Правове регулювання деліктних зобов’язань у МПрП

Для визначення законодавства, яке слід застосувати до регулювання деліктних зобов'язань з "іноземним елементом" найчастіше застосовується колізійний принцип - закон місця заподіяння шкоди (lex loci delicti). Його виникнення пояснюється внутрішньою узгодженістю вказаного делікту з соціально-економічними відносинами, що оточують його, та правовою сферою.

Отже, обмеження в застосуванні прив'язки lex loci delicti можуть виявлятись лише тоді, коли в деліктному правовідношенні спостерігаються стійкі зв'язки, які конкурують між собою. Так, ту саму відповідальність в одних правових системах кваліфікують як таку, що виникає з делікту, в інших - з чинного на момент вчинення правопорушення договору (трудового, перевезення, найму, доручення тощо).

Можливість виникнення конкурентної відповідальності зумовлюється тим, що відповідні договори були попередньо укладені між потерпілим та особою, яка зобов'язана попереджувати заподіяння і шкоди. У таких випадках потерпілий опиняється перед вибором: звертатися з вимогою про відшкодування шкоди до правопорушника чи до контрагента за договором.

Обмеження lex loci delicti створює й розширення сфери цивільної відповідальності без вини, широке застосування інституту страхування відповідальності. Обмеження можуть виявлятись і в тих випадках, коли правопорушення вчиняються за межами держави, суд якої розглядає справу. Так, якщо діяння за законом країни, де вчинено делікт, є підставою для деліктної відповідальності, а в країні суду воно розглядається як правомірне, то вважається, що не можна вимагати постановлення судом рішення про відшкодування шкоди всупереч своєму законові.

Серед прив'язок, застосовуваних поряд чи замість принципу закону місця заподіяння шкоди, найпоширенішою є прив'язка до закону місця проживання (місцеперебування) осіб. Вона, як додаткова до основної прив'язки - місця заподіяння шкоди, передбачена законами з міжнародного приватного права.

Колізійно-правове регулювання деліктних зобов’язань у відповідно до законодавства України.

У Законі України «Про міжнародне приватне право» досить повно відображені напрацювання міжнародного приватного права у сфері застосування колізійних прив’язок при виборі статуту делік-тного зобов’язання.

Ст..49 Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають 
внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави

Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

Право, що застосовується до відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:

- право держави, у якій знаходиться місце проживання, місцезнаходження або основне місце діяльності потерпілого;

- право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виготовлювача товару або виконавця роботи (послуги);

- право держави, в якій потерпілий придбав товар або в якій для нього була виконана робота (надана послуга).

Право, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження 
майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

 

Трудові відносини у МПрП

 

У системі колізійних норм, які використовуються для регулю_вання трудових відносин з «іноземним елементом», переважними є ті, що призначені саме для цих відносин;

- закон держави місця робо_ти (lex loci laboris);

- закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis) та ін.

Для регулювання спеціальних трудових правовідносин, таких як виконання робіт у відрядженні чи на територіях кількох дер_жав, переведення на роботу в іншу країну тощо застосовують додаткові колізійні прив'язки. Ними є, наприклад, відсилання до закону держави, в яку направлено працівника у відрядження, на території якої востаннє виконувалася робота.

До регламентації трудових відносин на транспорті, скажімо, на морському, типовою є колізійна прив'язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільно_му - особистий закон перевізника.

Прив'язка - закон автономії волі використовується багатьма державами «сім'ї континентального права». Вона означає, що сто_рони, укладаючи трудовий контракт, можуть самостійно обрати правопорядок, якому підпорядкують свої трудові відносини.

Прив'язка — закон місця виконання роботи - є найбільш поши_реною у правових системах. Це основна прив'язка в Законах з міжнародного приватного права Албанії (ст. 20), Іспанії (ст. 10 (6)), Угорщини (ст. 51 (1)), Швейцарії, в Законі Албанії про користу_вання цивільними правами іноземцями та застосування іноземного права 1964 р.

Прив'язка - закон основного місця бізнесу підприємця - засто_совується здебільшого для регулювання праці на спільних підпри_ємствах. В окремих випадках використовується відсилання до за_кону країни місцезнаходження підприємства, яке відрядило пра_цівника за кордон для виконання робіт.

Колізійні прив'язки - закон спільного громадянства, доміцилію чи місцезнаходження сторін - часто виражають більш тісний зв'я_зок із правовідношенням, ніж інші. Тому вони притаманні законо_давству та практиці багатьох правових систем як альтернативні до інших прив'язок.

Прив'язка - закон місця укладення трудового контракту - не_часто знаходить застосування, оскільки не завжди однозначно можна з'ясувати таке місце. До того ж, матеріальне трудове зако_нодавство місця укладення контракту може бути іншим, ніж місця виконання роботи.

Принцип особистого закону наймача здебільшого є додатко_вим та може застосовуватись у випадках, коли робота виконується на територіях різних держав (як це передбачено Законом Угорщи_ни з міжнародного приватного права 1979 р.).

До форми трудового контракту переважно використовують закон місця його укладення. Іноді пропонується кумулятивне за_стосування прив'язок.

До суб'єктів трудових відносин, зокрема для визначення діє_здатності фізичних осіб, застосовується закон громадянства, до_міцилію, а для юридичних осіб - закон місця укладення контракту чи закон інкорпорації.