Об’єктом вкладення праці (переважно колективної на землях, що на-

Лежали державі), а й капіталу, через те, що виникли різноманітні фор-

Ми власності на них, у тому числі, приватна власність. По-друге, ці

Землі вперше було включено до сфери підприємництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями

Сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для

Виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільського-

Сподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення

Відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури

Оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для

Цих цілей.

В ієрархії категорій земель, що визначені в ст. 19 Земельного

Кодексу України, землі сільськогосподарського призначення посіда-

Ють перше місце, що підкреслює виняткову цінність земель сільсько-

Господарського призначення для України як для держави аграрно-

Промислового вектору розвитку.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження,

сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прого-

Ни, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що

Віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під госпо-

Дарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових

Ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації

Тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у влас-

273

ність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського госпо-

Дарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби,

ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення това-

рного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та на-

Вчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та

Загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, про-

паганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та ор-

Ганізаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ве-

дення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для роз-

Міщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ве-

Дення товарного сільськогосподарського виробництва використову-

Ються відповідно до розроблених та затверджених в установленому

Порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне

Обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають захо-

Ди з охорони земель.

До земель сільськогосподарського призначення належать також

Особливо цінні землі, склад яких передбачено ч. 1 ст. 150 Земельного

Кодексу України, серед яких, зокрема, чорноземи нееродовані несоло-

Нцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолон-

Цюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзо-

Лені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні гли-

Бокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфо-

Вища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені не-

залежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму;

Дернові глибокі ґрунти Закарпаття.

Визначальними факторами, що впливають на особливості пра-

Вового режиму земель сільськогосподарського призначення, є склад

Земель сільськогосподарського призначення (ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 150

Земельного кодексу України) та цілі використання земель сільського-

Сподарського призначення, перелік яких не є вичерпним (ч. 1 ст. 22