Населення з питань охорони довкілля залишається незадовільним

Нині екологічна журналістика в Україні переживає важкі часи. Це

пов'язано з проблемами доступу до екологічної інформації, недостатньою

свободою преси, особливо в регіонах, зростанням вартості паперу та

браком коштів у ледве існуючих екологічних видань. Проте ентузіазм тих,

хто займається розвитком висвітлення екологічної тематики в ЗМІ та

вихованням нових екологічних журналістів, ще не згас. Це дає надію на

хоча й важкий, але впевнений поступ.

Залучення закордонних напрацювань має допомогти у цій справі. Як вважає український професор Ю.Ф.Ярмиш, "нова політична еліта повинна вчитись на багатому міжнародному досвіді". Саме тому для дослідження закордонного досвіду залучено німецьку практику, адже саме ФРН є провідною країною Європи у ефективному вирішенні екологічних проблем.

Засади висвітлення екологічних проблем у Німеччині створює низка законів з охорони довкілля. Важливим фактором є законодавчо визнане право кожного громадянина отримувати екологічну інформацію та подавати без доказу суб'єктивної зацікавленості протест, наприклад, проти запланованого проекту. Таку можливість надає "Закон про екологічну інформацію", прийнятий 8 липня 1994 року. В Україні також є потреба в прийнятті аналогічного закону [10].

У дискусiї на свiтовiй аренi тематика погіршення стану навколишнього середовища набуває у внутрiшнiй та зовнiшнiй полiтицi бiльшої ваги. У Нiмеччинi тема охорони довкiлля з'являється у виборчих платформах кандидатiв у депутати в 1960х роках, але лише в 1970х вона привертає увагу партiй. У 1979 роцi утворено всесвiтньо вiдому екологiчну партiю Нiмеччини "Зеленi". Це призвело до цiлої хвилi екологiчних iдей у полiтицi європейських країн. Утiлення екологiчних iнтересiв на полiтичному рiвнi призводить до лобізму. Саме за його допомогою здiйснюється вплив на населення [8].

Нiмецькi фахiвцi в галузi засобiв iнформацiї зазначають, що преса Нiмеччини не мала iнiцiативи в процесi проникнення та закрiплення тем довкiлля на рiзних рiвнях. Популяризація екологiчних проблем вiдбувалася насамперед за рахунок численних книжок, професiйних видань та окремих iнiцiативних науковцiв [6].

Тема охорони довкiлля набуває ваги в засобах масової iнформацiї у зв'язку з погiршенням стану навколишнього середовища та екологiчних конфлiктiв у 1970х роках.

Кризовий стан був викликаний насамперед технологiчними досягненнями в iндустрiальних країнах, розвитком атомної енергiї. Усе це призводить до "вiдкриття" та розвитку теми довкiлля в пресi. Але вже у 1983 роцi ООН критикували висвiтлення проблем довкiлля як таке, що орiєнтується на сенсацiї та носить насамперед подiєвий характер. Таке висвiтлення не вiдповiдало потребам задоволення iнформацiєю, якi iснували в населення. Це стосується не тільки країн Заходу.

Зростання екологічної культури політиків та урядовців, так само, як і населення України загалом, є центральним питанням політики, що проголошує стабільний розвиток. Саме тому Представництво ООН разом із Міністерством екології та природних ресурсів України ініціювало програму екологічної просвіти громадськості.

Оскiльки засоби масової iнформацiї з запiзненням опанували тему охорони довкiлля, їм не вдалося уникнути низки помилок, якi саме й викликали критику ЮНЕП. До цих недолiкiв належать:

 залежнiсть вiд полiтичних та iнших офiцiйних повiдомлень;

 орiєнтацiя на подiї;

 нестача фахівцiв;

 некритичне та зверхнє надання iнформацiї;

 труднощi при поширеннi наукових повiдомлень;

 структурнi та органiзацiйнi перепони, котрi заважають достатньому опрацюванню теми [14].

На думку аналітиків, дефіцит більшості досліджень пов'язаний з відсутньою або недостатньою дефініцією та визначенням понять. Також в більшості контентаналізів чітко не вказано, що саме треба розуміти під поняттям "висвітлення екологічних проблем". Тому висновки праць можна порівнювати лише з певними обмеженнями. Важко також знайти прогнози тривалого розвитку [11].

Взаємовплив політики та ЗМК у питаннях довкілля та здоров'я можна простежити на певних аспектах. Професор Анатолій Москаленко підкреслює: "політична система стає все більш масовоінформативною, а система ЗМК – усе більш політичною". У Німеччині політика спрямовує висвітлення низки проблем, підсилюючи таким чином процеси прийняття рішень. ЗМК значною мірою цікавляться політичними аспектами теми. Часто вони випереджають політику за часом у піднятті певних проблем. Проте політика здатна мати успіх при застосуванні підсилюючих функцій, які їй притаманні. Разом з тим взаємодія політики та преси у висвітленні різних ризиків відбувається за іншим сценарієм. Відповідальні інституції намагаються проявити якомога менше активності у висвітленні таких тем.

Урахування цього досвіду має сприяти становленню екологічної журналістики в Україні, адже всі згадані недоліки німецької преси можна побачити й у нас. Зростання уваги до проблем довкілля має відбуватися не тільки за рахунок кількості екологічних матеріалів, а насамперед, завдяки поліпшенню якості їх змісту, професіоналізму журналістів, залученню політиків до авторського складу видань тощо. Разом з журналістамифахівцями в їх число входять і вільні дописувачі.

На прикладі Німеччини можна побачити, що одним із головних завдань екологічної політики є добре налагоджена комунікація між політиками та громадськістю.