Заглавная страница
Избранные статьи
Случайная статья
Познавательные статьи
Новые добавления
Обратная связь

ТОП 10 на сайте

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Техника нижней прямой подачи мяча.

Франко-прусская война (причины и последствия)

Организация работы процедурного кабинета

Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний

Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Обработка изделий медицинского назначения многократного применения

Образцы текста публицистического стиля

Четыре типа изменения баланса

Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву

Мы поможем в написании ваших работ!

ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Влияние общества на человека

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Практические работы по географии для 6 класса

Организация работы процедурного кабинета

Изменения в неживой природе осенью

Уборка процедурного кабинета

Сольфеджио. Все правила по сольфеджио

Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ

Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.

Стр 1 из 4Следующая ⇒

Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.

Джерела інфекції. Шляхи проникнення збудників в організм.

Інфекційний процес (розвиток, форми інфекційного процесу).

Патогенність і вірулентність мікроорганізмів.

Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.

Організм кожної дикої або свійської тварини, птиці, людини існує в оточенні величезної кількості мікробів. З моменту народження частина їх проникає в макроорганізм (вода, повітря, їжа), вступає з ним в тимчасовий або тривалий контакт. Так, через 6-10 годин після народження вже можна виділити мікроби з ротової порожнини, через 13-18 - з носоглотки, і через 24 години – з товстого кишечнику. Мікроби, які потрапили в макроорганізм можуть:

· видалятись імунною системою (нетипові для даного виду).

· закріплюватись в певних тканинах або органах. Вони живляться рештками поживних речовин макроорганізму, виділяють необхідні йому вітаміни, амінокислоти, антибіотичні речовини. Імунна система має до таких мікробів толерантність, закріплену еволюційно.

· проникати всередину клітин різних типів, переходити до паразитичного способу життя і викликати різноманітні хвороби.

В процесі всього життя спектр мікробів в певному організмі (мікробний пейзаж) зазнає добових, сезонних і т.п. змін. Дослідження цих процесів почалися в 60-х роках 20 ст. Зараз по цьому питанню існує величезна за обсягами література. Більшість праць присвячена мікробним пейзажам систем органів людини (малюнок). Непогано вивчені мікроби, які заселяють шкт жуйних. Останнім часом серед ветеринарних спеціалістів з’явився інтерес до мікроорганізмів екзотичних тварин, які існують на шкіри, ротовій порожнині або товстому кишечнику у крокодилів, пітонів, ящірок.

Мікрофлора макроорганізму

Нормальна

Патогенна

Біоценоз мікробів, який зустрічається у здорових тварин та людей. Складається з постійних видів (індигенні, резидентні, облігатні) та тимчасових (транзитні, факультативні). Видовий склад змінюється з часом Більша частина видів за будь-яких умов нездатні завдати шкоди макроорганізму

Незначна кількість видів, які для власного розвитку використовують живі тканини господаря. В залежності від „інфекційної” історії організму серед них можуть зустрічатись і резидентні, і транзитні види.

Умовно-патогенна

Впродовж довгого часу співіснують з макроорганізмом і не зашкоджують йому. Починають завдавати шкоду хазяїну тільки за певних умов (переважно постійні, резидентні види)

Потраплять з оточуючого середовища (транзитні). Мають більш ефективнідляблокування організму вторинні метаболіти (ферменти, токсини), ніж сапрофіти та умовно-патогенні

САПРОФІТИ

ПАРАЗИТИ

Всі мікроорганізми тварини утворюють те, що називається мікробною асоціацією макроорганізму (мікрофлорою макроорганізму). Кожен мікроб в процесі еволюції пристосувався до певного типу клітин хазяїна (тропізм патогенних і сапрофітних мікробів). Поділ представників мікробної асоціації на групи здійснюється за різними критеріями (ступіь шкоди для макроорганізму, тривалість існування тощо).

Таким чином, всі потенційні паразити мають спільні властивості: живлення компонентами тканин хазяїна; виділення екзометаболітів, які завдають шкоди клітинам, органам, системам органів господаря. При інтенсивному розмноженні паразиту настає ситуація, при якій сукупність ознак дозволяє нам називати її патологічним станом або інфекційною хворобою.

Контактний

Контактний (статевий)

Контактний (укус)

1.Шкіра, слизові оболонки ротової порожнини

Інфекції шкіряних покривів та слизових оболонок

2. Слизові оболонки статевих шляхів 3.Нервова тканина Інфекції ЦНС Трансмісивний (через кров – комари, кліщи, блохи та ін.) Кров Кров’яні інфекції

Інфекційний процес

(умови виникнення, розвиток, форми інфекційного процесу)

1. Організм хазяїна повинен бути чутливим до збудника інфекції.

2. Головною умовою для успішного (для паразиту) контакта з макроорганізмом є послаблення захисної системи хазяїна, коли для патогену створюються оптимальні умови. Послаблення захисної системи відбувається при:

· нестачі поживних речовин (білків, вітамінів. Мікроелементів, незамінних амінокислот та ін.);

· недоліках водного режиму,вентиляції, світлопостачання;

· переохолодженні або перегріванні;

· напруженому стані центральної нервової системи (стрес, втома).

В такому разі макроорганізм колонізують не тільки паразити, які потрапили з оточуючого середовища (екзогенна інфекція), але й представники умовно-патогенної мікрофлори (ендогенна інфекція).

3. Збудник проникає в організм крізь особливі (специфічні) ворота інфекції і досягає чутливих тканин.

4. Збудник повинен виділити набір речовин, яких достатньо для отруєння макроорганізму.

5. В макроорганізм повинна проникнути достатня кількість збудника (тисячі клітин).

Тому причиною хвороби є конкретний збудник або декілька збудників. Хворий макроорганізм – носій інфекції і джерело зараження для інших. В хворому макроорганізмі працюють специфічні захисні механізми. Тому в разі одужання він певний час (від декількох місяців до десятків років) здатен легко ліквідувати збудника при повторній зустрічі з ним.

Періоди інфекційної хвороби.

І нкубаційний Паразит потрапляє в макроорганізм і доходить до тканини.

Починається його розмноження, виділення отруйних речовин

Продромальний Розмноження паразиту відбувається на певному рівні. Імунна

система хазяїну реагує на нього, але нездатна одразу знищити

збудника і вивести в оточуюче середовище. В макроорганізмі

накопичуються токсичні речовини. Нові клітини збудника

розповсюджуються в тканині.

Клінічний Клітини збудника захопили певну ділянку тканини. Кількість

токсичних речовин висока, їх дія починає відчуватись на рівні

всього організму. В цей період настає стан рівноваги,

вигідний для паразиту.

Зміщення рівноваги Збереження рівноваги

Летальність Реконвалесценція Ремісія

Реконвалесцент Рецидив хвороби

Загибель хазяїна Мікробоносійство, вірусоносійство

(короткочасне або тривале.

Організм -

джерело інфекції для інших)

Виведення паразиту

Група факторів

Назва фактору

Механізм дії на організм

Токсигенність

Токсини

Ендотоксини Термостабільні прості і складні білки або гліколіпіди. Отруйність невисока.

Вражають окремі органи та тканини при руйнуванні клітин збудників.

Екзотоксини Термолабільні протеїни, можуть мати ферментативні властивості. Висока ступінь отруйності.

Виділяються в навколишнє середовище. Вибірково вражають окремі органи та тканини.

Інвазивність

Мікробні ферменти Збільшення проникності тканин. Розповсюдження збудника в різних тканинах

Гиалуронідаза .

Розщеплення речовин шкіри, підшкірної та міжмязевої речовини

Фібринолізин

Розжиження згустків крові

Нейрамінідаза

Розщеплення поверхневіх структур епітеліальних клітин, розжиження секретів (ніс, кишесник)

ДНК-аза

Розщеплення ДНК зруйнованих лейкоцитів.

Колагеназа

“Розплавлення” мязевої тканини

Коагулаза

Згортання плазми крові.

Поверхневі структури

Бактерій 1.

Закріплення на клітині-хазяїні

Ворсинки, джгутики, пілі, речовини клітинних стінок грам+ та грам- бактерій

Зазначені адгезивні структури взаємодіють з рецепторами цитоплазматичної мембрани хазяїна.

Поверхневі структури

Бактерій 2.

Протидія фагоцитам

А-протеїн стафілококів, М-протеїн стрептококів, ліпіди збудників туберкульозу, капсульні полісахариди збудників сибірки.

Блокування різних стадій фагоцитозу.

Одиниц виміру вірулентності. DLM – скорочена назва мінімальної смертельної дози. Це найменша доза збудника, яка викликає загибель більшості піддослідних тварин через деякий час. Індивідуальна чутливість тварин розрізняється. Тому довелось ввести DСL (абсолютно смертельну дозу), коли в досліді гине 100% тварин. Найбільш точною є LD₅₀ – доза збудника, яка викликає загибель 50% макроорганізмів в досліджуваній популяції.

Вірулентність збудника збільшуватись чи зменшуватись, що принципово впливає на перебіг, характер та ін характеристики інфекційної хвороби. Зменшення відбувається при тривалому рості на штучних середовищах з додаванням антисептиків або в організмі нечутливих лабораторних тварин., культивуванні при максимальній температурі, дії бактеріофагів. Збільшення – при дії протеолітичних ферментів мікробів-сапрофітів або тварин, вирощуванні збудника в чутливих лабораторних тваринах.

ВИДИ ІНФЕКЦІЙ

Характеристики, за якими класифікують інфекції	Показники, характерні для даної класифікації	Види інфекцій

Види уражених організмів

Тільки людина Антропоноз Тільки тварини Зооноз Тварини и людина Зооантропонози

Кількість випадків хвороби

Один хворий Спорадична інфекція Хворі в регіоні незначних розмірів Ендемія Хворі в регіоні значних розмірів (країна) Епідемія Хворі на всіх континентах Пандемія

Кількість збудників

Один збудник Моноінфекція Одночасне протікання декількох захворювань, причиною якого є декілька збудників Змішана Одночасний розвиток декількох збудників з подібною клінічною картиною Асоційована

Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.