Перша медична допомога при переломах

А. Загальна схема надання першої медичної допомоги при відкритих переломах:

- зупинити кровотечу, обробити краї рани;

- на рану накласти стерильну пов'язку;

- дати знеболюючий засіб;

- провести іммобілізацію кінцівки.

В. Загальна схема надання першої медичної допомоги при закритих переломах:

- провести іммобілізацію;

- дати знеболюючі засоби й накласти холод;

- доставити потерпілого в медичну установу.

Транспортна іммобілізація

У наданні допомоги при переломах і ушкодженнях суглобів головне - надійна й своєчасна іммобілізація ушкодженої частини тіла. Іммобілізацією досягається нерухомість ушкодженої частини тіла, що призводить до зменшення болю й попереджає посилення травматичного шоку, усувається небезпека додаткового ушкодження й знижується можливість інфекційних ускладнень. Тимчасова іммобілізація проводиться за допомогою спеціальних медичних шин, яка виконується медичними працівниками або особами, які вміють ними користуватися, і імітованими шинами. У якості останніх використовуються підручні засоби: дошки, ціпки, фанера, картон, згорнуті журнали, весла, парасольки й інші предмети, довжина яких повинна бути достатньою, щоб зафіксувати суглоби вище і нижче місця перелому. У виняткових випадках допускається транспортна іммобілізація шляхом прибинтовування ушкодженої кінцівки до здорової частини тіла: верхньої - до тулуба, нижньої - до здорової ноги.

Основними принципами транспортної іммобілізації є:

- будь-яка транспортна іммобілізація складається із трьох частин: шини; прокладки; фіксуючої пов'язки;

- при ушкодженні будь-якого сегмента кінцівки з рухів виключають два сусідні суглоби, а іноді й три - при травмах плечової кістки плечового суглоба, стегнової кістки і кульшевого суглоба - всі основні суглоби верхньої (плечовий, ліктьовий, променево - зап'ястний) або нижньої (кульшовий, колінний і гомілково - стопний) кінцівок.     

- при іммобілізації кінцівки необхідно, по можливості, придати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка найменше травмується;

- при відкритих переломах вправлення відламків не роблять, накладають стерильну пов'язку на місце ушкодження й кінцівку фіксують у тому положенні, у якому вона перебуває в момент ушкодження;

- при закритих переломах знімати одяг з потерпілого не потрібно;

- неможна накладати тверду шину прямо на тіло, під неї необхідно підкласти м'яку прокладку (вата, рушник);

- під час перекладання хворого з нош ушкоджену кінцівку повинен підтримувати помічник.

Неправильно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації.

Увага! Не прив'язуйте шину занадто туго - це може порушити кровообіг і викликати біль. Послабте пов'язки, якщо: пальці потерпілого набрякли й посиніли; ними неможливо поворухнути; ділянка під шиною оніміла і в ній відчувається поколювання; під шиною не прощупується пульс; нігті не набувають нормального кольору через 2 с. після натискання.

Надаючи допомогу при переломах, у жодному разі не треба самим намагатися з'єднати відламки кістки - усунути скривлення кінцівки при закритому переломі або вправити кістку, що вийшла назовні, при відкритому. Постраждалого потрібно якнайшвидше доставити до лікувальної установи.

Рани

Раноюназивається ушкодження, що характеризується порушенням цілісності шкірних покривів, слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин (супроводжується болем, кровотечею і зіянням).

Класифікація ран

 

За видами:

1. Вогнепальні рани. Виникають у результаті кульового чи осколкового поранення. Рани можуть бути наскрізними (є вхідний і вихідний отвори), сліпими (куля чи осколок застряють у тканинах) і дотичними (куля чи осколок, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру і м'які тканини, але не застряє в них).

2. Різані і колоті рани мають рівні краї, сильно кровоточать. Колоті проникаючі рани з незначним запаленням і ушкодженням шкіри чи слизової оболонки можуть бути досить глибокими і становити велику небезпеку через можливість ушкодження внутрішніх органів і занесення в них інфекції.

3. Рубані рани супроводжуються забитим місцем і роздробленням м'яких тканин.

4. Забиті, рвані і роздроблені рани характеризуються складною формою, нерівними краями, у них створюються сприятливі умови для розвитку інфекції.

5. Рани від укусів - небезпечні інфікуванням слиною тварини.

За глибиною:

1. Поверхневі.

2. Проникаючі в порожнину черепа, грудної клітки і черевну порожнину.

Усі рани, крім операційних, вважаються первинно інфікованими. Мікроби в рану попадають разом з предметом, що ранить, землею, шматками одягу, повітрям і при торканні до неї руками. Найбільш небезпечне проникнення в рану анаеробних (здатних розвиватися без повітря) мікробів, що викликають газову гангрену.

Небезпечне потрапляння в рану збудника правця. Збудники правця виробляють токсин, що діє на нервову і м'язову системи. Скелетні м'язи скорочуються, що призводить до судоми. З метою профілактики правця при всіх пораненнях, що супроводжуються забрудненням, пораненому вводять очищений протиправцевий анатоксин чи протиправцеву сироватку.

Ознаки інфікування рани

Про інфікування рани можуть свідчити такі ознаки:

- ділянка навколо рани припухає, червоніє і стає теплішою на дотик;

- пульсуюча біль в області рани;

- підвищення температури і погіршення стану хворого.

Асептика - це сукупність заходів, спрямованих на попередження потрапляння мікробів у рану. Асептика досягається суворим дотриманням основного правила - все, що стикається з раною, повинно бути стерильним (не мати мікробів). Не можна руками торкатися рани, видаляти з неї осколки, обривок одягу, використовувати нестерильний матеріал для закриття рани.

Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікробів чи їхнє знищення в рані. До цих заходів відноситься:

- механічна (первинна хірургічна обробка рани);

- фізична (дренування рани, ультрафіолетове опромінення);

- хімічна (застосування протимікробних лікарських засобів);

- біологічна (антибіотикотерапія).

    

Перша медична допомога

При незначних пораненнях:

- промити рану розчином антисептика або чистою водою з милом (не використовуйте спирт);

- накласти на рану стерильну пов'язку.

При великих ранах,а також колотих (невеликий раневий отвір, але можуть бути глибокі ушкодження) чи вогнепальних ранах не слід самостійно промивати рану. Накладіть тільки стерильну пов'язку і зверніться за допомогою до лікаря.

При ранах розміром більше 1-2 см, коли краї рани не сходяться разом, слід якнайшвидше звернутися до хірурга для вирішення питання про накладання швів на рану. Шви прискорюють процес загоєння, зменшують імовірність розвитку інфекції, запобігають утворенню грубих рубців.

У випадку ушкодження, що супроводжується ампутацією частини тіла, відірвану частину слід направити до лікарні разом з потерпілим. При цьому її загортають в стерильну марлю (або чисту тканину), кладуть в поліетиленовий пакет і тримають пакунок у холодному місці (поліетиленовий пакет з ампутованою частиною поміщають у другий пакет, наповнений льодом).

Якщо у рані виявиться сторонній предмет,не слід витягати його з рани. Предмет фіксують в рані і накладають стерильну пов'язку навколо нього.

              

Кровотеча

Кровотеча - витікання крові із кровоносних судин при порушенні цілісності їхніх стінок.

Втрата 1-2 літрів крові може призвести до смерті.

    Залежно від виду ушкоджених судин, кровотеча буває:

- артеріальна - кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, величина якого залежить від діаметру судини;

- венозна - кров темно-вишневого кольору, виливається спокійно;

- капілярна - спостерігається при неглибоких порізах шкіри, саднах;

- змішана - характеризується ознаками артеріальної й венозної кровотеч.

Розрізняють також зовнішні й внутрішні кровотечі. Зовнішня відбувається, коли гострий предмет, наприклад, ніж або зламана кістка, проколює шкіру й ушкоджує інші органи. При ушкодженні великих кровоносних судин, або коли кров виливається занадто швидко, не встигаючи звернутися, така кровотеча може являти загрозу для життя.

Внутрішня кровотеча виникає при закритій травмі й при різкому ударі, наприклад, у випадку автомобільної аварії, коли водія кидає на кермове колесо, або коли людина падає з великої висоти.

    

Перша медична допомога

 

Надання першої медичної допомоги при кровотечі залежить від її характеру й полягає в     тимчасовій її зупинці й доставці потерпілого до найближчої лікувальної установи.

Сильну артеріальну кровотечу з судин верхніх і нижніх кінцівок зупиняють у два етапи:

- спочатку притискають артерію вище місця ушкодження до кістки, щоб припинити виливання крові;

- потім накладають стандартний або імпровізований джгут.

Притискати артерію до кісткових виступів найкраще в певних (найбільш зручних для цього) місцях, саме в них добре прощупується пульс.

Так, скроневу артерію притискають великим пальцем спереду й ледь вище вушної раковини на скроні.

Сонну артерію варто притискати ліворуч або праворуч на бічній поверхні шиї. Тиск пальцями треба робити в напрямку до хребта, при цьому сонна артерія придавлюється до хребта.

Увага! Притискати сонну артерію допустимо тільки з однієї сторони.

Підключичну артерію потрібно притискати в ямці над ключицею до першого ребра.

Пахвову артерію притискають до голівки плечової кістки по передньому краї росту волосся в пахвовій впадині при кровотечі з рани в області плечового суглоба й надпліччя.

Плечову артерію притискають до плечової кістки із внутрішньої сторони від двоголового м'яза при кровотечі з ран середньої й нижньої третини плеча, передпліччя й кисті.

Променеву артерію притискають до підлягаючої кістки в області зап'ястя у великого пальця при кровотечі з ран кисті.

Стегнову артерію притискають в області пахової складки в її середній частині при кровотечі з ран в області стегна. Притиснення роблять у паховій області на середині відстані між лобком і виступом підвздошної кістки.

Підколінну артерію притискають в області підколінної ямки при кровотечі з ран гомілки й стопи.

Артерії тилу стопи притискають до підлягаючої кістки при кровотечі з рани на стопі. Пальцеве притиснення дає можливість зупинити кровотечу майже моментально. Але навіть сильна людина не може утримати його більше 10-15 хв., тому що руки утомлюються й притиснення слабшає. У зв'язку із цим такий прийом важливий головним чином тому, що він дозволяє виграти якийсь час для       інших способів зупинки кровотечі. 

При артеріальних кровотечах з судин верхніх і нижніх кінцівок притиснення артерій можна здійснити іншим способом: при кровотечі з артерії передпліччя вкласти пачку бинтів у ліктьовий згин і максимально зігнути руку в ліктьовому суглобі; теж саме можливо робити і для артерій гомілки й стопи - у підколінну область вкласти дві пачки бинтів, а ногу максимально зігнути в суглобі.

Правила накладання джгуту

Після притиснення артерій слід накласти джгут. Його накладають на одяг або спеціально підкладену під нього тканину     (рушник, шматок марлі, косинку). Джгут підводять під кінцівку вище місця кровотечі й ближче до рани (не ближче 5-6 см), сильно розтягують і, не міняючи зусиль, замотують навколо кінцівки. Відмічають час (дату, години та хвилини) накладання джгута на листку паперу, який підкладають під джгут або на чолі потерпілого чорнилами, фарбою, кров'ю, сажею тощо.

При правильному накладанні джгуту кровотеча припиняється, кінцівка нижче місця накладення бліда, пульс на артерії зникає. Кінцівка нижче місця накладення джгута зберігає життєздатність протягом 1,5-2 години. Через 2 год. джгут необхідно зняти, й через кілька хвилин накласти на інше місце. При цьому потерпілий втратить якусь кількість крові. Тому варто вжити всіх заходів для доставки потерпілого до найближчої лікувальної установи.

Помилки при накладенні джгута:

- занадто слабке затягування викликає здавлювання тільки вен, у результаті чого артеріальна кровотеча підсилюється;

- занадто сильне затягування, особливо на плечі, спричиняє ушкодження нервових стовбурів і параліч кінцівки;

- накладення джгута безпосередньо на шкіру призводить, як правило, через 40-60 хв. до сильних болів у місці його накладання.

При відсутності джгута для зупинки кровотечі використовують ремінь, платок, смужку міцної тканини. Ремінь складають у вигляді подвійної петлі, накладають на кінцівку й затягують. Хустку або іншу тканину використовують як закрутку.

Накладення тугої пов'язки - ще один із простих і надійних способів зупинки кровотечі, зменшення болю й створення спокою ушкодженої частини тіла. Пов'язку можна накласти на будь-яку частину тіла: голову, очі, грудну клітку й живіт, руку або ногу. Перед накладанням пов'язки рану треба обробити перекисом водню або марганцівкою (2-3 крупинки ретельно розчинити в склянці бажано кип'яченої води). Після цього на рану варто помістити стерильну серветку або невеликий шматочок бинта. І тільки потім накладати бинт.

Венозну кровотечу при пораненнях верхніх або нижніх кінцівок зупиняють шляхом надання їм піднятого положення. Це робиться досить просто. Ушкоджену руку піднімають догори трохи вище голови. Під ушкоджену ногу підкладають невеликий валик, згорнутий з якої-небудь матерії (можна використовувати сумку, рюкзак, ковдру, подушку, оберемок сіна). Нога повинна бути вище грудної клітки. При цьому людині варто лежати на спині.

Увага! Для зменшення ризику передачі захворювань у випадках надання допомоги при кровотечах треба виконувати наступні правила обережності:

- між вашою рукою й раною покладіть марлеву серветку або іншу чисту й суху тканину, або використовуйте руку потерпілого; як захист можна також використовувати целофанову обгортку, гумові або одноразові рукавички;

- безпосередньо після надання першої допомоги ретельно вимийте руки з милом, навіть якщо вони були в рукавичках; не мийте руки поблизу харчових продуктів;

- уникайте приймати їжу або пити під час надання допомоги.

    

Внутрішня кровотеча

При внутрішній кровотечі кров з ушкодженої артерії, вени або капіляра не виходить за межі шкірного покриву. Незначна внутрішня капілярна кровотеча викликає утворення під      шкірою синців і не є серйозною. Однак внаслідок більш глибокої артеріальної або венозної кровотечі можлива велика втрата крові. Ознаками внутрішньої кровотечі є:

- посиніння шкіри (утворення синця) на місці ушкодження;

- м'які тканини над місцем травми болісні, опухлі, тверді на дотик (наприклад, «твердий живіт» при внутрішній кровотечі в черевну порожнину);

- частий слабкий пульс;

- часте дихання;

- бліда шкіра, прохолодна на дотик;

- нудота, блювання;

- спрага;

- кровотеча з природних отворів організму (рот, ніс, пряма кишка, кров у сечі тощо).

При внутрішніх кровотечахна передбачувану область кровотечі кладуть холод. При використанні льоду попередньо його загортають в марлю, рушник або тканину. Холод прикладають на 15 хв. щогодини. Потерпілого слід негайно доставити до лікувальної установи.

Забиті місця (удари)

 

Удар- механічне порушення м'яких тканин без помітних пошкоджень шкіри. У межах забитого місця з'являється біль, припухлість, синець. При забиванні грудної клітки порушується дихання. Удар живота може спричинити розрив печінки, селезінки, кишечника, внутрішню кровотечу, а удар голови - черепно-мозкову травму (струс мозку).

Більшість синців і інших ушкоджень у результаті забитих місць з'являються після раптового удару тупим предметом. Хоча цілісність шкіряного покриву зберігається, а зовнішня кровотеча відсутня, кровоносні судини й дрібні капіляри, розташовані близько до поверхні шкіри, розриваються. Кров виливається в навколишні тканини, утворюється добре знайома всім фіолетова пляма. Лікарі називають такі внутрішні крововиливи гематомами.

Перша медична допомога

 

Основні правила надання першої медичної допомоги при ударах:

- накласти холод на місце удару;

- накласти тугу пов'язку;

- забезпечити спокій ушкодженого місця;

- доставити потерпілого до медичної установи.

У разі синців на руці або нозі необхідно підняти кінцівку вище. При цьому синець повинен розташовуватися вище рівня серця, доступ крові до нього зменшується й припухлість стає менше. Якщо є підозра на ушкодження хребта, у жодному разі не слід міняти положення рук і ніг потерпілого.

Використовуйте холод (воду, лід). Він є ефективним лікуванням синців. Тривалість впливу холодом залежить від об‘єму забитого місця. Іноді досить прикладати його до забитого місця протягом 15-20 хв., в інших випадках у перший день одержання забитого місця потрібно щогодини прикладати холод на 5-10 хв. Якщо забито руку або ногу, потримайте кінцівку під струменем холодної води. Наповніть льодом пластиковий пакет, загорніть його в рушник або матерію й прикладайте до забитого місця. Дотримуйтеся обережності і не перестарайтеся з використанням холоду. Потрібно, щоб забите місце злегка оніміло й почервоніло, але не повинне побіліти, це ознака занадто слабкого припливу крові. Холод не можна використовувати людям, що страждають порушенням кровообігу й діабетом. Забезпечте спокій ушкодженому місцю, оскільки це зменшує приток крові до нього, що в свою чергу стримує можливості до поширення набряклості і зменшення хворобливості.

Увага! Н е прикладати лід безпосередньо до шкіри, це може привести до її обмороження.

Вивихи

Вивихи- порушення цілісності суглоба зі стійким зсувом суглобних кінців костей. При вивиху звичайно розтягуються або рвуться зв'язки, може виявитися ушкодженою суглобна капсула, у яку укладений суглоб. Лопаються дрібні кровоносні судини, що призводить до внутрішньої кровотечі, утворення гематоми й набрякання. Тиск на нерви в результаті набрякання викликає біль.

Вивих не завжди легко відрізнити від перелому або від розтягання. Крім того, удар здатний викликати зсув суглобних кінців кісток, може також зламати кістку, тоді будуть присутні ознаки й того, і іншого ушкодження. Неускладнені вивихи характеризуються наступними ознаками: значним набряканням суглоба; деформацією й неприродною формою суглоба; видимим скороченням або подовженням ушкодженої кінцівки; сильним болем в області суглоба, особливо при спробі зробити рух; зблідненням шкіри навколо суглоба; болі при дотику і рухах кінцівки або втратою функції ушкодженого суглоба.

Перша медична допомога

Перша медична допомога потерпілому при вивихах надається в певній послідовності:

- дати постраждалому протибольовий засіб;

- накласти тугу пов'язку;

- прикладати холод;

- забезпечити спокій ушкодженої кінцівки.

Увага! При вивиху не намагайтеся вправити кості суглоба на місце.

Утоплення

Утоплення - одна із форм механічної асфіксії, що розвивається у результаті попадання рідини у дихальні шляхи або внаслідок ларингоспазму і припинення дихання чи зупинки серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар, об воду, холодовий шок) дії.Іншими причинами утоплення можуть служити: температура навколишнього середовища; велика швидкість течії води; вири; ключові джерела; шторми; невміння плавати; перевтома; хворобливий стан; травми при стрибках у воду; порушення серцевої діяльності при плаванні під водою тощо.

Рятувати потопаючу людину звичайно приходиться вплав. Якщо він ще тримається на поверхні, варто підпливати до нього ззаду, щоб уникнути захоплення з його боку. У випадку захоплення краще поринути з потопаючим у воду. Він, намагаючись залишитися на поверхні, як правило, відпускає рятувальника. Якщо потопаючий поринув у воду, треба нирнути і намагатися знайти його. Знайшовши затонулого, необхідно взяти його за руку або за волосся й, відштовхнувшись від дна, спливти на поверхню. Доставивши потерпілого до берега, приступають до надання невідкладної допомоги, яка повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу.