Починаючи з 1955 р. спершу на Україні,

 

а потім і в інших республіках широко впроваджується нова форма організації штучного осіменіння. При дослідних господарствах науково – дослідних закладів, навчальних господарствах інститутів і технікумів, при племінних радгоспах, а також як самостійні заклади створено велику кількість державних станцій штучного осіменіння. Сперму висококласних бугаїв, баранів і жеребців, що є на цих станціях, транспортують на колгоспні і радгоспні пункти штучного осіменіння, які використовують в основному привізну сперму і лише в окремих випадках – сперму власних плідників.

G Шостий період з 1969 р. по наш час

 

характеризується початком широкого впровадження у виробництво методу тривалого зберігання сперми у рідкому азоті. Цей метод, який дає змогу зберігати чоловічі статеві клітини тварин протягом багатьох років, не тільки вносить значні зміни в технологічний процес на станціях і пунктах штучного осіменіння, але може стати основою для перебудови племінної справи. Сучасі досягнення з трансплантації та пересадки ембріонів, клонування, безстатеве розмноження та інше, все це сприятиме новим можливостям цього періоду.

 

  Анатомія і фізіологія статевих органів самок. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ СТАТЕВІ ОРГАНИ САМОК

 

 

 

Статеві органи корови. Зовнішній статевий орган (вульва) складається з двох статевих губ, що утворюють статеву щілину. Верхній (дорсальний) кут статевої щілини — заокруглений, а нижній (вентральний) — загостре ний. Стійка вульви має м'яз — стискувач статевої щіли­ни. Зверху статева щілина відокремлюється від ануса промежиною.

	Органи розхмноження

Переддвер'я (сечостатевий синус завдовжки 10— 14 см) є продовженням піхви. Воно розміщується під прямою кишкою в тазовій порожнині. Стінка складається з трьox оболонок: слизової, м'язової і адвентиції. В осно­ві слизової оболонки є великі і малі слизові залози. На межі сечостатевого переддвер'я і статевих губ на нижній його стінці розміщується отвір сечівника. При вході у пе­реддвер'я в нижньому кутку статевих губ розміщується клітор, який являє собою залишок чоловічого статевого члена і є органом, що сприймає подразнення під час спа­ровування.

Піхва — орган у вигляді трубки завдовжки 22—28 см. її стінка складається з трьох оболонок. Слизова, яка є внутрішньою оболонкою, вистелена багатошаровим плос­ким епітелієм. Вона це має залоз і зібрана в поздовжні складки. М'язова оболонка складається з внутрішнього (кільцевого) і зовнішнього (поздовжнього) шарів. Сероз­на оболонка покриває краніальну частину піхви, адвен­тиція — каудальну.

Матка — непарний орган, де з заплідненої яйцекліти­ни розвивається плід. Більша її частина розміщується в черевній, менша — в тазовій порожнині між прямою кишкою і над сечовим міхуром. Матка підвішена на широкій матковій зв'язці, яка складається з м'язових волокон і судин. В ній розрізняють тіло, шийку і роги.

Довжина тіла матки 2—6 см. Шийка порівняно дов­га (10—12 см), товстостінна, розміщується на межі між тілом матки і піхвою. Шийка має вузький шийковий ка­нал, всередині якого є численні поздовжні і поперечні складки. У бік піхви шийка матки виступає у вигляді «розетки» з радіальними складками. Слизова оболонка шийки вистелена призматичним епітелієм, який виділяє слиз, що заповнює її канал. Порожнина тіла поділяється на праву і ліву половини, що є продовженням порожнин обох рогів. Роги матки загострені і зігнуті подібно до баранячих рогів. Стінка складається з трьох оболонок: слизової, м'язової і серозної.

Слизова оболонка — ендометр і й вистелена призматичним миготливим епітелієм. У товщі слизової оболонки є велика кількість залоз, що виділяють секрет, який сприяє просуванню сперміїв і в перші дні живить зародок. У жуйних на слизовій оболон­ні рогів матки у чотири ряди розміщуються маткові ка­рункули, які беруть участь у створенні материнської плаценти. М'язова оболонка — м і о м є т р і й складається з двох пар гладенької м'язової тканини, між якими є су­динний шар. Серозна оболонка — периметрій вири­нає матку зовні і переходить у широку маткову зв'язку. Яйцепроводи (маткові, або фаллопієві, труби) — це тоненькі покручені трубочки завдовжки 25—30 см, розміщені в складці очеревини. Яйцепровід має два кін­ці: яєчниковий, розширений у вигляді лійки, і матковий, що відкривається в порожнину рога матки. Стінка яйцепроводу складається з трьох оболонок: слизової, м'язової і серозної, остання утворює брижу яйцепроводу. Слизо­ва оболонка вистелена миготливим епітелієм, який спри­яє просуванню яйцеклітини від лійки яйцепроводу в ріг матки.

Яєчники — парні жіночі статеві залози, в яких у статевозрілих тварин розвиваються і дозрівають жіночі ч) клітини — яйцеклітини. Яєчники округлої або овальної форми, гладенькі, щільної конструкції, за розміром 3— 5 см. Розміщені в черевній порожнині під 5—6-м попере­ковим хребцем на яєчниковій зв'язці між кінцем і осно­вою рогів матки. Вони мають паренхіматозну будову. Па­ренхімою є зовнішня — кіркова (фолікулярна) зона, де міститься значна кількість фолікулів. Внутрішня — моз­кова, або судинна, зона яєчника складається з пухкої сполучної тканини, пронизаної кровоносними, лімфатич­ними судинами і нервами.

Яєчники продукують гормони: естрогени, гестагени і андрогени. Естрогени, або стероїдні гормони (естрадіол, естрон, естріол), мають загальну і специфічну дію. За­гальна дія позначається на центральній нервовій і ендокринній системах, обміні речовин та інших процесах. Специфіка цих гормонів проявляється у збільшенні мат­ки, лопанні фолікулів і утворенні жовтого тіла. Гестаге­ни (прогестини) є гормонами жовтого тіла, що забезпечують вагітність, роди і лактацію. Найважливішим є про­гестерон, який утворюється лютеїновими клітинами жов­того тіла. Андрогени стимулюють овуляцію. Ендометрій, жовте тіло і плацента синтезують гормон релаксин. Він відіграє певну роль у підготовці самки до родів. Тісний взаємозв'язок існує між яєчниками, гіпофізом і гіпотала­мусом.

Статеві органи вівці і кози. Сечостатеве переддвер'я має вигляд короткої м'язової трубки, що тягнеться від статевої щілини до отвору сечівника. В нижньому кутку її, в ямці, розташовується клітор. Довжина піхви стано­вить 10—12 см. На слизовій оболонці багато поздовжніх складок.

Тіло матки завдовжки 2—4 см, шийка — 5 см, із зігнутим каналом. Піхвова частина шийки має вигляд двох потовщених губ з отвором. У слизовій оболонці каналу шийки матки є 6—8 поперечних виступів і складок.

Довжина рогів матки 12—15 см. На слизовій оболонці рогів матки є 88—110 карункулів з невеликими заглиб­леннями на поверхні в центрі. Яйцепроводи — довгі, тон­кі і звивисті трубочки завдовжки 9—18 см. Яйцепровід має черевний і матковий отвори. Черевний починається ворсинкою, краї якої порізані у вигляді бахроми.

Яєчники овальної форми, за розміром 1—1,5 см, роз­міщені біля основи рогів матки. В стадії збудження во­ни збільшуються до 2 см.

Статеві органи свині. Зовнішня частина статевих ор­ганів називається петлею, вона має вузьку щілину. В нижній частині щілини розміщений клітор. Слизова оболонка — блідо-рожевого кольору. Піхва — вузька тов­стостінна м'язова трубка, довжина якої разом з сечоста­тевим переддвер'ям становить 18—20 см. У стінці перед­двер'я піхви закладені залози, які в стадії тічки й охоти виділяють секрет.

Шийка матки не має різких меж. Вона поступово пе­реходить у піхву і має багато валиків, які утворюють звивистий канал завдовжки до 12,5 см. З боку піхвової та маткової частини є хрящоподібні утвори, які щільно закривають отвір каналу. Канал набуває гвинтоподібно­го вигляду після розслаблення м'язів шийки матки.   

Тіло матки за розміром досягає 5—6 см. Воно є міс­цем з'єднання рогів. Роги матки петлясті, підвішені на; брижі. В них розвиваються ембріони. Лівий ріг довший за правий на кілька сантиметрів. При вагітності роги матки досягають 200—250 см, а тому в них можуть роз­виватися до 34 поросят (О. В. Квасницький).

Яйцепроводи завдовжки 25—30 см мають дрібні зги­ни. Лівий яйцепровід трохи довший за правий. Нижній кінець маткової труби і верхівка рогу матки утворюють матково-трубне з'єднання, на діяльність якого впливають гормони. Воно засмоктує спермії і регулює просування яйцеклітин у роги матки завдяки активним скороченням м'язового шару фаллопієвої труби. Верхній кінець цієї труби закінчується бахромою.

Яєчники розміщуються в задній третині черевної по­рожнини, вони горбисті, завдовжки 2—4 см. Дозрілі фо­лікули до 1 см в діаметрі.

Статеві органи кобили. Піхва завдовжки до 22 см, се­чостатеве переддвер'я становить 10—16 см. У нижньому кутку статевих губ розташовується клітор з напівкулястою або сплюснутою головкою. Шийка має прямий ка­нал завдовжки 5—7 см і виступає в піхву у вигляді сос­ка. Тіло матки добре виражене, довжина його до 15 см. Слизова оболонка матки утворює численні поздовжні складки. Роги матки завдовжки 15—20 см, спрямовані вниз і вбік, а потім піднімаються вгору. Більша частина матки міститься в черевній порожнині. Яйцепроводи по­чинаються добре вираженою бахромою. Це тонкі покру­чені трубки завдовжки до 30 см.

Яєчники бобоподібної форми, на нижньому краї є овуляційна ямка. Діаметр дозрілого фолікула 6 см і біль­ше. Мозкова зона знаходиться на периферії, а кіркову — всередині яєчника в зоні овуляційної ямки.

Підтримуючим апаратом матки, яйцепроводів і яєчни­ків з правого і лівого боків є широка зв'язка, частина якої підтримує матку. Це широка маткова зв'язка; Яєч­ник прикріплюється до переднього краю широкої зв'яз­ки, яка утворює підтримуючу зв'язку. Від яєчника до верхівки рогу матки вона поділяється на власну зв'язку яєчника і підтримуючу зв'язку яйцепроводу.