Розміщення робочих місць та умови праці

Процес управління відбувається в певному виробничо­му середовищі, параметри якого суттєво впливають на рі­вень продуктивності праці, збереження здоров'я і праце­здатності управлінців протягом їх трудової діяльності.

Сучасна наука менеджменту розробила рекомендації щодо організації виробничого середовища, які врахову­ють психофізіологічні особливості людського організму, гігієнічні, ергономічні та естетичні потреби індивідів. Во­ни охоплюють вимоги щодо раціонального планування слу­жбових приміщень, розміщення робочих місць через ви­бір відповідного варіанта.

Планування службових приміщень. Робочі місця служ­бовців, як правило, групують відповідно до поділу праці, належності до структурного підрозділу, виконуваної ро­боти. Відповідно групи працівників можуть бути розмі­щені або в окремих кімнатах (кабінетах), або в одному великому приміщенні. Тип службового приміщення з орі­єнтацією на всіх працівників називають «зальним», «зон­ним», «пейзажним» або «великою конторою».

Кожний тип службових приміщень має свої переваги та недоліки. Донедавна переважало традиційне кабінетне планування, яке давало змогу відокремити менеджерів від основної маси працівників дільниці, ізолювавши їх від шуму. Це було особливо важливо при використанні в управлінні електронно-механічних засобів обчислювальної техніки, функціонування яких вимагало спеціального знешумлення. Використання сучасної комп'ютерної техніки, яка працює безшумно, зробило цю проблему не актуальною.

Однак робота у традиційних приміщеннях потребує про­тягом дня багаторазових переходів від однієї операції до іншої, телефонних розмов, нарад тощо, для чого слід ма­ти спеціальні кімнати. Серед недоліків такого приміщен­ня — високі затрати, пов'язані з його утриманням, склад­ність розміщення працівників та устаткування в кабіне­тах, тіснота, проблематичність перестановок.

Переваги «великих контор» полягають, насамперед, у гнучкості при переплануваннях робочого процесу, деше­визні будівель (робочі місця, дільниці відокремлюються пересувними перегородками, декоративними елементами).

Умови праці управлінців характеризують параметри освітленості, кольору, шуму, температури й вологості в службових приміщеннях.

Освітленість робочих приміщень. Однією з основних і особливо важливих умов праці є достатня та правильна освітленість, адже напруження зору є одним із найваж­ливіших чинників стомлюваності управлінських праців­ників. Для нормальної праці необхідне достатнє природне освітлення робочих місць. Природне освітлення характе­ризують коефіцієнтом Е_м, який є відношенням освітлено­сті всередині приміщення в певній точці Е_в до освітлено­сті зовнішньої горизонтальної площини, що освітлюється рівномірно розсіяним сонячним світлом Е₃:

Е_м = Е_в / Е_з

Співвідношення між площею вікон і площею контор­ського приміщення повинне становити 1:2—2,5, а робочі місця мають бути розміщені так, щоб світло з вікон пада­ло зліва. Якщо коефіцієнт природної освітленості в при­міщенні або будь-якій його частині менший ніж 0,5, необ­хідне штучне освітлення. Штучне освітлення може бути прямим, напівпрямим, прямим побічним, напівпобічним. За прямого штучного освітлення на робочий стіл припа­дає 100% світла від рефлектора, при цьому виникають різкі тіні й ефект засліплення. Напівпряме (за допомогою прозорого рефлектора) освітлення дає на робочий стіл 60— 90% світлового пучка, а 40—10% світла відбивається від стелі. Пряме побічне освітлення забезпечують люмінес­центні лампи з інтенсивністю 40—60% прямого потрап­ляння його на робочий стіл і 60—40% — у вигляді відбитого світла від стелі. Напівпобічне штучне освітлення також забезпечують люмінесцентні лампи. При цьому 60— 90% світла відбивається від стелі. Останні два типи освіт­лення є найприйнятнішими при роботі на ЕОМ.

Освітленість службових приміщень штучним світлом регулюють спеціальні норми. їх вимоги стосуються загаль­ного освітлення, яке повинно бути достатнім у службових приміщеннях і не нижчим за наведені норми в табл. 1.

Таблиця 1