Історичні етапи розвитку штучного осіменіння

Сканувати ст.

35-36

Метод штучного осіменіння тварин пройшов тривалий шлях розвитку, який  умовно можна поділити на шість періодів.

G Перший період розвитку штучного осіменіння можна вважати від стародавніх часів до 1899 р.

 

 

Сюди належат перші спроби застосувати штучне осіменіння тварин  ассірійцями ще за 800 років до нашої ери,які  використовували для штучного осіменіння сперму жеребців, добуту з статевих органів спарованих кобил. Є також повідомлення про те, що араби успішно застосовували штучне осіменіння коней в ХІV ст. нашої ери.

Досить давно застосовується штучне запліднення ікри (тобто яйцеклітин) риб спермою самців, добутою за допомогою масажу. Ще в середині ХVІІІ ст. німецький рибовод С.Л.Якобі вивів мальків риб, випускаючи ікру і молочко в діжку з водою. У 1855р. російський учений В.П.Враський розробив більш досконалий “сухий” спосіб запліднення ікри, який полягає в тому, що випущену в суху посудину ікру обливають молочком самця, злегка розбавленим водою.

Перший науковий дослід штучного осіменіння ссавців було проведено в

 1780 р. відомим італійським біологом Лаццаро Спалланцані. Вчений ввів у статеві органи собаки штучно добуту сперму самця, і через 62 дні після осіменіння, собака народила трьох цілком нормальних цуценят, за виглядом і забарвленням подібних як до матері, так і до батька. Цим дослідом було доведено можливість успішного осіменіння тварин.

У ХІХ ст. було проведено чимало дослідів з штучного осіменіння собак, кролів і коней. Однак у ті часи штучне осіменіння розглядали лише як суто ветеринарний метод, придатний тільки для боротьби з неплідністю самок.

G Другий період (1899 – 1927 рр.) тісно пов’язаний з ім’ям видатного російського професора Іллі Івановича Іванова, який у 1899 р. розпочав досліди з штучного осіменіння кобил.

 Його дослідження привели до розбавлення практично застосовного способу штучного осіменіння коней. Деякі інструменти, запропоновані Івановим, наприклад гумовий катетер для введення сперми кобил, застосовуються досі. Він вперше використав штучно приготовлені розріджувачі для сперми, одним з перших встановив, що сперму слід зберігати поза організмом при низьких температурах, вперше дістав потомство від штучно осімінених корів і овець (у 1902 р.).

 

 

Дослідами Іванова було доведено, що порцію сперми (еякулят), яку плідник виділяє під час однієї садки, можна поділити на кілька частин і використати для осімініння кількох самок. Ця проста, на перший погляд, думка виявилась надзвичайно плідною і визначила весь дальший розвиток штучного осіменіння. Тому проф. І.І.Іванова можна з повним правом назвати основоположником способу штучного осімініння тварин.

G Третій період (1928 – 1940 рр.).

Перед радянською зоотехнічною наукою постали нові завдання і відкрилися великі можливості для розвитку теорії і практики штучного осіменіння. Одним з таких завдань було знайдення шляхів якнайшвидшого відновлення тонкорунного вівчарства, яке цілком занепало після двох воєн – імперіалістичної і громадянської. Для вирішення цього завдання треба було схрестити кілька десятків мільйонів грубововнових овець з тонкорунними баранами. Зважаючи на те, що таких баранів у той час в нашій країні було дуже мало, наукові працівники – біологи, ветеринарні лікарі і зоотехніки – дістали в 1928 р. спеціальне завдання: розробити спосіб штучного осіменіння овець, щоб мати від наявних племінних баранів максимальну кількість потомків

  Колектив молодих радянських учених під керівництвом І.І.Іванова з честю виконав поставлене завдання, завдяки штучному осіменінню тонкорунне вівчарство нашої країни було відновлено у небувало короткі строки і з мінімальними затратами на купівлю племінних баранів.

У той же період було заново розроблено або докорінно вдосконалено способи штучного осіменіння всіх основних видів сільськогосподарських тварин – великої рогатої худоби, овець, коней, свиней, кіз, а також кролів, собак і сільськогосподарської птиці.

G Четвертий період (1941 – 1954 рр.). В роки Великої Вітчизняної війни застосування штучного осіменіння в СРСР різко скоротилося. У 1945 р. в колгоспах було осіменено всього лише 3565 тис. овець і кіз, 213 тис. корів і 40 тис. кобил.

У післявоєнні роки разом з відновленням тваринництва поступово почало ширше застосовуватися штучне осіменіння. У 1951 р. кількість осіменених перевищала довоєнний рівень, а в 1952 р. в колгоспах було осіменено 19 400 тис. овець, 1198 тис. корів і 447 тис. кобил. Однак застарілі організаційні форми перешкоджали широкому впровадженню штучного осіменіння.

Водночас за кордоном інтерес до штучного осіменіння незвичайно зріс.

Така система організації штучного осіменіння стала можливою завдяки розробці надійних і зручних для практичного застосування способів зберігання сперми поза організмом. Радянськими і зарубіжними вченими було розроблено спосіб зберігання сперми при температурі 0º із попереднім розведенням середовища, що містить жовток курячого яйця. Трохи пізніше І.В.Смирновим, а потім і зарубіжними вченими (Парксом, Полджом, Соусом та ін.) було розроблено спосіб заморожування сперми, який дає можливість зберігати її протягом кількох років. Головною заслугою І.І.Іванова було наукове обґрунтування штучного осіменіння тварин як зоотехнічного методу, що дає змогу значно прискорити якісне поліпшення тваринницької галузі сільського господарства.

G П’ятий період (1955 – 1968 рр.) Характерною рисою цього періоду розвитку штучного осіменіння є перехід до нових організаційних форм. До 1955 р. кожний колгоспний або радгоспний пункт штучного осіменіння був окремою виробничою одиницею, не пов’язаною з іншими господарствами. Спермою плідників, що належали даному колгоспові або радгоспові, осіменяли, як правило, тільки маточне поголів’я однієї ферми або населеного пункту; перевезення сперми в інші господарства практикувалося дуже рідко. При такій організації дуже неповно використовувалась основна перевага штучного осіменіння – можливість мати велику кількість потомків від найцінніших плідників. Середнє навантаження на одного бугая – плідника становило всього 150 – 200 корів на рік, тобто лише трохи більше, ніж при природному спаровуванні.