Проаналізувати причини створення і діяльність ОУН.

  В 1929 після кількох підготовчих конференцій представники УВО і студентських груп у Відні заснували організацію українських націоналістів (оун). Більшу частину ОУН складала галицька молодь, а керівництво забезпечували із-за кордону Коновалець і його соратники. Як і УВО ОУН залишалась підпільною організацією. Вона дотримувалась військових засад керівництва, консперативних методів, суворої дисципліни і проводила кампанію політичного терору проти польші і її представників. Особливих зусиль доклала для популяризації своїх поглядів серед молоді, намагаючись опанувати всімазахідно-українськими громадськими політичними і економічними організаціями.

Українці які чинили опір ОУН як і польські урядовці опинились під загрозою терористичних нападів. Майже в кожному університеті, школі, гімназії були осередки ОУН. Для розширення свого впливу ОУН проникала в різноманітні господарські, освітні, молодіжні організації, влаштовували політичні демонстрації студентські протести, бойкотування польських товарів. Видавала свої газети і брошюри, а також часопис "розбудова нації". В своїй діяльності опирались на молодих поетів Євгена Маланюка, Олега Кандибу, Олену Телігу. Протягом 30 років ОУН здійснювала напади на урядові заклади і поштові контори, щоб здобути кошти для своєї діяльності.

  На початку 30 років крім сотень актів саботажу і експропріації державних фондів члени оун організовали понад 60 замахів та вбивств. Після вбивства Броніслава Ператського міністра внутрішніх справ польші польська поліція розпочала широку карну акцію, в наслідок якої було заарештовано все керівництво оун в галичині включаючи Степана Бандеру і Миколу Лебідя, які організували замах.

Незабаром стало ясно, що в організацію проникла поліція, а деморалізуючим фактом стала критика ОУН збоку самих же українців. Батьки обурювались з того, що організація штовхала малоосвітчених підлітків до небезпечної діяльності, яка часто закінчувалась трагічно. Громадські, культурні і молодіжні організації звинувачували націоналістів, що вони підпорядковували їх собі. Засудив аморальність ОУН і Метрополит Шептицький.

Конфлікт між поколіннями виявився в її керівництві. Молодше покоління Бандера Лебідь, Стеценко, Шухевич дотримувались тактики революційної боротьби і засуджували старше покоління за спокійний стиль життя за кордоном. Орієнтувались на всі держави, які будуть допомогати в отримані незалежності.

Старше покоління Коновалець, Сушко, Мельник засуджували молодь за вбивства і увагу щодо незалежності зосереджували на німетчині. Проте у Коновальця вистачало авторитету і дипломатичної майстерності щоб запобігти вибуху конфлікту. Але в 1938 р. його було вбито.

Після вбивства Коновальця його наступником бачили Андрія Мельника. У серпні 1939 р. у Римі відбулась конференція ОУН, яка офіційно проголосила Мельника вождем ОУН. Але в лютому 1940 р. Бандера зібрав конференцію в кракові, яка відкинула рішення римської конференції. Невзмозі досягти компромісу кожне угрупування оголосило себе єдиним законним керівництвом ОУН.

Ті, що стали на бік бандери стали називатись оун(б). Ті, що стали на бік мельника оун(м).

На цій же конференції було проголошено і вітання оунівців "слава україні" з відповіддю "героям слава". Ворожнечя між двома фракціями досягла такої гостроти, що не рідко вони боролися одна проти одної з неменшою жорстокістю ніж з ворогами української незалежності. В результаті співпраці між німцями та ОУН незадовго до нападу на радянський союз в німецькій армії було створено українське збройне об'єднання легіон українських націоналістів. До нього входило 600 чоловік і він мав два підрозділи нахтігаль і роланд. Німці планували використовувати їх у диверсійних цілях.

   Вже в перші дні окупації України почався конфлікт між інтегральними націоналістами і німцями. Вже через тиждень після початку війни Львів було взято німцями і в той же день 30 червня

1941 р. Бандера проголосив створення у Львові українського державного правління. На посаду прем'єр-міністра було обрано Ярослава Стецька. Йдучі на це бандерівці розраховували, що військове командування скоріше погодиться з цим фактом ніж піде на конфронтацію з українцями. Але вже через декілька днів гестапо заарештувало і Бандеру і його прибічників. Мельниківці уникали антагонізмів з німцями але вже в вересні 1941 р. гестапо заарештувало і розстріляло понад 40 провідних мельниківців, в тому числі і поетесу Олену Телігу. Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на волині та поліссі і не були спочатку пов'язані з діяльністю ОУН. 

  Як тільки почалась війна Тарас Бульба-Боровець сформував нерегулярну частину під назвою поліська січ пізніше переіменовану в УПА.

Мета - очищення свого регіону від залишків червоної армії.

Коли під кінець 1941 р. німці спробували розігнати цю частину бульба-боровець повів своїх бійців у ліси, щоб воювати як із німцями так і з більшовиками. На початку 1942 р. невеликі підрозділи на волині створили бандерівці і мельниківці,які ховались від переслідувань коха. Наприкінці 1942 р. бандерівці вирішили сформувати великі партизанські сили поклавши початок регулярній українській армії. Для об'єднання всіх націоналістичних загонів бандерівці силою до своїх формувань включили підрозділи боровця і мельниківців, перебравши на себе назву УПА. Головнокомандуючим УПА став Роман Шухевич офіцер нахтігалю. Завдяки широкій підпільній мережі упа швидко розрослась у велику і добре організовану партизанську армію,яка контролювала волинь, полісся і галичину.Її чисельність сягала сорока тисяч бійців.

В липні 1944 р. з ініціативи бандерівців біля міста самбора зібрались делегати політичних партій Західної Україниі створили українську головну визвольну раду. Основним завданням визвольної ради була боротьба з формуваннями армії крайової та польским населенням,боротьба з радянськими партизанами а згодом і з підрозділами червоної армії,боротьба з німцями та її союзниками.

Українсько-польська різанина.

УПА в'язалась в надзвичайно жорстокий конфлікт із поляками на мішаних україно-польських землях волині, полісся і холмщини. Націоналісти були сповнені рішучості вигнати поляків з мішаних україно-польських земель. В свою чергу польська націоналістична армія - армія крайова прагнула зберегти контроль над землями, які раніше входили до складу польської держави. Результатом цього стала кривава боротьба між українцями і поляками за територію і за зведення давніх рахунків. Найбільше від цього страждало цивільне населення. На волині за 1943 - 1944 рр. оунівці вирізали від шестидесяти до восьмидесяти тисяч поляків, а поляки в 1942 р. знищили кілька тисяч українських селян. Ця боротьба продовжувалась і в 1944 - 1945 рр. Після відновлення радянської влади на західноукраїнських землях націоналістичний рух продовжився і його було придушенно лише 1953р. Окремі осеретки супротиву проіснували до шести десятих років.