Мапа має бути погоджена в установленому порядку районним, міським відділом земельних ресурсів та містити:

· експлікацію земель об'єкта ПЗФ та прилеглих територій;

· межі об'єкта ПЗФ;

· межі функціональних зон об'єкта ПЗФ;

· межі охоронної зони об'єкта ПЗФ (якщо вона виділена).

Для автоматичного занесення інформації з окремих Карток до Бази даних кадастру, Форма 1ДКПЗФ заповнюється за допомогою спеціальної програми "Kadastr».

 

Рис.  Цифрова (геокодована) карта лісових насаджень ПЗ "Розточчя"

 

На прикладі ПЗ "Розточчя" розробляється геоінформаційна система, яка відображатиме фоновий, еталонний стан навколишнього природного середовища, диференціацію ландшафтів та інших природних комплексів, враховуватиме особливості динаміки зміни лісового покриву, сприятиме поліпшенню прогнозування змін на різних рівнях організації екологічних систем. На сьогодні нами вже створено цифрову карту місцевості на основі крупномасштабних топографічних карт і планів лісонасаджень заповідника масштабу 1:25000. Створення цифрової карти здійснювали за допомогою MapInfo Professional 7.5. Цифрова карта була прив'язана до зональної системи плоских прямокутних координат, що дало змогу отримання геокодованого зображення.

 

Тема 7: Кадастри рослинного й тваринного світу. Регіональні кадастри природних ресурсів.

1. Флора та фауна України.2. Кадастр рослинного свту 3. Кадастр тваринного свту.4. Регіональні кадастри природних ресурсів.

                  

 

Україна відноситься до країн з великою різноманітністю флори. З 300-350 тис. видів вищих рослин Земної кулі, наприклад в Україні налічується понад 25 тис., у тому числі водоростей — близько 4 тис., грибів і слизовиків — понад 15 тис., лишайників — більше ніж 1 тис., мохоподібних — майже 800 і судини стих рослин — понад 6,5 тис. видів. Природна флора судинних рослин налічує 4523 види, тоді як у Білорусії — 1460, Молдові — 1762, Польщі — 2300 видів. В Україні значно більша кількість видів припадає на один рід — 4,45; У Білорусії — 2,66, Польщі — 3,00. Найбагатшими за видовим складом є родини айстрових, злакових, бобових, трояндових, губоцвітих, хрестоцвітих, гвоздикових: росте близько 80 видів дерев, 280 чагарників, 985 однорічних трав’янистих рослин, з вищих рослин 600 видів є ендотермічними; майже стільки ж рідкісних і зникаючих рослин. Понад 150 видів рослин занесено до першого видання Червоної книги України, яку було засновано в 1976 р. (до другого видання потрапило вже понад 400 видів судинних рослин). Особливо багато ендемічних, рідкісних та зникаючих видів є в Кримських горах і Карпатах — майже половина всіх ендемічних і близько 30 % усіх рідкісних та зникаючих видів. Природна рослинність збереглася лише на 20 % території; культивується більше тисячі видів рослин. У процесі виробничої діяльності рослинний світ суттєво змінився: протягом XVI — XIX століть у Лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більш ніж у п’ять разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у XIX ст. зменшилася на чверть. Понад 30 % площі України припадає на масиви, де збереглася природна чи вторинна напівприродна рослинність, серед якої широкий видовий склад лікарських (100 видів), вітамінних (понад 200), жиромасличних (300), медоносних (понад 1000), дубильних та фарбувальних (по 100). Шкідливими в флорі України є близько 600 видів бур’янів. Природна рослинність переважно збереглася в лісах, заповідних територіях, на постійних луках і пасовищах, схилах балок і яруг. Понад 100 видів налічують в Україні деревні рослин и. Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 — науковою медициною. (Інші застосовуються лише в народній медицині).

Державний облік і кадастр рослинного світу ведеться з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також власників та користувачів (в тому числі орендарів) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, відомостями про стан рослинного світу. Ведення відповідного кадастру покладається на Мінприроди України.

Державний кадастр рослинного світу — це система відомостей і до кументів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і ко ристувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на кате горії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливо го використання, відтворення й ефективної охорони.

Нормативне регулювання веденням кадастру здійснюється згідно з Постановою кабінету Міністрів України N 195 від 22 лютого 2006 р «Про затвердження Порядку ведення державного обліку і кадастру рослинного світу», ст. 38 Закону України "Про рослинний світ".

Ведення державного обліку і кадастру рослинного світу передбачає: · визначення конкретних територій (акваторій), де виконуються облікові і кадастрові роботи, опрацювання матеріалів, що містять інформацію про флору, гриби, природні рослинні угруповання та природні рослинні ресурси на цих територіях; · облік об'єктів рослинного світу, визначення їх основних характеристик безпосередньо у навколишньому природному середовищі; · оброблення матеріалів обліку об'єктів рослинного світу із складенням зведеної відомості у розрізі Автономної Республіки Крим областей та районів;· узагальнення одержаної інформації, ведення комп'ютерної бази
даних.

Організація ведення державного обліку і кадастру рослинного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням цих робіт, зберіганням кадастрової інформації та її публікацією, здійснюється Мінприроди, його територіальними органами в областях, мм. Києві та Севастополі, Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища.

Узагальнені матеріали державного обліку і кадастру рослинного світу у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя розміщуються один раз на п'ять років на веб-сторінках Мінприроди, його територіальних органів, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим  з охорони навколишнього природного середовища та видаються на паперових носіях.

Тваринний світ України нараховує майже 45 тис. видів, ділиться на найпростіших (понад 1200 видів), плоских червів (1290), трематод (540), членистоногих (39 тис.), риб (понад 270), птахів (344), ссавців (108). До першого видання Червоної книги України занесено 85 видів і підвидів тварин (29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 земноводних, 18 комах), а у друге майже 400 видів безхребетних і хребетних тварин. В Україні нараховується понад 6640 видів прісноводних і солонувато водних тварин. Повсюдно поширені мисливські тварини: 263,6 тис. копитних і 64,0 тис. пушних звірів і чимало пернатої дичини.

Згідно з географічним районуванням, проведеним О. Кістяковським, в Україні виділяються Голарктична область у складі Європейської та Середземноморської під областей. До складу Європейської під області входять такі провінції.

 

 

№	П ровінція	Фауна
1.	Змішано-лісова зоогеографічна провінція, співпадає з Поліссям, розташована в північно-західній частині України, займає північну і центральну частину Волинської і Рівненської областей, всю територію Житомирщини (за винятком крайньої південної частини), північну Київщину і північний захід Чернігівщини.	тритон гребінчастий, вугор, карась, щука, лящ, чехонь, жаба звичайна, жаба трав’яниста, гадюка звичайна, ящірка, вуж, тетерук, глухар, рябчик, чорний лелека, бекас, лісові кулики, вальдшнепи, дятли, дрозди, синиці, яструб, полівка, кріт сірий, річковий бобер, заєць, бурозубка звичайна, буро зубка мала, дикий кабан, видра, олень благородний, вовк, лісова кішка та ін
2.	Лісостепова зоогеографічна провінція розташована на південний захід від Змішано-лісової, простягається з південного заходу на південний схід.	тритон гребінчастий, карась, щука, лящ, сом, чехонь, лісовий полоз, степова гадюка, крапчастий суслик, сіра куріпка, яструб, лисиця, лісовий жайворонок, борсук, тхір, куниця, дикий кабан, кажан двокольоровий, вихухоль, підковоніс великий, козуля, благородний олень та ін
3.	Степова зоогеографічна провінція займає південну та південно-східну територію України. Ця провінція розширюється в південно-східному напрямку. Вона включає також північну степову частину Криму.	степова фауна — жаба зелена, ропуха зелена, водяний вуж, степова гадюка, жовтобрюхий полоз, жайворонок, степовий орел, степовий журавель, сіра куріпка, земляний заєць, малий ховрах, пацюк, малий сліпак, зубаті кити, дельфіни, нутрія, сірий горностай, хом’ячок, полівка гуртова, бабак, європейський муфлон, лань та ін.
4.	Карпатська провінція займає Українські Карпати та прилеглу до них територію Передкарпаття та Закарпаття в межах Закарпатської, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківській областей.	альпійський та карпатський тритони, прямиста саламандра, жаба звичайна, чорний дятел, орел-беркут, білка, дикий кабан, видра, благородний олень, вовк, рись, лісова кішка, лисиця, бурий ведмідь, зубр та ін.
5.	Середземноморська під область представлена в Україні округом Гірського Криму та Позазональними долинно-річковими, водосховищами і приморськими районами.
6.	Округ Гірського Криму включає крайню південну і південно-східну частину півострова — Гірський Крим і Південний берег Криму	кримська і скальна ящірки, кримський гекон, леопардовий полоз, морські чайки, сизий голуб, південний соловей, чорний гриф, благородний олень, муфлон та ін.
7.	Позазональні долинно-річкові, водосховищні і приморські райони прибережні райони дніпровських, дністровських та інших водосховищ, бузько-дніпровські, дунайські, дністровські плавні.	рибні ресурси та водоплавні птиці, болотна та водна фауна. Поширені дунайський оселедець, ставрида, лящ, карась, рибець, сом звичайний, щука, сом, болотна черепаха, лебідь-шипун, велика біла чапля, чапля руда, довгоносий баклан, баклан великий, малі баклани, пелікани, сірі гуси, річкові качки, видра, бобер та ін. У Чорному та Азовському морях нараховується понад 2400 видів тварин.

 

Державний кадастр тваринного світу — систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу.  Нормативне регулювання веденням кадастру здійснюється згідно з Постановою кабінету Міністрів України N 772 від 15 листопада 1994 р. «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу».

Державний кадастр тваринного світу ведеться на всій території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні за окремими видами (групами видів) тварин із застосуванням єдиних, установлених для кожної конкретної групи методології та уніфікованих форм звітної кадастрової документації.

Організація ведення Державного кадастру тваринного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням кадастрових робіт, а також державний контроль за якістю і вірогідністю даних, що включаються до кадастру, здійснюються Мінприроди та його органами на місцях.

Ведення державного кадастру тваринного світу передбачає виконання таких кадастрових робіт: · визначення конкретних територій (акваторій), де будуть проводитись кадастрові роботи;· проведення експедиційних робіт (спостереження і вивчення чисельності, стану та інших характеристик тваринного світу безпосередьо у природному середовищі);· аналіз даних, одержаних під час проведення експедиційних робіт, а також даних, що містять у матеріалах державного лісовпрорядкування, впорядкування мисливських угідь, державному лісовому, водному та земельному кадастрах, державній та відомчій статистичній звітності, про стан тваринного світу, чисельність і обсяги господарського використання диких тварин;· оброблення, аналіз і узагальнення отриманої інформації, її підготовка до розгляду в Мінприроди і видання державного кадастру тваринного світу.        Державний кадастр тваринного світу видається один раз на п'ять років. За рішенням Мінприроди дані про зміну кадастрових показників окремих видів тварин можуть видаватись через коротші проміжки часу. Постановою Кабінету Міністрів України N 1781 від 28 грудня 2001 р. було запроваджено ведення регіональних кадастрів природних ресурсів Регіональні кадастри природних ресурсів є систематизованим зведенням відомостей про кількісні,  якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, виявлених на території Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також про обсяг, характер і режим їх використання. Вони ведуться з метою створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів. Рис. Інформаційне наповнення Регіональн их кадастр ів природних ресурсів Зміст розділів регіонального кадастру природних ресурсів

1	Розділ "Земельні ресурси"	відомості та дані про місця розташування і правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників і землекористувачів
2	Розділ "Водні ресурси"	дані державного обліку поверхневих і підземних вод, водокористування, які систематизуються за водними об'єктами, їх ділянками, водозбірними басейнами річок, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальнимиодиницями, а також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод (з оцінкою їх ефективності)
3	Розділ "Природні рослинні ресурси"	відомості, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, у тому числі лісових (розподіл між користувачами,віднесення до груп, категорій захисності, інші дані), а також дані про мохоподібні, водорості, лишайники та гриби.
4	Розділ "Ресурси тваринного світу"	дані щодо обліку тварин, хордових, у тому числі хребетних (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетних (членистоногі молюски, голошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на усіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі, за окремими видами(групами видів) тварин, а також відомості про стан тваринного світу, чисельність і обсяги господарського використання цих тварин, їх частин (роги, шкіра тощо) та продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).
5	Розділ "Природні лікувальні ресурси"	дані щодо природних лікувальних ресурсів: мінеральні і термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси з кліматичними умовами, сприятливими для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, а також щодо їх кількості, якості та інших важливих характеристик цих ресурсів, можливих обсягів, способів і режиму їх використання.
6	Розділ "Мінерально-сировинні ресурси, корисні копалини родовищ, проявів, корисні копалини техногенних родовищ"	відомості щодо кожного виду корисних копалин усіхвідкритих родовищ регіону незалежно від кількості запасів, стану їх розвідки, освоєння і відомчої належності та відомості щодо проявів техногенних родовищ.

Ведення регіональних кадастрів за розділами здійснюють територіальні органи Держкомзему, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та МОЗ. Для оперативного задоволення потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян у наданні відомостей з регіонального кадастру створюється автоматизована система його ведення, яка базується на використанні геоінформаційних технологій.

Тема 8: Основи містобудівного кадастру

1. Зміст і структура містобудівного кадастру 2. Створення та провадження містобудівного кадастру 3. Паспортизація земельних ділянок, будівель та споруд 4. Інвентаризація житлового фонду 5. Загальна характеристика інвентаризації житлового фонду

Містобудівний кадастр - це інформаційна система, що містить дані про елементи території й об'єкти міського середовища, їх правовий і господарський статус, екологічну та інженерно-геологічну ситуацію, інженерно-комунікаційні, транспортні, енергетичні й інші мережі, їх просторове розміщення і технічні характеристики.

Створюється він на основі Закону України від 16 листопада 1992 року "Про основи містобудування" і згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року №224 "Про містобудівельний кадастр населених пунктів".

Містобудівний кадастр є складовою частиною державної системи кадастрової документації, яка вміщає відомості про земельні, водні, лісові та інші ресурси і забезпечує єдність обліку й контролю використання природних ресурсів. Вирішуючи однакові з іншими кадастрами завдання, містобудівний кадастр має свої характерні особливості, які обумовлюються специфікою міського середовища, характером інфраструктури і екологічної ситуації, що виражаються в спеціальних методах диференціації території на зони різної економіко-будівельної цінності.

Реалізація містобудівного кадастру дає можливість забезпечити органи управління, проектні установи, зацікавлені організації і особи актуальною і об'єктивною інформацією про дійсний стан і статус об'єктів землекористування та нерухомості, зміни їх характеристик, функціонального використання, результатів економічної оцінки, метричні дані тощо.

Містобудівний кадастр формується на базі спеціальної "кадастрової" інформації, що включає відомості про просторове положення об'єктів міського середовища, які розміщені на земній поверхні, над і під нею, явища і процеси, які відбуваються на території населеного пункту, економічний і правовий статус цих територій і об'єктів, їх природні та господарські, кількісні і якісні характеристики.

Дані містобудівного кадастру використовуються для в ирішення задач планування, забудови і прогнозування розвитку насе лених пунктів; проектування розміщення будівництва і реконструкції об'єктів житлового, виробничого і громадського призначення; створення і реконструкції інженерно-технічної, транспортної та соціальної інфраструктури: регулювання земельних й економічних відносин; визначення зон економічної оцінки території; аналіз використання міських земель і контроль за використанням природних ресурсів тощо.

Система містобудівного кадастру України представляє собою трирівневу структуру.

- базовий рівень;

- обласний рівень;

- національний рівень.

На базовому рівні в адміністративних районах та містах обласного підпорядкування проводять збір кадастрових даних, їх обробку, створюють інформаційні системи для споживачів.

На обласному рівні проводять систематизацію базових даних, узагальнюють їх, розробляють методологію ведення кадастру, сприяють підготовці та підвищенню кваліфікації фахівців.

Розробку правової та нормативної бази, ліцензування суб'єктів ведення містобудівного кадастру проводять на рівні держави. Тут проводять узагальнення всієї роботи, яка ведеться вгалузі містобудівного кадастру, розробляють на цій основі загальнодержавні принципи його структури та ведення.

При веденні кадастру особливе значення має економічна оцінка окремих територій з метою встановлення розмірів податків, облік власників і користувачів об'єктів кадастру, регулювання земельних та інших відносин, контроль реалізації рішень і постанов органів влади в галузі містобудування.

Створення та провадження містобудівного кадастру

Базою містобудівного кадастру є картографічна основа, з допомогою якої створюють кадастрові плани. На кадастрових планах зображують кадастрові об'єкти: межі адміністративних районів, землеволодінь і землекористувань, наземні та підземні будівлі й споруди, комунікації тощо. При цьому максимально використовують топографічні плани і карти на дану територію, а також інформацію служб і відомств, які відають питаннями експлуатації, управління та перспективного розвитку територій.

Процес створення містобудівного кадастру складається з таких етапів:

- підготовчий;

- збір даних та їх аналіз;

- формуванню банку даних і створення інформаційних систем.

У період підготовчого етапу вивчають існуючі топографо-геодезичні та земельно-облікові матеріали, документи відводу земельних ділянок і права власності й користування ними, вивчають інвентаризаційні документи минулих років, а також інженерно-геологічну та екологічну ситуацію. Кінцевим результатом підго­товчого етапу є перелік об'єктів, які знаходяться на даній території, план території з зазначенням кодів її елементів і дані, яких не вистачає для повноцінного створення кадастру. При цьому слід пам'ятати, що одиницею обліку в містобудівному кадастрі є об'єкт. Такими об'єктами є:

- ділянка землеволодіння /землекористування;

- будівля, споруда;

- ділянка і вузол інженерної мережі;

- ділянка і вузол вулично-дорожної мережі;

- територіальні зони, функціональні, охоронні, екологічні тощо.

В процесі збору даних і їх аналізу заповнюють паспорти об'єктів, використовуючи для цього матеріали відповідних служб і відомств. У разі відсутності необхідних матеріалів виконують натурні обстеження та виміри, а також уточнюють паспортні дані. В результаті виконання цього процесу отримують відкоректовані паспорти об'єктів.

Кожен об'єкт характеризується певними показниками, які поділяються на: правові, метричні, технічні, функціональні, вартісні та місцеположення. Сукупність цих показників складає базу даних, що входить в інформаційну систему. Відомості про об'єкти можуть бути представлені у вигляді графічної, текстової або кількісної інформації з присвоєнням окремим об'єктам певних кодів.

Автоматизовані інформаційні системи містобудівного кадастру створюють на базі спеціалізованих програмно-технічних комплексів. При цьому програмні засоби повинні:

- забезпечити формування баз даних;

- дозволяти ввід та вивід інформації, виконуючи контроль, обробку та редагування;

- забезпечувати захист інформації від збою технічних засобів та від несанкціонованого доспупу.

Дані про об'єкти, які відносяться до містобудівного кадастру, є інформацією відкритого типу. Виключення має інформація конфіденційного характеру, доступ до якої можливий за згоди її власника чи юридичної особи.