Керування фінансами в зарубіжних країнах

Всі основні фінансові закони і насамперед державний бюджет затверджується парламентом та підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державно­го бюджету, встановлюють граничний розмір (ліміт) державного боргу.

Керування фінансами в бюджету зарубіжних країн перебуває у розпорядженні вищих законодавчих органів влади – парламентів (у США Конгресу). Парламенти мають дві палати нижню та верхню: Велика британія (Палата Общин та Палата Лордів), ФРН (Бундестаг та Бундесрат), Японія (Палата Представників та Палата Радників), Франція (Національне Зібрання та Сенат), США (Конгрес має Палату Представників та Сенат). Вдеяких країнах однопалатний парламент: в Швеції (Ріксдаг), Ізраїлі (Ксенет).

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є Управління внутрішніх доходів.

 Безпосереднім керуванням фінансами займається фінансовий аппарат, головна ланка якого — Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову та податкову політику держави, політику в галузі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів. Міністерство фінансів складає проект держа­вного бюджету та організовує його виконання.

Важливий підрозділ міністерства фінансів — Управління вну­трішніх позик та державного боргу. Воно відає емісією держав­них позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу міністерства фінансів входить також Управління контролю за грошовим обігом.

Спеціальні органи фінансового контролю. Важливе значення у керуванні фінансами належить спеціалізованим органам фінансо­вого контролю, які незалежні від уряду та підзвітні парламенту. У США це Головне бюджетно-контрольне управління (ГБКУ), створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 чер­вня 1921 р. До його функцій входять: тлумачення фінансових но­рмативних актів; контроль за законністю й ефективністю опера­цій, проведених урядовими відомствами; надання допомоги Конгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконан­ням окремих платіжних операцій; встановлення правил ведення фінансових операцій і звітності у федеральних установах. Факти­чно діяльність контрольного управління зводиться до щорічних перевірок стану фінансів федеральних відомств та підготовки до­кументів і рекомендацій президенту та Конгресу на засаді прове­дення перевірок.

У Великій Британії таким спеціальним органом є Управління державного контролю, створене ще в 1866 р. Генеральний конт­ролер — ревізор призначається урядом довічно і може бути змі­щений тільки за рішенням обох палат Парламенту. Повноважен­ня контрольного органу обмежені більше, ніж у США. Зокрема, він не має права тлумачити фінансові нормативні акти, не може втручатися в оперативну діяльність фінансових служб урядових відомств. До обов'язків Управління державного контролю вхо­дить перевірка законності фінансової діяльності урядових відом­ств, а також ефективності та доцільності витрати ними держав­них коштів. Управління зобов'язане інформувати Парламент про результати таких перевірок.

У Франції контроль за виконанням бюджету всіма державни­ми органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, яка є судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають та­кож у розпорядженні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінан­сових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням держа­вними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, а у федератив­них державах — і членів федерації здійснюють Фінансово-бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів та організовують їхнє виконання.

Управління фінансами суб'єктів господарювання. Провідна роль у керуванні фінансами приватних, національних і трансна­ціональних корпорацій належить фінансовим менеджерам, осно­вне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному викорис­танні грошових фондів підприємств.

У країнах з розвинутою ринковою економікою з 90-х рр. XX ст. найбільший вплив на фінанси акціонерних товариств і підприємств роблять інтернаціоналізація господарського життя, глобалізація ділових операцій та розширення застосування комп'ютерної техніки. Здійснення ділових операцій у глобально­му масштабі полегшує умови відтворення корпорації і поліпшує її фінансове становище. Це повною мірою стосується і компаній, що спеціалізуються у сфері надання послуг, включаючи банки, рекламні агентства, бухгалтерські фірми і т. д. Звичайно, завжди будуть функціонувати підприємства, орієнтовані тільки на націо­нальні ринки, але підприємцям слід мати на увазі, що найбільші можливості для успішної діяльності мають ті підприємства, які будують свій бізнес у глобальному масштабі.

Розвиток комп'ютерної і телекомунікаційної технологій різко змінив процес прийняття фінансових рішень. Головні компанії забезпечені системою персональних комп'ютерів, зв'язаних з ло­кальною мережею, з комп'ютерами постачальників та спожива­чів, що дозволяє фінансовому менеджеру постійно обмінюватися інформацією, яка його цікавить, і приймати найбільш раціональні рішення.