Секреція шлункового соку на різні корми

Як криві соковиділення, так і перетравлююча сила шлункового соку не залишаються постійними і залежать від кількості і якості їжі.

Роздивимося як приклад криві соковиділення на м'ясо, молоко і хліб. споживанні м'яса крива соковиділення, досягнувши свого максимуму в перший час, тримається на високому рівні і другий час. Це пояснюється тим, що при перетравленні м'яса швидко починають діяти хімічні подразники: екстрактивні речовини м'яса і продукти його перетравлення. Тому м'ясо швидко перетравлюється і переходить до кишечника, то вже з третьої години кількість соку починає швидко падати. Під час споживання хліба, секреція, досягнувши свого максимуму в перший час, починає різко падати. Це пов'язано з тим, що в хлібі мало хімічних подразників, а продукти перетравлення білків з'являються пізно, тому що рослинні білки перетравлюються повільно. Цим пояснюється і тривалість секреції під час споживання хліба (10 годин). Під час споживання молока відділення соку внаслідок того, що молоко є слабким подразником рецепторів ротової порожнини, а жир, якого багато в молоці, гальмує соковиділення, йде повільно і досягає максимуму до другого або третього часу. Починаючи з другої – третьої години зростає сокогонна дія продуктів перетравлення білків і нейтрального жиру. Завдяки цьому крива соковиділення в другу фазу тримається на високому рівні. Швидке перетравлення веде до швидкого припинення секреції. Через 5 – 6 годин соковиділення на молоко припиняється.

На різні сорти їжі виділяється і різний за кислотністю і перетравною силою шлунковий сік. Його кислотність найвища при споживанні м'яса – у середньому – 0,56 %, при споживанні молока – 0,49 %, при споживанні хліба – 0,47 %, а перетравна сила найбільша при споживанні хліба трохи менша при споживанні м'яса і низька під час споживання молока. Це залежить від того, що рослинні білки хліба важко гідролізується пепсином, а жир молока знижує травну силу шлункового соку.

Секреція залоз шлунка значно змінюється при зміні якості кормів, особливо при зміні його смакових якостей.

Моторика шлунка

У шлунку є три шари м'язів, розташовані в поздовжньому поперечному і косому напрямках. Скорочення цих м'язів викликає рух шлунка. У пілоричному відділі шлунка є два сфінктера – пілоричний і препілоричний. Ці сфінктери регулюють перехід вмісту шлунка в кишечник.

Для вивчення рухів шлунка користуються графічним записом або рентгеноскопією.

Вивчення рухової функції шлунка показало таке. При відсутності їжа в шлунку стінки його внаслідок тонусу м'язів стикаються один з одним. Вхідний отвір відкритий. Перші порції зі стравоходу потрапляють в область дна шлунка і поступово пошарово наповняють його порожнину. Пілоричний сфінктер у цей час закритий. При ковтанні стінки шлунка розслаблюються і нова порція їжі знаходить собі місце в шлунку.

Скорочення в шлунку подрозділяють на ритмічні (у вигляді хвиль, яки ідуть одна за одною) і тонічні (коли м’язи довгостроково залишаються напруженими). Ритмічні скорочення починаються в кардіальній частині шлунка і поширюються в напрямку до пілоричної. Найбільшої сили ці скорочення досягають у пілоричної частині, що призводить до відокремлювання цієї частини від іншої частини шлунка.

Ритмічні скорочення сприяють просуванню їжі в шлунку. Шари їжі, що прилягають до стінок шлунка, цими скороченнями поступово просуваються до пілоричної частини. Цьому сприяє і тонічне скорочення стінок шлунка, що створює високий тиск у його порожнині.

Вміст шлунка порціями переходить у пілоричну частину, де завдяки потужним скороченням відбувається його перемішування. Рухи шлунка під час процесу травлення пов'язані з подразненням його рецепторів хлористоводневою кислотою, а також помірним розтягом його їжею. На рух шлунка впливають і деякі хімічні речовини, як, наприклад, гістамін, продукти розщеплення білків, розчини солей.

Регуляція рухів шлунка здійснюється через нервову систему, причому по блукаючих нервах до шлунка йдуть стимулюючі імпульси, а по симпатичних – гальмуючі. На моторну функцію шлунка впливають фактори зовнішнього середовища – шум, подразнення тварини. Це вказує, що рух шлунка знаходиться під контролем великих півкуль головного мозку. У той же час, якщо перерізати нерви, що йдуть до шлунка, він продовжує скорочуватися. Можна спостерігати подібне скорочення і на смужці, яку вирізають зі стінки шлунка. Отже, непосмугованим м'язовим елементам шлунка притаманний автоматизм, здійснюваний як за рахунок розташованих тут нервових сплетень, так і за рахунок автоматії самих непосмугованих м'язів.