Відповідальність за порушення фінансового законодавства

відповідальність за порушення фінансового законодавства слід розглядати як комплексну категорію, яка включає відносно відокремлені блоки, залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, що порушуються під час вчинення протиправного діяння в сфері фінансової діяльності держави. Такими блоками, зокрема, є: відповідальність за порушення бюджетного законодавства, передбачена главою 18 Бюджетного кодексу України; відповідальність за порушення податкового законодавства (до прийняття Податкового кодексу механізм реалізації відповідальності за податкові правопорушення закріплено в Законі України «Про порядок погашення зобов' язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законі України «Про державну податкову службу в Україні», Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актах. Як окремі елементи можна розглядати відповідальність за порушення правил здійснення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, передбачену Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за порушення встановленого порядку обігу готівки відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідальність за порушення валютного законодавства, встановлену Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також іншими актами валютного законодавства.

Кожен із зазначених елементів має специфіку, зумовлену характером відносин у окремих сегментах фінансової діяльності. Але разом з тим їм усім притаманні обов' язкові ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому:

а) підставою відповідальності є вчинення правопорушення;

б) відповідальність за порушення фінансового законодавства виступає як форма реалізації державного примусу за порушення приписів фінансово-правових норм;

в) полягає у застосуванні до правопорушника негативних наслідків, передбачені санкціями фінансово-правових норм, які мають майновий характер і виражені переважно в грошовій формі.

В юридичній науці загальноприйнятим є підхід до визнання правопорушення як підстави для юридичної відповідальності. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок), поняття якого сформульовано в ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, для кожного виду юридичної відповідальності головним, системоутворюючим елементом виступає саме поняття відповідного правопорушення.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення характеризує його зовнішній прояв. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є діяння в формі дії (активної поведінки) або бездіяльності (пасивної поведінки). Закріплення об' єктивної сторони правопорушення є практичною стороною реалізації його протиправності. Діяння завжди описується законодавцем у диспозиції фінансово-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту. Зокрема, об' єктивна сторона бюджетного правопорушення, передбаченого ст. 119 Бюджетного кодексу України, полягає в нецільовому використанні бюджетних коштів, тобто витрачанні їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Основною ознакою об' єктивної сторони значної кількості порушень фінансового законодавства є протиправна бездіяльність. Це зумовлено тим, що зобов' язані суб' єкти фінансових правовідносин не виконують власні обов' язки. Наприклад, змістом податкового обов' язку в широкому сенсі є обов' язок платника податків вести податковий облік, своєчасно й у повному обсязі сплачувати податки та збори (обов' язкові платежі), а також подавати до податкового органу податкову звітність. Тому в разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф (п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Бездіяльність, що полягає в невиконанні резидентами вимог щодо порядку й строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, передбачених ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тягне за собою накладення штрафу згідно з Положенням про валютний контроль, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49.

Окремо слід виділити відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетні правовідносини нерозривно пов' язані с грошовою та фінансовою системою держави та виступають одним Ії основних її компонентів.

Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано в ст. 116 Бюджетного кодексу України: «бюджетним правопорушення визначається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету».

 

 

44. Теоретичний аспект відповідальності за порушення фінансового законодавства.

фінансове правопорушення - це протиправна, винна дія або бездіяльність, яка посягає на встановлений державою порядок здійснення фінансової діяльності та викликає застосування юридичних санкцій. При цьому встановлення адміністративної відповідальності за порушення в сфері фінансів має за мету захист інтересів держави у правовідносинах, які пов'язані з забезпеченням режиму функціонування державних грошових фондів, а також з забезпеченням економічної безпеки держави взагалі. Такі правопорушення можуть бути скоєні при здійсненні фінансової, валютної, банківській діяльності. Адміністративна відповідальність за вказані правопорушення настають у випадку, якщо вони не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Порушенню фінансового законодавства притаманні обов'язкові ознаки: 1) антисоціальний характер, що знаходить прояв у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, передбаченим Кримінальним кодексом) або суспільній шкідливості; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність.

Антисоціальний характер є матеріальною та необхідною ознакою порушень фінансового законодавства. Діяння, що порушують норми фінансового права, чинять шкоду нормальному здійсненню фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування і підривають економічну систему держави.

Протиправність вказує на передбачуваність конкретного діяння в актах фінансового законодавства. Протиправність слід розглядати, як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, що закріплена в нормах фінансового права. М.П.Кучерявенко вважає, що положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо визначення виключно законами засад окремих видів юридичної відповідальності слід поширити також і на засади відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Винність як ознака правопорушення вказує на наявність суб' єктивного зв' язку між протиправним діянням і його наслідками та особою, яка вчинила таку дію або бездіяльність у формі умислу чи необережності.

Караність є ознакою, яку логічно зумовлено антисоціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства та безпосередньо випливає з його протиправності.

Теоретичне дослідження правової природи порушень фінансового законодавства, а також безпосередньо практичні потреби застосування відповідальності за їхнє вчинення вимагають законодавчого закріплення об' єктивних і суб' єктивних ознак цих правопорушень. Сукупність передбачених законом юридичних ознак, які визначають вчинене діяння правопорушенням, охоплено таким теоретичним поняттям як склад правопорушення. Однак, для надання характеристики правопорушення необхідно визначати родовий об' єкт фінансових правопорушень. А при цьому слід враховувати, що система фінансового права розглядається як сукупність фінансово-правових інститутів, що охоплюють відокремлені групи специфічних фінансових правовідносин. Отже, склади фінансових правопорушень законодавчо відображені в різних галузях законодавства та передбачають відповідальність за порушення, податкового, валютного, митного, банківського, бюджетного законодавства і т.д. Внаслідок цього більш детальне розкриття складу правопорушення надається при висвітленні загальної характеристики відповідальності за порушення фінансового законодавства в п.4 цього розділу.

 

 

45. Адміністративна відповідальність за порушення фінансового законодавства.

Основний масив складів адміністративних правопорушень сконцентрований у Главі 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка має назву «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності». Деякі склади перетинають спільні проблеми на стиках фінансів, підприємництва, приватизації, обігу цінних паперів тощо. Розглянемо докладніше деякі склади адміністративних проступків щодо зазначених питань:

Статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Безпосереднім об'єктом цього проступку є кредитно-фінансова система України в сфері законних операцій з валютними коштами. Національний банк України є головним органом валютного регулювання, він видає генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення операцій з валютними коштами. Об' єктивна сторона правопорушення може виявитись в таких незаконних (без відповідного дозволу НБУ) формах: 1) скуповування; 2) продажа; 3) обмін; 4) використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим з моменту здійснення відповідної незаконної угоди з валютними коштами, в процесі якої відбулась їх повна або часткова передача іншій особі. Суб' єктивна сторона проступку характеризується виною в формі прямого умислу. Винна особа розуміє, що вона порушує правила про валютні операції, і бажає укласти незаконну угоду, предметом якої є валюта. Суб' єктом проступку можуть бути громадяни України (приватні та посадові особи), іноземні громадяни, особи без громадянства, які н момент здійснення проступку досягли шістнадцяти років.

Статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ухилення від подання декларації про доходи від заняття кустарно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудовою діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються прибутковим податком, та в інших випадках, коли подання декларації передбачено законодавством, або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї завідомо перекручених даних. Статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Отже, ст.164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Суспільні відносини, що встановлюють зазначений порядок, складають об' єкт посягання зазначеного проступку. З об' єктивної сторони це правопорушення може бути виражено в таких діях або бездіяльності: - не відображення в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрати та збитків;- відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку;- внесення неправдивих даних в фінансову або статистичну звітність;- ненадання фінансової звітності;-несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів та матеріальних цінностей; - порушення правил ведення касових операцій. Під фінансовою звітністю слід розуміти бухгалтерську звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. При вивченні документів про фінансовий стан підприємства слід враховувати, що у зв' язку з прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») 05.04.2001р.

Статтею 164-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за здавання виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій. Зазначена норма направлена на охорону суспільних відносин, що пов' язані з виконанням вимог фінансового законодавства. Необхідність цієї норми обумовлена посиленням режиму сплати податків з діяльності торговельних підприємств, які здійснюють реалізацію товарів за готівку. Об' єктом проступку є фінансове законодавство в частині регулювання порядку здійснення розрахунків і ведення касових операцій. Предметом проступку вважають виручку, що отримана торгівельним підприємством від своєї діяльності. Об' єктивна сторона виражається в бездіяльності з боку відповідальних осіб суб' єкта підприємницької діяльності, а саме: неприйняття заходів, спрямованих на здавання виручки в банківську установу.

 

46. Кримінальна відповідальність за порушення фінансового законодавства.

Статтею 199 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Об' єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини фінансової системи нашої держави. Деякі різновиди цього злочину мають транснаціональний характер. Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачено міжнародно-правовими договорами, учасницею яких є Україна. Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї. Поняттям «гроші» охоплюються національна валюта України та іноземна валюта. Державними цінними паперами є облігації, казначейські зобов' язання, приватизаційні папери та векселі. Об' єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або70 збуті зазначених вище предметів. Суб'єкт злочину загальний. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту. Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру, як кваліфікуючих ознак даного злочину, має здійснюватися виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину.

Статтею 200 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб' єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші). Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування фінансової і, зокрема, банківської системи України. Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків. Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. При вчиненні цього злочину придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, використання чи збуту, його предметом є лише підроблені документи на переказ чи підроблені платіжні картки. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів. Суб' єктом злочину може бути будь-яка особа віком від шістнадцяти років. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов' язковою ознакою підробки, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, відповідних предметів злочину є мета їх збуту.

Статтею 201 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за контрабанду, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

47. Фінансова відповідальність за порушення фінансового законодавства.

на теперішній час як практикуючи юристи, так і науковці дедалі все частіше піднімають питання щодо необхідності законодавчого введення так званої «фінансової відповідальності». Діюче законодавство містить неодноразові приклади, коли на юридичних осіб покладаються грошові санкції за порушення тих чи інших норм, а саме: податкових, бюджетних, митних, в сфері касової дисципліна і т.п. Трансформація системи фінансово-правового регулювання та інтенсивний розвиток фінансового законодавства в Україні зумовили формування значного законодавчого масиву, в якому закріплено підстави відповідальності, санкції за порушення фінансово-правових норм і визначено процесуальний порядок застосування цих санкцій. Формування зазначеного нормативного масиву відбувалося за різними напрямами. По-перше, як на рівні законів, так і підзаконних нормативних актів. По-друге, ці норми отримували різне галузеве закріплення: було встановлено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, нецільове використання бюджетних коштів; до Кодексу про адміністративні правопорушення було включено окремі статті, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення фінансового законодавства; в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» закріплено фінансові санкції за порушення валютного законодавства.

відповідальність за порушення фінансового законодавства виступає як форма реалізації державного примусу, що виникає в разі вчинення порушення приписів фінансово-правових норм і полягає в застосуванні спеціально вповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. Проаналізувавши кримінальну, адміністративну та інші галузі законодавства, якими передбачена відповідальність суб' єктів, які ведуть господарську діяльність, можна виділити основні підстави відповідальності за порушення фінансового законодавства.

В окремих статтях Бюджетного та Податкового кодексів України законодавці різних країн формулюють поняття бюджетних чи податкових правопорушень. Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнають недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про його виконання. В Податковому кодексі Російської Федерації (ст. 106) податковим правопорушенням визнають винно вчинене протиправне (тобто те, що порушує законодавство про податки й збори) діяння (дію або бездіяльність) платника податків, податкового агента та інших осіб, за які цим Кодексом установлено відповідальність.

Яким же чином законодавець формулює склади правопорушень щодо фактів недотримання вимог фінансового законодавства і які специфічні ознаки вони мають при забезпеченні стабільної діяльності економічної системи держави в цілому? Щоб надати відповідь на це питання слід докладніше розкрити деякі теоретичні аспекти складу правопорушення. Склад правопорушення включає наступні елементи: 1) об' єкт правопорушення; 2) об'єктивна сторона правопорушення; 3) суб'єкт правопорушення; 4) суб'єктивна сторона правопорушення. Теоретично обґрунтованим підходом під час визначення об' єкта правопорушення є його диференціація на загальний, родовий і безпосередній. Загальним об' єктом фінансових правопорушень є врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини в сфері фінансової діяльності держави, тобто в процесі формування, розподілу й використання грошових коштів бюджетів і державних цільових фондів. Слід відзначити, що ці відносини є публічно-правовими, врегульованими імперативними фінансово-правовими нормами.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення характеризує його зовнішній прояв. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є діяння в формі дії (активної поведінки) або бездіяльності (пасивної поведінки). Закріплення об' єктивної сторони правопорушення є практичною стороною реалізації його протиправності. Діяння завжди описується законодавцем у диспозиції фінансово-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту. Зокрема, об' єктивна сторона бюджетного правопорушення, передбаченого ст. 119 Бюджетного кодексу України, полягає в нецільовому використанні бюджетних коштів, тобто витрачанні їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. В окремих випадках законодавець деталізує об'єктивну сторону правопорушень шляхом закріплення її факультативних ознак, пов' язуючи з цим міру відповідальності: відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов' язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розмір штрафу за порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов' язання залежить від тривалості затримки такої сплати платником податків.

 

 

49. Завдання науки фінансового права на сучасному етапі.

На сьогодні наука фінансового права переживає період досить активного становлення. Це пов’язано, перш за все, зі зміною економічної ситуації в державі, розвитком економічних відносин ринкового типу. Крім того, актуальність науки фінансового права обумовлена зверненням юридичної практики, в основному законодавчої, до науки.

 

50. Правові основи страхування. Обов’язкове пенсійне страхування

Економіка - це господарська система, яка забезпечує задоволення індивідуальних і суспільних потреб людей шляхом створення та споживання життєвих благ. Як будь-яка система, економіка вимагає для успішного розвитку неперервності цього процесу. Але суспільне виробництво постійно стикається з протиріччями між елементами цієї системи, що обумовлює появу несприятливих подій, наслідком яких є майнові збитки. Необхідність попередження і відшкодування збитків, завданих несприятливими подіями, породжує в суспільстві відносини, які формують зміст економічної категорії "страховий захист". Сутність страхового захисту полягає в направленні частини валового продукту на створення страхового фонду для здійснення попереджувальних заходів щодо негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними витрат. До фондів страхового захисту відносяться централізовані резервні фонди держави, децентралізовані фонди (при самострахуванні), а також фонди, створювані методом страхування.
Страхування служить для компенсації випадково виникаючих матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох осіб. Змістом страхування є система замкнених відносин між її учасниками по перерозподілу збитків від настання страхових подій як по територіальному розміщенню, так і в часі. Об'єктом страхування є формування цільових страхових фондів за рахунок грошових внесків і відшкодування з фонду можливого збитку застрахованих.
Функції страхування:
— ризикова - перерозподіл грошової маси серед учасників страхування у зв'язку з настанням наслідків страхових випадків;
— попереджувальна - фінансування за рахунок страхового фонду заходів по зменшенню вірогідності настання події або зменшенню можливих негативних наслідків при настанні страхових випадків (превентивні заходи);
— накопичувальна - утворення страхових резервів як умова акумуляції грошових коштів; здійснення інвестиційної діяльності страховими компаніями;
— контрольна - контроль за цільовим формуванням і використанням грошових коштів із страхового фонду.

                                                                                                                   

 

 

51. Призначення єдиного казначейського рахунку.

Державне казначейство України здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в органах Державного казначейства відкрито бюджетний рахунок, який називається "Єдиний казначейський рахунок".

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами Державного та місцевих бюджетів.

ЄКР об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отримувати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках.

Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечує:

Можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;

Надання оперативної інформації органам законодавчої та виконавчої влади про операції, здійснені за ЄКР;

Оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджету.

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, Державне казначейство та його територіальними управліннями у регіональних розрахункових палатах (РРП) НБУ відкриваються технічні рахунки, а на балансі Державного казначейства - відповідні субрахунки територіальних управлінь.

Операції проведені через СЕП, відображаються як на технічних рахунках Державного казначейства і територіальних управлінь, так і на відповідному ЄКР Казначейства і субрахунках територіальних управлінь.

Державне казначейство здійснює запозичення з ЄКР на підставі реєстрів на виділення коштів з ЄКР центральному апарату казначейства та іншим його управлінням, а також у випадку, перерахування центральному апарату коштів, що перевищують встановлений ліміт ЄКР.

Поновлення ЄКР територіальних управлінь здійснюється на підставі реєстрів чи розпоряджень Державного казначейства:

- на поновлення ЄКР за рахунок доходів Державного бюджету, належних до перерахування центральному апарату казначейства;

- на перерахування коштів з ЄКР іншим управлінням Казначейства;

- на перерахування коштів з рахунка Казначейства на рахунки його територіальних органів.

Реєстри та зведені реєстри на виділення бюджетних асигнувань формує управління міжбюджетних відносин та управління видатків Державного бюджету Державного казначейства згідно з Порядком виконання Державного бюджету за видатками.

Таким чином, запровадження Єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

- досконалу базу даних за бюджетними показниками;

- щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до Державного та місцевих бюджетів;

- розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між Державним бюджетом та місцевими бюджетами;

- перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;

- дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

- надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій;