПК, мав індекси к МПК, які відповідають технічній суті винаходу, що розкривається в документі, а також пов'язані з цими класифікайними індексами коди індексування, які додатково характеризують елементи інформації стосовно покласифікованого об'єкта та служать для відображення певних аспектів застосування об'єкта чи його характеристик, не охоплених рубриками, призначеними для класифікування об'єкта. Розрізняють зв'язані та незв'язані коди індексування. Зв'язаними називаються Коди індексування, щодо яких в інтересах ефективного пошуку необхідно вказувати, з якими класифікаційними індексами вони використовуються. Як і класифікаційні індекси, коди індексування можуть застосовуватися для пошуку патентної інформації, зокрема автоматизованого.

Сьома редакція МПК складається з 8 розділів, 118 класів і 624 підкласів. Дробова схема МПК містить групи і підгрупи (усього = 67000 рубрик).

8 розділів позначені заголовними латинськими літерами: А - Задоволення життєвих потреб людини; В - Різні технологічні процеси; С - Хімія і металургія; О - Текстиль і папір; Е - Будівництво; гірнича справа; Г - Прикладна механіка; висвітлення й опалення; двигуни і насоси; зброя і боєприпаси, підривні роботи;

О — Фізика; Н — Електрика.

А -         розділ "Задоволення життєвих потреб людини";

А01 -    клас "Сільське господарство; лісове господарство; тваринництво; полювання і вилов тварин; рибальство і рибництво";

А01В -  підклас "Обробіток ґрунту в сільському і лісовому господарствах";

1/00 -              основна група "Ручні знаряддя";

1/24 -     підгрупа "Знаряддя для обробітку галявин aбо газонів" (наприклад, граблі).

Структура класифікацій відбиває два принципи: тотожності функцій (В) і предметно-тематичний (D, Е).

Кожний з розділів може містити для розширення до 99 класів, причому деякі можуть бути пропущені з метою введення в разі потреби (при черговій редакції ставиться цифра перед розділом). Класи поділяються на групи (непарні цифри) і підгрупи (парні), що дає можливість вводити нові рубрики. Перша підгрупа позначається 00. Можуть бути додаткові знаки.

При вказівці індексів МПК на патентному документі на першому місці проставляється індекс, що відноситься до головної ознаки» потім через кому даються індекси, що відносяться до другої ознаки (якщо вони відрізняються від індексу першої ознаки), третьої ознаки і т. д.

 

Методика виконання роботи

Наприклад, С08Г 209/16, 255/04.

Далі після знаку // містяться індекси додаткової інформації, щоне відноситься до предмета захисту, але становить технічний інтерес.

Наприклад:

C08F 209/16, 255/04 // А61К 47/00, C09J 3/14 (C08F 201/ 16, 214/06) (C08F 225/04, 214/06).

Залежність і підпорядкованість між групами МПК додатково виражаються зсувом рядків тексту підлеглої підгрупи вправо з крапками перед текстом.