Тема 3. 2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)

 

Мета: знати правила вживання термінів, правила правопису слів-термінів та слів іншомовного походження;вміти користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів, використовувати терміни і фразеологічні одиниці, мовні стереотипи у професійному мовленні.

Тип заняття: практичне

Питання до заняття

1. Правила вживання термінів.

2. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.

3. Фразеологічні одиниці, мовні стереотипи, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.

 

Література:

1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. - 400 с.

2.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків: Торсінг, 2001. -384 с.

3.Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібник.-К., 2005

4.Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: Навчальний посібник. - Кл Арій, 2008. - 160 с.

5.Паламар Л., Кацавець Г. Мова ділових паперів.-К., 2000

 

Питання 1

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, але не діловедення, справоведення, ділопроізводство та ін.).

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням.Серед термінів, уживаних у діловодстві, зустрічаються й такі, що мають кілька значень, наприклад слово справа:

· Класифікаційне поняття, вживане для позначення сукупності документів (або одного документа), які стосуються певного напрямку або питання діяльності установи, вміщених в окрему обкладинку (папку);

· Одиниця зберігання текстових документів в архіві;

· Різновид справи (1), який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).

У таких випадках автор мусить так будувати текст, щоб одразу було видно, яке значення багатозначного терміна він мав на увазі.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, родовий відмінок - акта (а не акту, як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення: акт приймання – здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; акт звірки розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів; комерційний акт, оперативнотехнічний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація та ін.) і в діловодстві вжитий бути не може.

4. Укладаючи документ, службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів. Наприклад: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.

 

5. Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав. Наприклад: слово вага вживається в багатьох галузях науки, тому без уточнюючого означення його не слід вживати в документі, порівняйте: у механіці є вага авіаційна, одинична, корисна (її немає у машинознавстві); у машинознавстві є вага насипна, зведена, робоча, службова, середня, зчіпна (її немає ні в механіці, ні в хімії); у хіміків натомість є вага постійна, сполучна, часткова (її нема у фізиці) і т. д.

 

Питання 2

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. У межах спеціальної лексики термінам протистоять професіоналізми — слова і звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Часто професіоналізмами є загальнонародні слова, ужиті у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів — це час між заняттями, висячим редактори називають рядок, що не вміщується в сторінку, а ляпом — помилку, у водіїв загоряти — сидіти без діла, бублик — руль, гума — автопокришка тощо.

Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни — це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка — платіжне доручення; вишка — вища математика, пара — дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: бобик, бублик у мові водіїв.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

У військово-морській терміносистемі нерідко для найменування одного і того ж поняття є власний і запозичений терміни, що, до речі, спостерігається в усіх терміносистемах. Здебільшого вони функціонують на рівні дублетів, напрклад, вертоліт - гелікоптер; кермо - штурвал; вітрило - парус.

А

Абордаж (бій)

Азимут

 

Б

Бакен

Брочинг

Буй

Буремні сорокові

Буруни

 

Г

Гіпербарія

Гавань

Галіон

Галс

Галфвінд       

Грот (вітрило)

 

Д

Дальність плавання

Дедвейт

 

К

Каботаж

Камбуз

Коносамент

Контрсталійний час

Крен (мореплавство)

 

Л

Лиман

Лоцман

 

М

Мідель судна М прод.

Метацентр

 

Н

Навігація

П

Пліт (плавзасіб)

Причал

Причальні споруди

Р

Річна лоція

Рискання

Румб

С

Судноводіння

Ф

Фарватер

Ш

Швартові пристрої

Шторм

                

                                                      Питання 3

В офіційно-діловому стилі мови фразеологізми позбавлені образності, емоційне забарвлення відсутнє, смислова насиченість незначна. Насамперед виділяється група фразеологізмів, що широко вживаються у повсякденному спілкуванні - у документах, на зборах, засіданнях, а також ще кілька груп, закріплених за певними галузями людської діяльності (торговельна, економічна, юридична та ін.)

Частина сполучень стандартизується, вони починають вживатися як готові формули в документах. Наводимо типові зразки офіційно-ділової фразеології: згідно з наказом, згідно з оригіналом, порядок денний, вжити заходів, оголосити догану, прийняти рішення, внести пропозицію, висловити довір'я, залишити за собою право, порушити питання, надати слово, взяти до уваги, накласти резолюцію, закликати до порядку, залишити питання відкритим.

фразеологія української мови дуже багата. Джерела розвитку українських фразеологізмів різноманітні:

 народні прислів'я та приказки (під лежачий камінь вода не тече);

 висловлювання виробничо-професійного походження (сім разів приміряй, а раз одріж);

 крилаті вирази українських письменників (вогонь в одежі слова - І. Франко);

 крилаті вирази російських та зарубіжних письменників (А судді хто? - О. Грибоєдов. Бути чи не бути? - В. Шекспір);

 біблійні та євангельські вислови (вавілонське стовпотворіння);

 античні вислови (розрубати гордіїв вузол).

 

У щоденному, так і у професійному та офіційному мовленні зустрічається велика кількість повторюваних формулювань, які прийнято називати " мовними стереотипами".

До мовних стереотипів належать такі функціональні класи, як прислів’я, фразеологізми, штампи, прагматичні й мовні кліше, стандарти.

 

Кліше, наприклад: Доброго дня! Дозвольте відрекомендуватися, визначаються як достатньо фіксовані мовні реакції на стандартні ситуації соціального спілкування. Наприклад, ситуації зіткнення з іншими особами (формули привітання): Добрий день!; порушення правил поведінки (формули вибачення): Вибачте. Пробачте; отримання матеріальних або нематеріальних благ (формули подяки): Дякую; зіткнення з чужою бідою, смертю (формули співчуття): Співчуваю. Сумую разом з вами; зіткнення з особливим успіхом, високим досягненням (формули вітання): Молодець! Вітаю!; зустріч із незнайомими людьми, з якими передбачається подальший контакт (формули рекомендування): Дозвольте відрекомендуватися; бажання почати розмову (формули початку розмови): Отже ви знаєте...

Особливістю цих стійких словосполучень (мовних формул) є те, що вони не розчленовано виражають поняття і водночас мають виразну норму синтаксичного словосполучення, ніби перебувають на межі між фразеологією і синтаксисом.

 

Запитання та завдання для самокнтрллю

1.Назвіть правила вживання термінів.

2.Яка різниця між термінами і професіоналізмами.Назвіть способи творення професіоналізмів.

3.Охарактеризуйте фразеологічні одиниці в діловому мовленні.

4.Назвіть джерела походження фразеологізмів.   

5.Назвіть мовні стереотипи, яка їх роль і місце в діловому мовленні?

 

Домашнє завдання

Випишіть з тлумачного словника професіоналізми(10 слів), які стосуються вашої майбутньої професії, складіть з ними речення.

Увага! Культура мовлення

Управління — правління

Управління — 1) те саме, що керівництво: управління вироб­ництвом; 2) адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової чи ін. діяльності: житлове управління.

Правління — 1) час (період), протягом якого певна особа здій­снює' верховну владу над кимось, чимось; форма керівництва: пре­зидентське правління; 2) виборний орган, апарат, що керує уста­новою, організацією: правління кооперативу.

Гривня — гривна

Гривня— грошова одиниця незалежної України:, п 'ять гри­вень, курс гривні.

Гривна — металева шийна прикраса у вигляді обруча: Кольє нагадують давньоруські гривни.

Уява — уявлення

Уява — здатність уявляти — змальовувати, створювати, від­творювати щось у думках, свідомості: багата, збуджена, художня уява; плід уяви; спливати, в уяві.

Уявлення —- знання, розуміння чогось: викривлене, повне, по­милкове, правильне уявлення; уявлення про розвиток суспільства; давати уявлення; складати уявлення.

Показник — покажчик

Показник — свідчення, доказ, ознака чогось; переважно у множині — результати про досягнення чогось тощо: показник ку­льтури, показники роботи, економічні показники.

Покажчик — знак, що вказує на напрям руху, розташування чогось: довідкова книжка або довідковий список: покажчик тем­ператури, алфавітний покажчик.

Індосант — індосат

Індосант— особа, яка робить передатний напис на чеках, век­селях та інших цінних паперах.

Індосат—-особа, на яку переводять чек, вексель та інші цінні папери.

Заняття №8