Тема 9 Банківська таємниця

План

1. Поняття банківської таємниці.

2. Забезпечення банківської таємниці.

3. Порядок розкриття банківських таємниць.

 

1. Банківська таємниця – це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Банківською таємницею є:

- відомості про стан рахунків клієнта,

- операції, що були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди,

- система охорони банку та його клієнтів,

- інформація про організаційно правову форму юр. особи,

- всі відомості стосовно комерційної діяльності клієнта,

- інформація щодо звітності по окремому банку,

- коди, що використовуються банками для захисту інформації.

 

2. Забезпечення банківської таємниці:

- обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю.

- організація спеціального діловодства до інформації, що містить банківську таємницю.

- застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованого доступу до електронних та інших носіїв інформації.

- застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальність за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці.

 

3. Інформація що містить банківську таємницю може бути розкрита у випадку:

- на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації,

- на письмову вимогу або за рішенням суду,

- за письмовим запитом міліції, прокуратури, СБУ, податкової адміністрації на конкретну особу за певний проміжок часу.

 

Тема 10       Національний банк України

                                                                                              План

1. Правовий статус НБУ.

2. Підзвітність НБУ.

3. Функції та повноваження НБУ.

 

1. НБУ – це центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, статутний капітал якого є державною власністю.

Джерелами формування статутного капіталу є доходи його кошторису, при необхідності Держбюджет України.

Це самостійний орган, юр. особа, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні та за її межами. Має печатку із зображенням державного герба України і своїм найменуванням. Одержання прибутку не є метою діяльності НБУ.

 

2. НБУ підзвітний ПУ та ВРУ в межах її конституційних повноважень.

Це означає:

- призначення на посаду та звільнення з посади голови НБУ ВРУ за поданням ПУ.

- призначення та звільнення Президентом ½ складу Ради НБУ, 2-а половина призначається ВРУ.

- доповідь голови НБУ В Раді про діяльність НБУ.

- надання Президентові та В Раді двічі на рік інформації про стан грошово кредитного ринку в державі.

 

3. Основною функцією НБУ є:

- забезпечення стабільності грошової одиниці України,

- дотримання стабільності банківської системи та в межах своїх повноважень цінової стабільності.

Інші функції:

1. Визначає та проводить грошово кредитну політику

2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України

3. Виступає кредитором останньої інстанції банків

4. Встановлює для банків правила проведення банківських операцій

5. Визначає систему порядок і форму платежів, у тому числі між банками

6. Визначає напрями розвитку сучасних електронно банкових технологій

7. Здійснює банківське регулювання та нагляд.

8. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав

9. Організовує і здійснює валютний контроль

10. Видає ліцензії на право інкасації

11. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи

12. Здійснює інші функції у фінансово кредитній сфері.

 

Тема 11                                  Правове регулювання розрахункових відносин

План

1. Сфера розрахунків

2. Принципи безготівкових розрахунків

3. Форми безготівкових розрахунків

 

1. Розрахункові відносини – це права і обов’язки сторін по здійсненню розрахунків на поставлену продукцію, виконану роботу, надані послуги.

Розрізняють дві сфери розрахунків:

- сфера готівкових розрахунків, яка обслуговується законними грошовими знаками держави.

- сфера безготівкових розрахунків, яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі.

Депозит – грошові засоби або цінні папери передані на зберігання у фінансово кредитні установи.

Правові засади організації безготівкових розрахунків:

1. ЗУ “ Про банки і банківську діяльність ”
2. Інструкція НБУ № 7 “ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України ”, затверджено 2.08.96 року.

 

 

2. Принципи безготівкових розрахунків:

- Підприємства всіх форм власності повинні зберігати звої грошові кошти в банках на рахунках і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків в безготівковому порядку шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок отримувача.

- Момент здійснення платежу повинен бути максимально наближений до відгрузки товарів або надання послуг.

- Платежі з рахунку підприємства здійснює банк за згодою власника рахунку з дотриманням черговості встановленої керівником підприємства.

- Господарюючі суб’єкти мають право вибору форм розрахунків та способу платежу.

- Господарюючий суб’єкт має право самостійного вибору банку.

 

3. Відповідно до п 6 Інструкції НБУ № 7 безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами:

- платіжне доручення

- платіжна вимога доручення

- чеки

- акредитиви

- векселі

 

Платіжне доручення  - це документ заповнений відповідно до вимог НБУ, який є письмово оформленим документом клієнта, банку, що його обслуговує на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок іншого суб’єкта розрахункових відносин за поставлену продукцію, надану послугу.

Чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі, банку який веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чекодавець – це фіз. або юр. особа, яка здійснює платіж.

Чекодержатель – підприємство або фіз. особа яка отримує кошти.

Банк – емітент – це банк, який видає чекову книжку.

Чек заповняється від руки або з використанням друкарської машини.

Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний виконати платіж третій особі бенефеціару за поставлену продукцію, наданні послуги, виконану роботу та надати повноваження іншому виконуючому банку здійснити цей платіж, переказавши йому кошти.