Жовч, її утворення і виділення

У порожнину дванадцятипалої кишки, крім соку підшлункової залози, під час травлення виливається жовч – секрет печінки, що також бере участь у перетравленні їжі. Жовч виробляється в печінці постійно, тому що вона є не тільки травним соком, але і екскретом, із яким віддаляться з організму деякі непотрібні речовини. Загальним печінковим протоком жовч надходить у дванадцятипалу кишку. Поза періодом травлення цей проток буває закритий, і жовч міхуровою протокою направляється в жовчний міхур, що є резервуаром жовчі. У кишечник жовч як із міхура, так і з печінки надходить тільки під час травлення. Після інтенсивного процесу травлення міхур може виявитися порожнім. У коней, верблюдів, оленів немає жовчного міхура, і його функцію до деякої міри виконують жовчні ходи, які мають великі розміри. До того ж процес у них йде безупинно.

Жовчний проток і проток підшлункової залози мають на поверхні слизової загальний вихід. У зв'язку з тим, що жовч виробляється постійно, а в травний тракт надходить періодично, при вивченні жовчовиділення ставляться дві задачі:

1. Вивчити секрецію жовчі печінкою;

2. Простежити за її надходженням у травний тракт. Ці задачі вирішують, наклавши фістули на жовчну протоку і жовчний міхур.

Значення жовчі. Розрізняють жовч міхурну і печінкову. Склад їх декілька відрізняється між собою.

Печінкова жовч рідка, прозора, світло-жовтого кольору. Питома маса 1,009 – 1,013 і рН – 7,5. Води в ній 96 – 99 %. Колір жовчі в травоїдних – темно-зелений, у м'ясоїдних – червоно-жовтий. Колір обумовлений наявністю в ній жовчних пігментів: білірубіну і продукту його окислювання – білівердину. Утворюються вони з продуктів розпаду гемоглобіну. До складу жовчі входять жовчні кислоти – глікохолева і таурохолева у вигляді натрієвих солей. Крім того, у жовчі є холестерин, лецетин і інші фосфати, омиленні і неомиленні жири, і деякі мінеральні речовини (натрій, калій, кальцій, магній, мідь).Жовчні кислоти і жовчні пігменти – специфічні складові частини жовчі. З них справжнім секретом є жовчні кислоти, а жовчні пігменти, холестерин – це екскрети, що надходять під час жовчовиділення в кишечник і з нього назовні.

Декілька відрізняється від печінкової жовч міхура рясна, темного кольору, щільністю 1,026 – 1,048, рН – 6,8, 80 – 86% води, містить слиз, що виділяється слизуватими клітинами стінок міхура. Значення жовчі в процесах травлення різноманітне:

1. Своєю лужністю забезпечує підтримку нормальної рН.

2. Активує ферменти кишкового і підшлункового соків.

3. Сприяє емульгуванню жирів.

4. Жовчні кислоти утворять з жирними кислотами водорозчинні комплекси, сприяючи тим самим всмоктуванню жирних кислот.

5. Посилює моторику кишечника.

6. Має бактеріостатичну дію.

Жовчоутворення. На тваринах із фістулою жовчного міхура встановлено, що жовчоутворення збільшується при введенні в організм (у травний канал або безпосередньо в кров) жовчних кислот або самої жовчі. Збільшується жовчоутворення і при надходженні у кишечник соляної кислоти й інших кислот, яєчних жовтків і деяких інших речовин. Жовчоутворення посилюється також і при подразненні рецепторів шлунка харчовими масами. Доведено, що жовчоутворення може змінюватися під впливом умовно-рефлекторних факторів, отже в його регуляції бере участь кора.

7.1. Жовчовиділення. Звичайно поза періодами травлення жовч у кишечник не надходить. Вихід із жовчного протоку закритий спеціальним сфінктером. Почавшись, жовчовиділення продовжується 6 – 8 годин. За добу виділяється жовчі: у собак – 250 – 300 мл, у коней і жуйних до 6 л, у овець – 300 – 400 мл. Перші порції жовчі, що надходять у кишечник більш темні і рясні говорять про те, що спочатку викидається жовч із жовчного міхура, а потім йде світла печінкова жовч. Жовч виходить із міхура завдяки скороченню його стінок, одночасно відбувається розслаблення сфінктеру, що закриває вихід із протока в кишечник. Спорожнення міхура відбувається при подразненні блукаючого нерва. Подразнення симпатичного нерва, як правило, призводить до затримки жовчі в міхурі. Жовч починає надходити в кишечник уже під час їжі. Це вказує на те, що вихід жовчі в кишечник є акт рефлекторний. При прийомі м'яса жовч починає надходити в кишечник через 5 – 8 хв., після прийому хліба – через 8 – 12 хв., після прийому молока – через 3 – 5 хв.

Рефлекторне виділення жовчі, як показали досліди, відбуваються і при тривалому подразненні механорецепторів шлунка. При перерізці блукаючих нервів цей рефлекс зникає.

Визначене значення у виведенні жовчі з міхура має і подразнення жовчю, що накопичується, рецепторів самого міхура. Скорочення міхура і вихід жовчі відбувається й умовнорефлекторно під впливом виду їжі, обстановки, у котрої тварина звичайно її одержує. Кора великих півкуль може зробити і гальмуючий вплив на жовчовиділення. Так, показ кішці собаці, викликає в останньої тривале гальмування виведення жовчі. На вихід жовчі в кишку впливають і хімічні фактори. У слизовій оболонці дванадцятипалої кишки знайдений особливий гормон холецистокінін, введення якого в організм викликає скорочення жовчного міхура і розслаблення сфінктеру. Деякі дослідники думають, що вихід жовчі в кишечник стимулюється продуктами перетравлення, що, всмоктавшись у кров, впливають на печінку і жовчовидільний апарат.

Криві секреції соку підшлункової залози і жовчовиділення при різних харчових подразниках дуже подібні між собою. Найбільша кількість жовчі виділяється на молоко в зв'язку з присутністю у ньому жиру, найменша – на хліб (вуглеводи). Це забезпечує одночасність впливу на їжу як підшлункового соку, так і жовчі.

 

Кишковий сік

Кишковий сік являє собою безбарвну рідину, у якій є щільні грудочки, що складаються зі слизу, епітеліальних клітин, грудочок холестерину. Реакція кишкового соку – лужна рН – 7,6. У ньому знаходяться ферменти: 1. суміш пептидаз, 2. кишкова ліпаза, 3. амілаза, 4. сахараза (інвертаза), мальтаза, лактаза.

Таким чином, ферментами кишкового соку закінчується розщеплення складних органічних речовин на більш прості. У кишковому соку утримується ентерокіназа, що активує трипсиноген і прокарбоксиполіпептидазу.

Склад кишкового соку змінюється в залежності від характеру їжі; якщо тварина одержує білкову їжу, збільшується утримання ферментів, що розщеплюють білки, і зменшується кількість ферментів, що діють на вуглеводи.