Кадастр земл і і нерухомост і. Кадастри природних ресурсів України.

Шелепницька І.П.

 

Конспект лекцій

 

 

Кадастр земл і і нерухомост і. Кадастри природних ресурсів України.

Частина І.

 

ПДАТУ, 2011

 

Тема1. Загальні відомості про кадастри, кадастрові системи.

1. Зв’язок дисципліни «Кадастр землі та нерухомості» з іншими предметами та науками. 2. Основи законодавчого регулювання. 3. Походження поняття та історія виникнення. 4. Система кадастру. Кадастр та земельно-кадастрова діяльність

 

Однією із актуальних задач розвитку нашої держави є реформування економіки, створення ринкових засад господарювання. Реалізація зазначеної задачі можлива за умов забезпечення управління економікою, розвитку наукоємких виробництв та високих технологій, раціонального природокористування, вдосконалення соціально-економічних відносин, збагачення духовного життя та подальшої демократизації суспільства. Цьому процесу має сприяти успішно налагоджена в державі кадастрова діяльність.
Обгрунтування та якість прийняття управлінських рішень залежить від рівня достовірності й актуальності інформації. Для одержання та використання такої інформації необхідним є спеціалізований збір, обробка даних і подання інформації особам, які приймають або готують рішення. Тобто, необхідне створення кадастрової індустрії з потужною інфраструктурою, яка забезпечує розподілення видів та обсягів одержання інформації, юридичну правомірність, повноту, достовірність, актуальність тощо. Така інформаційна інфраструктура реалізується в формі кадастрових систем.

Кадастрові системи мають ряд специфічних особливостей:

1. Кадастрова система є не просто зводом відомостей про природний об'єкт, а є системою відомостей, яка дозволяє, використовуючи різні форми і методи кадастрового обліку, створити повну та об'єктивну картину про стан природного об'єкту.

2. Кадастровий процес становить собою визначену процедуру, до якої залучені як державні органи, наділені особливими правами, так і природокористувачі, на яких покладаються обов'язки щодо надання кадастрових даних

3. Будь-яке управлінське рішення в галузі природокористування базується на даних кадастрового обліку.

Інформація в кадастрових системах складається з двох частин:

картографічна (графічна) – топографічні плани та карти, на яких відображена інформація про: межі розповсюдження й межі власності того чи іншого виду ресурсів, адміністративні межі, математична основа планів (система координат, розграфка, геодезичні пункти), ідентифікатори ділянок, основні елементи місцевості (споруди, шляхи сполучень, гідрографія, ліси тощо).

текстова інформація, до якої відносяться: ідентифікатор, адреса, код власника, права та обмеження відносно власності та щодо використання ресурсів, якісні характеристики ресурсів тощо.

Законодавством України, передбачено створення і ведення ряду державних кадастрів:

1 ) державний земельний кадастр (згідно з Земельним кодексом України) – містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і природокористувачів за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність;

2) державний водний кадастр (згідно з Водним кодексом) – систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (за винятком вторинних);

3) державний лісовий кадастр (згідно з Лісовим кодексом) – система відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захистоності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду;

4) державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (згідно з Кодексом про надра) – містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин;

5) містобудівний кадастр населених пунктів (згідно з Законом України «Про основи містобудування») – система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови;

6) державний кадастр природних територій курортів України (згідно з Законом України «Про курорти») – є зводом відомостей у текстовій, цифровій та графічній формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та інші цінності;

7 ) державний кадастр природних лікувальних ресурсів (згідно з Законом України «Про курорти») – є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання;

8) державний кадастр тваринного світу (згідно Закону України «Про тваринний світ») – систематизована сукупність відомостей про географічне розповсюдження видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання та інші необхідні дані;

9) кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду (згідно Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки»);

10) регіональні кадастри природних ресурсів (згідно з Законом «Про охорону навколишнього природного середовища») – державна інформаційна система, що містить зведені дані про природні ресурси і природні об'єкти;

Відповідальними за організацію створення та ведення цих кадастрів згідно з чинним законодавством визначені центральні органи виконавчої влади: Мінекоресурсів,Держкомзем, Держводгосп, Держлісгосп, Держбуд, Міністерство охорони здоров'я.
Джерелом інформації про природні ресурси є кадастрові системи різного призначення. Основою для створення будь-якої кадастрової інформаційної системи про природні ресурси та моніторингу цих ресурсів є просторова інформація (інформація про місцеположення об'єкту, його зв'язки з іншими, розміри та їх зміни в часі, площу, окремі якісні характеристики тощо), яка отримується на основі карт та матеріалів аерокосмічних зйомок. Для отримання цілісної та достовірної інформації про природні ресурси необхідна інтеграція даних, що отримується в згаданих кадастрах. Це можливе за умови створення та ведення кадастрів на єдиній геопросторовій основі, в єдиній державній системі координат.
На жаль, кадастри, які створювали в Україні до цього часу, не базувалися на геопросторових принципах. Ця обставина не дозволяє оперативно і доступно інтегрувати інформацію, що міститься в різних кадастрах: вони є відокремлені один від одного.
Згідно з дорученням Кабінету Міністрів України Мінекоресурсами України розроблено, а Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1781 затверджено «Положення про регіональні кадастри природних ресурсів».
Необхідність розробки та прийняття Положення була зумовлена потребою більш глибокого вивчення та оцінки внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового потенціалу кожного регіону для забезпечення здатності органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно вирішувати питання соціально-економічного розвитку.
Відповідно до затвердженого Положення регіональні кадастри природних ресурсів ведуться з метою створення умов для динамічного збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів.

Регіональні кадастри природних ресурсів є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, а також про обсяг, характер і режим їх використання. Регіональні кадастри ведуться за окремими видами природних ресурсів: земельні, водні, природні рослинні, тваринного світу, природні лікувальні, мінерально-сировинні, родовищ та проявів корисних копалин тощо. З метою реалізації законодавства України в сфері кадастрової діяльності необхідно першочергове вирішення таких основних питань: Проведення аналізу законодавства з питань ведення кадастрів та внесення пропозицій щодо впорядкування кадастрових робіт виходячи з концепції адміністративної реформи та необхідності централізації функцій управління створенням кадастрів природних ресурсів. Централізація функцій управління та координації створення кадастрів природних ресурсів на рівні Міністерства екології та природних ресурсів України. Розробка програми створення та ведення регіональних кадастрів природних ресурсів та реалізація, (в межах наявного фінансування), заходів цієї програми. Розробка програми створення Державного картографічного та геодезичного банку даних та реалізація, в межах наявного фінансування, заходів цієї програми. Розробка стандартів обміну просторовою (картографічною) інформацією та інших стандартів.

Головне завдання курсу – набуття теоретичних та практичних знань та навичок з питань реєстрації землеволодінь, землекористувань і обєктів нерухомості, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів та економічної оцінки земель.

Зв ’ язок з іншими науками та дис циплінами.

1. Зв ’ язок з економічними науками і дисциплінами: оволодіння науковими методами ведення державного кадастру не можливе без знань економічних законів розвитку суспільства, економіки і організації сільськогосподарського виробництва, управління виробництвом.

2. Зв ’ язок з юридичною наукою: правовий аспект державного кадастру землі та нерухомості тісно повязаний з юридичним оформленням прав власності на землю, а отже потребує досконалого знання земельного законодавства, яке вивчае форми власності на землю, правовий режим земель різних категорій земельного фонду, повязаний з процедурою та механізмами щодо зміни субєктів права власності чи користування землею, в розрізі яких і ведеться державний земельний кадастр.

3. Зв ’ язок з геодезією, фотограмметрією, картографією: ведення кадастру землі та нерухомості немислиме без якісного топографо-геодезичного та картографічного забезпечення. Саме за їх допомогою ми маємо можливість отримати просторові характеристики землеволодінь, землекористувань та земельних ділянок.

4. Зв ’ язок з грунтознавством та геоботанікою: неможливе повноцінне функціонування земельного кадастру без відомостей про природний та господарський стан земель, про природні властивості грунтів, за якими ведеться облік якості земель і бонітування грунтів, про рослинний покрив природних кормових угідь.

5. Зв ’ язок зі статистикою та обчислювальною технікою: земельний кадастр базується на статистичних даних про природний та господарський стан земель, особливо при визначенні економічної оцінки земель. Обробка масиву даних вимагає знань обчислювальної техніки.

6. Зв ’ язок з землевпорядним проектуванням: оскільки головне призначення кадастру полягає у застосуванні його для раціонального використання та охорони земель, саме на основі землевпорядного проектування ми отримуємо обгрунтування такої організації території, яка дозволяє в найбільш ефективний спосіб використовувати природний потенціал грунтів, при тому не знижуючи їх родючості.

Тести для самоперевірки

1. До картогра фічної документації кадастру належать:

1. Графічні плани та карти;
2. Текстова й економічна інформація;

(А,графічні плани та карти)

Кадастр, який містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і природокористувачів за категоріями земель, якісну характеристику і народногосподарську цінність, це –

1. Державний земельний кадастр;
2. Державний водний кадастр;
3. Державний лісовий кадастр.

3. Систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів, це –

1. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин
2. Державний водний кадастр
3. Державний земельний кадастр

4. Система відомостей про родовища, включені до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин це –

A. Містобудівний кадастр;

B. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин;

C. Державний кадастр природних лікувальних ресурсів.

Відомості про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захистності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду

A. Державний земельний кадастр

B. Кадастр населених пунктів

C. Державний лісовий кадастр.

6. Містобудівний кадастр це:

A. Система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови;

B. Кадастр, який містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і природокористувачів за категоріями земель, якісну характеристику і народногосподарську цінність

C. Система даних про сільські населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови а також відомості про кожний прояв корисних копалин;

7. Державний кадастр природних територій курортів України це:

A. Звід відомостей у текстовій, цифровій та графічній формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та інші цінності;

B.  Звід відомостей у текстовій та графічній формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, корисних копалин, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та інші цінності

8. Основою для створення будь-якої кадастрової інформаційної системи про природні ресурси та моніторингу цих ресурсів є:

A. Просторова інформація;

B. Інформація про агроландшафти;

C. Офіційна інформація;

D. Технічна документація.

Функції кадастрової системи

1) регулююча - інформаційно забезпечити формування, удосконалення і функціонування адміністративних і економічних механізмів державного регулювання земельних відносин, і особливо формування земельного ринку;

2) фіскальна - інформаційно й організаційно забезпечити надходження податкових платежів за земельні ресурси, у т.ч. при здійсненні з ними різних угод (вста­новлення ставок податку й облік платників податків);

3 ) правова - забезпечити реєстрацію правового статусу земельних ділянок (їхня прина­лежність, дані про угоди, про форму права на ділянку і її право-володільця) або її інформаційне забезпечення;

4) облікова - здійснити облік земельних ресурсів (їхньої кількості, місця розташування, розподілу між власниками і користува­чами, якісного стану, ступеню залучення в ринковий оборот і т. п.) як найважливішого національного надбання;

5) господарська - забезпечити потребу в даних про якість земель для сільськогосподарського (придатність до оброблення тих або інших культур) і іншого використання (для розміщення виробничих об'єктів, лісонасаджень і т. п.).

Кадастр ова система  має базуватися на наступних принципах:

1) комплексності, яка передбачає охоплення всіх земель України;

2) єдності методології ведення земельного кадастру в масштабах всієї країни;

3) об'єктивності, достовірності і по­вноти даних земельного кадастру;

4) документованості всієї інформації;

5) безперервності, що передбачає систематичне виявлення і відображен­ня всіх змін в земельно-кадастрових даних;

6) обов'язковості застосування даних земельного кадастру при підтвердженні права власності на землю, справлянні плати за землю, здійсненні цивільно-правових угод із земельними ділянками, прогнозуванні і плануванні раціонально­го використання і охорони земель, здійсненні землеустрою, контролю за використанням земель, вирішенні зе­мельних спорів тощо.

 

Тести для самоперевірки

16. Загальна площа України складає:

A. 60,3 млн.га;

B. 60,3 млрд. га;

C. 66, 5 млрд. га;

D. 66, 3 млн.га.

 

 

1. Родоначальником теорії господарського обліку вважають:

A. Пачолі;

B. Фібоначчі;

C. Докучаєва.

1.  Що є метою господарського обліку?

1. Адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.
2. Державні податкові стягнення;
3. Якісне проведення земельно-кадастрових робіт

1.  Що вивчає і для чого використовується статистичний облік?

1. Використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках госпо-дарської діяльності.
2. Вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси у зв’язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу
3. Відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ.

1. Оберіть ряд, в якому вірно зазначені функції кадастрової системи

A. Регулююча, фіскальна, правова, облікова, господарська;

B. Регулююча, контролююча, фіскальна, правова, облікова, господарська;

C. Регулююча,кадастрова, фіскальна, правова, облікова, господарська;

D. Регулююча, обмежувальна,фіскальна, правова, облікова, господарська.

1. Фіскальна функція кадастру полягає у:

A. Забезпеченні реєстрації правового статусу земельних ділянок;

B. Здійсненні обліку земельних ресурсів;

C. Забезпеченні потреб в даних про якість земель для сільськогосподарського і іншого використання;

D. Немає вірної відповіді.

22. Чи правомірне використання принципу «обов'язковості застосування даних земельного кадастру» при підтвердженні права власності на землю, справлянні плати за землю, здійсненні цивільно-правових угод із земельними ділянками, прогнозуванні і плануванні раціонального використання і охорони земель, здійсненні землеустрою, контролю за використанням земель, вирішенні земельних спорів тощо?

A. Так

B. Ні

C. Частково

Чи обов’язковими в земельно-обліковій діяльності є дані про кількість земельних ресурсів, місце розташування, розподіл між власниками і користувачами, якісний стан, ступінь залучення в ринковий оборот тощо?

A. Так

B. Ні

C. Частково

25.   Оберіть правильну послідовність поетапного провадження господарсько-облікової діяльності:

A. 1)узагальнення інформації;2)спостереження; 3)вимірювання; 4)реєстрація; 5)групування.

B. 1)реєстрація; 2)узагальнення інформації; 3)спостереження; 4)групування 5)вимірювання;

C. 1)спостереження; 2) вимірювання; 3) реєстрація; 4) групування 5)узагальнення інформації.

26.  Контрольна, оціночна, аналітична та інформаційна - це функції:

A. Земельно-кадастрової системи;

B. Народно-господарського обліку;

C. Кадастрової системи.

ЛІСИСТІСТЬ УКРАЇНИ

Адміністративні області	Загальна територія, тис.км^2	Вкриті лісовою рослинністю землі, тис.га	Фактична лісистість	Оптимальна лісистість
АР Крим	27,0	308,7	11,4%	19%
Вінницька	26,5	351,4	13,3%	16%
Волинська	20,2	632,4	31,3%	37%
Дніпропетровська	31,9	152,8	4,8%	8%
Донецька	26,5	185,5	7,0%	12%
Житомирська	29,9	989	33,1%	37%
Закарпатська	12,8	652,9	51,0%	55%
Запорізька	27,2	105,4	3,9%	5%
Івано-Франківська	13,9	576,7	41,5%	49%
Київська	28,9	632,2	21,9%	23%
Кіровоградська	24,6	158,8	6,5%	11%
Луганська	26,7	282,9	10,6%	16%
Львівська	21,8	626,4	28,7%	30%
Миколаївська	24,6	94,9	3,9%	7%
Одеська	33,3	195,3	5,9%	9%
Полтавська	28,8	236,2	8,2%	15%
Рівненська	20,1	731,7	36,4%	40%
Сумська	23,8	403,8	17,0%	21%
Тернопільська	13,8	192,4	13,9%	20%
Харківська	31,4	372,7	11,9%	15%
Херсонська	28,5	132,4	4,6%	8%
Хмельницька	20,6	262,7	12,8%	17%
Черкаська	20,9	319,3	15,3%	16%
Чернівецька	8,1	237,8	29,4%	33%
Чернігівська	31,9	656,6	20,6%	23%
ВСЬОГО по Україні	603,7	9490,9	15,7%	20%

Ліси України сформовані понад ЗО видами деревних порід, серед яких домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина (Рісеа abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, зокрема сосна — 33 %. Твердолистяні насадження становлять 43 %, зокрема дуб і бук — 32 %.

Розподіл площі лісів України за переважаючими деревними породами

Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна посідає восьме місце в Європі.

ЛІСИСТІСТЬ КРАЇН ЄВРОПИ

№ п/п	Країна	Загальна площа території країни, тис.га	Площа вкритих лісом земель, тис.га	Процент лісистості
1	Швеція	45218	27264	60,3
2	Фінляндія	33814	21883	64,7
3	Франція	54919	15156	27,6
4	Іспанія	50596	13509	26,7
5	Німеччина	35702	10740	30,1
6	Туреччина	77945	9954	12,8
7	Італія	30132	9857	32,7
8	Україна	60370	9491	15,7
9	Польща	31268	8942	28,6
10	Норвегія	32376	8710	26,9

       До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. Н е належать До лісового фонду України: · зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади,
сквери, бульвари тощо), які не віднесені до лісів; · окремі дерева і групи дерев, чагарники на
сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових
ділянках. Основні визначення та поняття.           Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне
середовище.           Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до
земельного законодавства.           До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб
лісового господарства. Поділ лісів за екологічним і соціально-економічним
           значенням

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням  та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:      1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні,
ґрунтозахисні та інші захисні функції);      2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно
рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);      3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного
призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні,
наукові функції тощо);      4) експлуатаційні ліси.

      Встановлення меж лісових ділянок, віднесених до відповідних категорій лісів:

Під час поділу лісів на відповідні категорії встановлюються межі лісових ділянок кожної категорії. Межі лісових ділянок, визначених для віднесення до однієї з категорій, проводяться по природних межах, квартальних просіках, лініях зв'язку і електромереж та інших чітко визначених на місцевості розмежувальних лініях. Лісовпорядкування передбачає:

1) відновлення меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; 2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт   і спеціального картографування лісів;      3) інвентаризацію лісового фонду України з визначенням
породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;      4) виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою
поліпшення якісного складу лісів;      5) обґрунтування поділу лісів на категорії;      6) обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання
інших видів лісових ресурсів;      7) визначення обсягів робіт  щодо відновлення лісів і
лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і
хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і
способів їх проведення;      8) ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та
інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів;      9) виявлення типових та унікальних природних комплексів,
місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під
загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і
підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі;      10) упорядкування мисливських угідь;      11) забезпечення державного обліку лісів і державного
лісового кадастру;      12) проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення
науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони,
захисту та відтворення лісів;      13) складання проектів організації і розвитку лісового
господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням;      14) участь у розробленні програм охорони, захисту,
використання та відтворення лісів;      15) ведення моніторингу лісів;       У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна
характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення
лісового господарс тва, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

           Нормативно-правове регулювання лісовим кадастром здійснюється у відповідності до Земельного Кодексу України, Лісового кодексу України та Постанови КМУ від 20 червня 2007 р. N 848 «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів», Постанова КМУ від 16 вересня 2009 р. № 977 Про затвердження Державної цільової програми «Ліси України» на 2010—2015 роки». 

       Державний лісовий кадастр - система обліку, що включає відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів.         
   Мета ведення лісового кадастру полягає в ефективній організації охорони і захисту лісів, раціональному використанні лісового фонду України, відтворенні лісів, здійсненняі систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Призначення державного лісового кадастру: для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

Класифікація річок України

Залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі.

 

                                        Рис. Класифікація річок України

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро -- Донбас -- 550 км, Сіверський Донець--Донбас -- 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км². Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся - Світязь. Синевир -- найбільше озеро Карпат.

Загальна площа боліт становить 12 тис. км². Розташовані вони переважно в Поліссі.

Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км³, з яких 8,9 км³ не пов'язані з поверхневим стоком.

Нормативне регулювання: Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанова КМУ від 8 квітня 1996 р. N 413 Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру.

  Основні визначення та поняття:

Води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

Води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні;

В одний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

                Болото - надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом;

                Водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод території;

Водогосподарський баланс - співвідношення між наявними для використання водними ресурсами на даній території і потребами в них для розвитку економіки на різних рівнях;

                Схема використання і охорони води та відтворення водних ресурсів - передпроектний документ, що визначає основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і галузей економіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливим діям.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Тому і запроваджується державний облік вод, завдання якого полягає у встановленні відомостей про кількість якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів:

                     Рис. Система державного обліку за водними ресурсами

Державний водний кадастр являє собою систематизований звід
відомостей про: