Тема 1. Сутність і функції внутрішнього фінансового контролю

Зміст

 

Тема 1. Сутність і функції внутрішнього фінансового контролю....................3

Тема 2. Бухгалтерський контроль в системі внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................15

Тема 3. Внутрішній аудит в системі внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................20

Тема 4. Організація і планування внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................26

Тема 5. Узагальнення і реалізація результатів внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................32

Тема 6. Внутрішній контроль формування власного капіталу.......................36

Тема 7. Внутрішній контроль ресурсів в необоротних активах......................42

Тема 8. Внутрішній контроль ресурсів в запасах, грошових коштах і розрахунках...........................................................................................................47

Тема 9. Внутрішній контроль процесу товароруху і схоронності товарів....................................................................................................................70

Тема 10. Внутрішній контроль формування доходів, витрат і фінансових результатів.............................................................................................................79

Зміст

 

Тема 1. Сутність і функції внутрішнього фінансового контролю....................3

Тема 2. Бухгалтерський контроль в системі внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................15

Тема 3. Внутрішній аудит в системі внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................20

Тема 4. Організація і планування внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................26

Тема 5. Узагальнення і реалізація результатів внутрішнього фінансового контролю...............................................................................................................32

Тема 6. Внутрішній контроль формування власного капіталу.......................36

Тема 7. Внутрішній контроль ресурсів в необоротних активах......................42

Тема 8. Внутрішній контроль ресурсів в запасах, грошових коштах і розрахунках...........................................................................................................47

Тема 9. Внутрішній контроль процесу товароруху і схоронності товарів....................................................................................................................70

Тема 10. Внутрішній контроль формування доходів, витрат і фінансових результатів.............................................................................................................79

Тема 1. Сутність і функції внутрішнього фінансового контролю

1. Внутрішній фінансовий контроль в системі управління економічної діяльністю

2. Правова основа функціонування системи внутрішнього фінансового контролю економічної діяльності підприємства

3. Мета, завдання, функції і класифікація внутрішнього фінансового контролю

4. Суб’єкти, об’єкти, метод і методика внутрішнього фінансового контролю

1. Внутрішній фінансовий контроль в системі управління економічної діяльністю

    Управління, яке представляє самостійну соціально-економічну функцію, само по собі тлумачиться як набір функцій. Виходячи із можливості умовного поділу функцій управління на основні і конкретні, контроль, поряд з організацією, планування і регулюванням, по праву відноситься до основних з тієї причини, що функція контролю здійснюється у кожній системі і на кожному рівні управління, інтегрує з кожною функцією управління; дозволяє виявити наслідки управлінських рішень, організації їх виконання. Контроль не тільки дає інформацію з метою аналіз ступеня досягнення цілей, але є обов’язковою умовою виникнення нового циклу управління.

    В управлінні контроль підтримує взаємодію, взаємозв’язок окремих видів діяльності в межах усього підприємства і окремих підрозділів, стимулює її ефективність і результативність шляхом активного впливу на підконтрольні об’єкти. Попри уявлення другорядності функції контролю відносно організації, планування, координації, кожна з них похідна від контролю, оскільки прийняття рішень: планових, організаційних, координаційних, базується на інформації, яка отримана у результаті контролю.

Комунікативний зв’язок системи внутрішнього контролю і системи управління наведено на рис.1.1.

 

 

 

Вхід

 

 

Рис. 1.1. Комунікативний зв'язок системи управління і системи внутрішнього контролю економічної діяльності

Для розуміння сутності поняття «внутрішній фінансовий контроль» звернемося до поняття «фінанси підприємств». Враховуючи, що фінанси підприємств – це грошові відносини, пов’язані з формування і розподілом фінансових ресурсів, які формуються як за рахунок власних так і дорівнених до них коштів, коштів, які мобілізовано на фінансовому ринку, і коштів, які надійшли у порядку перерозподілу, то внутрішній фінансовий контроль – це система контрольних і експертних дій суб’єктів підприємства з метою сприяння раціональному формуванню і розподілу фінансових ресурсів підприємства.

В свою чергу внутрішній фінансовий контроль є частиною внутрішнього економічного контролю.

Внутрішній економічний контроль в системі управління підприємством представляє собою систему контрольних і експертних дій суб’єктів підприємства з метою сприяння раціональному використання ресурсів, оптимізації господарських процесів в підприємницькій діяльності, яка повинна приносити максимальний прибуток, в межах діючого законодавства і прийнятої обліково-економічної політики.

Передумовами виникнення внутрішнього економічного контролю, а втому рахунку і внутрішнього фінансового контролю є наступні.

Власники капіталу, менеджери (дирекція) підприємства спрямовують зусилля реалізувати внутрішній контроль з моменту визначення стратегії бізнесу, його організації. Плани, формування економічної політики – це лише загальний контур того, до чого спрямовують зусилля підприємство. Але вони можуть бути порушені з різних причини (зміни у законодавстві, технології, умови конкуренції, соціальні цінності). Для того, щоб підготовитися і відреагувати на ці зміни, підприємство повинно мати ефективну систему оцінки впливу тих чи інших факторів. Такою системою саме і виступає система внутрішнього контролю

Другою не мне важливою передумовою є посилення ролі внутрішнього контролю на сучасному етапі розвитку економіки у зв’язку з необхідністю упередження виникнення кризових ситуацій.

В якості третьої передумови можна назвати – виокремлення власника від самого капіталу, виникнення і розвиток акціонерних підприємств, посилення в останні роки тенденції корпоратизації бізнесу. Все це обумовлює необхідність експертної оцінки дій посадових осіб, які розпоряджуються капіталом.

 

2. Правова основа функціонування системи внутрішнього фінансового контролю економічної діяльності підприємства

    Правова основа – це юридичні підстави наділення і закріплення права на здійснення діяльності по внутрішньому контролю. Право на здійснення діяльності по внутрішньому контролю – це надана чинним законодавством по управлінню власністю підприємства, можливість бути суб’єктами такої діяльності при наявності юридично визначених основ (регламентів).

    Таким чином, підставою для наділення правом здійснювати внутрішній контроль – діюче законодавство з управління підприємством, в т. р. законодавство, яке регулює функції обліку, контролю.

    Але не треба змішувати поняття «підстави наділення» права і «підстави закріплення» права на здійснення дій по контролю. У першому випадку мова йде про чинне законодавство по управлінню власністю підприємства, а в другому – про регламенти, тобто Положення про внутрішній контроль, посадових інструкціях осіб у частини робіт з контролю.

Основним законодавчим актом, де згадаються питання внутрішнього контролю є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № № 996-ХIV від 16.07.1999г.

    Згідно п.5 ст. 8 підприємство самостійно розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бухгалтерських документів.

    Згідно п.7 ст. 8 організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку усіх операцій покладено на головного бухгалтера або особу, на яку покладено введення бухгалтерського обліку на підприємстві.

    Підстави закріплення права на здійснення робіт по внутрішньому контролю будуть розглянуті у другій лекції.

 

3. Мета, завдання, функції і класифікація внутрішнього фінансового контролю

    Головною метою внутрішнього економічного контролю є сприяння максимізації ринкової вартості підприємства.

В якості локальних цілей внутрішнього економічного контролю можна виокремити: сприяння раціональному використанню коштів, оптимізації господарських процесів в підприємницькій діяльності. Локальна мета внутрішнього фінансового контролю – сприяння раціональному формуванню і розподілу фінансових ресурсів підприємства.

Мета визначає завдання внутрішнього економічного контролю До них можна віднести:

- запобігання здійснення протизаконних, економічно недоцільних господарських операцій і такі які суперечать і інтересам підприємства і його ділових партнерів на стадії прийняття управлінських рішень (превентивний контроль);

- усунення відхилень які допущено, правопорушень на стадії здійснення господарських операцій (поточний контроль);

- перевірку законності, економічної доцільності по вже здійсненим операціям, реалізованих управлінських рішеннях (подальший контроль);

- оцінку дотримання обліково-економічної політики (виконання волі власника);

- експертну оцінку ступеня ефективності використання капіталу.

У вітчизняній і закордонній літературі відсутня єдина точка зору з приводу функцій внутрішнього економічного контролю. Так, д.е.н. Максимова В.Ф. в якості функцій виокремила: перевірочну, інформаційну, комунікаційну, діагностичну, орієнтуючу і захисну (рис.1.2).

 

 

 

 

Рис.1.2. Функції внутрішнього економічного контролю

 

    Перевірочна функція полягає у підтвердженні (формуванні професійного судження суб’єкту контролю) законності управлінських рішень, економічної доцільності, обґрунтованості, додержання технічних, технологічних, правових та інших норм і нормативів, положень, стандартів, перевірка виконання управлінських рішень, виявлення відхилень від еталонного значення, помилок і порушень.

    Інформаційна функція полягає у зборі, передачі, обробці інформації про стан об’єкта.

    Діагностична функція полягає у вивчення і оцінці реального стану справ на підприємстві та в його оточенні, виявленні основних тенденцій стосовно змін у зовнішньому середовищі, вивчення можливостей підприємства, виявленні скритих резервів у його діяльності.

Комунікативна функція полягає у забезпеченні установлення і підтримці зворотного зв’язку, наданні інформації для планування та виконання прогнозної функції.

Орієнтуюча функція формує напрямок і об’єкти уваги.

Захисна функція забезпечує збереження ресурсів.

    Класифікація внутрішнього економічного контролю. Як і при визначенні функцій контролю, так і в питання класифікації внутрішнього контролю не існує єдиної точки зору. Д.е.н. Максимовою В.Ф. запропоновано використовувати наступні класифікаційні ознаки: суб’єкти, об’єкти, методологія, методика його здійснення і характер комунікативних відношень.

    Класифікація внутрішнього економічного контролю виходячи із суб’єктів. Класифікаційні ознаки: суб’єктні відносини, зв'язок контролю з його суб’єктами, зв'язок з організацією контролю, періодичність контрольних дій (рис.1.3).

    У відповідності зі ступенем участі суб’єкта у проведенні контрольних дій, існують: безпосереднє, пряме виконання контрольних дій суб’єктами – ініціаторами контролю (Голова Спостережної Ради, Президент компанії, Головний бухгалтер, керівник Служби внутрішнього аудиту); опосередкований контроль – здійснення контрольних дій уповноваженими суб’єктами; колегіальний контроль – здійснення контрольних дій за участю ініціаторів контролю та уповноважених суб’єктів.

        

	Суб’єктна класифікація внутрішнього економічного контролю

 

 

Рис. 1.3 Суб’єктна класифікація внутрішнього економічного контролю

 

По другій ознаці – зв'язок із суб’єктами контролю – можна виокремити контроль власників, контроль, який здійснює адміністрація, контроль, який здійснюють офісні служби та контроль, який здійснюється управлінськими службами підрозділів.

    За третьою ознакою – зв’язком з організацією - можна виокремити плановий та ситуаційний контроль.

    Виходячи з періодичності дій суб’єктів контролю можна назвати систематичне спостереження об’єкту контролю, періодичне спостереження об’єкту контрою і епізодичне спостереження об’єкту контролю.

    Об’єкта модель класифікації внутрішнього економічного контролю.

    Виходячи з предмету можна виокремити контроль системи об’єктів економіки підприємства в цілому, контроль підсистем об’єктів різних рівнів економіки підприємства, контроль окремих об’єктів.

    Виходячи з відношень до основних сфер діяльності виокремимо контроль капітальних інвестицій, контроль фінансів, контроль матеріально-технічного забезпечення, контроль виробничої діяльності, контроль фінансово-збутової діяльності.

    Виходячи із зв’язку зі станом об’єкта у його динаміці розрізняють проміжний і підсумковий контроль (рис.1.4).

Методологічна класифікаційна модель внутрішнього економічного контролю. Класифікаційні ознаки: форма контролю, зв'язок із методом, повнота контролю, зв'язок із часом здійснення контролю, технологія контролю, тип контролю.

Виходячи із форми контролю розрізняють контроль, який здійснюється централізовано, децентралізовано, та контроль, який здійснюють у інтегрованій формі. В свою чергу у централізовано контролі виокремлюють інвентаризацію, тематичну перевірку, експертизу, ревізію, внутрішній аудит. А в децентралізованому контролі виокремлюють спостереження, моніторинг, нагляд, локальні контрольні перевірки, аналіз правильності дій, інші форми.

Щодо наступної класифікаційної ознаки – зв’язку із методом - то виокремлюють загальнонаукові методи дослідження, методи суміжних економічних наук, метод економічного контролю.

За класифікаційною ознакою – повнота контролю – виокремлюють суцільний контроль і вибірковий контроль.

 

 

 

Рис. 1.4 Об’єктна класифікація внутрішнього економічного контролю

 

    Виходячи із зв’язку із часом здійснення контролю розрізняють превентивний контроль, поточний контроль, подальший контроль.

    Виходячи із технології контролю розрізняють контроль, який здійснюється без використання машинних технологій, контроль, який здійснюється з частковим використанням автоматизованих технологій, та автоматизований контроль.

    Виходячи із типу контролю виокремлюють цільовий, бюрократичний та соціально-суспільний типи контролю.

 

4. Суб’єкти, об’єкти, метод і методика внутрішнього фінансового контролю

    Визначне місце серед елементів системи внутрішнього контролю належить суб’єктам. Контролюючі суб’єкти належать до найбільш активних елементів системи контролю і відіграють найсуттєвішу роль в її функціонуванні й розвитку, бо саме суб’єкти контролю та його техніка визначають механізм внутрішнього контролю.

    Система суб’єктів внутрішнього контролю економічної діяльності підприємства відображає його організаційну структуру, втому рахунку і структуру управління.

    Суб’єкт внутрішнього контролю підприємства – це посадова особа або власник підприємства, який здійснює (спрямовує) контрольні дії власної діяльності або діяльності іншої посадової особи, що перебувають в оточуючому господарстві середовищі. Ці дії виконуються в межах обов’язків, які на нього покладено, або тільки на підставі відповідних прав.

    Загальну сукупність суб’єктів внутрішнього контролю доцільно розподілити за окремими рівнями з точки зору значущості у загальному процесі контролю, а саме:

    - суб’єкти внутрішнього контролю першого рівня – це власники підприємства, які здійснюють контроль безпосередньо, або опосередкованого (Спостережна Рада, Рада директорів, засновники підприємства);

- суб’єкти внутрішнього контролю другого рівня – виконують контрольні дії в межах виконання своїх службових обов’язків (структурні підрозділи управлінського персоналу на чолі з генеральним директором (президентом компанії). До складу управлінського персоналу відноситься бухгалтерія (фінансово-облікова служба), персонал якої реалізує достатньо великий обсяг контрольних дій стосовно економічної діяльності підприємства з тої причини, що більша частина обліково-економічної інформації формується в системі бухгалтерського обліку;

- суб’єкти внутрішнього контролю третього рівня – представлені окремими службами, або секторами, які спеціалізуються на здійсненні внутрішнього контролю (персонал служби внутрішнього аудиту і члени ревізійної комісії).

Об’єкт контролю – власне той елемент, за для якого створюється система контролю.

Об’єкти внутрішнього економічного, в тому рахунку і фінансового контролю постають як окремі частини економічної діяльності підприємства та управління ним (ресурси, процеси, результати процесів). Але кожний об’єкт змінюється в результаті фактів господарського життя, які послідовно за допомогою певних дій окремих посадових осіб (формування документу, як інформаційного сигналу, реконструкція факту господарського життя – бухгалтерський аналіз економічної, правової сутності факту). Таким чином, об’єктами внутрішнього контролю правомірно рахувати ще й сукупність дій посадових осіб, які приймають рішення стосовно фактів господарського життя під впливом яких змінюються ресурси, процеси, результати цих процесів.

Метод економічного контролю – це сукупність специфічних прийомів, які використовуються при додержанні відповідних принципів для досягнення законності, доцільності, достовірності фінансово-господарських операцій на основі облікової, звітної, нормативної та іншої інформації у сполученні з дослідженням фактичного стану підконтрольних об’єктів.

Спосіб контролю – сукупність елементарних контрольних дій в межах певної змістовної сутності для вивчення об’єкта.

Контрольна процедура є похідною від прийому і визначає яким шляхом буде проходити робота стосовно підконтрольного об’єкту.

Прийом контролю – порядок, згідно з яким просувається дослідник на шляху пізнання. Спосіб вказує на обсяг охоплення об’єкта контрольними діями – суцільний спосіб гарантує стовідсоткову перевірку господарських операцій, вибірковий – менш, ніж сто відсотків.

Способи внутрішнього економічного контролю доцільно класифікувати за зв’язком зі специфікою підконтрольного об’єкта: прийоми контролю документів, прийоми контролю фактичного стану об’єктів; за зв’язком з джерелами необхідної для контролю (вхідної) інформації: прийоми контролю об’єктів за документальними інформаційними джерелами, прийоми контролю за інформаційними джерелами щодо фактичного стану об’єктів.

Методика внутрішнього економічного контролю – це порядок і послідовність застосування методів та прийомів контролю з метою підтвердження ступеня раціональності використання ресурсів підприємства, оптимізації господарських процесів в підприємницькій діяльності, яка повинна приносити максимальний прибуток в межах законодавства і прийнятої обліково-економічної політики.