Джерела інфекції. Шляхи проникнення збудників в організм.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Інфекційний процес (розвиток, форми інфекційного процесу).

Патогенність і вірулентність мікроорганізмів.

Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.

Організм кожної дикої або свійської тварини, птиці, людини існує в оточенні величезної кількості мікробів. З моменту народження частина їх проникає в макроорганізм (вода, повітря, їжа), вступає з ним в тимчасовий або тривалий контакт. Так, через 6-10 годин після народження вже можна виділити мікроби з ротової порожнини, через 13-18 - з носоглотки, і через 24 години – з товстого кишечнику. Мікроби, які потрапили в макроорганізм можуть:

· видалятись імунною системою (нетипові для даного виду).

· закріплюватись в певних тканинах або органах. Вони живляться рештками поживних речовин макроорганізму, виділяють необхідні йому вітаміни, амінокислоти, антибіотичні речовини. Імунна система має до таких мікробів толерантність, закріплену еволюційно.

· проникати всередину клітин різних типів, переходити до паразитичного способу життя і викликати різноманітні хвороби.

В процесі всього життя спектр мікробів в певному організмі (мікробний пейзаж) зазнає добових, сезонних і т.п. змін. Дослідження цих процесів почалися в 60-х роках 20 ст. Зараз по цьому питанню існує величезна за обсягами література. Більшість праць присвячена мікробним пейзажам систем органів людини (малюнок). Непогано вивчені мікроби, які заселяють шкт жуйних. Останнім часом серед ветеринарних спеціалістів з’явився інтерес до мікроорганізмів екзотичних тварин, які існують на шкіри, ротовій порожнині або товстому кишечнику у крокодилів, пітонів, ящірок.

Мікрофлора макроорганізму

Нормальна

Патогенна

Біоценоз мікробів, який зустрічається у здорових тварин та людей. Складається з постійних видів (індигенні, резидентні, облігатні) та тимчасових (транзитні, факультативні). Видовий склад змінюється з часом Більша частина видів за будь-яких умов нездатні завдати шкоди макроорганізму

Незначна кількість видів, які для власного розвитку використовують живі тканини господаря. В залежності від „інфекційної” історії організму серед них можуть зустрічатись і резидентні, і транзитні види.

Умовно-патогенна

Впродовж довгого часу співіснують з макроорганізмом і не зашкоджують йому. Починають завдавати шкоду хазяїну тільки за певних умов (переважно постійні, резидентні види)

Потраплять з оточуючого середовища (транзитні). Мають більш ефективнідляблокування організму вторинні метаболіти (ферменти, токсини), ніж сапрофіти та умовно-патогенні

САПРОФІТИ

ПАРАЗИТИ

Всі мікроорганізми тварини утворюють те, що називається мікробною асоціацією макроорганізму (мікрофлорою макроорганізму). Кожен мікроб в процесі еволюції пристосувався до певного типу клітин хазяїна (тропізм патогенних і сапрофітних мікробів). Поділ представників мікробної асоціації на групи здійснюється за різними критеріями (ступіь шкоди для макроорганізму, тривалість існування тощо).

Таким чином, всі потенційні паразити мають спільні властивості: живлення компонентами тканин хазяїна; виділення екзометаболітів, які завдають шкоди клітинам, органам, системам органів господаря. При інтенсивному розмноженні паразиту настає ситуація, при якій сукупність ознак дозволяє нам називати її патологічним станом або інфекційною хворобою.