Форми реальних інвестицій та їх особливості. Показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Управління реальними інвестиціями підприємства представляє собою систему принципів і методів підготовки, оцінки та реалізації найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів, спрямовану на забезпечення досягнення його інвестиційних цілей.

Процес управління реальними інвестиціями підприємства здійснюється в розрізі наступних основних етапів:

1. Аналіз стану реального інвестування в попередні періоди. У процесі цього аналізу оцінюється рівень інвестиційної активності підприємства в попередньому періоді і ступінь завершеності розпочатих раніше реальних інвестиційних проектів і програм.

На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального обсягу інвестування капіталу в приріст реальних активів, питома вага реального інвестування у загальному обсязі інвестицій підприємства в передпланових періоді.

На другій стадії аналізу розглядається ступінь реалізації окремих інвестиційних проектів і програм, рівень освоєння інвестиційних ресурсів, передбачених на ці цілі, в розрізі об'єктів реального інвестування.

На третій стадії аналізу визначається рівень завершеності розпочатих раніше реальних інвестиційних проектів і програм, уточнюється необхідний обсяг інвестиційних ресурсів для повного їх завершення.

На четвертій стадії аналізу досліджується рівень ефективності завершених реальних інвестиційних проектів на експлуатаційному етапі, його відповідність проектованим показниками.

2. Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді. Основою визначення цього показника є планований обсяг приросту основних коштів підприємства в розрізі окремих їх видів, а також нематеріальних і оборотних активів забезпечує приріст обсягів його виробничо-комерційної діяльності. Обсяг цього приросту уточнюється з урахуванням динаміки обсягу раніше незакінченого капітального будівництва (незавершених капітальних вкладень).

3. Визначення форм реального інвестування. Ці форми визначаються виходячи з конкретних напрямків інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечують відтворення його основних засобів і нематеріальних активів, а також розширення обсягу власних оборотних активів.

4. Розробка (підбір) інвестиційних проектів, які відповідають цілям та формами реального інвестування. Всі форми крупнооб'емних реальних інвестицій (крім відновлення окремих видів механізмів і обладнання у зв'язку з їх зносом) розглядаються як реальні інвестиційні проекти. Підготовка таких інвестиційних проектів вимагає розробки їх бізнес-планів в рамках самого підприємства. Для невеликих реальних інвестиційних проектів допускається розроблення короткого варіанту бізнес-плану (з викладом тільки тих розділів, які прямо визначають доцільність їх здійснення).

5. Оцінка ефективності окремих інвестиційних проектів з урахуванням фактора ризику. Розроблені або підібрані на попередньому етапі інвестиційні проекти піддаються детального вивчення та оцінки з позицій їх ефективності за критерієм забезпечення зростання ринкової вартості підприємства

6. Формування програми реальних інвестицій підприємства. На основі оцінки окремих інвестиційних проектів у процесі цього етапу управління проводиться їх ранжування за критерієм рівня прибутковості, ризику і ліквідності, відповідності загальним цілям інвестиційної політики підприємства і тощо

7. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційної програми. Основними інструментами, що забезпечують реалізацію кожного конкретного реального інвестиційного проекту, є обрана схема його фінансування, а також розроблені капітальний бюджет і календарний графік реалізації інвестиційного проекту.

8. Забезпечення постійного моніторингу та контролю реалізації інвестиційних проектів і інвестиційної програми. Цей етап управління реальними інвестиціями реалізується в рамках організованого на підприємстві інвестиційного контролінгу за основними показниками результативним кожного інвестиційного проекту (до завершення його життєвого циклу) і інвестиційної програми в цілому.

У практиці фінансового аналізу інвестиційних проектів використовуються насамперед два основних показники оцінки ефективності інвестицій, що базуються на методі дисконтування грошових потоків у часі — “чиста приведена вартість” (net present value, NPV) та “внутрішня норма доходності” (internal rate of return, IRR). Особливості застосування кожного з цих показників оцінки ефективності інвестиційних проектів полягають у наступному.

 Показник чистої приведеної вартості дає змогу порівняти між собою теперішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Інакше кажучи, чиста приведена вартість являє собою різницю між теперішньою вартістю суми чистого грошового потоку (що визначається згідно з фінансовою концепцією цього терміну) та сумою інвестиційних витрат за проектом. При цьому сума чистого грошового потоку має дисконтуватися до того інтервалу часу, в якому передбачається початок реалізації інвестиційного проекту, а відповідно і здійснення інвестиційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись за постійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо за кожним інтервалом часу, що передбачається).

 Для того, щоб отримати загальну суму чистого грошового потоку у приведеній вартості, необхідно скласти окремі розраховані його суми за різними інтервалами часу протягом усього періоду експлуатаційної фази життєвого циклу інвестиційного проекту.

Відповідно сума чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом розраховується за такою формулою:

 ЧПВ = ІВ – ЧГП,

 де ЧПВ — сума чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом;

 ІВ — загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом;

 ЧГП — загальна сума приведеного чистого грошового потоку за проектом.

 Найбільш складним при розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту (процента), що індивідуально обирається для кожного інвестиційного проекту, який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показник відносної вартості чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу. Відповідно до рекомендацій UNIDO “норма дисконту має бути прирівняна до фактичної ставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставки процента (вартості капіталу), який сплачується отримувачем позики”. У цьому разі ставка (норма) дисконту, що використовується для розрахунків чистої приведеної вартості, буде відповідати можливому рівню прибутку інвестора, який він міг би отримати на ту ж суму капіталу, за умови вкладення його в будь-якому іншому місці (при цьому допускається, що рівень інвестиційних ризиків для всіх альтернативних варіантів які розглядаються, однаковий). Інакше кажучи, ставка дисконту, яка використовується в цих розрахунках, являє собою мінімальний рівень норми прибутку, нижче якого будь-який інвестор вважав би недоцільним при реалізації інвестиційного проекту.

 Але розглянута умова формування ставки дисконту при розрахунках суми чистої приведеної вартості за проектом недостатня. Кожен інвестиційний проект має різний рівень ризику його реалізації (класифікацію інвестиційних проектів за рівнем їхніх ризиків розглянуто в попередньому розділі). Чим вищий рівень інвестиційного ризику за проектом, тим вищим має бути рівень інвестиційного прибутку за ним, а відповідно і ставка дисконту, за якою має розраховуватись сума чистої приведеної вартості.

 Таким чином, при розрахунках суми чистої проведеної вартості за окремими інвестиційними проектами ставка дисконту має в кожному разі обиратись індивідуально.