Рух Опору та його течії в період Великої Вітчизняної війни.

  В українському русі опору існували дві течії: радянський рух опору - партизани і підпільники та націоналістичний рух на чолі з ОУН.

Радянський рух опору. Наприкінці 1942 р. на території України діяло 800 партизанських загонів. Їх дії координував український штаб партизанського руху на чолі з Тимофієм Строкачем. Виникли великі партизанські загони і з'єднання на чолі з Ковпаком, Попудренком, Сабуровим, Фьодоровим, Вершигорою та ін. В Херсонській області діяв загін під керівництвом Гірського.

Формами боротьби партизан були: диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг і мостів, розгром ворожих штабів, диверсії на залізницях, рейди в тил ворога.

В Україні діяли 23 підпільні обкоми партії і 9 підпільних обкомів комсомолу. Вони також організовували диверсії, здійснювали розвідувальні операції. Загальна чисельність партизан і підпільників в україні сягала 50000 чоловік.Найбільше піднесення партизанського руху припадає на початок 1944 р. Звільнення Правобережної і Західної України супроводжувалося активізацією партизанської боротьби з нацистськими окупантами. Понад 350 підпільних організацій діяли у Вінницькій, Житомирській, Кам'янець-Подільській, Кіровоградській, Тернопільській і Чернівецькій областях.Партизани узгоджували свої дії з підрозділами Червоної армії. Вони допомагали в звільненні обласних центрів, сіл, міст. Підірвано комунікації ворога і виведено з ладу залізниці. Партизани вели самовіддану героїчну боротьбу, організовували диверсії, знищували окупантів, вели агітацію серед населення. Підпільники й партизани від імені народу знищували фашистських поплічників в Україні: помічника Коха — Функа, його радників — Вінтера і Шнайдера, віце-губернатора Галичини Бауера. У Харкові радіокерована міна висадила в повітря будинок, у якому розміщувалось гестапо. Героями Радянського Союзу стали відомі партизанські командири: С. Ковпак, О. Федоров, О. Сабуров, М. Наумов. Однак ефективності партизанських дій заважала позиція Й. Сталіна, який недооцінював значення партизанського руху. ЦШПР кілька разів розформовували, а в січні 1944 р. було повністю ліквідовано.
  Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Волині та Поліссі і не були спочатку пов'язані з діяльністю ОУН.  Як тільки почалась війна Тарас Бульба-Боровець сформував нерегулярну частину під назвою поліська січ пізніше переіменовану в УПА.

  Мета - очищення свого регіону від залишків червоної армії.

  Коли під кінець 1941 р. німці спробували розігнати цю частину  Бульба-Боровець повів своїх бійців у ліси, щоб воювати як із німцями так і з більшовиками. На початку 1942 р. невеликі підрозділи на волині створили бандерівці і мельниківці, які ховались від переслідувань коха. Наприкінці 1942 р. бандерівці вирішили сформувати великі партизанські сили поклавши початок регулярній українській армії. Для об'єднання всіх націоналістичних загонів бандерівці силою до своїх формувань включили підрозділи боровця і мельниківців, перебравши на себе назву УПА. Головнокомандуючим УПА став Роман Шухевич офіцер нахтігалю.

   Завдяки широкій підпільній мережі УПА швидко розрослась у велику і добре організовану партизанську армію, яка контролювала волинь, полісся і галичину. Її чисельність сягала сорока тисяч бійців. В липні 1944 р. з ініціативи бандерівців  біля міста самбора зібрались делегати політичних партій західної України і створили українську головну визвольну раду.  Основним завданням визвольної ради була боротьба з формуваннями армії крайової та польским населенням, боротьба з радянськими партизанами а згодом і з підрозділами червоної армії, боротьба з німцями та її союзниками.

3. У Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990р.) було проголошено намір республіки:

а) в подальшому бути постійно нейтральною державою.

Білет № 16