Алфавіт алгоритмічної мови турбо паскаль.

ЗМІСТ

1. Структура Паскаль-програми……………………………………………….5

1.1. Алфавіт алгоритмічної мови ТУРБО ПАСКАЛЬ………….………….5

1.2. Структура програми…………………………………………………….5

2. Типи даних……………………………………………………………………6

3. Введення-виведення інформації………………………………….…………8

4. Лінійний обчислювальний процес ………………………………………..10

Варіанти індивідуальних завдань. …………………………………………12

5. Розгалужувальний обчислювальний процес ……………………………...14

Варіанти індивідуальних завдань. ………………………………………….16

6. Циклічний обчислювальний процес ……………………………………….20

Варіанти індивідуальних завдань. ……………………………….…………25

7. Структуровані (складні) типи даних.………………….…………………...29

7.1 Визначення масивів……………………………………………………..29

7.2. Одновимірні масиви……………………………………………………30

Варіанти індивідуальних завдань. ……………………………….…………35

7.3.Двовимірні масиви………………………………………………………38

Варіанти індивідуальних завдань. ………………………………………….42

8. Процедури і функції………..………………………………………………..45

Варіанти індивідуальних завдань. …………………………………………..51

Список літератури.…………………………………………………………..54

 

1. СТРУКТУРА ПАСКАЛЬ-ПРОГРАМИ.

Алфавіт алгоритмічної мови ТУРБО ПАСКАЛЬ.

 

Букви: букви латинського алфавіту від A до Z (прописні та рядкові - розходження між ними немає), а також символ підкреслення ‘_’.

Цифри: арабські цифри від 0 до 9.

Спеціальні символи:

+  -   *   /    = ,   :   ;    <  >  [   ]   (  )   {     }   ^   @ $   #

Складні символи, які сприймаються як один символ (їх не можна розділяти пробілом):

<> <= >=:= (* *) (..)

Cимвол «пробіл» являється роздільником в мові ТУРБО ПАСКАЛЬ.

Букви українського алфавіту та деякі символи (!, % і т.п.) можуть використовуватися тільки в коментарях і у вигляді значень констант, символів або рядків.

Коментар - це текст, що пояснює програму і не впливає на процес її виконання. Коментар обмежується символами {  } або (* *).

Зарезервовані слова (більш 50) - це слова, які не можуть бути використані в якості ідентифікаторів (ключові слова мови).

 

Структура програми.

 

Program Name;         {Заголовок програми - необов'язково }

{ Розділ описів }

BEGIN

{ Основний блок програми - розділ виконуваних операторів }

END.

 

Розділ описів:

Uses { Список необхідних бібліотек - модулів }

Label { Список міток програми }

Const     { Визначення констант }

Type { Опис типів }

Var { Визначення глобальних змінних }

Procedure { Визначення процедур }

Function { Визначення функцій }

 

Розділ Uses повинен знаходитися тільки спочатку програми і тільки один раз. Розділи Label, Const, Type, Var можуть іти один за одним в будь-якому порядку і скільки завгодно разів.

 

 

ТИПИ ДАНИХ

Дані.

 

Будь-які дані, тобто константи, змінні, значення функцій або вирази в Турбо Паскалі характеризуються своїми типами. Під типом даних розуміється множина припустимих значень цих даних, а також сукупність операцій над ними. Тип визначає також і формат внутрішнього представлення даних у пам'яті персонального комп'ютера (ПК).

Турбо Паскаль характеризується розгалуженою структурою типів даних. Можна виділити прості і структуровані типи даних.

Розглянемо прості типи даних та масиви (структуровані типи даних).

Дані - це інформація, яка представлена в формалізованому вигляді.

Дані, які не змінюються в процесі виконання програми називаються константами. Дані, які змінюються в процесі обробки, називаються змінними.

Всі дані, які обробляються програмою, повинні належати до якого-небудь заздалегідь відомого типу.

І дентифікатори - це імена констант, змінних, міток, типів, об’єктів, процедур, функцій, модулів, програм і полів в записах. Іншими словами - це ім’я.

Ідентифікатор завжди починається з букви, за якою можуть іти букви і цифри, в тому числі і підкреслення ‘ _ ’.

Ідентифікатор може мати довільну довжину, але значущими являються тільки 63 символи.

Прості типи даних.

 

До простих типів даних відносяться:

1) стандартні типі:

     цілий;

     дійсний;

     логічний;

     символьний;

2) типи, визначені користувачем:

     перелічувальний;

     діапазонний

Цілий тип даних.

_______________________________________________________________

Ім’я типу     Довжина, байт             Діапазон значень типу

_______________________________________________________________

     byte                 1                               0.. 255

     shortint           1                               -128.. +127

     word                2                               0.. 65535

     integer             2                               -32768.. +32767

     longint             4            -2 147 483 648.. [phone]

Вибіродного з типів даних цілого типу визначається діапазоном значень змінних. Цілі дані зберігаються у двійковій системі числення.

Об’ява змінних цілого типу:

var i,j: shortint;

     k,l: byte;

     P: word;

     M,N: integer;

     q: longint;

Дійсний тип даних.

На відміну від цілих чисел, які представляються в комп’ютері абсолютно точно, дійсні числа визначаються лише с деякою точністю, яка залежить від внутрішнього формату дійсного числа. Займає 6 байт пам’яті.

Об’ява змінних дійсного типу:

var c,d: real;

Логічний тип даних.

Логічний тип даних має опис boolean і визначає одне з двох значень: t rue і false. Значення логічного типу займає один байт пам’яті.

Об’ява змінних логічного типу:

var a,b,c: boolean;

Символьний тип даних.

Символьній тип даних об’являється описом char. Значенням символьного типу може бути тільки один символ алфавіту мови. Кожний символ має код ASCII. Один символ займає один байт пам’яті.

Об’ява змінних символьного типу:

var A,B: char;

 

 

Формати виведення даних.

Формат виведення даних - це завдання довжини поля на екрані для розміщення вихідної інформації.

Для цілих, символьних і рядкових значень формат задається одним числом, наприклад:

var

     x1, x2: integer;

     ch: char;

     st: string;

BEGIN

    ..........

     Write (x1:7, x2: 7);       

     Write (ch:2, st: 20);

END.

Якщо реальне значення коротше за формат, залишок буде заповнений пробілами. Якщо ж навпаки, то заданий формат ігнорується. Вирівнювання провадиться по правому краю. Формат зручно використовувати для виведення таблиць.

Для дійсних значень формат задається двома числами: перше вказує загальний розмір поля під значення, включаючи знак числа, друге - кількість знаків після коми. При некоректному завданні формату ігнорується тільки перший його параметр, наприклад:

var

     y1, y2: real;

BEGIN

    ..........

     Writeln (y1:7:2, y2: 6:3);        

END.

 

 

ПРИКЛАД.

Обчислити:

 

     112,37*ln( x²+C)

Z = -------------------------

              3

 

де - x, C - дійсні числа.

 

Блок-схема:

 

Програма:

Program Ex_Lp;

var

     x,C,Z: real;

BEGIN

writeln(‘Ввести x, C’);

readln(x,C);

Z:= (112.37*ln(sqr(x)+C))/3;                 

writeln(‘Z=‘, Z:8:3);

END.

 

Цикл з передумовою.

Перед входом в цикл перевіряється умова входу. Якщо умова виконується - виконується «тіло» циклу, якщо ні – вихід з циклу. Таким чином, якщо при першій перевірці умова не виконується – «тіло» циклу не виконається жодного разу.

 

ПРИКЛАД.

Обчислити суму нескінченого ряду з заданою точністю e=0.001:

 1/n² + 1/n⁴ + 1/n^{6 +}…

 

Для обчислення суми нескінченого ряду необхідно, щоб цей ряд сходився, тобто обчислення закінчиться, якщо на певному етапі обчислень значення члену ряду по абсолютній величіні стане меншим заданої точності epsilon. Крім того, якщо є можливість, виводять рекурентне співвідношення, тобто результат ділення наступного члену ряду на той, що йому передує. В прикладі наступний член ряду дорівнює тому, що йому передує, помноженому на 1/n².

 

Блок-схема:

Програма:

Program Ex_While;

uses Crt;

var

n: word;

epsilon, sum, a: real;

BEGIN

clrscr;

write (‘ Ввести точність epsilon: ‘);

readln(epsilon);

{ініціалізація}

n:=1;

sum:=0; {сума нескінченого ряду}

a:=1;   {значення першого члена ряду при n=1}

while abs(a)> epsilon do

begin

sum:=sum+a;

a:=a*(1/n²); {значення наступного члена ряду}

n:=n+1;

end;

writeln(‘sum=‘, sum)’

     readln

END.

 

Цикл з післяумовою.

В циклі з післяумовою умова перевіряється після виконання кроку циклу («тіла») і є умовою виходу з циклу. Таким чином, цикл з післяумовою виконується хоча б один раз.

Оператор циклуз післяумовою має вигляд:

     repeat < тіло циклу > until < умова >;

де:

<тіло циклу> - довільна послідовність операторів;

<умова> - вираз логічного типу;

repeat... until виконують роль дужок.

ПРИКЛАД.

Дано число х. Підносити х в ступінь, доки обчислене значення стане більше за 10⁸.

 

Блок-схема:

Програма:

Program Ex_repeat;

var   

     x,P: longint;

BEGIN

clrscr;

     write(‘x=‘);

     readln(x);

     P:=1;

     repeat

     P:=P*x;

     until P>1E8;

     writeln(‘P=’, P);

END.

 

 

СТРУКТУРОВАНІ ТИПИ ДАНИХ.

Визначення масивів.

До структурованих типів даних відносяться:

1) масиви;

2) множини;

3) записи;

4) файли.

Змінна або константа структурованого типу завжди має декілька компонентів. Кожна компонента, в свою чергу, може належати до структурованого типу.

Масив - це структура даних, яка є впорядкованою сукупністю значень одного типу (з Оксфордського словника англійської мови, 1995г.).

Тип елементів масиву називається базовим типом і може бути будь-яким: простим чи складним.

Елементи масиву впорядковані по індексам. Тип індексів може бути будь-яким простим, крім дійсного і longint.

Описати масив можна в розділах var або type:

1) var

     A,B: array [1.. 5] of integer; {одновимірний масив з 5 цілих чисел}

     C: array [1.. 2, 1.. 3] of real; {двовимірний масив з 6 дійсних чисел}

2) type

     mass = array [1.. 5] of integer;

     matr = array [1.. 3, 1.. 4] of real;

var

     A,B: mass; {одновимірний масив}

     C: matr; {двовимірний масив}

 

     В пам’яті комп’ютера (ПК) елементи масиву розташовані один за одним так, що при переході від елемента до елемента найшвидше змінюється самий правий індекс масиву. Таким чином, двовимірний масив (матриця) розташовується в пам’яті по рядках.

Звернення до елементу масиву:

     A[i] - до елементу а_i одновимірного масиву;

     C[i,j] - до елементу c_ij двовимірного масиву;

Введення-виведення елементів масиву можна виконувати тільки поелементно, тобто за допомогою операторів циклу.

Одновимірні масиви.

ПРИКЛАД 1.

. В одновимірному масиві з n елементів, знайти максимальний елемент та його індекс.

Блок-схема:

 

 

Програма:

Program Ex_Array1;

uses Crt;

const n=12;  {кількість елементів масиву}

var

A: array [1..n] of integer; {одновимірний масив}

max: integer;

ind, i: byte;

BEGIN

clrscr;

writeln(‘Ввести масив з’, n, ‘елементів’);

for i:=1 to n do {введення елементів масиву}

read(A[i]);

readln;

max:= A[1]; {приймаємо за max перший елемент}

ind:=1; {номер або індекс першого елемента }

for i:=1 to n do

if A[i] > max then

    begin

       max:= A[i]

       ind:=i;

    end;

writeln(‘max=’, max,’ ‘: 3, ‘ind=’, ind);

readln;   {пауза}

END.

 

ПРИКЛАД 2.

 Дано масив X з 30 цілих чисел. Сформувати новий масив Y, в який ввійдуть парні числа масиву X і обчислити їх суму.

Блок-схема:

Програма:

Program Ex_Array2;

uses Crt;

const n=30;

type mass=array[1..n] of integer;

var X, Y: mass;

   k, i: byte;

summa: integer;

BEGIN

 clrscr;

writeln(‘Ввести масив з’, n, ‘елементів’);

for i:=1 to n do {введення елементів масиву}

read(X[i]);

readln;

summa:=0;   {сума парних елементів}

k:=0;   {лічильник елементів масиву Y}

for i:=1 to n do

if X[i] mod 2 = 0 then

begin

    k:=k+1;

   Y[k]:=X[i];

    summa:=summa+Y[k];

end;

if k=0 then

writeln(‘В масиві X парних чисел немає)

else

begin

writeln(‘Масив парних чисел Y:’);

for i:=1 to k do             {k – кількість елементів масиву Y }

    write(Y[i]);

writeln;

writeln(‘Сума парних чисел summa=’, summa);

end;

END.

Двовимірні масиви

А

ПРИКЛАД 1. В двовимірному масиві A розміром n*m знайти мінімальний елемент і вивести на екран номери його рядка та стовпця, тобто індекси.

Блок-схема:

Програма:

Program Ex_Matr1;

uses Crt;

const n=4; m=5;

var

a=array[1..n, 1..m] of real;

min: real;

i, j, im, jm: byte;

 

BEGIN

clrscr;

writeln(‘Ввести масив з’, n, ‘рядків’, ‘та’, m, ‘стовпців’);

for i:=1 to n do {введення елементів масива по рядках}

begin

for j:=1 to m do

    read (a[i,j]); {елементи кожного рядка вводити через пробіл}

readln; {перехід на новий рядок – натиснути клавішу ENTER}

end;

min:=a[1,1];           {приймаємо за min перший елемент}

im:=1; {номер рядка першого елемента }

jm:=1; {номер стовпця першого елемента }

for i:=1 to n do

for j:=1 to m do

if a[i,j] < min then

begin

    min:= a[i,j];

    im:=i;

    jm:=j;

end;

writeln(‘min=’, min:6:2, ‘ ‘: 2, ‘im=’, im, ‘ ‘:2, ‘jm=’, jm)

END.

 

 

ПРИКЛАД 2.

Визначити добуток елементів k-го рядка матриці B розміром n*m.

 

Блок-схема:

П рограма:

Program Ex_Matr2;

uses Crt;

const n=3; m=4;

type

matr=array[1.. n, 1.. m] of integer;

var

b: matr;

i, j, k: byte;

P: longint;

BEGIN

clrscr;

writeln(‘Ввести масив з’, n, ‘рядків’, ‘та’, m, ‘стовпців’);

for i:=1 to n do {введення елементів масива по рядках}

begin

for j:=1 to m do

    read (b[i,j]);      {елементи кожного рядка вводити через пробіл}

readln; {перехід на новий рядок – натиснути клавішу ENTER}

end;

writeln(‘Ввести номер рядка k<=n’);

readln(k);

P:=1;      {добуток}

for j:=1 to m do   

P:=P*b[k,j];

writeln(‘P=’,P)

END.

Процедури і функції.

Процедурою в Турбо Паскалі називається особливим образом оформлений фрагмент програми, який має власне ім’я.

Відмінність функції від процедури полягає в тому, що результатом виконання функції завжди є деяке значення, тому звернення до функції може бути із виразів.

Виклик процедури або функції здійснюється за її ім’ям із тексту основної програми. Після виконання процедури або функції управління передається в основну програму оператору, який знаходиться безпосередньо за оператором виклику процедури або функції.

Всі підпрограми (процедури та функції)і необхідно описати в розділі описів. Описати підпрограму значить указати її заголовок і тіло.

Заголовок - це ім’я підпрограми та параметри, а для функції - ще й тип результату.

Заголовок процедури має вигляд:

     Procedure <ім’я>[(<список параметрів>)];

Заголовок функції має вид:

     Function <ім’я>[(<список параметрів>)]: тип;

Тіло підпрограми, як і у програми, складається з розділу описів і розділу операторів.

Всі імена змінних, які описані в підпрограмі є локальними.

Локальні (внутрішні) змінні - це змінні, які визначені в даній підпрограмі, доступні та використовуються тільки в ній.

Глобальні (зовнішні) змінні - це змінні, які об’явлені в зовнішній програмі і не перевизначені в даній підпрограмі, тобто підпрограмі доступні тільки ті об’єкти зовнішнього рівня, які описані до описання даної підпрограми.

Імена, локалізовані в підпрограмі, можуть співпадати з раніше об’явленими глобальними іменами. В цьому випадку звернення до змінних з таким ім’ям в тілі підпрограм трактується як звернення до локальних змінних, тобто глобальні змінні недоступні.

Параметри, які описують в заголовку об’яви підпрограми, називаються формальними, а ті, що підставляються на їх місце при виклику - фактичними.

     Кількість, тип і порядок переліку формальних і фактичних параметрів повинні строго відповідати один одному.

     В Паскалі існують наступні види формальних параметрів:

     параметри-значення;

     параметри-змінні;

     параметри-константи;

     параметри-масиви;

     параметри-рядки;

     параметри-процедури;

     параметри-функції;

     нетипізовані параметри-змінні.

Параметри-значення - це локальні змінні підпрограми, стартові значення яких задаються при виклику підпрограми із зовнішніх блоків. Всі можливі зміни в підпрограмі параметра-значення не потягнуть зміни значення відповідного фактичного параметра.

Параметри-змінні - це параметри, зміна значень яких в підпрограмі приводить до зміни значень відповідних фактичних параметрів, тому що при виклику підпрограми їй передається адрес розміщення фактичного параметра в оперативній пам’яті. Тому параметрами-змінними користуються для передачі результатів виконання підпрограм в викликаючу програму (для функцій також). Перед параметром-змінною необхідно ставити зарезервоване слово var.

ПРИКЛАД 1. Обчислити: x^y і x^-y, де x,y - дійсні числа. Введення значень x та y виконувати до натиснення клавіш Ctrl+Z (кінець файлу).

 

Блок-схема:

Основна програма

 

 

Функція Power

 

Функція Power:

 

Програма:

 

     Program Ex_func;

     var x,y: real;

 

     Function Power(a,b:real):real;

     begin

     if a>0 then

     Power:=exp(b*ln(a))

     else

     if a<0 then

         Power:= - exp(b*ln(abs(a)))

              else

              if b=0 then

                  Power:=1

              else Power:=0

     end;

     BEGIN

     repeat

     writeln('Введите x');

     readln(x);

     writeln('Введите y');

     readln(y);

      writeln(' Power(x,y)= ',Power(x,y):12:10,

              ' Power(x,-y)= ',Power(x,-y):15:10)

     until Eof {Ctrl+z}

     END.

 

В розглянутому прикладі x,y - фактичні параметри, a,b - формальні параметри.

ПРИКЛАД 2. Розробити процедуру, яка підносить число в квадрат. Якщо значення квадрата числа перевищує 100, то прийняти його рівним 100. При цьому необхідно встановлювати глобальний флаг (ознаку).

Блок-схема:

Основна програма:

 

Процедура GetSqr

 

 

Програма:

 

     Program Ex_proc;

     var

     GlobalFlag: boolean;

 

     procedure GetSqr(x: real; var sq: real);

     const

     SqrMax=100;

     begin

     x:=x*x;

     GlobalFlag:=(x>SqrMax);

     if GlobalFlag then x:=SqrMax;

     sq:=x       

     end;

         

     var

     SqGlobal: real;

     BEGIN

     GetSqr(5,SqGlobal);

     Writeln('SqGlobal= ', SqGlobal:0:2, ' Флаг: ',GlobalFlag)

     END.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Фаронов В.В. ТУРБО ПАСКАЛЬ 7.0. Начальный курс. Учебное пособие. – Москва, 2000. – 573 c.

2. Климова Л.М. Pascal 7.0. Практическое программирование. Решение типовых задач. – Москва, 2000. – 493 c.

3. Поляков Д.Б., Круглов И.Ю. Программирование в среде Турбо Паскаль. – Москва, 1991. – 568 c.

4. Офицеров Д.В., Долгий А.Б., Старых В.А. Программирование на персональных ЭВМ. Практикум. Учебное пособие. – Минск, 1991. – 253 c.

     5. Андрей Ставровский. Турбо Паскаль 7.0. Учебник. Киев, BHV,Ирина, 2000, 394с.

6. Немнюгин С.А. Turbo Pascal. Учебник. Санкт-Петербург-Москва-Харьков-Минск, 2001с.

7..Немнюгин С.А. Turbo Pascal. Практикум. Санкт-Петербург-Москва-Харьков-Минск, 2001с.

 

ЗМІСТ

1. Структура Паскаль-програми……………………………………………….5

1.1. Алфавіт алгоритмічної мови ТУРБО ПАСКАЛЬ………….………….5

1.2. Структура програми…………………………………………………….5

2. Типи даних……………………………………………………………………6

3. Введення-виведення інформації………………………………….…………8

4. Лінійний обчислювальний процес ………………………………………..10

Варіанти індивідуальних завдань. …………………………………………12

5. Розгалужувальний обчислювальний процес ……………………………...14

Варіанти індивідуальних завдань. ………………………………………….16

6. Циклічний обчислювальний процес ……………………………………….20

Варіанти індивідуальних завдань. ……………………………….…………25

7. Структуровані (складні) типи даних.………………….…………………...29

7.1 Визначення масивів……………………………………………………..29

7.2. Одновимірні масиви……………………………………………………30

Варіанти індивідуальних завдань. ……………………………….…………35

7.3.Двовимірні масиви………………………………………………………38

Варіанти індивідуальних завдань. ………………………………………….42

8. Процедури і функції………..………………………………………………..45

Варіанти індивідуальних завдань. …………………………………………..51

Список літератури.…………………………………………………………..54

 

1. СТРУКТУРА ПАСКАЛЬ-ПРОГРАМИ.

Алфавіт алгоритмічної мови ТУРБО ПАСКАЛЬ.

 

Букви: букви латинського алфавіту від A до Z (прописні та рядкові - розходження між ними немає), а також символ підкреслення ‘_’.

Цифри: арабські цифри від 0 до 9.

Спеціальні символи:

+  -   *   /    = ,   :   ;    <  >  [   ]   (  )   {     }   ^   @ $   #

Складні символи, які сприймаються як один символ (їх не можна розділяти пробілом):

<> <= >=:= (* *) (..)

Cимвол «пробіл» являється роздільником в мові ТУРБО ПАСКАЛЬ.

Букви українського алфавіту та деякі символи (!, % і т.п.) можуть використовуватися тільки в коментарях і у вигляді значень констант, символів або рядків.

Коментар - це текст, що пояснює програму і не впливає на процес її виконання. Коментар обмежується символами {  } або (* *).

Зарезервовані слова (більш 50) - це слова, які не можуть бути використані в якості ідентифікаторів (ключові слова мови).

 

Структура програми.

 

Program Name;         {Заголовок програми - необов'язково }

{ Розділ описів }

BEGIN

{ Основний блок програми - розділ виконуваних операторів }

END.

 

Розділ описів:

Uses { Список необхідних бібліотек - модулів }

Label { Список міток програми }

Const     { Визначення констант }

Type { Опис типів }

Var { Визначення глобальних змінних }

Procedure { Визначення процедур }

Function { Визначення функцій }

 

Розділ Uses повинен знаходитися тільки спочатку програми і тільки один раз. Розділи Label, Const, Type, Var можуть іти один за одним в будь-якому порядку і скільки завгодно разів.

 

 

ТИПИ ДАНИХ

Дані.

 

Будь-які дані, тобто константи, змінні, значення функцій або вирази в Турбо Паскалі характеризуються своїми типами. Під типом даних розуміється множина припустимих значень цих даних, а також сукупність операцій над ними. Тип визначає також і формат внутрішнього представлення даних у пам'яті персонального комп'ютера (ПК).

Турбо Паскаль характеризується розгалуженою структурою типів даних. Можна виділити прості і структуровані типи даних.

Розглянемо прості типи даних та масиви (структуровані типи даних).

Дані - це інформація, яка представлена в формалізованому вигляді.

Дані, які не змінюються в процесі виконання програми називаються константами. Дані, які змінюються в процесі обробки, називаються змінними.

Всі дані, які обробляються програмою, повинні належати до якого-небудь заздалегідь відомого типу.

І дентифікатори - це імена констант, змінних, міток, типів, об’єктів, процедур, функцій, модулів, програм і полів в записах. Іншими словами - це ім’я.

Ідентифікатор завжди починається з букви, за якою можуть іти букви і цифри, в тому числі і підкреслення ‘ _ ’.

Ідентифікатор може мати довільну довжину, але значущими являються тільки 63 символи.

Прості типи даних.

 

До простих типів даних відносяться:

1) стандартні типі:

     цілий;

     дійсний;

     логічний;

     символьний;

2) типи, визначені користувачем:

     перелічувальний;

     діапазонний

Цілий тип даних.

_______________________________________________________________

Ім’я типу     Довжина, байт             Діапазон значень типу

_______________________________________________________________

     byte                 1                               0.. 255

     shortint           1                               -128.. +127

     word                2                               0.. 65535

     integer             2                               -32768.. +32767

     longint             4            -2 147 483 648.. [phone]

Вибіродного з типів даних цілого типу визначається діапазоном значень змінних. Цілі дані зберігаються у двійковій системі числення.

Об’ява змінних цілого типу:

var i,j: shortint;

     k,l: byte;

     P: word;

     M,N: integer;

     q: longint;

Дійсний тип даних.

На відміну від цілих чисел, які представляються в комп’ютері абсолютно точно, дійсні числа визначаються лише с деякою точністю, яка залежить від внутрішнього формату дійсного числа. Займає 6 байт пам’яті.

Об’ява змінних дійсного типу:

var c,d: real;

Логічний тип даних.

Логічний тип даних має опис boolean і визначає одне з двох значень: t rue і false. Значення логічного типу займає один байт пам’яті.

Об’ява змінних логічного типу:

var a,b,c: boolean;

Символьний тип даних.

Символьній тип даних об’являється описом char. Значенням символьного типу може бути тільки один символ алфавіту мови. Кожний символ має код ASCII. Один символ займає один байт пам’яті.

Об’ява змінних символьного типу:

var A,B: char;