Норми штучного освітлення (у люксах)

Приміщення	Освітленість робочої поверхні	Площина з мінімальним освітленням
Кабінети, робочі кімнати	300	Горизонтальна, 0,8 м від підлоги
Центри тиражування	400	—
Проектні, креслярські і конструкторські бюро	500	—
Операційні зали банків та поштових відділень	300	—
Архіви — на робочих місцях — на стелажах	300 75	— Вертикальна, 1 м від підлоги
Зали засідань	200	Підлога

 

Загальна освітленість, його нормальна інтенсивність і якість освітлювальних приладів є особливо важливими, оскільки місцеве освітлення настільними лампами при ро­боті з комп'ютером неприйнятне.

Основні вимоги до загального штучного освітлення:

— достатня освітленість, що полегшує зорове сприй­няття та зменшує стомлюваність;

— відсутність світлових зайчиків;

— відтінок світла не повинен спотворювати природ­них кольорів предметів.

Кольори у робочих приміщеннях. Використовувана в оформленні робочих приміщень та знарядь праці кольо­рова гама суттєво впливає на самопочуття і працездат­ність людини. При фарбуванні службових приміщень пот­рібно застосовувати тільки світлі, розбілені тони, що мають високий коефіцієнт відбиття та не знижують рівня освіт­леності.

Шум. Надмірний шум різко знижує працездатність лю­дей, оскільки заважає зосередитися, спричиняє втому, а відповідно і знижує продуктивність праці. Нормальний рівень шуму в службовому приміщенні не повинен пере­вищувати 50—55 дБ. Однак шум від телефонних розмов та інших причин значно перевищує цю межу. Спеціальне покриття стін та стелі звукопоглинаючими засобами зни­жує рівень шуму на 5—6 дБ.

Температура та вологість. Нормальною вважається тем­пература в службових приміщеннях 18° С при кратності повітрообміну 1,5 за 1 год. Найкращі умови забезпечують кондиціонери.

Раціональну організацію виробничого середовища за­безпечує паспорт (типовий проект) робочого місця пра­цівника, який утворюють такі розділи: призначення й загальні характеристики робочого місця; планування ро­бочого місця; меблі, устаткування і технічні засоби; функ­ціональні обов'язки; методи й прийоми праці; умови пра­ці; оплата праці; організація обслуговування; регламенту­юча документація; охорона праці й техніка безпеки.

Важливим організуючим чинником є режим праці — встановлений розпорядок роботи, який визначає трива­лість трудового дня і трудового тижня, початок і закін­чення роботи, періодичність і тривалість перерв. Основні вимоги до режиму роботи фіксують правила внутрішньо­го розпорядку, розроблені відповідно до чинного трудово­го законодавства. Вони містять загальні обов'язки пра­цівників і адміністрації, правила поведінки на роботі, а також межі й порядок відповідальності за їх порушення. Правила внутрішнього розпорядку покликані забезпечи­ти трудову дисципліну, ефективну організацію праці та безпечні її умови, повне й раціональне використання ро­бочого часу та ін.

Типові правила внутрішнього розпорядку утворюють такі розділи: загальні положення; порядок прийому й звільнення працівників; робочий час і час для відпочин­ку; основні обов'язки працівників; основні обов'язки ад­міністрації; заходи стимулювання й способи впливу у разі порушення трудової дисципліни; службова й комерцій­на таємниця.

На основі правил внутрішнього розпорядку й режиму роботи та відпочинку розробляють розпорядки робочого дня для окремих структурних підрозділів, керівників та виконавців. Це дає змогу впорядкувати роботу всього управлінського колективу; скоротити втрати часу в окре­мих службах; чіткіше планувати свою працю окремим пра­цівникам, оптимізувати взаємодію окремих осіб і груп пра­цівників.

Отже, створення необхідних умов та регламентування праці управлінського персоналу є важливою передумовою ефективного менеджменту.