Охарактеризуйте модель оцінки доходності цінних паперів (САРМ).

Ця модель була розроблена лауреатом Нобелівської премії Вільямом Шарпом у 60ті pp., проте дотепер застосовується як базова модель оцінки ринку капіталу, тому що відрізняється простотою концепції і практичною придатністю. В основі моделі CAMP лежать певні припущення, що в цілому характеризують ситуацію таким чином: всі інвестори володіють однією тією ж інформацією й однаково аналізують одержувану інформацію; ринки цінних паперів є досконалими ринками.

Використання моделі оцінки фінансових активів (Capital Assets Price Model, CAMP) дозволяє пов'язати очікувану доходність активу з його ступенем ризикованості, що вимірюється "бета"-коефіцієнтом.

По суті, модель оцінки фінансових активів – це модель, що описує зв'язок між ризиком і очікуваною доходністю, згідно з якою очікувана доходність цінного папера дорівнює безризиковій процентній ставці плюс премія, що враховує систематичний ризик (мінливість доходності акцій, пов'язана зі зміною доходністю ринку в цілому) такого цінного папера.

Модель передбачає досконалий, ідеальний ринок цінних паперів, тобто: інформація є однаково доступною для всіх інвесторів; усі цінні папери, що мають ризик, обертаються публічно; податків і операційних витрат немає; інвестори можуть давати гроші в позичку і позичати за безризиковою процентною ставкою. Особливість моделі полягає в тому, що вона дає можливість визначити зв'язок між ризиком і дохідністю цінного папера. Портфель складається з множини цінних паперів, кожен з них вносить свою частку в певний ризик і очікуваний дохід. Тому виникла необхідність визначення ризику і доходу кожного учасника портфеля. Дохідність цінного папера визначається за формулою:

Д = Д_БР +  β(Д_Р - Д_БР)

де Д-розмір доходності при очікуваній величині ризику;

Д_БР - доходність безризикового активу;

Д_Р - доходність ринку в цілому;

Β – коефіцієнт систематичного ризику.

Систематичний ризик у САРМ, як правило, позначається через β - коефіцієнт. Він характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною окремого ринкового інструменту, який входить до його складу. Вказаний коефіцієнт може бути розрахований стосовно окремих акцій, інших об’єктів інвестування чи портфелів інвестицій. Для обчислення β-коефіцієнта слід обробити статистичні дані, які характеризують варіацію (коливання) рентабельності обраного об’єкта інвестицій за кілька попередніх періодів, безризикову процентну ставку і середню дохідність ринкового портфеля.

r — кореляція між доходом за цінним папером і доходом ринкового портфеля;   — стандартне відхилення (імовірність відхилення фактичної дохідності цінного папера від очікуваної);  — імовірність відхилення фактичної дохідності ринкового портфеля від очікуваної

Значення β -коефіцієнта слід інтерпретувати таким чином:

якщо β = 1, то ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні ринкового, а отже, і премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки дохідності;

якщо β > 1, то вкладення в актив вважатимуться такими, яким властивий вищий, ніж середньоринковий рівень ризиковості, а отже, інвестори вимагатимуть більшу, ніж середньоринкову норму дохідності;

якщо β < 1, то це свідчить про нижчий за середньоринковий ризик інвестицій в аналізований актив, як наслідок — премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор буде меншою, ніж середньоринкова;

якщо β = 0, то це означає, що ризик вкладень в актив становить 0; ідеться про безризикові інвестиції.