Народи Північного Причорномор'я: кіммерійці, скіфи, сармати, готи.

 Першим етнічним утворенням в Україні були кіммерійці (9-середина 7століття до н.е.). Гомер назвал їх кобилодойцями. Займались скотарством, вирощували коней. Сенсом життя було збереження власної худоби і заволодіння богатством сусідів. Жили між Доном і Дністром, в Криму і на Тамані. Керченську затоку називали Боспором Кіммерійським. Люди були войовничі, їхнє військо було озброєне сталевими молотами і буловами. Влада була рабовласницька, на чолі стояли царі - вожді, але повноцілої держави не було.

В середині 7 століття кіммерійців витиснили скіфи. Спочатку вони мирно уживалися, а потім скіфи витіснили з Подднепров'я і переслідуючи добралисядо Передньої Азїї. Скіфи дійшли аж до Сірії, потім захопили Мідію і утворили там свою державу Ішкуза, яка проіснувала 28 років і тільки після того як Медійський цар запросив скіфських царів на банкет і напоївши їх перебив, скіфи залишились без своїх лідерів, змушені були мігрувати в Північне Причерномор'є. Тут вони об'єднались з місцевими племенами і створили консолідоване об'єднання племен - Велика Скіфія, яка проіснувала до 3 століття н.е. Все населення поділялось на групи:

1) кочові племена (займались грабіжом, узбережжя Азовського моря і степовий Крим)

2) осілі племена

3) племена землеробів

4) царські скіфи (займали панівне становище, а решту вважали рабами).

До початку 6 століття н.е. воювали з персами, царем Дарії, але проявили воєнну хитрість, хоробрість і не тільки вистояли, але і заставили Дарія тікати. Геродот писав: "жодному ворогу, що нападе на їх країну вони не дадуть врятуватися, і ніхто не зможе їх наздогнати, якщо вони самі того не захочуть". У них було найдосконаліше озброєння для тієї доби (мечі, бойові сакири, а лук за далекобійністю, прицільністю і вбивчою силою не мав собі рівних). Дітей виховували духоненависті до ворога і в жестоких варварських традиціях: скіфський воїн пив кров ворога, з чаши зробленої з черепа вбитого. Знімав скальпель, кожний сотий полонений приносився в жертву Богу війни, а хто не вбив жодного ворога не допускався до святкового столу. Найбільшого піднесення Скіфія досяягла у 4 столітті н.е. під час правління царя Атея. В цей час вони карбували навіть монету. Міць похитнулась в 3 столітті до н.е., коли сарматські племена вигнали скіфів на територію стопового Криму. Тут була створена Мала Скіфія.

В 3 столітті скіфів прогнали сармати, які пронеслись Приозов'ям і Північним Причерномор'ям, і витіснили скіфів на Кримський півострів. Особливо сарматського суспільствабули пережитки матріархату. Жінки сарматки відрізнялись войовничістю, зброєю вони володіли нарівні з чоловіками і не вступали в шлюб, доки не вб'ють першого ворога. У військовій справі випередили скіфів. Удар сарматської кінноти вдягнутої у залізні панцири, озброєнної довгими списами та мечами, що атакувала клином не витримувало жодне військо.

  У 3 столітті в Північне Причерномор'є прийшли готи і створили державу Готику. Столиця держави знаходилась неподалік села Башмаська Запорізької області. В середині 3 століття почали воювати з антами. У 375р. король готів вбив Антського князя Божа з його синами і 70-ю старшинами. А вже наступного року були розгромлені гунами.

  В 6 столітті авари і болгари спустошили землі антів. Потім прийшли хазари, заснувавши державу Каганат. В 9 століті - печініги, Русь з ними воювала 16 разів. В 11 столітті прийшли половці, до 13 століття - 46 разів нападали на Русь. 1,5 десятка князів були одружені з половчанками.
3. Конституція України була прийнята:

в) 28 червеня 1996р.

Білет № 7

1. Охарактеризувати причини феодальної роздробленості Київської Русі і її занепад.
Причини роздробленості:
- Зовнішні фактори: втручання інших країн.
- Слабкий зв’язок окраїн з центром
- Намагання князів закріпитись в одній із земель і передати її нащадкам.
- Збільшення кількості князів і нестача земель (поява ізгоєв)
- Відсутність чіткого принципу успадкування влади
- Нерівномірнсть соціально-економічного розвитку окремих князівств.
- Занепад шляху «із варяг у греки»
- Великі розміри держави та пов'язані з цим труднощі управління
Наслідки:
Захоплення земель Русі Золотою Ордою, що значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі. Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови. Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.