Що не входить до складових державного лісового кадастру

A. поділ лісів на категорії;B. облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;C. бонітування грунтів;D. грошова оцінка лісів.

44. Документація лісового кадастру поновлюється:

A. двічі на рік;B. один раз на п'ять років;C. один раз у три роки

45. Документація державного лісового кадастру ведеться на підставі:

A. державного земельного кадастру;

B. матеріалів лісовпорядкування;

C. матеріалів інвентаризації,

D. обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах;

E. всі відповіді вірні;

F. всі відповіді невірні.

 

 

Тема 5. Кадастр родо́вищ і про́явів ко́ри́сних копа́лин.

1. Надра, корисні копалини. Основні родовища корисних копалин в Україні. 2. Передумови створення кадастрового обліку родовищ корисних копалин та  нормативно правове регулювання ведення кадастру. 3. Кадастр родовищ і корисних копалин у системі державного обліку. 4. Відомості кадастру та їх паспортизація. 5. Порядок формування та документація кадастру. 6. Завдання ДНВП “Геоінформ України”у веденні кадастру 7. Ведення автоматизованої бази даних кадастру. Інформаційні підсистеми.

 

    Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. В надрах України знаходиться понад 200 видів корисних копалин, з яких видобувається тільки 94.

Україна - унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будівлі її території. В межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні і перехідні між ними області - крайові прогини.

Різноманітність різних геолого-структурних умов і величезний діапазон часу (більш 2.5 млрд. років) протягом багатьох епох: архейської, раннєпротерозойської, піздньо-протерозойської, рифей-вендської (байкальської), раннєпалеозойської (каледонської), піздньопалеозойської (герцинської) і мезо-кайнозойської (альпійської) визначили формування практично всіх видів корисних копалин, в тому числі цілого ряду великих і дуже великих по запасам родовищ вуглеводневої сировини і твердих корисних копалин.

По багатьох, з виявлених видів корисних копалин, Україна здатна не тільки задовольнити внутрішні потреби, але і створити значний експортний потенціал. Терміни розвідки і введення в експлуатацію більшості об'єктів стримуються Україною, що переживає економічну кризу і, як слідство, недостатнім фінансуванням геологорозвідувальних робіт.

Територія України в геологічному і металогенічному відношенні відноситься до числа відносно слабко досліджених і можливості нарощування її мінерально-сировинної бази далеко не вичерпані. Підтвердженням цьому і є великі, в багатьох випадках, принципово нові відкриття останніх років.

Займаючи площу в 0.4% від світової суш і (603.7 тис. кв. км), Україна в кінці 80-х - початку 90-х років виробляла до 5% корисних копалин від загально світового видобутку. В нинішній час в надрах України виявлене біля 20 тис. родовищ корисних копалин з яких більш 7500 родовищ по 90 видам мінеральної сировини мають промислове значення. Промисловістю освоєне 3350 родовищ, що містять від 40 до 75% розвіданих запасів різноманітних видів корисних копалин. На їхній базі діють понад дві тисячі гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств.

В великих обсягах ведеться здобич кам'яного вугілля (2% від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10%) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4%), каоліну (18%), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцити, флюсові вапняки і доломити), хімічної сировини (самородна сірка, кам'яні і калійні сульфатні солі), лицювального каменю (граніти, габро, лабрадорити і ін.), скляного піску.

В значній кількості видобувають з надр вуглеводневу сировину, буре вугілля, торф, цементну сировину, карбонатну сировину для хімічної і харчової промисловості, тугоплавкі і вогнетривкі глини, сировину для будівельних матеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінні і виробні камені, п'єзокварц і ін.

В відносно невеликих обсягах видобувають також нікелеві руди, золото, скандій, гафній, янтар, цеоліти. Іде переоцінка запасів раніше в значних обсягах ртуті,що витягалася.

В різноманітному ступені розвідані і підготовані до експлуатації родовища хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, золота, берилію, літію, танталу, ніобію, скандію, ітрію, рідких земель, алмазів, металів платинової групи, плавкового шпату, фосфоритів, апатиту, пальних сланців, бішофиту і ін (табл.).

Україна здатна сама себе забезпечити і експортувати такі важливі вигляди корисних копалин і продукти їхньої переробки як залізо, марганець, титан, цирконій, уран, графіт, каолін, самородна сірка, кам'яна сіль, високоякісна флюсова і вогнетривка сировина, декоративно-лицювальни матеріали і ін.

                                    

Рис. Розподіл корисних копалин за призначенням

Кадастровий облік родовищ корисних копалин започаткований у 1939 р. і його метою стала реєстрація усіх родовищ, що були виявлені на території колишнього Радянського Союзу. Тоді ж було започатковано складання паспортів родовищ корисних копалин. Паспортизації підлягали тільки родовища корисних копалин, незалежно від ступеня промислового освоєння. Методичне керівництво розробкою Державного кадастру здійснював Всесоюзний геологічний фонд та республіканські територіальні геологічні фонди, а контроль за виконанням робіт - Міністерство геології СРСР та Міністерства геології союзних республік. Колишній СРСР мав потужну та різноманітну мінерально-сировинну базу (МСБ). Облік, вивчення та використання її планувалися пріоритетно із загальних потреб країни в тій чи іншій корисній копалині з урахуванням кон'юнктурних особливостей часу, а розміщення гірничодобувних і гірничопереробних підприємств було орієнтовано в основному на традиційно гірничопромислові регіони.

Із розбудовою України як суверенної держави виникла необхідність в аналізі та переоцінці мінерально-сировинної бази країни з урахуванням потреб сьогодення на певні види корисних копалин.

Як наслідок, прийнято низку важливих нормативних документів, що регламентують цілі й завдання вивчення, обліку та використання корисних копалин України:

· Постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 02.03.1993 р. "Про Державний фонд родовищ корисних копалин України";

· Кодекс України про надра, що введений в дію Постановою Верховної Ради № 133/94-ВР від 27.07.1994 р.;

· "Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 31.01.1995 р.

· Кодекс України «Про надра» введений в дію Постановою ВР N 133/94-ВР від 27.07.94,ВВР 1994, N 36, ст.341

· "Порядок ведення державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин", затверджений Наказом Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20 січня 2009 року № 3

    Надра України перебувають у виключній власності народу України, а тому і підлягають суворому державному контролю.

  Система обліку об'єктів державного фонду родовищ корисних копалин складається з:

· Державний кадастр родовищ та проявів корисних копалин

· Державний баланс запасів корисних копалин

· Державний облік ділянок надр, наданих у користування для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин

     Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (далі – ДКРП) - містить систему відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Ведеться науково-виробничим підприємством “Державний інформаційний геологічний фонд України” (далі – ДНВП “Геоінформ України”), а організацію та методичне керівництво веденням ДКРП здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

        Державний баланс запасів корисних копалин – система відомостей
про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин
щодо родовищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень
промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і
забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами
корисних копалин.

  Державний облік ділянок надр, наданих у користування для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин містить відомості про
ділянки надр, надані для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Облік здійснюється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

  Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Отже, державний кадастр родовищ та проявів корисних копалин є складовою частиною системи обліку об'єктів державного фонду родовищ корисних копалин і використовується для:

• оперативного визначення стану й можливості розвитку мінерально-сировинної бази;
• планування робіт з геологічного вивчення надр;
• раціонального розміщення об'єктів гірничодобувної промисловості;
• комплексного використання надр у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

 

 

           Відомості про кожне родовище, кількість, якість запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, умови розробки родовища, геолого-економічна оцінка, дані про кожний прояв корисних копалин накопичуються, періодично доповнюються та уточнюються у автоматизованій базі даних ДКРП та подаються у вигляді уніфікованих за формами паспортах об’єктів обліку ДКРП (далі - паспорт) по окремому родовищу та прояву корисних копалин.

           Паспорти об’єктів обліку ДКРП є документами Національного архівного фонду України, які зберігаються у фондах державного науково-виробничого підприємства “Державний інформаційний геологічний фонд України” (ДНВП “ Геоінформ України ”).

           Поводження з паспортами об’єктів обліку ДКРП здійснюється відповідно до Порядку обліку, зберігання та користування фондовими геологічними матеріалами, затвердженого наказом Мінекоресурсів України від 28.11.2000 р. за № 217 та зареєстрованого в Мін’юсті 12.12.2000 р. за № 910/5131.