Особливості побудови та функціонування системи соціального захисту за різних економічних систем

Адміністративно-розподільча економіка	Ринкова економіка
Економічна основа:
Домінує державна власність	Оптимізоване поєднання різних форм власності
Участь у виробництві:
Участь у суспільному виробництві	Державні гарантії зайнятості відсутні
Джерела доходів:
Оплата за найм робочої сили	Оплата найму робочої сили, капітал, рента, проценти тощо
Форма надання:
Переважно нетоварний характер - цінові дотації, безоплатне медичне обслуговування та освіта, натуральні пільги тощо	Товарна суть усіх соціальних пільг
Масштаби охоплення:
Загальний, слабодифереційований характер	Диференціація рівнів соціального захисту залежно від змісту, потреб, ступеня та джерел доходів
Характер одержання:
Поєднання індивідуальних та колективних, грошових та натуральних форм	Переважно індивідуальні, грошові форми
Інфраструктура:
Інфраструктура створюється і утримується як за рахунок держави, так і за рахунок підприємств	Інфраструктура створюється і утримується як за рахунок оплати соціальних послуг, так частково за рахунок благодійних внесків і муніципальних коштів
Відповідність характеру процесу відтворення:
Зорієнтована на вимоги екстенсивного розвитку	Зорієнтована на вимоги інтенсивного розвитку
Основні недоліки:
Відсутність взаємозв'язку між інтенсивністю та результатами праці, зрівнялівка	Нестабільність існування, непевність у перспективах

 

Додаток Б

Співвідношення світових критично допустимих та реальних показників розвитку українського суспільства

Назва показника	Критичні показники (світовий рівень)	Величина показника в 2005 р. (Україна)	Ймовірні соціальні наслідки
Сумарний коефіцієнт народжуваності	2,14-2,15	1,49	Відсутність простого відтворення поколінь
Очікувана тривалість життя	США, Великобританія - 75 р., Швеція - 78 р., Японія - 81 р.	Україна: чоловіки - 63 р., жінки - 73 р., сер. - 68 р.	Зменшення популяризації
Коефіцієнт старіння населення	7%	13%	Постарішання населення
Співвідношення доходів 10% найбагатших та 10% найбідніших груп населення	8: 1	18:1	Антагонізація соціальної структури суспільства
Частка населення, яке живе за межею порогу бідності	10-12%	75-78%	Люмпенізація та маргеналізація суспільства
Співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати	1:3	1:6	Декваліфікація робочої сили
Рівень безробіття	7-10%	22-24%	Зростання соціально-знедолених категорій

 

Додаток В

Замість...	Вживати...
Інвалід, каліка, дефективний	особа з неповносправністю, з особливими потребами
Скалічений, пошкоджений, травмований, потерпілий, жертва, деформований	особа, яка має... чи особа з...
Кульгавий	особа з ушкодженням рухливості
Прикутий до, обмежений, залежний від візка	особа, яка користується візком
Глухонімий, глухий, німий, немова	особа з ушкодженням слуху
Відсталий, розумово відсталий, недорозвинений	особа з розумовою/інтелектуальною неповносправністю
Церебрал (іменник)	особа з (дитячим) церебральним паралічем
Фізично дефективний	особа з фізичною неповносправністю
Психічний пацієнт, хворий на голову, псих, несповна розуму, божевільний	особа з психічною неповносправністю; особа, яка має шизофренію;
Важкий до навчання, туго доходить, не підлягає навчанню	особа з навчальною неповносправністю
підсліпкуватий, сліпий, незрячий	особа з ушкоженням зору

Додаток Г

 

Типологія інвалідності

Класифікаційна ознака	Групи інвалідності	Види порушень здоров’я
Причина інвалідності	Інваліди з дитинства	ДЦП, сліпота, глухота, розумова відсталість, вроджені вади серця
	Інваліди по захворюваності	Ураження вегетосудинної, ендокринної, шлункової та інших систем організму
	Інваліди праці	Обмеження життєдіяльності внаслідок професійних захворювань чи травм на роботі
Ступінь мобільності	Мобільні	Захворювання вегето-судинної, ендокринної, видільної, нервової та інших систем організму
	Маломобільні	Хворі на церебральний параліч, сліпоглухонімі, особи з ураженням кінцівок та інші
	Нерухомі	Особи з пошкодженням спинного мозку, кістково-м’язової системи

Додаток Д

Програма дослідження

Проблемна ситуація. Сьогодні станом на 1 січня 2009 року лише у Хмельницькій області нараховується 4690 чоловік - дітей - інвалідів до 16 років. Є сім’ї, в яких по двоє і навіть - троє дітей з особливими потребами, тобто так звані кризові сім’ї.

Проблема. Сім’я, що виховує дитину-інваліда, для нормального виконання своїх функцій потребує соціального захисту.

Об’єкт дослідження - сім’я з дитиною-інвалідом.

Предмет дослідженя - соціальний захист сім’ї з дитиною-інвалідом.

Мета дослідження - обгрунтувати найбільш оптимальні технології соціального захисту сім’ї з дитиною-інвалідом у Хмельницької області.

Завдання дослідження:

.Проаналізувати правові та соціально-політичні аспекти проблеми соціального захисту сім’ї з дитиною-інвалідом.

.З’ясувати реальний стан досліджуваної проблеми у Волинській області та визначити зміст, форми і методи соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами у Волинській області.

Гіпотеза: соціальний захист сім’ї з дитиною-інвалідом буде ефективним через умови інтеграції його правового, соціально-економічного, психолого-педагогічного та соціально-реабілітаційного аспектів.

Логічний аналіз основних понять:

соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров’я та добробуту населення в конкретних економічних умовах;

соціальна допомога - система заходів, спрямованих на повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування і спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо;

абілітація - система заходів, спрямованих на опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов’язків, уміння здійснювати самообслуговування;

сім’я - динамічна мала група людей, які разом проживають, зв’язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю;

сім’я з дитиною-інвалідом - сім’я, що виховує дитину-інваліда;

інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;

дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;

інвалідність - міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;

реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство;

соціальна реабілітація - система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації;

реабілітаційна установа - установа, підприємство, заклад, у тому числі їх відділення, структурні підрозділи, незалежно від форми власності, що здійснює реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації.

Метод дослідження - інтерв’ю.

Додаток Е

Найтиповіші запитання, які виникають у батьків дітей з особливими потребами

1. Кого можна вважати дітьми - інвалідами? До категорії дітей-інвалідів відносять дітей до 16 років, які мають значні обмеження життєдіяльності, які приводять до соціальної дезадаптації в разі порушень розвитку дитини, здібностей до самообслуговування, рухів, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчанням, трудовою діяльністю в майбутньому.

2. Які документи і звідки необхідні для оформлення інвалідності. Це перелік документів, які необхідно подати у відділ соціального забезпечення по місцю мешкання:

довідка з медичним висновком з лікарні;

заява (бланк видається у відділі соціального забезпечення);

копія свідчення про народження дитини;

довідка з ЖЕКу про склад сім'ї;

довідка з місця навчання, якщо дитина шкільного віку, треба написати розписку, про те, що дитина не знаходиться на державному забезпеченні (наприклад в інтернаті або в інших закладах);

паспорт одного з батьків.

3. Яким чином встановлюється інвалідність дітям? Лікарі різних рівнів можуть рекомендувати встановлення інвалідності дитині, що фіксується в "історії" розвитку дитини, а також в амбулаторній картці хворого. Медики - фахівці лікарсько-контрольної комісії відповідної медичної установи по місцю постійного мешкання оформляють медико-соціальний висновок на дитину інваліда.

4. Який порядок оформлення пенсії дітям-інвалідам? Медико-соціальний висновок на дитину - інваліда оформляється в 2-х примірниках:

перший примірник залишається в установі, яка його видала; другий в триденний термін спрямовується в районний відділ соціального захисту по місцю мешкання дитини.

5. Який об'єм загальної допомоги, яку батьки можуть отримувати від держави? "Закон України про державну допомогу сім'ям з дітьми-інвалідами" визначає допомогу в розмірі мінімальної зарплати, "завдяки" вказівці Кабінету Міністрів №95 від 27.05.99 допомога встановлюється в розмірі 35% від мінімальної зарплати. Допомога виявляється від дня звертання і виплачується щомісяця до 16 років.

6. Як отримати ліки безкоштовно або на пільгових умовах? Якщо дитина знаходиться на амбулаторному лікуванні, то згідно з постановою Кабінету Міністрів №1303 від 17.08.98, при наявності рецепта лікаря ви можете отримати безкоштовні ліки; дитина-інвалід 1 або 2 групи з дитинства при цих же умовах оплачує 50% від їх вартості. Попередження - це стосується державних аптек.

7. Чи зараховується час погляду за дитиною-інвалідом до трудового стажу, оскільки вінвимагає постійної присутності однієї з батьків?

Так, за цей час виплачується грошова компенсація, якщо середньомісячний сукупний прибуток на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищив двократного розміру пенсії.

Додаток Є

Ключові слова:

Амімія - відсутність або ослаблення виразності мускулатури обличчя. Амімія виникає при різних захворюваннях нервової системи, локальних враженнях мозку, при деяких психічних захворюваннях як наслідок парезів, паралічів або розладів координації рухів мускулатури обличчя.

Анамнез - сукупність відомостей про того, хто обстежується (хворому) і розвитку його захворювання. У психіатрії анамнез виступає як засіб дослідження травмуючих конфліктів на життєвому шляху людини і виявлення на цій основі причин відхилень в його психічному розвитку. Анамнез особистості вживається іноді як синонім поняття "історія розвитку особистості".

Аномалія - ненормальність, неправильність, відхилення від норми, від загальної закономірності розвитку.

Аномальні діти - діти, що мають значні відхилення від нормального фізичного або психічного розвитку і внаслідок цього потребуючі виховання і навчання в спеціальних умовах, які забезпечують корекцію і компенсацію нестач розвитку. Такі умови в найбільш адекватній формі створюються в спеціальних учбово-виховних учбових установах.

Дебільність - найбільш легка (в порівнянні з ідіотією та імбецильністю) міра розумової відсталості. Однак знижений інтелект і особливості емоційно-вольової сфери дітей-дебілів не дозволяють їм оволодіти програмою загальноосвітньої школи. Вивчення і засвоєння учбового матеріалу по будь-якому предмету шкільної програми для дебілів надзвичайно складне. Наприклад, опановуючи письмовою і усною мовою, поняттям числа, навичками рахунку, вони випробовують ускладнення в розумінні зв'язків між звуком і буквою, безліччю і його числовим вираженням і т.п. Все це фізіологічно зумовлене недорозвитком аналітико-синтетичних функцій вищої нервової діяльності. Засвоєння навіть елементарних математичних знань вимагає досить високого ступеню абстрактного мислення, а оскільки ця функція у дітей-дебілів

Депривація - психічний стан людини, виникаючий в результаті тривалого обмеження його можливостей в задоволенні основних психічних потреб; характеризується вираженими відмінами в емоційному розвитку, порушенням соціальних контактів.

Дитина-інвалід - Інвалідність у дітей визначається вченими як стійка соціальна дезадаптація, зумовлена хронічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежує можливість включення дитини в адекватні до її віку виховні і педагогічні процеси, у зв'язку з чим вона постійно потребує догляду та допомоги. Це значне обмеження життєдіяльності, що призводить до соціальної дезадаптації внаслідок порушень розвитку і росту дитини, здібностей до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчання, спілкування, трудової діяльності у майбутньому.

Затримка психічного розвитку - особливий тип аномалії психічного розвитку дитини. З.п.р. має різне походження: в одних випадках вона пов'язана з особливостями, а точніше - дефектами конституції дитини, внаслідок чого по своєму фізичному і психічному розвитку він починає відповідати більш ранньому віку ("гармонічний інфантилізм"); в інш. випадках З.п.р. виникає в результаті різних соматичних захворювань (фізично ослаблені діти) або органічного враження. Ц.п.с. (діти з мінімальної мозковий дизфункцією). У дітей з З.п.р.. відмічається значне зниження працездатності внаслідок виникаючих у них явищ цереброастенії, психомоторної розторможності, афективної збудливості. У них ускладнене засвоєння навичок читання, листа, рахунку; страждають безпосередня пам'ять і увага;є легкі порушення мовних функцій. Вказані ускладнення компенсуються при спеціальних педагогічних впливах на таких дітей. На відміну від олігофренії, при якій спостерігається стійкий загальний недорозвиток психіки, у дітей з З.п.р. звичайно є парциональний недорозвиток вищих психічних функцій, що носить тимчасовий характер і що долається в дитячому або підлітковому віці. Діти з З.п.р. характеризуються рядом особистісних особливостей: недорозвитком емоційної сфери, тривалим збереженням ігрових інтересів і т.д.

Ігрова терапія - метод лікувально-педагогічного впливу на дітей і дорослих, страждаючих різними емоційними порушеннями, страхами, неврозами і ін. У основі різних методик, що описуються цим поняттям, лежить визнання гри впливовим чинником розвитку особистості.

Ідіотія - сама глибока форма розумової відсталості. Дітям-ідіотам недоступно осмислення навколишнього, мовна функція розвиває вкрай повільно і обмежено (в ряду випадків мова не розвивається взагалі). Для цих дітей характерні порушення моторики, координації рухів орієнтування в просторі; часто ці порушення настільки важкі, що зводять дітей-ідіотів до лежачого образу життя. У них надто повільно і важко формуються елементарні навички самообслуговування, в тому числі і гігієнічні. Діти-ідіоти в правовому відношенні не нездібні, не підлягають навчанню, знаходяться (із згоди батьків) в спеціальних установах (дитячих будинках для глибоко мислено відсталих) системи соціального забезпечення, де ним надається необхідна медична допомога і відхід. По досягненні 18-літнього віку вони переводяться в спеціальні інтернати для хроніків. Державна система допомоги глибоко мислено відсталим не виключає їх вмісту в сім'ї при встановленні опіки.

Ізоляція - відособлення людини або групи людей (групова ізоляція) від звичних умов життя і спілкування з іншими людьми в умовах космічного польоту, зимівель, віддалених експедицій і т.п. Специально И. розглядається в клініці нервових і душевних хвороб: у разах поразки слуху зору, мовної діяльності - при порушеннях артикуляції, мовоутворення і сприйняття мови.

Імбецильність є більш легкої в порівнянні з ідіотією ступенем розумової відсталості. Діти-імбецили володіють певними можливостями до оволодіння мовою, засвоєнню окремих нескладних трудових навичок. Однак глибокі дефекти сприйняття, пам'яті, мислення, комунікативної мови, моторики і емоційно-вольової сфери роблять цих дітей практично що не навчаються навіть у допоміжній школі. У правовому відношенні вони, як і ідіоти, є не дієздатними, і над ними встановлюється опіка. До досягнення повноліття ці діти також знаходяться в спеціальних дитячих будинках для глибоко мислено відсталих. Встановлено, що певна частина дітей-імбецилів може оволодіти деякими знаннями, уміннями і навичками в об'ємі спеціально розроблених для них програм (найпростіші навички читання, листа і рахунків, а також деяких нескладних трудових операцій). Це дозволяє імбецилам надалі досить успішно працювати в спеціально організованих майстернях.

Інвалід - це особа, яка має порушення здоров’я зі стійким розладом функцій організму, наслідком якого є захворювання, травми, які призводять до обмежень життєдіяльності викликаючи необхідність його соціальної охорони.

Інвалід дитинства - особа, визнана інвалідом до 16-літнього віку.

Інвалідність - це обмеження в можливостях, обумовлених фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар’єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь в житті сім’ї та держави на тих же умовах, як і інші члени суспільства.

Інвалідність в дитячому віці - деякі форми спадкової патології, родові травми, перенесені в дитинстві, можуть бути причиною того, що дитина раннього віку, що ще не пройшла найважливіших етапів соціалізації, виявляється інвалідом. У дефектології детально вивчена специфіка сенсорних, мовних, інтелектуальних і рухливих порушень, властивих аномальним дітям. Конкретний дефект (втрата зору або слуху при аномаліях відповідних аналізаторів, моторні порушення при дитячому церебральному паралічі і інш.) накладає специфічний відбиток на формування пізнавальних процесів особистості дитини. Однак не всі аномальні діти можуть бути віднесені до інвалідів. Значна частина дітей з сенсорними дефектами за допомогою специфічних коштів корекції здатні в певній мірі подолати обмеження, що накладаються дефектом.

Наявність у дитини того або іншого порушення (наприклад, втрата слуху на одне вухо) ще не зумовлює аномального розвитку. У таких випадках фізичний і психічний розвиток дітей не порушується, і вони не можуть бути віднесені до категорії аномальних.

Олігофренія - недоумство. Недорозвиток психіки дитини природженого характеру при набутого в перші роки життя. Причинами можуть бути захворювання матері (токсоплазмоз, краснуха, грип) під час вагітності.