I. Розділ процес становлення правового регулювання охорони праці жінок

ВСТУП

 Актуальність дослідження. Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин законодавчо забезпечується наданням їм рівних з чоловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав. Однак у реальному житті більшість юридичних норм, що регулюють права жінок та осіб із сімейними обов’язками абсолютно не діють.

Дослідженням цього вкрай важливого займалася ціла низка вчених, а  саме Бондаренко Н. О., Гаращенко Л. П., Чепурко Г. У., Болотіна Н. Б, Дзгоєва Ф.О., проте всі аспекти даного питання не були опрацьовані.

Саме це зумовило вибір теми дослідження: «Правове регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками»

Мета дослідження – охарактеризувати систему правового регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками.

Об'єктом дослідження є норми трудового права.

Предмет – система правового регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками.

Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

1) дослідити процес становлення правого регулювання праці жінок;

2) охарактеризувати систему законодавчого регулювання праці жінок;

3) дати чітке визначення поняттю «особи із сімейними обов’язками»;

4) проаналізувати практичну реалізацію прав жінок на працю в Україні.

Реалізація мети і завдань передбачає використання таких методів: описовий, типологічний метод, категорійний, узагальнення та ін.

Теоретичне значення. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють осягненню проблеми правого регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками в Україні.

 

 

III. РОЗДІЛ  Практична реалізація прав жінок на працю в Україні

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки, слід зазначити, що наприкінці минулого століття ринкові відносини прийшли в глибоке протиріччя з нормами трудового законодавства.

«Кодекс законів про працю України» містить норми, мета яких - створити сприятливі умови праці, забезпечити захист прав та інтересів працівників і роботодавців. Держава встановлює гарантії як для всіх працівників, так і окремо для осіб, які потребують підвищеного соціального захисту - праця жінок, осіб з сімейними обов'язками та ін. У даній роботі були розглянуті особливості правового регулювання праці жінок та осіб з сімейними обов'язками.

Аби зрозуміти дану систему норм, нам потрібно спочатку проаналізувати історичний розвиток вищезгаданої системи.

Виразником класичного розуміння статі в епоху античності був відомий давньогрецький філософ Арістотель. Аналізуючи місце і роль чоловіка і жінки в суспільстві, він зробив висновок, що чоловік за своєю природою вищий за жінку, тому він править, а жінка підкоряється йому [ 2,с. 54]. На його думку, чоловік і жінка, так само як раб і вільна особа, мають різну природу і не можуть бути рівними. Проте становище жінки є більш залежним, тому що ґрунтується не на соціальній, а на природній нерівності, що є незмінним, на відміну від становища раба, який потенційно може отримати свободу. Антична політико-правова думка одностайно сприймала жінку як особу, нижчу за своєю природою за чоловіка і тому її функції обмежувалися виношуванням потомства і виконанням домашніх обов’язків, а значущі соціальні відносини були сферою діяльності виключно чоловіків.

З появою християнства пануюча ідеологія нерівності статей і підпорядкування жінки чоловіку зазнала певних змін. Християнська релігія поставила звичайну жінку Марію на недосяжну висоту порівно з іншими культами святих та угодників, утверджуючи тим самим моральне панування жінки в суспільстві.

Однак правове становище жінок залишилось майже без змін. Тільки в добу Відродження та Просвітництва політико-правова думка зорієнтувалася на питанні рівноправності статей. Ренесансний гуманізм ставився однаково до чоловіків і жінок, а тому став об'єктивною передумовою для виникнення ідеї жіночої рівноправності. Видатні гуманісти того часу виявляли велику повагу до жінки, її розуму і духовного світу. Це підтверджується присвяченням жінці ряду творів Данте, Петрарки, Боккаччо, залученням жінок до обговорення наукових і літературних тем, а також їх участю в гуманістичному русі, зокрема, в боротьбі за жіночу освіту. Видатним організатором і агітатором жіночого руху під час Великої французької революції стала Олімпія де Гуж – поборниця прав жінок, драматург, автор «Декларації прав жінки і громадянки» (1789), але це була тільки документ, який на той час ніякої суспільної ваги.

Справжня переорієнтація норм відбулася завдяки феміністичному руху. Фемінізм (фр. feminisme, від лат. femina – жінка) – загальна назва широкого руху за зрівняння в правах жінок із чоловіками, що в першу чергу ставили своїм завданням домогтися надання жінкам виборчих прав. При історичному вивченні фемінізму дослідники виділяють три основні хвилі: боротьба за політичні права – XIX – початок XX століття; боротьба за права та рівні можливості – 1920–1960-ті роки XX століття; модерний фемінізм – початок 1970-х років, боротьба проти насильства та завуальованих форм дискримінації.  Цей рух суттєво змінив ситуацію, і спричинив появі справжньої гендерної рівності принаймні розвинених країнах Європи, Америки та Азії.

 У незалежній Українській державі розроблена система правого регулювання праці жінок та працівників із сімейними обов’язками. Державна політика у  цій сфері спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя. В Україні розроблена система комплексного вирішення проблеми охорони праці жінок на основі національних програм, державних напрямів з соціально-економічних питань.

Спеціальні гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материнством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, понад гарантії, встановлені для всіх працюючих жінок.

1) передбачені гарантії при прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

2) жінки, які мають дітей віком до 15 років, мають переважне право на укладення трудового договору про роботу вдома;

3) вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування.

4) вагітні жінки переводяться на роботу, що є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів.

5) жінки, які мають дітей віком до 3 років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку до 3 років;

Вагітні жінки, жінки, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, мають право на одержання відпустки повної тривалості у перший рік роботи до настання 6-місячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки роботи в зручний для них час, вагітні жінки мають право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.

Поряд правами з питанням прав на працю жінок розглядається проблема правового регулювання праці осіб із сімейними обов’язками. Слід виділити такі категорії осіб із сімейними обов'язками: вагітні жінки; матері, що кормлять дитину груддю (з грудними дітьми); трудящі, на утриманні яких знаходяться неповнолітні діти, непрацездатні особи; трудящі, що мають обов'язки по відношенню до інших родичів, опікунів, піклувальників, що потребують нагляду чи допомоги. Уявляється, у новому Трудовому кодексі України треба визначити поняття осіб із сімейними обов'язками, вказавши на те, що це особи, пов'язані відносинами, що випливають із шлюбу (юридичного чи фактичного), родинності, усиновлення чи іншої форми прийняття дітей на виховання у сім'ю. Уявляється також, що громадяни, які взяли за договором патронату на виховання у сім'ю дитину, можуть бути визнані особами із сімейними обов'язками.

Незважаючи на досягнення українського законодавства у забезпеченні рівноправності чоловіків і жінок, фактично ґендерна політика далека від реалізації, особливо щодо прав жінок у сфері зайнятості. Нерівність, як правило, виявляється у наданні роботодавцями переваги чоловікам у разі прийняття на роботу; збереженні робочого місця при скороченні штатів; нерівній заробітній платі.

Трудове законодавство України дає жінкам право порушувати позови проти необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, однак підстав для позову при незаконній відмові у призначенні жінки на вищу посаду немає [39].

Критики вважають, що трудове процесуальне право повинно враховувати ґендерні стереотипи на ринку праці. Для забезпечення фактичної ґендерної рівності у трудових відносинах право повинне передбачати для жінок додаткові процесуальні гарантії. Явище професійної сегрегації в українському суспільстві є відображенням існуючих професійних стереотипів. Асиметричне ставлення до жінок у професійній структурі суспільства призводить до розривів в оплаті праці, дискримінації при наймі на роботу, нерівномірного розподілу чоловіків та жінок різних галузях (горизонтальна сегрегація) та дискримінації щодо розподілу посад у рамках окремих професійних груп. Усупереч конституційним нормам ґендер також має значний вплив на можливості професійного зростання.

Держава запровадила цілий комплекс структур та програм для вирішення проблеми нерівності в трудових правах. Зокрема, Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю  (Держнаглядпраці).

Метою діяльності Держнаглядпраці є забезпечення дотримання законодавства про працю в Україні, зокрема стосовно праці жінок.

Активно займається цим питання Державний центр зайнятості. За словами представників організації, у центрах зайнятості створено ґендерні центри (куточки) або бібліотеки, де зберігаються підручники, інформаційні буклети, література та нормативно-правові акти з ґендерної проблематики. У кожному базовому центрі зайнятості проводяться інформаційні семінари, які включають ґендерні питання та роз’яснення щодо реалізації ґендерної політики. Інтернет-центрах, комп’ютерних класах відвідувачі можуть ознайомитися з інформацією з ґендерної проблематики на веб-сторінках державної служби зайнятості. Незважаючи на усі заходи, у 70 відсотках оголошень про прийняття на роботу зазначено умови щодо статі претендентів на вакансії. Жодних санкцій за порушення законодавства у цьому аспекті не передбачено. Саме жінки першими відчувають на собі негативні наслідки економічної кризи, такі як, урізання соціальних пакетів, звільнення, скорочення робочого часу, зменшення заробітної плати. Практика також свідчить про наявність дискримінації молодих жінок «на біологічних підставах», а саме у зв’язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною. Яскравим прикладом такої ситуації є вимоги в оголошеннях про прийняття на роботу неодруженої жінки без дітей або заміжньої жінки з дорослими дітьми.

         

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1) Аристотель. О возникновении животных. – М.; Л., 1988. – 214 с.

2) Аристотель. Никомахова Этика // Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – С., с. 383

3) Батлер Дж. Присвоение телом гендера: философский вклад Симоны де Бовуар // Женщины, познание и реальность: Исследования по феминистской философии / Сост. Э. Гарри, М. Пирсел; Пер с англ. – М.: РОССПЄН, 2005. – С.303

4) Библия. Бытие // Библия. Книги Нового и Ветхого Завета. – М., 1994. – 1156 с.,

5) Бовуар Симона Де. Второй пол. – М.: Наука, 1998., с. 310

6) Бовуар Симона Де. Сила обстоятельств. – М.: Мысль, 1990. – 199 с

7) Бойко М.Д. Порівняльне трудове право:Навчальний посібник. – К.:Атіка,2007. – 384с. 

8) Болотіна Н.Б Трудове право України:Підручник.- К.: Вікар,2005.- 725 с.

9) Бондаренко Н. О. Історичні аспекти розвитку вчень про права жінок Форум права. – 2011. – № 2. – С. 87–96

10) Бриллиантов А. И. Влияние восточного богословия на западное в произведениях Иоанна Скота Эригены. – М.: Мартис, 1988. – 446 с.,

11) Гаращенко Л.П. Працівники з сімейними обов’язками: поняття та юридичні гарантії у проекті Трудового кодексу / Правова держава: Щорічник наукових праць. — 2010. — Вип. 21. — С. 323-329.

12) Кампанелла Т. Город Солнца / Кампанелла Т. // Утопический социализм Хрестоматия. – М., 1989. – С. 137.,

13) Кондорсэ Ж. Л. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума / Кондорсэ Ж. Л. – М.: Соцэгиз, 1993. – 350с

14) Локк Д. Два трактата об управлении // Локк Д. Сочинения в 3-х томах. – М., 1988. – Т. 3. – С. 135–407.,

15) Миловидова Э. Женский вопрос и женское движение: Хрестоматия / Миловидова Э. – М., 1992., с.244

16) Милль Д. С. Подчиненность женщины / Милль Д. С.; пер. с англ. – С-Пб.: Изд. книгопродавца В. Н. Губинского, 1990 – 120 с.

17) Монтескье Ш. О духе законов // Монтескье Ш. Избранные произведения. – М., 1995. – 360 с.

18) Мор Т. Утопия / Мор Т. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1990. – 296

19) Пилипенко П.Д Трудове право України. – К: Видавничий дім «Ін Юре»,2006. – 544 с.

20) Платон. Пир // Сочинения: В 3 т. – М., 1970. – Т. 2. – С. 95–156

21) Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права / Руссо Ж.-Ж. // Антология мировой философии. – М., 1970. – Т. 2. – С. 567

22) Рязанов Д. Взгляды Маркса и Энгельса на брак и семью / Рязанов Д. – М., 1991. – С. 55;

23) Трудове право України за ред. Пилипенко П. Д.. – К.:Істинна, 2010. – 208с

24) Фридан Б. Загадка женственности / Пер. с англ.; Вступ ст. О. А. Ворониной. – М.: Прогресс: Литера, 1994. – 496 с.

25) Фурье Ш. Новый хозяйственный и социетарный мир // Фурье Ш. Избранные сочинения. – М., 1999. – Т. 3. – 600 с.,

26) Чепурко Гульбаршин Гендерна рівність у світі праці в Україні / Київ: МБП, 2010. с.50

27) www.dcz.gov.ua

28) http://gurt.org.ua/news/recent/1884/ 

29) http://vuzlib.com/content/view/1327/115/

30) http://www.lastrada.org.ua/content/doc/bul_1_Jan_March_2009.pdf

31) http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apptip/2007_10/index.html 

32)  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/431-92-п

33) http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/381-96-п

34) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/958/99

35) [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94

36) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page5

37) [ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0194-93

38) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_010 

39) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page6?text=%5C

40) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2

 

 

ВСТУП

 Актуальність дослідження. Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин законодавчо забезпечується наданням їм рівних з чоловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав. Однак у реальному житті більшість юридичних норм, що регулюють права жінок та осіб із сімейними обов’язками абсолютно не діють.

Дослідженням цього вкрай важливого займалася ціла низка вчених, а  саме Бондаренко Н. О., Гаращенко Л. П., Чепурко Г. У., Болотіна Н. Б, Дзгоєва Ф.О., проте всі аспекти даного питання не були опрацьовані.

Саме це зумовило вибір теми дослідження: «Правове регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками»

Мета дослідження – охарактеризувати систему правового регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками.

Об'єктом дослідження є норми трудового права.

Предмет – система правового регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками.

Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

1) дослідити процес становлення правого регулювання праці жінок;

2) охарактеризувати систему законодавчого регулювання праці жінок;

3) дати чітке визначення поняттю «особи із сімейними обов’язками»;

4) проаналізувати практичну реалізацію прав жінок на працю в Україні.

Реалізація мети і завдань передбачає використання таких методів: описовий, типологічний метод, категорійний, узагальнення та ін.

Теоретичне значення. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють осягненню проблеми правого регулювання праці жінок та осіб із сімейними обов’язками в Україні.

 

 

I. РОЗДІЛ ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ЖІНОК

1.1 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності

Окремі фрагменти філософських і літературних творів періоду античності свідчать, що серед людей панувала нерівність, яка обумовлювалася особливостями розвитку античного суспільства і пояснювалася різною системою суспільно-політичних цінностей. Чоловіки і жінки, раби і вільні особи, діти і дорослі вважалися не рівними суб’єктами правовідносин. Знаменитий давньогрецький філософ Демосфен сформулював призначення жінки приблизно так: «гетери служать нам для задоволень, покоївки – для щоденної турботи про нас, а дружини – для виношування нам законних дітей та охорони домашніх вогнищ».

Погляди давньогрецького філософа Платона щодо взаємовідносин між статями були на перший погляд нетиповими для періоду античності. У діалозі «Бенкет» він розповідає легенду, що люди в давні часи складалися з двох половинок і мали по дві голови і по вісім кінцівок. Ці люди поділялися не на дві, а на три статі. Третьою статтю були андрогени, які поєднували чоловічі й жіночі якості. Вони були настільки сильними, що кинули виклик богам, за що Зевс велів розірвати кожного на дві половини, з тих пір вони шукають один одного і прагнуть возз’єднання. Платон уперше висловив думку, що любов — це «жадання цілісності і прагнення до неї» [20, с. 95].

У трактаті «Держава» Платон виклав модель ідеальної держави, в якій не має ні приватної власності, ні родини (принаймні, у представників вищого стану), ні окремих домашніх господарств, де всі люди дбають про загальне благо. На думку Платона, жінки, які звільнилися від домашніх обов’язків, нарівні з чоловіками можуть брати участь в усіх державних справах. І хоча природа жінки є іншою, це не впливає на її здібності виконувати будь-які обов’язки нарівні з чоловіком. Відповідно до своїх здібностей жінки можуть бути навіть філософами і воїнами, а виховання дітей покладається на громаду.

Як представник афінської школи права Платон вважав, що розум, який відповідає чоловічому початку, є вищою досконалістю і метою, а чуттєвість, що асоціюється з жіночим початком, є виразом недосконалості, хаосу, небуття. Тому принцип підпорядкування жіночого початку чоловічому філософ вважав основним принципом філософського вчення, метою якого є виховання раціонального контролю над почуттями.

На його думку, встановлення спільності дружин і дітей у «справедливій державі» дозволить побороти жадібність, власницькі почуття і прагнення правителів діяти в інтересах своїх дружин і дітей, що є загрозою існуванню ідеальної соціальної утопії, оскільки саме жінок Платон вважав відповідальними за антигромадські тенденції в державі і наполягав на вилученні їх з приватних будинків.

Виразником класичного розуміння статі в епоху античності був відомий давньогрецький філософ Арістотель. Аналізуючи місце і роль чоловіка і жінки в суспільстві, він зробив висновок, що чоловік за своєю природою вищий за жінку, тому він править, а жінка підкоряється йому [ 2,с. 54 ]. На його думку, чоловік і жінка, так само як раб і вільна особа, мають різну природу і не можуть бути рівними. Проте становище жінки є більш залежним, тому що ґрунтується не на соціальній, а на природній нерівності, що є незмінним, на відміну від становища раба, який потенційно може отримати свободу.

На думку Арістотеля, основне призначення жінки полягає в тому, щоб служити чоловіку, приносити користь родині й державі. У цій якості участь жінок у громадських справах є важливою умовою правильної організації суспільного життя, її функції повинні бути ретельно регламентовані і проконтрольовані. Таким чином, Аристотель вважав, що сферою реалізації жіночих здібностей є виключно приватне життя. Більш того, він виступав з критикою платонівської ідеї спільності дружин, реалізація якої, на його думку, буде сприяти не зміцненню, а руйнуванню держави.

Відповідно до філософії Арістотеля, у жінок немає і не може бути ніяких самостійних бажань і властивостей, що не пов’язані із служінням чоловіку, тому єдиним сенсом поділу суспільства на статі є народження дітей, а єдиним призначенням жінки — виношування потомства. У процесі зачаття, вважав Аристотель, чоловік дає дитині «форму», тобто душу, а жінка — лише «матерію», тобто тіло. Душа за своєю природою є божественною і кращою за тіло. Тому існування статей — це випадковість, яка не має законного місця в структурі світобудови. Чоловік є нормою, а жінка — відхиленням, взагалі на думку Аристотеля, «жіночність слід розглядати як деякий природний недолік» [1, с. 184].

Отже, антична політико-правова думка одностайно сприймала жінку як особу, нижчу за своєю природою за чоловіка і тому її функції обмежувалися виношуванням потомства і виконанням домашніх обов’язків, а значущі соціальні відносини були сферою діяльності виключно чоловіків.

З появою християнства пануюча ідеологія нерівності статей і підпорядкування жінки чоловіку зазнала певних змін. Християнська релігія поставила звичайну жінку Марію на недосяжну висоту порівно з іншими культами святих та угодників, утверджуючи тим самим моральне панування жінки в суспільстві. 

Жінкам належить велика заслуга у поширенні християнського вчення в усьому світі, особливо в Європі. Вони були серед перших учнів Ісуса Христа і засвідчили свою віру героїчною самовідданістю, мученицькою смертю від рук інквізиторів та просвітительським життям, повним жертв на користь ближніх. Ісус Христос повідав багато істин Свого вчення жінкам, які висловлювали Йому велику відданість і залишалися поряд з Ним до останніх хвилин Його життя. Висока оцінка жінки в християнстві є частиною нового погляду на поділ статей, що вже не вичерпується необхідністю народження потомства і ведення господарства. Християнство визнавало шлюб духовним союзом, в якому чоловік і дружина мають однакові обов’язки один перед одним, а канонічне право встановило, що божественний закон однаковий як для чоловіка, так і для дружини.

Відповідно до християнської догматики, чоловік і жінка спільно виражають образ Божий у людині. У Біблії сказано: «Й створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив його, чоловіка і жінку створив їх». Виразник східно-християнського богослов’я Святий Григорій Нисський зазначав, що поділ на дві статі стосується не духовної, а лише фізичної сторони людського існування [10, с. 184-185].

Уявлення про подвійність образа Божого в людині привели до високої оцінки шлюбу. Метою християнського шлюбу вважалося не лише народження дітей і спільне ведення господарства, але й відновлення споконвічної цілісності людини. Родина ототожнювалася з домашньою церквою, де чоловік уособлював священика, а дружина — парафіян. «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і видав себе за неї... Так повинні чоловіки любити своїх дружин як свої тіла: люблячий дружину свою любить самого себе», — закликав апостол Павло [4, с. 112]. Оскільки шлюб є таїнством, а не просто юридичним інститутом, його не можна розривати: «хто розриває шлюб з дружиною своєю, крім перелюбства, той подає їй привід перелюбства; і хто одружується на розлученій жінці, той перелюбствує».