С труктура доходів та витрат державного бюджету

У кожній країні структура бюджету формується неод­наково і має свої особливості, які визначаються економічним по­тенціалом країни, масштабністю завдань, які вирішуються дер­жавою на даному етапі розвитку, роллю держави в економіці та низкою інших факторів.

У США основними джерелами доходів федеральних бюджетів є: прибутковий податок — 47 \%, соціальні внески — 34 \% і пода­ток з корпорацій — 12 \%. У Канаді це: прибутковий податок — 47 \%, акцизи — 20 \%, податок з корпорацій — 14 \% і соціальні внески — 12 \%. У РФ дохідну частину в основному формує ПДВ — 39 \%, акцизи 21 \%, податок на прибуток підприємств — 13 \%. Прибутковий податок і низка інших податків у РФ зарахо­вуються в бюджети суб'єктів РФ.

Видатки державного бюджету країн з розвинутою ринковою економікою можна виділити в такі п'ять груп: військові; втру­чання в економіку; соціальні цілі; утримання державного апарату управління; надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

На військові видатки у провідних зарубіжних країнах припа­дає від 20 до 35 \% загальної суми витрат державного бюджету. Вони підрозділяються на прямі і непрямі військові видатки. Пря­мі військові видатки включають витрати на виробництво новіт­ніх наступальних стратегічних озброєнь, утримання і навчання особового складу збройних сил, наукові дослідження військового характеру, утримання НАТО. До непрямих військових видатків належить частина відсотків, виплачуваних по державному боргу (у США в 1998 р. на ці платежі було витрачено 243 млрд дол. або 15 \% від загальної суми видатків федерального бюджету); конт-рибуції'1 і репараційні платежі1 (після Другої світової війни зага­льна сума репараційних платежів була встановлена 20 млрд дол., з яких 10 млрд дол. повинні були одержати СРСР і Польща, і 10 млрд дол. інші країни антигітлерівської коаліції. СРСР одер­жав лише частину відшкодування заподіяних йому збитків); пен­сії та допомоги інвалідам війни і родинам загиблих; а також вій­ськові витрати, які проходять по статтях цивільних відомств.

Швидко зростаючою групою державних видатків є витрати з втручання в економіку. Після Другої світової війни «економічне диво» у Західній Німеччині, Японії, а пізніше в Південній Кореї, на Тайвані та в інших країнах відбулося за великої фінансової підтримки держав.

1 Контрибуції, тобто зобов'язання, які накладаються на переможені країни, в XX ст. не застосовувались.

1 Репарації — відшкодування збитків, спричинених державами, які почали війну.

Особливе місце в цих витратах займають витрати на науково-дослідні та досвідно-конструкторські розробки (НДДКР) (ці ви­трати забезпечують від 50 до 70 \% усіх витрат на наукові дослі­дження). Регулювання економіки дедалі більше переключається на довгострокові цілі і завдання, наприклад, структурну перебу­дову, розвиток продуктивних сил, самозабезпечення енергетич­ними і сировинними ресурсами. Державні інвестиції становлять від 18 \% (США) до 40 \% (Велика Британія) загального обсягу капіталовкладень. У загальній структурі державних інвестицій ФРН 2/3 становить фінансова допомога підприємствам, а інше — пільгове оподатковування. Налічується близько 10 тисяч про­грам, за якими реалізуються плани фінансової підтримки підпри­ємств. Підвищилися субсидії приватним фірмам, особливо в так званих районах розвитку1. У деяких країнах підприємцям вида­ються субсидії на зайнятість на знову прийнятих працівників.

Не існує практично галузей, які не одержували б державної допомоги у вигляді державних субсидій чи пільгових банківських кредитів з урядовою гарантією. Сума субвенцій росте швидше, ніж створення вартості в галузях, що їх одержують, ніж податкові надходження від федерацій, земель, муніципалітетів.

Значні ресурси з державного бюджету надаються сільському господарству. Це одна з найбільш опікуваних та пріоритетних галузей у зарубіжних країнах. Субсидії сільському господарству видаються двох видів: на підтримку гарантованих цін на сільсь­когосподарську продукцію та на виробничі цілі — придбання сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, будівлю складських приміщень. У країнах Європейського Союзу підтрим­ка сільського господарства здійснюється не тільки на національ­ному, а й на міждержавному рівні.

Активна допомога надається також експортним фірмам, що значно полегшує їхнє становище в умовах гострої конкурентної боротьби на світовому ринку. Питома вага витрат державних бю­джетів з втручання в економіку збільшилась з 15—17 \% у сере­дині 50-х до 20 \% — у середині 60-х і 22—25 \% — у 80-90 рр. XX століття.

Видатки на соціальні цілі включають витрати на освіту, охо­рону здоров'я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, на це витрачається від 30 до 40 \% бюджетних асигнувань. Вони проходять по численних соціальних програмах. У США нарахо­вується близько 100 таких програм, у Великій Британії — кілька десятків. У зарубіжних країнах на повному державному фінансу­ванні перебувають лише початкові школи, інші види освіти ма­ють змішані джерела фінансування. У США і деяких інших краї­нах у системі середньої школи значну питому вагу мають приватні школи. За навчання в найбільш престижних університе­тах США (Гарвардському, Колумбійському) зі студентів стягу­ється висока плата (25—35 тис. дол. на рік). У Японії понад 70 \% університетів — приватні.

1 До них належать райони з високим рівнем безробіття і уповільненим економічним зростанням (наприклад, Шотландія і Північна Ірландія у Великій Британії, Сицилія в Італії).

У США переважна частина населення одержує медичну допо­могу по лінії медичного страхування шляхом сплати страхових внесків. Державна допомога малозабезпеченим громадянам у цій країні проводиться за програмою «Медикейр», яка фінансується з федерального бюджету, та за програмою «Медикейд», яка фінан­сується федеральним урядом і штатами. У Великій Британії, Франції, ФРН існує державна служба охорони здоров'я, тобто усі види медичної допомоги надаються безплатно. Однак працюючі роблять, так само, як і у випадку соціального страхування, спеці­альні внески на цілі охорони здоров'я. Слід мати на увазі, що значна частина соціальних витрат проходить по місцевих бюджетах.

Видатки на утримання державного апарату управління включають витрати на утримання органів законодавчої та вико­навчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і ві­домств. В окремих країнах — Великій Британії, Бельгії, Японії — з державного бюджету виділяються кошти на утримання королів­ської родини, у Японії — родини імператора. В цілому витрати на державний апарат займають 4—5 \% витрат бюджету.

Найбільші субсидії і кредити країнам, що розвиваються, з державного бюджету виділяють США. Крім економічних факто­рів, ця допомога визначається політичними мотивами. Вона включає як кредитування на пільгових умовах продажу інозем­ним державам зброї, так і безоплатну військову допомогу у формі субсидій країнам, що розвиваються. Військова допомога США країнам, що розвиваються, перевищує асигнування на економічні і соціальні цілі.