Правове регулювання валютних відносин

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави і пов'язані з її роллю в розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення і використання необхідних суспільствувалютних фондів.В Україні до таких фондів належать Державний валютний фонд,республіканський (Автономної Республіки Крим) валютний фонд, місцеві валютні фонди, що утворюються і використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і контролю” Кабінет Міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:— за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум видатків,затверджених Верховною Радою України;— шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку.— шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;— за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством. х надходжень, передбачених чинним законодавством.Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти наміжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок іншихнадходжень, передбачених чинним законодавством, і виступають розпорядниками коштів цих фондів.Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правовихзасобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини, пов'язані з утворенням, розподілом і використанням валютних фондів. Цей механізм має деякі риси, які визначаються предметом та методом регульованих суспільних відносин. Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин як специфічного різновиду фінансових є їх особлива владно-майнова природа,яка визначається розробленою державою моделлю функціонуваннянаціонального валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяється законодавством України.З боку держави для регулювання валютних відносин, як і в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою усіх трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу і заборони).Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режимвалютних обмежень.Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами. Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціямиНаціональному банку, ліцензуванні валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку.

 

38. Загальна характеристика валютного правовідношення.

Валютне право України - це сукупність норм, переважно фінансово-правового характеру, які регулюють валютні відносини, що виникають у процесі функціонування валютної системи України.

Об' єктом регулювання валютного права є валютні правовідносини.

Валютні правовідносини - врегульовані нормами права суспільні відносини, які складаються під час проведення суб' єктами операцій по обігу валюти та валютних цінностей, а також в процесі державного регулювання такої діяльності та здійсненні уповноваженими органами контролю за нею.

Валютні правовідносини є окремим самостійним видом фінансових відносин. За своєю сутністю вони належать до фінансових, оскільки здійснюються у фінансовій сфері та базуються на принципах, властивих фінансовому праву України. Але дані відносини виникають виключно з приводу обігу валюти та валютних цінностей. Валюта належить до особливого виду грошових цінностей і саме це визначає основну особливість валютних правовідносин.

Валютні відносини можуть виникати як з приводу здійснення валютних операцій суб' єктами, так і в сфері функціонування уповноважених державних органів щодо валютного регулювання та валютного контролю. Отже, за своїм змістом валютні відносини бувають двох видів: економічні - складаються, наприклад, при переміщенні юридичними і фізичними особами валюти через митний кордон України, її пересиланні, здійсненні розрахунків у іноземній валюті, проведенні конверсійних, кредитних та інших валютних операцій. А також вони є управлінськими, бо виникають при здійсненні валютного регулювання та валютного контролю уповноваженими органами держави, зокрема, при видачі ліцензій Національним банком України комерційним банкам на здійснення операцій з валютними цінностями, проведенні перевірок валютної дисципліни суб' єктів валютного ринку України тощо.

Дані відносини виникають на двох рівнях - між рівноправними суб' єктами - юридичними і фізичними особами (резидентами та нерезидентами України щодо відкриття банківських рахунків, здійснення депозитних валютних операцій, пересилання грошових коштів) та між сторонами, які функціонують на основі підпорядкованості (НБУ та комерційні банки щодо обов' язковості отримання ліцензій для здійснення валютних операцій, фізичні чи юридичні особи та державні органи щодо необхідності дотримання норм валютного законодавства тощо). Тому, залежно від суб'єктного складу, валютні відносини поділяються на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні -відносини самостійних непідвладних один одному суб' єктів валютного ринку, вертикальні - відносини, засновані на імперативності та підпорядкованості одного суб' єкта іншому, наділеному владними повноваженнями.

Валютне правовідношення має внутрішню структуру, яка складається з трьох елементів - об' єкта, суб' єктів та змісту.

Об' єктами валютних правовідносин є валюта та валютні цінності, суб' єктами - фізичні та юридичні особи, а також уповноважені державні органи, на які покладено виконання функцій у галузі валютного регулювання та валютного контролю, а змістом - права та обов' язки суб'єктів, які виникають при здійснені ними валютних операцій на валютному ринку України. Що ж до держави та уповноважених державних органів, то змістом правовідносин за їхньою участю є відносини з валютного регулювання та валютного контролю.

 

39. Об'єкт валютних правовідносин.

Об'єктами правовідносин зазвичай вважають певні блага, з приводу яких суб' єкти вступають у відповідні правовідносини. Об' єктом валютних правовідносин, таким чином, виступають валютні цінності.

Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних цінностей належать:

1 ) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та інших форм, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

2 ) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України;

3) іноземна валют а - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Перелік іноземних валют міститься у Класифікаторі іноземних валют та банківських металів, затвердженому постановою Правління НБУ від 04.02.1998 р. №34;

4) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

5) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Грошовою одиницею України згідно ст.99 Конституції України є гривня. На підставі ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено законодавством України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.

 

40. Суб'єкти валютних правовідносин.

Суб'єктами валютних правовідносин є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (підприємства, господарські товариства, уповноважені комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи), державні органи (НБУ, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України), органи місцевої влади та самоуправління, а також держава Україна.

На підставі ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суб'єкти валютних правовідносин - фізичні та юридичні особи можуть бути двох видів - резиденти та нерезиденти. До резидентів належать:

1 ) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

2 ) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

3 ) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Коло нерезидентів складають:

1) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;

2) юридичні особи, суб' єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб' єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб' єктів підприємницької діяльності України;

3) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Фізичні особи можуть бути суб' єктами валютного права як з отриманням статусу приватного підприємця, так і без набуття такого. Якщо громадянин України або іноземець не має статусу фізичної особи-підприємця, він набуває здатності брати участь у валютних правовідносинах з досягненням 18-ти літнього віку. Правовий статусу підприємця фізична особа набуває з моменту здійснення державної реєстрації та отримання відповідного свідоцтва, в порядку, передбаченому чинним цивільним законодавством.

Як підприємці, так і особи без такого статусу можуть укладати договори купівлі-продажу валюти та валютних цінностей, відкривати валютні рахунки в уповноважених банках та здійснювати операції по даних рахунках.

Суб' єктами валютних відносин виступають також уповноважені органи державної влади - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, НБУ, інші державні органи та органи місцевого самоврядування.

Суб'єктами валютних відносин є також місцеві органи влади та самоврядування. Так, до сфери компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим належать створення валютних фондів, затвердження положень про них, також звітів про використання зазначених фондів (п.10 ст.9 Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим").

Місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад мають право формувати місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів місцевих бюджетів у межах, затверджених місцевими радами, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, та здійснювати розпорядження цими валютними фондами.

Самостійним суб' єктом валютного права виступає держава Україна. Особливість правового статусу держави у валютних відносинах обумовлена наявністю суверенітету та владних повноважень. Держава визначає правовий статус інших суб'єктів, а також і свій власний правовий статус шляхом прийняття нормативно-правових актів. Отже, Українська держава є владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), що має суверенітет у проведенні власної внутрішньої та зовнішньої валютної політики.

 

 

41. Валютне регулювання та валютний контроль.

Валютне регулювання - це діяльність уповноважених державних органів, спрямована на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку, визначення порядку проведення операцій з валютними цінностями та міжнародних розрахунків, а отже, на регламентацію державної валютної політики України.

За своїм змістом валютне регулювання передбачає видання компетентними державними органами нормативно-правових актів, що стосуються принципів, порядку, умов та строків здійснення валютних операцій, визначення курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті, порядку вивезення та ввозу іноземної валюти, режиму здійснення іноземних інвестицій, підстав та процедури притягнення осіб, винних у порушенні норм валютного законодавства, до відповідальності.

Валютне регулювання також має своїм завданням визначення правового положення, повноважень і функцій державних органів в сфері валютного регулювання та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями. Окремим завданням валютного регулювання є підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу, а також забезпечення стабільності надходження іноземної валюти на національний валютний ринок та захист іноземних інвестицій.

Валютне регулювання здійснюється одночасно на двох рівнях: внутрішньому та зовнішньому. Зовнішнє або міжнародне валютне регулювання сприяє розвитку зовнішньої торгівлі та державного фінансового співробітництва, стабілізації валют, підвищенню рівня їх конвертованості, підтриманню рівноваги платіжних балансів країн. Воно здійснюється уповноваженими міжнародними фінансово-кредитними організаціями (Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку тощо).Внутрішнє валютне регулювання, в свою чергу, здійснюється компетентними органами держави з метою здійснення контролю за внутрішніми і зовнішніми валютно-фінансовими потоками, проведенням моніторингу й регулювання стану внутрішнього валютного ринку України.

Елементами внутрішнього валютного регулювання виступають, зокрема, органи, що здійснюють валютне регулювання, валюта та валютні цінності, порядок здійснення валютних операцій, міжнародних розрахунків, валютних обмежень, курс національної валюти, валютні фонди та резерви, порядок проведення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Однак, для здійснення операцій з валютою та валютними цінностями банкам додатково необхідно отримати письмовий дозвіл від НБУ на право здійснення валютних операцій.

Наступним механізмом валютного регулювання, що використовується Національним банком України, є валютні інтервенції. Валютні інтервенції - це здійснення НБУ операцій з купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці - гривні.

Окремим видом фінансового контролю виступає валютний контроль. Валютний контроль - це система заходів, які здійснюються уповноваженими суб' єктами (державними органами та уповноваженими банками) та спрямовуються на забезпечення дотримання суб'єктами валютних правовідносин валютної дисципліни під час проведення валютних операцій.

Основними завданнями валютного контролю є забезпечення проведення перевірок діяльності учасників валютних правовідносин та дотримання ними норм валютного законодавства при проведенні валютних операцій, а також виявлення випадків валютних правопорушень, їх своєчасне усунення та застосування до правопорушників заходів впливу.

Об' єктом валютного контролю, виступають таким чином, валютні операції резидентів та нерезидентів України. Також згідно ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютному контролю підлягають і зобов'язання щодо декларування валюти та валютних цінностей.

 

 

42. Порядок здійснення окремих видів валютних операцій..

Валютні операції - це дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов' язків при здійсненні дій з валютою та валютними цінностями.

За допомогою валютних операцій опосередковуються дії суб'єктів щодо набуття та припинення права власності на валюту і валютні цінності, їх розміщення, надання чи отримання послуг по обслуговуванню рахунків у валюті та валютних цінностях, а також використання валюти як засобу платежу.

Валютні операції виконуються НБУ, уповноваженими комерційними банками та фінансово-кредитними установами. Обов' язковою умовою здійснення валютних операцій комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами є наявність банківської ліцензії та отримання письмового дозволу НБУ на право здійснення операцій з валютою та валютними цінностями.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", до видів валютних операцій належать:

1) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2) операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Здійснення розрахунків у іноземній валюті.

Іноземна валюта є законним засобом платежу при розрахунках резидентів та нерезидентів, що здійснюються через уповноважені банки. Для реалізації розрахунків суб' єкт повинен мати поточний валютний рахунок. Порядок відкриття банками рахунків в іноземній валюті регулюється „Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003р.

Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту їх зарахування на валютні рахунки резидентів (ст.3 Закону).

Порушення резидентами 90-денного терміну, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми не одержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

У разі порушення резидентами 5-денного терміну, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5-ти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Операції купівлі та продажу іноземної валюти.

Згідно ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами (резидентами і нерезидентами) здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою. Дані валютні операції здійснюються виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Підставою для купівлі іноземної валюти при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи: зовнішньоторговельний договір; вантажна митна декларація; акт приймання-передачі, акт виконаних робіт (наданих послуг); документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо); довідка державної податкової адміністрації (інспекції) із зазначенням суми іноземної валюти, що купується, та інформації про поточний рахунок в іноземній валюті.

Підставою для купівлі іноземної валюти для виконання власних зобов'язань банків є: виписка з кореспондентського рахунку банку (про здійснення розрахунку відповідної міжнародної платіжної системи з банком за операціями з платіжними картками), заявка банку (для закриття відкритої валютної позиції банку).