Тема 6 Правові основи страхування

                                                                                        План

1. Поняття і функції страхування

2. Основні галузі і види страхування

3. Перестрахування і співстрахування.

 

1. Страхування – це система заходів по формуванню грошового фонду, з якого відшкодовуються збитки, завдані стихійними лихами, нещасними випадками.

Суб’єктами страхування є страховик і страхувальник.

Страховик – це ю/о будь – якої організаційно правової форми, що має державний дозвіл, ліцензію на здійснення страхових операцій.

Страхувальник – юр. або фіз. особа, що має страховий інтерес, вступає в відносини з страховиками за приписом закону, інших НПА або на підставі двосторонньої угоди у формі договору страхування.

Функції страхування:

- відновлювальна

- попереджувальна

- ощадна

- контрольна

2. Галузі страхування:

1. Майнове страхування – об’єктом є матеріальні цінності.

2. Соціальне страхування – страхується рівень добробуту громадян.

3. Особисте страхування – життя, працездатність, здоров'я громадян.

4. Страхування відповідальності – об’єктом виступають обов’язки страхувальників виконувати договірні умови по поставкам продукції, погашення заборгованості кредиторам.

5. Страхування підприємницьких ризиків – об’єктом є ризик неодержання прибутку чи настання збитків.

Види страхування підприємницьких ризиків:

- страхування від усіх випадків,

- морське та авіаційне страхування,

- страхування від втрати прибутку внаслідок порушення виробничого процесу,

- страхування ризиків по новій техніці і технології,

- страхування заставлених операцій,

- страхування біржових угод,

- страхування від втрат із – за коливання валютних курсів,

- страхування із – за інфляції,

- страхування від фінансових втрат, зумовлених злочинною діяльністю.

 

3. Перестрахування – це система економічних відносин, при яких страховик частину відповідальності по взятих на себе ризиках передає іншим страховикам з метою забезпечення фінансової стабільності і рентабельності страхових операцій.

Договір перестрахування укладають дві особи:

- страхове товариство, що передає ризик,

- страхове товариство, що приймає ризик.

Співстрахування – це метод розподілу і вирівнювання страхових ризиків.

В цьому випадку страховик, що одержав пропозицію укласти угоду страхування об’єктів з великою фактичною вартістю і високим ступенем ризику, ділить частини відповідальності з іншими страховиками.

За методами здійснення страхування поділяється на:

- обов’язкове страхування

- добровільне страхування.

Метод страхування є підвищення соціальної захищеності окремих категорій громадян.

 

Тема 7                                                Правові основи банківської діяльності

План

1. Види банків та їх організаційно правова форма.

2. Державні банки

3. Кооперативні банки

4. Банківські об’єднання.

 

1. Банківська система України складається з:

- Нацбанку України.

- державних банків.

- комерційних банків.

Банки функціонують як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією вони можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50% його активів є активами одного типу.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо 50% його пасивів є вкладами фіз. осіб.

Банки мають право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності.

Банки в Україні створюються у формі акціонерних товариств, ТОВ або кооперативного банку.

 

2. Державний банк – це банк, 100% статутного капіталу якого належить державі.

Засновується він КМУ з дозволу національного банку України. Органами управління є наглядова рада та правління. Органом контролю є ревізійна комісія, склад якої призначається наглядовою радою.

Наглядова рада – це вищий орган управління державного банку.

Здійснює контроль за правлінням банку. До складу входять члени призначені ВРУ та ПУ. Строк повноважень 5 років. 7 – членів призначає ВРУ, 7 – ПУ.

Члени проводять свої функції без отримання матеріальної допомоги. Засідання правомочне, якщо присутні 10 чоловік. Рішення приймається простою більшістю голосів.

 

 

3. Кооперативний банк – типова кількість учасників повинна складати не менше 50 осіб. Якщо кількість учасників зменшується і банк не може протягом року збільшити до типової кількості, то діяльність цього банку припиняється шляхом зміни організаційно правової форми або ліквідації.

Статутний капітал кооперативу поділяється на кабінети.

Кожний учасник кооперативу незалежно від внеску має 1 голос.

 

 

4. Банківське об’єднання створюється за попередньою згодою НБУ

Типи банківських об’єднань:

- банківська корпорація

- банкові фінансові корпорації

- банківська холдінгова компанія

- фінансова група.

 

Один банк може бути членом лише одного банківського об’єднання. Учасники об’єднання перед своєю назвою ставлять назву об’єднання. Всі банківські об’єднання повинні опублікувати в офіційних виданнях інформації про своє створення, діяльності або припинення діяльності.

Ліквідація банківського об’єднання відбувається:

- за рішенням учасників

- за рішенням суду з ініціативи НБУ, якщо його діяльність суперечить антимонопольному законодавству України.

 

Тема 8           Створення, державна реєстрація, ліцензування та реорганізація банків

План

1. Створення банків

2. Державна реєстрація банків

3. Ліцензування банків

4. Філії та представництва

5. Реорганізація.

 

1. Учасниками банків можуть бути юр. і фіз. особи, резиденти та нерезиденти, також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів. Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію, та задовільний фінансовий стан.

Учасниками банку не можуть бути юр. особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Банк має печатку з повним офіційним найменуванням. Не дозволяється використовувати для найменування назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банка або вводить в оману щодо його діяльності.

 

 

2. НБУ у тижневий термін після подання зави і пакету документів відкриває тимчасовий рахунок для накопичення внесків учасників.

Рішення про державну реєстрацію або відмову в реєстрації приймається Нацбанком не пізніше 3-х місяців строку з моменту подання всіх документів.

Реєстрація відбувається шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру, після чого банк набуває статусу юр. особи.

 

 

3. Ліцензія надається Нацбанком на підставі клопотання. НБУ може відмовити в наданні ліцензії у випадках якщо:

- банк не забезпечений банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням.

- не має сплаченого і зареєстрованого підписаного капіталу.

- не має хоча б трьох осіб які мають відповідну освіту та досвід роботи необхідний для управління банком.

В цьому випадку реєстрація скасовується і банк ліквідовується.

 

 

4. Філія – це відокремлений підрозділ, розміщений поза місцем знаходження банку і який здійснює від його імені згідно з отриманою на них ліцензією НБУ.

Представництво – це відокремлений підрозділ банку розміщений поза місцем його знаходження, який не має права здійснювати банківські операції.

 

 

5. Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ.

Реорганізація може здійснюватись шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

Злиття – це припинення діяльності 2-х або більше банків як юр. осіб майно, кошти, права, обов’язки передаються до банку правонаступника.

Приєднання – це припинення діяльності одного банку як юр. особи та передача належних йому прав, обов’язків, майна, коштів до іншого банку.

Поділ – відповідну частину до банків, які створюються в наслідок реорганізації.

Виділення – до банку який створюється, при цьому перетворення передбачає зміну організаційно правової форми товариства.

Перетворення – з одного банку в інший банк.