Організація казначейської системи виконання бюджету

Роль казначейства в різних країнах може бути пасив­ною, коли казначейство лише виділяє ресурси бюджетним уста­новам відповідно до їх затверджених бюджетів, і активною, коли казначейство має право встановлювати ліміти на зобов'язання та на оплату витрат на основі заздалегідь установлених критеріїв. Казначейство різною мірою бере участь у керуванні державним боргом. І, нарешті, казначейство може відповідати за виконання облікових функцій. Єдиної моделі управління державними фі­нансами й організаційної структури казначейства не існує. Число його відділів і управлінь та їх конкретних функцій визначається в кожній країні по-різному. Крім того, функції казначейства згодом можуть змінюватися.

У США Міністерство фінансів (Казначейство) є підрозділом, підлеглим безпосередньо Президенту, яке виконує широке коло економічних і фінансових функцій. Іншими установами, задіяни-ми в бюджетному процесі, є Адміністративно-бюджетне управ­ління (АБУ), яке відповідає за підготовку бюджету, і Головне бю­джетно-контрольне управління (ГБКУ), що відповідає за ряд облікових та аудиторських функцій. Податкове управління і Ми­тне управління є частиною Казначейства.

Казначейство відповідає за бухгалтерський облік, підготовку інструкцій для установ, одержання їх запитів та підготовку щомі­сячних звітів і річних фінансових відомостей. У США налаго­джена чітка координація між казначейством і АБУ: Казначейство готує оцінку бюджетних надходжень та бере участь у виробленні макроекономічної основи, АБУ готує кошторис витрат і зводить воєдино бюджет, що представляється Президентом Конгресу, а також курирує питання обліку на рівні департаментів.

Казначейство контролює всі надходження та виплати за своїм генеральним рахунком у Федеральному резервному банку в Нью-Йорку, а також контролює банківські рахунки уряду. Воно збирає всі податки і мита та забезпечує централізований збір плати за користування і послуги для деяких установ. Для збирання надхо­джень використовується банківська система.

Контроль за витратами коштів здійснюють галузеві департа­менти. Витрати оплачуються казначейством на запит отримувача бюджетних коштів в межах бюджетних асигнувань і частки депа­ртаменту. Як платіжні засоби використовуються чеки або частіше електронні переведення.

Так само як і в більшості країн, Казначейство США контро­лює випуск та облік державних цінних паперів і вирішує питання обсягу, термінів та структури випусків, які розташовуються на аукціонах. Воно використовує федеральний резерв для підтримки в проведенні аукціонів. Казначейство також встановлює правила для вторинного ринку казначейських цінних паперів.

У Великій Британії управління державними фінансами побу­довано за такою схемою.

Найбільш впливовим департаментом у британській системі управління державою є Казначейство, яке поєднує функції мініс­терства фінансів і міністерства економіки. У Казначействі пра­цює близько тисячі осіб, його бюджет становить 73 млн ф. ст. У структурі Казначейства шість управлінь: Макроекономічної політики і міжнародних фінансів; Бюджету і державних фінансів; Державних послуг; Фінансової звітності та аудиту; Фінансового регулювання і промисловості; Кадрів, капітального будівництва та інформації. Поряд з цим у Казначействі є виконавче агентст­во — Управління Сполученого Королівства (УСК) з обслугову­вання державного боргу.

У 1998 р. УСК взяло на себе відповідальність за вироблення рекомендацій з випуску державних цінних паперів і проведення необхідних аукціонів. З 2000 р. у компетенцію цього підрозділу ввійшло Управління проходженням щоденних грошових потоків казначейства, що припускає випуск казначейських векселів, а та­кож одержання і надання позик на ринках забезпеченого капіталу з метою підтримки щоденного балансу грошових потоків.

Поряд з канцлером Казначейства у ньому працюють ще чоти­ри міністри: головний секретар (також член кабінету міністрів), генеральний скарбничий, фінансовий секретар, секретар з питань економіки.

Основна функція Казначейства — надавати допомогу мініст­рам у формуванні та реалізації економічної політики. Працівники казначейства координують податкову стратегію держави, еконо­мічні та фінансові відносини з іншими країнами, ЄС та міжнаро­дними фінансовими інститутами, політику відносно міжнародної заборгованості, експортних кредитів і допомоги іншим країнам. казначейство контролює загальні надходження в консолідований фонд, що виступає як єдиний рахунок казначейства.

Державна організаційна схема виконання казначейських фун­кцій у Японії також має свої особливості. У цій країні казначей­ські функції покладені на: Казначейський відділ; Відділ управ­ління боргом; Фінансовий відділ; Бюджетний відділ, Відділ виконання бюджету і Юридичний відділ. Ці відділи входять до складу Бюджетного і Фінансового бюро, яке є підрозділом Міні­стерства фінансів. Як видно з назв відділів, у Японії управління державними фінансами покладено на підрозділи, що мають вузь­ку спеціалізацію. Так, Казначейський відділ готує фінансовий план з розмежуванням по днях. Разом з Відділом виконання бю­джету він також контролює надходження і виплати по державно­му рахунку в Банку Японії.

За збір надходжень відповідають Національна податкова служба і Митний департамент (обидва — підрозділи Міністер­ства фінансів). Податки можуть бути сплачені в Банку Японії, уповноважених комерційних банках, за допомогою поштової си­стеми і через місцеві відділення національної податкової служби та митного департаменту.

Питання випуску цінних паперів, обсягу, термінів, структури вирішує Відділ управління боргом, використовуючи як агента Банк Японії. Відділ виконання бюджету затверджує графік плате­жів, у межах якого бюджетні міністерства витрачають кошти. За деякими видатковими статтями на етапі взяття зобов'язань потріб­на згода Міністерства фінансів. Банк Японії контролює виконання міністерствами бюджетних і наявних лімітів. Усі державні кошти акумулюються в Банку Японії на зведеному рахунку уряду. Однак для галузевих міністерств відкриті субрахунки, які використову­ються для кредитування і контролю їх видаткових лімітів.

У Франції функції поділені між Казначейством і Генеральною дирекцією державного обліку (ГДДО). Обидві організації є під­розділами другого рівня. Казначейство міститься в складі Мініс­терства фінансів, а ГДДО — Бюджетного міністерства. Усі фінансові ресурси Франції зосереджуються на єдиному рахунку Казначейства. Воно контролює надходження і виплати по цьому рахунку, що міститься в Центральному банку. Разом з тим у розв'язанні операційних завдань з доходів воно участі не бере. За збір надходжень відповідає ГДДО (2000 крупних платників пода­тків на додаткову вартість вносять платежі безпосередньо на єдиний рахунок у Центральному банку — 35 \% усіх надходжень). Інші податки збираються Директоратом надходжень (50 \%) та Митною службою (близько 15 \%).

Виконання бюджету по витратах контролюється Бюджетним директоратом. Казначейство у Франції так само керує внутрі­шнім та зовнішнім державним боргом. Воно контролює випуск цінних паперів, вирішує питання обсягу випуску, термінів і стру­ктури. У Франції розроблена й успішно діє державна фінансова інформаційна система. В цій системі здійснюється підготовка бюджету, публікація бюджетних документів та виконання бю­джету. Існують і інші системи для зв'язку між Бюджетним дирек­торатом і галузевими міністерствами.

 

 

Контрольні запитання:

 

Охарактеризуйте роль законодавчих органів та міні­стерства фінансів в управлінні фінансами в зарубіжних країнах.

Як використовується бюджет у процесах регулювання економікою та забезпечення добробуту населення?

За якими критеріями розмежовують бюджет? Дайте визначення понять «бюджетна система» і «бюджетний устрій».

Коротко перелічіть найменування доходів та видатків державного бюджету.

Яке призначення бюджетної класифікації?

Охарактеризуйте принципи побудови й етапи бюджет­ного процесу в зарубіжних країнах.

У яких країнах

 

казначейства відповідають за організацію бухгалтерсь­кого обліку?

виконання бюджету здійснюється за технологією єди­ного рахунку?

казначейства здійснюють управління державним боргом?

 

Самостійно:

Методи збалансування бюджету.

Зміст та етапи бюджетного планування і прогнозування.

Основні напрямки і перешкоди реалізації бюджетної політики в зарубіжних країнах.

 

Список літератури:

Баятова И. М, Строков А. И. Государственные фи­нансы и управление ими в Великобритании на современном этапе // Финансы и кредит. — 2002. — № 22. — С. 96—103.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІ-ОС. — 2000. — 416 с.

 

Иванова H. Г., Маковник Т. Д. Казначейская система исполнения бюджетов. — СПб: Питер, 2001. — 208 с.

Карпінський Б. А. Фінансова система: Навч. посіб­ник. — Київ: ЦНЛ, 2003. — 184 с.

Кунас Зигмар. Основные принципы бюджетной сис­темы Германии // Финансы. — 1993. — № 9. — С. 68—76.

Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. Т. 1, кн. 1, 2. — М.: АО «Финстатинформ», 1994. —

421 с.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Уч. / Под ред. Красавиной Л. H. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 265 с.

Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб­ник — К.: КНЕУ, 1999. — 164 с.

Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубі­жних країн: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 495 с.