Методичні матеріали для підготовки до семінарських занять

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

частина 2 (Особлива частина)

З навчальної дисципліни

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

 

Галузь знань                                      0304 ПРАВО

Напрям підготовки (спеціальність)   8.03040101 ПРАВОЗНАВСТВО

Спеціалізація                                      ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА

Освітньо-кваліфікаційний рівень     СПЕЦІАЛІСТ

Форма навчання                            ДЕННА, ЗАОЧНА

 

м. Харків 2011р.

 

     

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Постановою Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від "___" ___________ 2011 р. протокол №

Рекомендовано до друку Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ від "___" _________ 2011 р. протокол №

Методичні матеріали для підготовки до семінарських занять з дисципліни «Фінансове право» частина 2 (Особлива частина) / Укладачі: професор кафедри правових основ підприємницької діяльності навчально-наукового інституту права економіки та соціології ХНУВС О.П. Гетманець, викладач кафедри правових основ підприємницької діяльності О.О. Пономарчук. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. – __ с.

Рецензенти:

      Каминская Т.М. доктор економічних наук, доцент, професор, завідуючий кафедри економічної теорії та культурології Харківського національного медичного університету;

  Погрібний І.М., кандидат юридичних наук, доцент, начальник кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, полковник міліції.

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні Вченої ради навчально-наукового інституту права та масових комунікацій ХНУВС "___" __________ 2011 р. протокол №___

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри правового забезпечення господарської діяльності навчально-наукового інституту права та масових комунікацій ХНУВС "___" __________ 2011 р. протокол № _____

 

© Гетманець О.П., Пономарчук О.О., 2008

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008
 

Загальні методичні вказівки

Семінарські заняття з дисципліни „Фінансове право” спрямовані на поглиблення знань теоретичного матеріалу, викладеного на лекційних заняттях, а також на отримання та розвиток вмінь та навичок слухачів щодо:

1. аналізу нормативно-правових актів, що регулюють фінансову діяльність держави, визначення їх юридичної сили та пріоритетності в урегулюванні конкретних фінансових відносин;

2. аналізу актів ревізій, перевірок фінансового-господарської діяльності суб’єктів господарювання, визначення їх відповідності вимогам закону, оцінки їх доказової сили при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності;

3. виявлення ознак фінансового правопорушення, визначення виду юридичної відповідальності за його вчинення.

Для успішного опанування матеріалу, що виноситься на семінарське заняття, передусім слід уважно прочитати методичні вказівки по відповідній темі та засвоїти теоретичний матеріал, що викладений в лекційному курсі та навчальних посібниках. При підготовці обов’язково необхідно ознайомитись з рекомендованими нормативно-правовими актами. Слід враховувати, що навчальні матеріали не можуть детально відобразити чинну систему нормативних актів, яка перебуває в постійному розвитку. Електронні варіанти основних нормативно-правових актів, що підлягають опрацюванню зібрані у Інформаційному пакеті з дисципліни «Фінансове право», що доступні до ознайомлення на кафедрі. Тому важливою складовою підготовки до занять є відстеження розвитку та оновлення фінансового законодавства.

Підготовку до відповіді на те чи інше теоретичне питання слід починати з вивчення матеріалу, що міститься у конспектах лекційних занять. Це надасть можливість з’ясувати структуру та зміст відповіді, а також з’ясувати її взаємозв’язок з іншими частинами курсу. При підготовці слід також звертатись до літератури, перелік якої вказано окремим розділом.

Слід звернути увагу, що при складанні методичних вказівок для підготовки до окремих занять категорії, визначення яких доцільно знати напам’ять виділено курсивом. Нормативно-правові акти, які підлягають обов’язковому ознайомленню, виділено підкреслюванням.

Додаткові питання підлягають самостійному опрацюванню з використанням рекомендованої літератури та нормативно-правових актів.

Модуль ІІ. Особлива частина

Семінарське заняття № 1.

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темами:

Бюджетна система України.

При вивченні питання потрібно зрозуміти, що бюджети, які діють на території України відповідають адміністративно-територіальному поділу країни та встановлюються згідно повноважень учасників бюджетної діяльності. Існуючи в Україні бюджети разом складають бюджетну систему України.

Бюджетна система – це види бюджетів, які розробляються та встановлюються в державі, та складають структуру, відповідно до встановлених законом принципів.

Визначення структури бюджетної системи України дається в ст.5 БК України

Аналіз наукової літератури з питань бюджетної системи та принципів її побудови свідчить о різних думках з приводу цього питання. Довгий час поняття “бюджетної системи” розглядалось разом з поняттям “бюджетний устрій”. Визначення цих категорій, принципів їх побудови були питаннями дискусій між науковцями. Прийняття БК внесло зміни в теорію розробки понять “бюджетна система” та “бюджетний устрій”. В цьому документі поняття “бюджетного устрою” відсутнє. В процесі обговорення БК ці поняття розглядалися як тотожні. В минулому, на практиці бюджетний устрій цілком залежав від форми державного управління та адміністративно-територіального поділу країни, тобто реалізувався згідно державного правового регулювання бюджетної системи з “верху” до “низу”. Така побудова бюджетної системи ставила діяльність учасників бюджетного процесу в залежність від центральних органів влади і обмежувала їх права на формування і використання власних коштів.

Кожна держава має свою бюджетну систему і встановлює свої принципи її побудови з тим щоб кожна ланка бюджетної системи: державний або місцевий бюджети отримали права на закріплення джерел власних доходів та їх використання відповідно до своїх потреб. Тому низка бюджетів, які складають структуру бюджетної системи має правову форму і затверджується відповідними органами. Україна унітарна держава, згідно ст.7 Конституції, і в зв’язку з цим бюджетна система складається з двох рівнів: державного бюджету та місцевих бюджетів. У державах з федеративною формою устрою існує триривнева бюджетна система, як наприклад у Російський Федерації.

Конституція України встановлює, що місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, а також звіт про виконання відповідних бюджетів та програм (ст.119). До ведення Автономної Республіки Крим належить розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України (ст.138). Зі ст. 142 Конституції випливає, що сільські, селищні і міські ради здійснюють місцеве самоврядування на власній матеріальної і фінансової базі, в тому числі і на підставі доходів місцевих бюджетів.

Таким чином, бюджетна система - це організована державою сукупність видів бюджетів існуючих в Україні а бюджетний устрій - це організація і принципи побудови структури бюджетної системи та міжбюджетних відносин тобто взаємозв’язків між окремими ланками. Принципи бюджетного устрою залежать від форма державного управління та адміністративно-територіального поділу, які встановлюються Конституцією. Це принципи формування бюджетної системи та реалізації повноважень суб’єктів бюджетної діяльності.

 Необхідність визначення принципів будь-якого суспільного явища пов’язано з встановленням основних елементів даного явища, які складають фундамент його будови. Бюджетний кодекс України (ст.7) визначає принципи на яких будується сучасна бюджетна система. До них належать принципи: єдності; збалансованості; самостійності; повноти; обгрунтованості; ефективності; субсідарності; адресності та цільового використання бюджетних коштів; справедливості і неупередженості; публічності і прозорості; відповідальності учасників бюджетного процесу.

Семінарське заняття № 2.

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темою:

Тема 2. Бюджетне право та бюджетні правовідносини.

 

 

1. Предмет та метод бюджетного права.

2. Бюджетно-правові норми та бюджетні правовідносини.

3. Склад бюджетного законодавства.

4. Суб’єкти бюджетних правовідносин. Бюджетні повноваження.

 

 

1. Предмет та метод бюджетного права.

Готуючись до заняття необхідно розглянути поняття «Бюджетне право України», яке  являє собою одну з головних підгалузей фінан­сового права і об'єднує сукупність фінансово-правових норм, що регулю­ють відносини в галузі бюджетної діяльності. Передусім слід роз­крити предмет бюджетного права як сукупність внутрішньодержавних відно­син, які виникають у зв'язку з утворенням, розподілом і використанням коштів державного і місцевого бюджетів.

Фінансово-правові відносини вміщують в себе бюджетні відносини, але крім них вони також складаються з відносин по формуванню державних доходів, державних видатків, кредитних, страхових, банківських та інших відносин необхідних для вирішення задач держави.

       Здійснення бюджетної діяльності держави, її місцевих органів влади потребує правового забезпечення, визначення прав, обов’язків, відповідальності усіх зацікавлених суб’єктів. В цьому призначення бюджетного права, яке пов’язане з фінансовим правом тим, що природа цих відносин єдина. По-перше, тому що по своїй суті за змістом це матеріальні, грошові відносини. По-друге, тому що ці суспільні відносини реалізуються у правовій, встановленій законом формі і головний суб’ект цих відносин держава.  

Бюджетне право як інститут фінансового права використовує притаманний цій галузі, поряд з іншими методами фінансово-правового регулювання – імперативний метод. Він передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору. На перший погляд, по методу правового регулювання немає різниці між бюджетним та фінансовим правом. Дійсно, діяльність більшості фінансово-кредитних установ держави націлена на здійснення бюджетних операцій. Фінансова діяльність притаманна також органам державної влади. Тобто, бюджетна діяльність обов’язкова для органів державної влади, фінансових органів, органів місцевого самоврядування і вона регулюється методом владних приписів. Адміністративне право теж використовує цей метод, але не тільки в сфері фінансової, або бюджетної діяльності. Специфіка методу владних приписів у бюджетному праві проявляється в самому змісті конкретних дій державних органів, але в державі не існує самих цих тільки бюджетних органів, або органів виключно для здійснення бюджетних операцій. Державні органи влади, місцеві державні адміністрації, або органи місцевого самоврядування, державні фінансові в обов’язковому порядку виконують свої бюджетні функції, вони не мають права вибору. Об’єктом їх діяльності є бюджетні кошти, їх формування, розподіл та використання. Бюджети встановлюють розмір державних коштів необхідних для утримання міністерств, відомств, установ, місцевих органів влади. В силу встановленої законом компетенції усі державні органи виконують свої функції у бюджетному процесі. Наприклад, місцева влада має можливість встановлювати джерела та обсяги доходів своїх бюджетів, вирішувати які виплати першочергові, але відповідно до закону.

2. Бюджетно-правові норми та бюджетні правовідносини.

Готуючись до заняття необхідно розглянути систему бюджетно-правових відносин, яку складають відносини, що виникають, змінюю­ться або припиняються при: а) встановлення бюджетної системи і бюджетного устрою України; б) розподілу фондів і видатків між окремими видами бю­джетів; в) складання, розгляду, затвердження виконання бюджетів та розгля­ду звітів про їх виконання, а також здійснення контролю за виконанням бю­джетів. Необхідно пам'ятати, що бюджетно-правові норми поділяються за таки­ми критеріями: 1) за дією в часі: а) постійно діючі, б) строкові (періодичні); 2) за функціональним призначенням: а) матеріальні, б) процесуальні.

Зміст бюджетного права складають бюджетно-правові норми, які по суті фінансові.

Норми бюджетного права – це встановлені та захищені державою правила, зразки поведінки, які визначають права та обов’язки суб’єктів в бюджетній діяльності. Існують окремі відзнаки бюджетно-правових норм і східні риси з нормами фінансового права по предмету та методу правового регулювання. Східні риси бюджетно-правових та фінансово-правових норм це риси, які притаманні правовим нормам взагалі: обов’язковість, формальна визначеність, установа та охорона компетентними органами держави.

     Особливості бюджетно-правових норм визначаються:

 а) в предметі регулювання; б) в характері встановлених в них розпоряджень; в) в відповідальності за порушення встановлених в них правил; г) в засобах захисту прав учасників бюджетних правовідносин.

   Зміст бюджетно-правових норм обумовлює їх імперативний характер. Як і фінансові норми вони встановлюють вимоги до учасників бюджетних відносин, які точно визначають їх права та обов’язки. Імператив виступає в формі категоричного припису, що виключає зміну умов дії норми за волевиявленнями суб’єктів відносин. Імперативний характер бюджетної норми вміщує державне веління і це не потребує згоди інших суб’єктів, більш того ставить їх поведінку в залежність від інтересів головного суб’єкта. Таке положення суб’єктів необхідно для реалізації державних задач, але обов’язково вони повинні вирішувати проблеми громадян, підприємств, установ у цілому та і особисто.

Імперативність бюджетної норми приписує суб’єктам бюджетних відносин підкорятися велінням держави, і більш того, без права самостійності.     

Завдання 1.

На основі аналізу Закону України про Державний бюджет України на поточний рік встановити обсяги складових частин державного бюджету, профіцит чи дефіцит бюджету.

Завдання 2.

Голова області видав розпорядження, де вказав, що органи ДАЇ області і їх посадовці, які складають рішення про накладення штрафу як міри адміністративної відповідальності порушників ДТП, повинні 100% цих грошових коштів зараховувати до бюджету області, а до місцевих бюджетів дані кошти будуть направлені у порядку міжбюджетного регулювання.

Дайте правову оцінку вказаного розпорядження

    Завдання 3.

У 2010 -2011 роках за рахунок кошторисних призначень, що поступили для оплати поточного ремонту судів, Керченське управління виплатило 475 000 гривні працівникам управління у вигляді компенсацій за лікування і проїзд у зв'язку з роботою в умовах острова Тузла.

 На думку Керченського управління такі виплати правомірно профінансовані їм за рахунок грошових коштів, що поступили за кодом 111040 "Інші поточні платежі" до кошторису оскільки по цій статті передбачається використовування поточних платежів на лікування і проїзд. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» за кодом 111040 оплачуються поточні витрати з бюджетних коштів на забезпечення соціальних гарантій і пільг, встановлюваних в законодавчому порядку.

Надайте правову оцінку ситуації.

Семінарське заняття № 3.

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темою

Завдання 1.

Для того, щоб дотриматися строків прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні, Верховна Рада України на прохання голови комітету Верховної Ради з питань бюджету погодилася відкласти прийняття рішення, про загальний обсяг дефіциту (профіциту) Державного бюджету України на наступний бюджетний період під час розгляду проекту закону про Державний бюджет України у третьому читанні.

Дайте правову оцінку цій ситуації.

Завдання 2

У Верховній Раді України 10 червня року, що передує плановому, розпочалися Парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступив голова комітету Верховної Ради України з питань бюджетної політики.

Міністерство фінансів України подало до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період за два дні до початку парламентських слухань.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України прийняла Постанову про взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Оцініть правомірність ситуації.

Завдання 3

Кабінет Міністрів України 28 квітня 2006 р. подав до Верховної Ради України річний звіт про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». 15 травня 2006 р. цей звіт, представлений Прем'єр-міністром України, було розглянуто у Верховній Раді України.

Чи відповідають дії зазначених державних органів та їхніх посадових осіб чинному законодавству?

Завдання 4.

Визначте до яких суб’єктів відносяться наступні бюджетні повноваження:

— приймає законопроекти, які приводять до зміни дохідної і видаткової частин бюджетів;

— здійснює контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України

— затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

— встановлює нормативи бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, географічного і економічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних потреб, установлених законом.

 

Нормативно-правові акти, рекомендовані для ознайомлення при підготовці:

1,2, 17, 18,31, 34, 37, 39, 40,41,42,43-50,56, 58,59,60

 

Семінарське заняття № 4.

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темами

Тема.3 Бюджетний процес.

Завдання 1

За підсумками виконання Державного бюджету України за результатами трьох кварталів фактичне перевищення показників доходів, врахованих у розписі Державного бюджету України на відповідний період, склало більш ніж 15 відсотків.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету подав відповідний проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Оцініть правомірність ситуації. Вкажіть, які дії повинен здійснити комітет Верховної Ради України з питань бюджету в ситуації, що склалася.

 

Завдання 2

За результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявилося, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, затвердженого законом про Державний бюджет України. У зв'язку з цим Уряд України вжив таких заходів:

- випустив короткострокову позику у вигляді цінних паперів;

- тимчасово обмежив асигнування загального фонду Державного бюджету України;

- використав кошти резервного фонду для фінансування пріоритетних напрямків. Оцініть правомірність ситуації.

 

Завдання 3

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визначено, що доходами загального фонду Державного бюджету України в 2008 р. є:

а) доходи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок бюджету;

б) 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб;

в) гранти і дарунки у вартісному обрахунку.

Дайте правову оцінку цій ситуації.

 

Завдання 4

Ініціативною групою депутатів Верховної Ради України було підготовлено законопроект про внесення змін та доповнень до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Законопроект передбачав зміни, пов’язані зі збільшенням доходів бюджету завдяки введенню нового загальнодержавного податку до кінця фінансового року.

Оцініть правомірність ситуації. Вкажіть, за яких умов можуть бути внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та зміни до законів про податки та збори.

 

Завдання 5.

На підставі чинного Закону України «Про Державний бюджет» визначить субвенції, дотації вирівнювання та кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

 

 

 

Семінарське заняття №  5

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темою

Тема 3. Бюджетний  процес

Т6ма 6. Бюджетний контроль.

 

Перелік питань, що підлягають обов’язковому розгляду на семінарському занятті визначений згідно з тематичним планом.

 

1. Визначення та види бюджетного контролю.

2. Суб’єкти бюджетного контролю.

3. Види бюджетних правопорушень.

 

Норми БК України вимагають наполегливої роботи держави в особі органів законодавчої влади, органів виконавчої влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування та органів фінансового контролю щодо здійснення державного контролю за дотриманням бюджетного законодавства, тобто бюджетного контролю. 

  Бюджетний контроль – це самостійний різновид фінансового контролю, який здійснюється у регламентованій нормами права бюджетній сфері і спрямований на забезпечення достовірності, раціональності та законності діяльності учасників бюджетного процесу під час складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджетів та звітування про їх виконання. 

Головне завдання бюджетного контролю – це забезпечення виконання бюджетного закону, рішень про місцеві бюджети шляхом встановлених заходів, тобто ревізій, перевірок, оцінки, аналізу, звітності.

Предметом бюджетного контролю є бюджетні кошти, які визначені бюджетним законодавством, тобто законом «Про Державний бюджет України», рішенням про місцеві бюджети та іншими нормативно - правовими актами.

Суб’єктами бюджетного контролю є учасники бюджетного процесу, які уповноважені на здійснення бюджетного контролю, тобто контролюючі суб’єкти та підконтрольні суб’єкти, тобто учасники бюджетного процесу, за діями яких здійснюється контроль. Залежно від повноважень у суспільстві та бюджетної діяльності контролюючі суб’єкти поділяються на:

1) контролюючих суб’єктів загальної компетенції, до яких належать – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, Міністерство фінансів України, місцеві ради, місцеві державні адміністрації та інші органи законодавчої та виконавчої влади.

2) контролюючих суб’єктів спеціальної компетенції, до яких належать – Рахункова палата України, Державна контрольно - ревізійна служба України, Державне казначейство України, контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, розпорядники бюджетних коштів. Повноваження контролюючих суб’єктів спеціальної компетенції за дотриманням бюджетного законодавства - це права та обов’язки уповноважених державних органів щодо підтримання стабільності, погодженості бюджетної системи, яка забезпечує життєздатність країни.

У разі порушення суб'єктами бюджетного процесу своїх обов'язків, недотримання бюджетного законодавства органи бюджетного контролю застосовують засоби примусу. Примус в бюджетному процесі - це система заходів, які використовуються уповноваженими органами відносно учасників бюджетної діяльності, що порушили свої обов'язки у бюджетному процесі і притягаються до відповідальності.

Засоби примусу у бюджетній діяльності характеризуються такими ознаками:

- регулюються нормами фінансового, бюджетного, адміністративно-процесуального, цивільного та кримінального права;

- застосовуються до юридичних та посадових осіб, керівників державних органів;

- використовуються для забезпечення працездатності та утримання кожної державної організаційної структури, бюджетних споживачів: юридичних та фізичних осіб;

- передбачають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного, кримінального покарання;

- передбачають досудове застосування заходів примусу у бюджетному процесі;

- це комплексні заходи щодо законності реалізації стадій бюджетного процесу та недопущення порушень. Сполучення фінансових санкцій та адміністративних заходів (наприклад, призупинення бюджетних асигнувань та дії рішення про бюджет);

- спрощений процесуальний характер застосування.

Застосування засобів примусу в бюджетній сфері та їх характеристика дозволяє віднести їх до засобів фінансово-правової відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетне правопорушення, як і інші порушення законодавства, мають такі ознаки:

- наявність діяння (дії або бездіяльності);

- негативна соціальна значущість діяння. Для бюджетних порушень це може бути шкода державним органам, наслідком якої будуть грошові збитки державі, соціальним групам, конкретним фізичним особам;

- протиправність, що виражається в порушенні норм бюджетного права;

- винність діяння;

- юридична відповідальність як наслідок діяння, що застосовується до порушника.

Поняття бюджетного правопорушення встановлено ст.            БК України

2. Наведіть приклади бюджетного правопорушення.

3. Хто має право притягати до відповідальності за бюджетні правопорушення?

4. Назвіть засоби покарання за порушення бюджетного законодавства.

5. Назвіть контролюючих суб’єктів у бюджетному процесі.

 

МОДУЛЬ 4

 Тема 2.1. Правове регулювання публічних доходів

Перелік питань, що підлягають обов’язковому розгляду на семінарському занятті визначений згідно з тематичним планом.

2.1.Поняття та система державних та місцевих доходів.

         2.2. Система оподаткування в Україні.

          2.3. Неподаткові доходи

          2.4. Поняття та форми державного кредиту.

          2.5. Завдання та види обов’язкового страхування

 

Неподаткові доходи.

При розгляді цього питання потрібно враховувати, що податкові надходження не одне джерело доходів держави. Метод податкових надходжень - це метод обов'язкового, примусового стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що встановлюються податковим законодавством. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі. Неподатковий метод - це метод отримання грошових коштів через платежі, що мають не примусову правову природу, тому що вони пов'язані з підприємницькою, комерційною діяльністю, тобто діяльністю на власний розсуд, за бажанням суб'єкта господарювання. Податки, не залежно від бажання, сплачують усі суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми і виду діяльності, розміру доходів, юридичні та фізичні особи, громадяни, населення. Право на формування, встановлення, стягнення, розподіл та використання податкових платежів має виключно держава відповідно до податкових законів.

До неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, позички, добровільні страхові внески до державних та місцевих фондів, доходи від реалізації цінних паперів, трансферти, гранти та дарунки у вартісному обрахунку та інші неподаткові надходження. Неподаткові надходження також встановлюються державою, але стягуються за певних умов з окремих суб'єктів господарювання як наслідок їхнього волевиявлення, або невиконання норм фінансового права (фінансові санкції).

          2.4. Поняття та форми державного кредиту.

Поняття «держаний кредит» пов’язане з діяльністю держави щодо регулювання відносин у сфері формування державних доходів. Додатковим джерелом формування доходів держави та засобом покриття бюджетного дефіциту є державний кредит.

Державний кредит - це врегульована нормами фінансового права діяльність держави, направлена на отримання в кредит, тобто у позику, грошей від юридичних осіб і громадян, а також інших держав на умовах зворотності, строковості, платності і добровільності. Як виняток, може бути використовувана і безпроцентна позика грошових коштів. Організація державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, покладається на міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення (ст. 15БК)Право здійснювати внутрішні запозичення для покриття дефіциту міського бюджету має виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців (за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень)

Джерелом погашення державних позик і виплати відсотків по них виступають засоби бюджету, де щорічно ці витрати виділяються в окрему статтю, що міститься у щорічному законі «Про Державний бюджет», або в рішенні про місцевий бюджет.

Складність відносин, які виникають при здійсненні запозичень державними або муніципальними органами влади, обумовлена тим, що вони регулюються нормами конституційного, фінансового та цивільного права. Запозичення – це операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими нормами відносини, що виникають при запозиченні коштів від юридичних та фізичних осіб, від інших держав та міжнародних фінансових організацій на умовах, визначених державою.

Бюджетний кодекс України визначає, що право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України (ст. 16БК).

Державні запозичення здійснюються шляхом:

· випуску цінних паперів, які розповсюджуються на ринку цінних паперів;

·  укладенням кредитних угод (як правило, з іноземними кредиторами);

·  наданням гарантій за третіх осіб;

         2.5. Завдання та види обов’язкового страхування

Відповідь на це питання потрібно розглядати спираючись на визначення поняття «страхування».

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": " Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій)".

У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат. Страхування ґрунтується насамперед на таких специфічних принципах:

 вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком - виду страхування;

 страховий ризик;

страховий інтерес;

максимальна сумлінність;

відшкодування в межах реально завданих збитків;

франшиза;

суброгація;

контрибуція;

співстрахування і перестрахування;

диверсифікація.

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим загальніше відчувається потреба в ній. Поняття "класифікація" походить від латинського classis - розряд, клас. Латинський корінь визначає "квінтесенцію" цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

Класифікація страхування за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.
Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій) Клас І. Страхування життя і щорічної ренти (ануїтетів). Клас П. Страхування до шлюбу і народження дитини. Клас III. Зв'язане довгострокове страхування життя. Клас IV. Безперервне страхування здоров'я. Клас V. Тонтіни. Клас VI. Страхування виплати капіталу. Клас VII. Страхування пенсій.

 Загальні види страхування Клас 1. Страхування від нещасних випадків. Клас 2. Страхування на випадок хвороби. Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів. Розділ 2. Класифікація страхування Клас 4, Страхування залізничного транспорту. Клас 5. Страхування авіаційної техніки. Клас 6. Страхування суден. Клас 7. Страхування вантажів (товарів у дорозі) Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха. Клас 9. Страхування власності. Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів. Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки. Клас 12. Страхування відповідальності власників суден. Клас 13. Страхування загальної відповідальності. Клас 14. Страхування кредитів. Клас 15. Страхування поручительств (застави). Клас 16. Страхування фінансових втрат. Клас 17. Страхування судових витрат. Клас 18. Страхування фінансової допомоги.
Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах ліцензується страхова діяльність

Починаючи з 1996 року приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі "видами") страхування при видачі страховикам ліцензій практикує Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України. Хоча слід зазначити, що окремої класифікації з поділом страхування на &quo