Інструктивно-методичні матеріали до виконання та захисту практичного завдання

У процесі вивчення навчальної дисципліни «Ораторське мистецтво» студенти мають підготувати та захистити практичне завдання. Треба обрати один із запропонованих варіантів такого завдання.

 

Варіант 1.

Перша частина завдання. Підберіть 3 скоромовки і вдома попрацюйте з ними. Починати роботу над скоромовкою треба в повільному темпі, можна беззвучно. Це полегшить її правильне вимовляння, одночасно тренуватиме мовний апарат. Але треба не просто “промовляти” її, слід знайти в ній певний зміст, якісь почуття, робити певний наголос.

Попередньо потренувавшись у промовлянні найскладніших сполучень слів окремо, можна поступово прискорювати темп проговорювання, але намагатися не погіршувати виразність, чіткість.

Промовляння скоромовок спочатку може відбуватися як монолог. Потім цю вправу можна робити в діалогічному режимі разом із партнером. Один говорить свою скоромовку, вкладаючи в неї певний підтекст, який мають зрозуміти присутні, другий відповідає скоромовкою, також вкладаючи в неї підтекст, що є відповіддю й продовженням «розмови».

Зразок

1. Рапортував та не дорапортував, дорапортував та зарапортувався.

2. Був собі Карпо да Полукарпа, да переполукарпився на маленькі полукарпенята.

3. Перепеличка невеличка під полукіпком випідьпідьомкалась.

Друга частина завдання. Підберіть невеликий вірш (уривок із вірша) обсягом 8-12 рядків. Прочитайте його зі змінами тональності (емоційної настроєності), інтонації (змінами висоти тону, сили звучання голосу). Треба спробувати від п’яти й більше (5-8) варіантів читання. Наприклад, читайте щасливо, сердито, урочисто, із співчуттям, шепотом, дуже швидко (як кулеметна черга), дуже повільно, як ніби ви замерзли, як ніби ваш рот набитий цукерками, ніби ви – маленька дитина тощо (про деякі варіанти тональності див.: Глазунов С.В. Основи ораторського мистецтва та методики проведення навчальних занять: Навч. посіб. - Д.: РВВ ДНУ, 2001. – С.39). Кожній тональності мають відповідати свої жести, міміка й т.д. Можете потренуватись перед дзеркалом, відеокамерою.

Зверніть увагу, що зміст вірша має бути таким, щоб різні варіанти його читання не сприймалися як збиткування над святими поняттями. Виходячи із цих міркувань, НЕ ТРЕБА використовувати вірші, які мають велике символічне значення (про Батьківщину, Матір, інші святі поняття). Вірш можна читати як із листка, так і розказувати напам’ять.

Приклад:

Панів за те там мордовали І жарили зо всіх боків Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів. За те вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал.

Чорти за ними приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав.   (Котляревський І.П. Енеїда.)

Процедура оцінювання виступів проводиться за схемою:

- самооцінка (чого вдалося досягти, чого не вдалося досягти в достатній мірі);

- думка слухачів;

- узагальнююча оцінка викладача.

У процесі оцінюванні аудиторних виступів студентів буде звертатися увага на:

– намагання досягати достатньої виразності, чіткості, швидкості вимовляння скоромовки;

– кількості та якості варіантів читання вірша.

Варіант 2.

Необхідно ознайомитися з опублікованим виступом відомого промовця (адвоката, судді, прокурора, політичного, громадсько­­­го діяча та ін.) і проаналізувати його з погляду наявності там вербальних засобів завоювання, утримання уваги слухачів, підвищення впливу на аудиторію.

Серед таких засобів можуть бути: визначення, порівняння, приклади, перебільшення (гіпербола), статистичні дані, пряма вимога уваги від слухачів, пауза, уживання вставних речень, риторична фігура (риторичне запитання, риторичне заперечення, риторичне звертання тощо), переривання початої думки, зволікання з викладом фінальної частини матеріалу, натяк, повтор, інверсія, антитеза, питання-відповіді, перехід від монологу до діалогу (дискусії), створення проблемної ситуації, інше.

Після цього укладіть текст ВАШОЇ розповіді тривалістю 6-7 хвилин про те, які засоби ораторського впливу застосовував обраний Вами промовець.

Ваш виступ може називатися «Застосування ораторських засобів у промові …(назва конкретної промови та ім’я промовця). Наприклад, "Застосування ораторських засобів у промові С.А.Андрієвського в справі М.Андреєва" (приклад виступу додається).

Почніть свій виступ із невеликого вступу, коротко скажіть про що говорив обраний Вами оратор. Ваша розповідь (Ваш виступ) має містити конкретні приклади (цитати), які показуватимуть застосування ораторських засобів у виступі відомого промовця. При наведенні прикладів має бути обов’язкове посилання на відповідну сторінку джерела. У випадку аналізу ненадрукованого тексту (наприклад, узятого з Інтернету), необхідно додати текст проаналізованої промови.

Буде правильно, якщо й Ви також застосуєте у своєму виступі якісь засоби, щоб привернути увагу слухачів. Треба виділити (насамперед, для самоконтролю) назви засобів, які Ви аналізували в тексті, або самі застосували для підвищення ефективності свого виступу.

В аудиторії Ви розкажете про результати свого дослідження, інакше кажучи, виступите з невеликою промовою.

Приклад виступу

"ЗАСТОСУВАННЯ ОРАТОРСЬКИХ ЗАСОБІВ

У ПРОМОВІ С.А.АНДРІЄВСЬКОГО В СПРАВІ М.АНДРЕЄВА"

Найкращі зразки виступів часто дають судові промови. Одним із найвидатніших судових промовців кінця ХІХ – початку ХХ ст. був Сергій Аркадійович Андрієвський (1847–1919). Він наро­­­дився на Луганщині, гімназичні роки пройшли в Катеринослав і (нині м. Дніпропетровськ). Юри­­­дичну освіту здобув у Харківському університеті. За рекомендацією А.Ф.Коні працював слідчим, прокурором. Після відмови виступити об­винувачем на процесі В.Засуліч був звільнений із державної служби й вимушений перейти на роботу адвокатом.

Займаючись адвокатською діяльністю, С.А.Андрієвський глибоко аналізував людські нещастя, які нерідко приводили людей на лаву підсудних. Його девізом було: усе зрозуміти, у всьому розібратись. Мова С.А.Андрієвського була плавна, без перерв, завжди строго розпланована. Одночасно вона була багата на образи, картини, мала якесь особливе забарвлення.

Яскравим свідченням ораторського таланту С.А.Андрієвського є його захисна промова в справі М.Андреєва. Суть справи: петербурзь­­­кий купець Михайло Андреєв фінським ножем убив свою другу дружину Сару (Зінаїду) Левіну, яку дуже любив. Після чого оголосив себе зло­­­чинцем і здався властям. (Далі посилання на текст промови С.А.Анд­­­рієвського подаються в українському перекладі за виданням: Молда­­­ван В.В.Судова риторика. – К.: Заповіт, 1996. – С.130–140; Текст ро­­­сійською мовою можна знайти у виданні: Судебные речи известных русских юристов. – М.: Юрид. лит., 1958.– С.126–135).

На початку промови Андрієвський звертає увагу суддів на складність розуміння вбивств дружини чи коханки, чоловіка, чи ко­­­ханця. При цьому він застосовує відомий народний афоризм "чужа ду­­­ша – темний ліс" (Молдаван В.В.Судова риторика. – К.:Заповіт, 1996. – ­­­С.130). Щоб довести достатню життєву скромність М.Андреєва, адвокат застосовує своє визначення підзахисного як "однолюба: "...люди зовсім чисті в статевому питанні зустрічаються рідко. Тобто, звичайно, є на світі бездоганні жінки, що не знали нікого, окрім свого чоловіка. Бувають і чоловіки, які залишаються вірними своїм дружи­­­нам, взявши з ними шлюб після всілякого бешкетування. Але навряд чи була колись така подружня пара, яка, і з'єдналася при взаємній не­­­винності, залишається такою до смерті. Тому Андреєва, який знав про­­­тягом 30 років лише двох жінок, можна назвати цнотливим, чис­­­тим, схильним до однолюбства " (С.131).

Андрієвський застосовує такий засіб утримання уваги слуха­­­чів, як несподіване переривання думки. "Не маю сумніву, що Сара Ле­­­віна, дякуючи своєму легковажному поглядові на чоловіків і хтивому темпераменту, віддалася своєму здоровому чоловікові з найповнішою для нього ілюзією гарячої взаємності. Чого б іще він міг вимагати? І в такій омані він прожив, наскільки це можливо, щасливо, протягом майже сімнадцяти років... І раптом!

Але тут ми залишимо чоловіка, і звернемося до дружини" (С.134).

Далі Андрієвський удається до простого, але ефективного ораторського засобу – уживання прикладів.

"Отож, придивимося до Сари Левіної.

Зв'язавшись з Андреєвим, приживши від нього дитину й перема­­­нивши його до себе на правах чоловіка, Зінаїда Миколаївна "змети­­­кувала", що вона набула сімейного стану, але при цьому зовсім не втратила своєї свободи. Майже весь день у її розпорядженні через те, що чоловік працю­­­вав у місті з ранку до обіду. Крім того, їй іноді щастило їздити одній у Михайлівський театр, куди чоловік не заглядав. Нарешті, для неї стало звичайним жити влітку в Царському, куди чоловік приїздив тільки двічі на тиждень. Усюди, де з'являлась, вона завжди справляла своєю ефектною зовнішністю враження на чоловіків. Це їй подобало­­­ся. Легкість поводження з ними в неї залишилася з першої молодос­­­ті. Ми знаємо від інженера Фанталова, що добитися взаємностіАндреє­­­вої було неважко..." (С.134).

Для того щоб наочніше показати, наскільки психологічно згубним для Андреєва стало віроломство його дружини, Андрієвський удається до всіляких порівнянь, у тому числі й метафоричних. Нагадаємо, що порівнянням на­­­зивається слово або вислів, що містить уподібнення одного предмета іншому. Метафора є такий мовний зворот, де порівняння вживається в переносному значенні. Перевага метафори полягає насамперед у її образності.

Андрієвський застосовує метафору, щоб продемонструвати те, яксприйняв підсудний несподівану заяву своєї коханої дружини:

"Знаєш? Я одружуюсь з Пістолькорсом"...

У житті Андреєва відбулося щось на зразок землетрусу, як у Помпеї чи на Мартініці. Чудесний клімат, усі блага природи, ясне не­­­бо. Раптом з'являється слабке світло, димок. Потім чорні клуби ди­­­му, сажа, кіптява. Дедалі більше. Ось уже й сонця не видно. Полетіло каміння. Розливається вогненна лава. Загибель погрожує звіду­­­сіль. Ґрунт хитається. Безпорадний страх. Нарешті, несподіваний під­­­земний удар, тріск – усе загинуло" (С.137).

Через кілька хвилин після цих слів захисник уживає кілька по­­­рівнянь, які дають можливість суддям уявити картинувбивства та­­­кою, якою її побачив Андрієвський.

"І ось вранці 23 серпня вона вирішила розрубати вузол. У цей час чоловік після дванадцяти безсонних ночей, все ще на щось спо­­­діваючись, уже збирався кудись вийти в справах, і, як автомат, натяг­­­нув пальто. Зінаїда Миколаївна в туфлях на босу ногу поспішила йо­­­го затримати, щоб відразу добитись свого....

Вона була занадто впевнена. Чоловік був занадто тихий, покірли­­­вий. Але вона вела себе як дике, тупе створіння, забувши все людсь­­­ке. На безвинного люблячого чоловіка вона накинулась з лютою лайкою... Вона вже уявляла себе знатною дамою, із владою Трепова (градоначальник Петербурга) у руках... Донька, прибігши на шум, по­­­чула останню фразу матері: "Я зроблю так, що тебе викинуть із Пе­­­тербурга!"...

Ця жінка, врятована Андреєвим від висилки, піднята ним із бруду, викохана, опікувана ним, як скарб протягом 16 років, – ця жінка хоче " скрутити його в баранячий ріг ", знищити його без сліду, роз­­­давити його своєю ногою!

Тоді Андреєв швидким рухом скинув з себе пальто зі слова­­­ми: "Чи ти довго будеш кривдити нас?" схопив дружину за руку, потяг­­­нув до кабінету – і звідти, біля самих дверей, почувся її відчай­­­душний крик..." (С.138–139).

У виступі С.А.Андрієвського є інші цікаві ораторські прийоми як логічні паузи, інверсія, посилання на авторитет Біблії та інші. Усі вони певним чином забезпечили ефективність захисту. Присяжними було визнано, що вбивство здійснене в стані крайнього роздратування і запалу. Андреєв був виправданий.