Созологічний пріоритет як основа режиму природно-заповідних територій

           

Природно-заповідні території та окремі їх частини відрізняються за природоохоронними завданнями. Для ефективного управління природно-заповідними об'єктами необхідно чітко знати природоохоронну задачу кожної ділянки, яка має бути сформульована конкретно, без протиріч і з врахуванням можливих тенденцій розвитку природних комплексів та епізодичних явищ. Природоохоронні задачі є важливим показником при здійсненні класифікації природно-заповідних територій та їх зонування.

Різні потенційні об'єкти охорони можуть вимагати різного режиму, а режим, сприятливий для одної складової природних комплексів, може бути несприятливим для іншої складової. Для введення певного режиму в першу чергу слід з'ясувати, заради чого вводиться цей режим. Ту ознаку природних комплексів, заради збереження, відновлення або створення якої вводиться конкретний режим, ми далі будемо називати созологічним пріоритетом. Таким чином, визначення режиму будь-якої ділянки складається з двох етапів. На першому етапі формулюється задача – созологічний пріоритет. Для цього у більшості випадків досить невеликих інвентаризаційних даних про конкретну територію. Процедура визначення пріоритету у великій мірі суб'єктивна. Другий етап – розробка режиму, спрямованого на виконання поставленої задачі-пріоритету. Це більш складна задача, яка часто вимагає глибоких наукових досліджень і виконання якої є необмеженим у часі процесом.

У тих випадках, коли існують більш-менш детальні розробки режимів, цей підхід використовується як правило у неявній формі. Ми пропонуємо чітке формулювання пріоритету у всіх випадках з обов'язковим зазначенням созологічних пріоритетів в офіційних документах [21].

Можна виділити дві основні групи созологічних пріоритетів. Першу можна сформулювати як "всі природні процеси та об'єкти". Таким пріоритетам відповідає абсолютно заповідний режим (режим невтручання). Друга група включає всі інші, дуже різноманітні пріоритети, які включають окремі природні об'єкти, властивості та процеси. Такими пріоритетами можуть бути, зокрема, окремі біологічні види, групи видів (які можна подавати у вигляді списків в порядку зниження пріоритетності), деревостан максимального віку, певні рослинні угруповання, трав'яні екосистеми тощо. Для забезпечення цих пріоритетів можуть бути потрібними як абсолютно заповідний, так і регульований режим. Те, який з двох основних груп режимів відповідає конкретному пріоритету, залежить від поведінки пріоритетного об'єкту при відсутності втручання. У випадку, коли пріоритетний об'єкт стабільно існує без регуляційних заходів, ці заходи є непотрібними, а на природно-заповідних об'єктах високих категорій – шкідливими.

У деяких випадках, зокрема, коли на ділянці проводиться активне відновлення природних комплексів, корисним є формулювання тимчасового пріоритету, тимчасового режиму і умови припинення їх дії. Тимчасові пріоритет і режим відрізняються від постійних саме наявністю умови припинення їх дії. Прикладом може бути формування деревного ярусу в лісових культурах, режим для цього пріоритету – рубки догляду. Умовою припинення дії такого тимчасового пріоритету може бути досягнення культурою певного віку, яке настає в наперед відомий час.

Які ж переваги надає формулювання пріоритетів?

Підвищення послідовності у досягненні природоохоронних задач. Пріоритет у більшості випадків можна і бажано формулювати на дуже тривалий час. При цьому стан природних комплексів і процеси, які відбуваються в них, безпосередньо залежать від режиму. У разі неоптимальності режиму його можна корегувати, не міняючи пріоритету, тобто можна зберігати задачу, корегуючи метод її досягнення. Пізніші режими не будуть заперечувати тих, що були введені раніше, оскільки їх буде об'єднувати спільний пріоритет.

Зменшення ймовірності помилкових і необгрунтованих негативних впливів на природу. Будь-яке регуляційне режимне втручання потребуватиме відповідності офіційно затвердженому пріоритету. Якщо це втручання не матиме своїм наслідком підтримання созологічного пріоритету або наближення до нього, його не слід дозволяти. Приклад: найбільш поширений тип необгрунтованих втручань – санітарні рубки. Абсурдність пріоритету на зразок "відсутність гнилих і сухих дерев" для більшості площ природно-заповідного фонду для більшості созологів очевидна, особливо на територіях високих категорій. Таким чином, неправильність режиму стає більш очевидною при чіткому формулюванні задачі.

Застосування созологічних пріоритетів сприяє більш гнучкому і диференційованому режиму. Процедура розробки режиму зміщується від розгляду допустимості на території природно-заповідної території певної категорії певних втручань до доцільності конкретного режиму на конкретній ділянці, відповідності режиму раніше поставленому пріоритету, а загальні вимоги законів відіграють лише роль фону.

       Відвідування території людьми – особливий фактор, який не є різновидом регуляційних втручань і в даній схемі розглядається окремо.

       Пропонуємо таку форму для характеристики режиму.

1. Карта з відображенням меж ділянки.

2. Текстовий опис меж ділянки, якщо можливо – номери кварталів і виділів.

3. Площа.

4. Постійний созологічний пріоритет.

5. Режим (в тому числі його сезонні зміни).

6. Тимчасовий созологічний пріоритет.

7. Умова припинення дії тимчасового созологічного пріоритету.

8. Тимчасовий режим (в тому числі його сезонність)

9. Режимна зона згідно созологічного пріоритету (якщо є тимчасовий пріоритет – то згідно саме тимчасового пріоритету) та господарських завдань (див. наступний розділ).

10. Відвідування території (в тому числі його сезонність).

       Зоологічні об'єкти, будучи менш стабільними, ніж об'єкти рослинного світу та неживої природі, мабуть, у багатьох випадках доцільно виділяти як тимчасові пріоритети. При цьому умовою припинення дії пріоритету може бути стійке зникнення об'єкту з ділянки, що характеризується.

       Розробка режиму за наведеною схемою здійснена В.А. Онищенком для медоборської частини природного заповідника "Медобори". Згідно цих пропозицій майже вся площа заповідника Медобори має пріоритет "всі природні процеси і об'єкти". Близько половини цієї площі припадає на ділянки з тимчасовими пріоритетами відновлення, де передбачаються рубки догляду в культурах віком до 40 років та зниження участі дерев-інтродуцентів. Екосистемні пріоритети ("трав'яні екосистеми", "лучні степи", "дрібноконтурні комплекси чагарників та петрофітних лучних степів") пропонуються для 1,2%, ботанічні пріоритети (збереження таких рідкісних видів як шиверекія подільська, ясенець білий, відкасник осотовидний, зозулині черевички звичайні, булатка великоквіткова, молочай волинський, півники злаколисті, клопогін європейський, стародуб широколистий) – 0,04% території заповідника. Господарські ділянки без созологічних пріоритетів становлять 1,5% території.

Корисним буде використання детального формулювання пріоритетів та режимів на більшості природно-заповідних територій. Доцільним є застосування цієї схеми в проектах організації території заповідників та парків, в положеннях про природно-заповідні території. Цікавою та корисною була б така інформація в кадастрі природно-заповідного фонду.