Аналіз класифікацій природно-заповідних територій

 

 

1.1. Роль природно-заповідної мережі України на сучасному етапі

 

Природно-заповідна мережа України значною мірою успадкована від Української РСР, отримала значний розвиток протягом 1992-1998 років. Значний вплив на її формування мало прийняття Закону України "Про природно-заповідний фонд України” (1992) [13] та затвердження Верховною Радою у 1994 році Програми перспективого розвитку заповідної справи в Україні. Без науково обгрунтованої мережі природно-заповідних територій та об’єктів збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є неможливим, особливо в зв’язку із все зростаючим антропогенним пресом.

Значення природно-заповідних територій нині зростає у всьому світі. В п’ятнадцяти країнах Європейського Союзу прийнята програма “NATURA 2000” [33]. Рада міністрів Євросоюзу в рамках цієї програми надає великого значення створенню мережі територій, що охороняються, на території країн, які входять до скдаду Союзу. Ця мережа має відігравати ключову роль в охороні природних комплексів країн Союзу в майбутньому столітті, а при з’єднанні з екологічною мережею (Emerald) буде знаряддям для охорони біорізноманіття всієї Європи. Кожна держава може вибрати методи, способи та механізми, які застосовує для охорони природи на своїй території із вирішенням наукових, економічних, суспільних, культурних проблем. Формування мережі природно-заповідних територій є інтегральною частиною раціонального використання землі, вона повинна функціонувати в рівновазі з багатьма напрямками господарства і соціального життя. Основними напрямками формування природоохоронної мережі “NATURA 2000” є охорона місцезнаходжень (біотопів) рідкісних рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань, насамперед, характерних для регіонів Європи альпійських, атлантичних тощо – всього близько 200 типів біотопів. Особливої охорони в Європі вимагають місця поселення птахів, із яких 181 вид в Європі знаходиться під загрозою і вимагає спеціальної охорони.

       Важливим елементом в країнах Європи є проведення на базі мережі “ NATURA 2000” моніторингових досліджень та екологічного виховання.

Важливу роль відіграє природно-заповідна мережа держави як показник її сталого розвитку. Ідея сталого розвитку була проголошена відомою конференцією ООН в Ріо-де-Жанейро. Принципи, проголошені там, є важливими та актуальними для України. Їх головна методологічна передумова – це пріоритет проблем соціально-економічного прогресу та якості навколишнього середовища, що взаємно підсилюють та доповнюють одна одну. Процес сталого розвитку потребує створення здорового природного життєвого середовища для людини, збереження і примноження біорізноманіття в Україні.

В аспекті формування та розвитку природно-заповідної мережі показниками сталого розвитку [3] є:

1. Загальна площа природно-заповідних територій в абсолютній та відносній (“процент заповідності”) кількості, що складає екологічний каркас держави.

2. Якісний (категорійний) склад природно-заповідних територій. Він має бути охарактеризований насамперед по відношенню до категорій, запропонованих МСОП.

3. Наявність планів перспективного розвитку заповідної мережі держави, що враховували б перший та другий показники.

4. Наявність мережі міждержавних природно-заповідних територій, що в Європі з’єднують між собою заповідні мережі різних країн.

 

1.2. Класифікація природно-заповідних територій МСОП

 

       Міжнародний союз охорони природи (МСОП, англійською мовою IUCN) розробив класифікацію природно-заповідних територій, яка широко застосовується при підготовці узагальнень щодо природно-заповідних територій світу. В цій класифікації виділяється ряд категорій, посилання на які найчастіше робиться за їх порядковим номером [32, 36].

       Подаємо класифікацію природно-заповідних територій згідно A. Davey [32]. Сучасна класифікація МСОП природно-заповідних територій має наступний вигляд: 

І. Сувора охорона

Ia. Суворий природний резерват

Іb. Дика територія

ІІ. Охорона екосистем і рекреація (Національний парк)

ІІІ. Охорона природних об'єктів (Пам'ятка природи)

IV. Охорона шляхом активного менеджменту (Територія охорони екотопів та видів)

V. Охорона ландшафтів і рекреація (Територія охорони ландшафту)

VІ. Бережливе використання природних екосистем (Території охорони ресурсів)

 

       В табл. 1 показано поєднання завдань, характерне для кожної з вищенаведених категорій:

 

Таблиця 1.

Задачі природно-заповідних територій різних категорій (за класифікацією МСОП)

 

Завдання	Ia	Ib	II	III	IV	V	VI
Наукові дослідження	1	3	2	2	2	2	3
Охорона дикої природи	2	1	2	3	3	–	2
Охорона видів і генетичного різноманіття	1	2	1	1	1	2	1
Підтримання енвайронментальних послуг	2	1	1	–	1	2	1
Охорона специфічних природних або культурних об'єктів	–	–	2	1	3	1	3
Туризм і рекреація	–	2	1	1	3	1	3
Освіта	–	–	2	2	2	2	3
Бережливе використання ресурсів природних екосистем	–	3	3	–	2	2	1
Підтримування традиційної культури	–	–	–	–	–	1	2
Умовні позначення	1 основне завдання
	2 другорядне завдання
	3 потенційне завдання
	– не застосовується