Розділ 4. Догляд за підопічними з захворюваннями печінки та жовчного міхура

Догляд при хронічному гепатиті

 

Хворий повинен дотримувати дієти, що містить достатню кількість білків, вуглеводів і вітамінів. Рекомендується щодня вживати 200-300 г свіжого сиру, який включає необхідні для нормалізації функції печінки амінокислоти - метіонін і цистін. Кількість жирів варто обмежити до 60 г; ця кількість повинна включати вершкове й рослинне масла. Тугоплавкі тваринні жири, гострі блюда, копченості - протипоказані. Категорично забороняється вживання алкоголю. Хворий за день випиває до 1500 мл рідини. Показане парентеральне введения вітамінів групи В, особливо вітаміну В,2, аскорбінової кислоти. Нерідко хронічний гепатит споівпадає з порушенням жовчовивідної функції, тому показано прийом жовчогінних засобів і вживання мінеральних вод. У період ремісії хворий може виконувати неважку роботу, не пов'язану з переохолодженням і навіть короткочасними фізичними напругами. У період ремісії показане санаторно-курортне лікування в спеціалізованих санаторіях.

Догляд при цирозі печінки

 

Цироз печінки - результат хронічного гепатиту, коли в результаті запалення й дистрофії відбувається заміщення тканини печінки сполучною тканиною. Внаслідок атрофії паренхіми печінки порушуються її основні функції, розвивається портальна гіпертонія, збільшується селезінка, з'являється асцит, хворі виснажуються. Хворі із цирозом печінки, ускладненим асцитом, лікуються в стаціонарі й вдома. Найважливішою умовою при цьому є зведення фізичної активності до мінімуму й суворий дієтичний режим. Хворі повністю обслуговувати себе не можуть і мають потребу у догляді. В харчування включають молочнокислі продукти (кефір, кисляк, сир), нежирну рибу й м'ясо в відвареному вигляді, яєчні білки, негострі й нежирні сорти сиру, каші й супи з вівсянки. Сумарна кількість білків доводять до 200 г у день, тому що звичайно в цих хворих розвивається білкова дистрофія. Хворі повинні одержувати 500 г вуглеводів у день, з них 200 г - у вигляді цукру. Жири обмежують до 40 г, кількість повареної солі - до 4-5 р. Показані вітаміни групи В, свіжі фрукти. При наростанні асциту роблять пункцію черевної порожнини.

 

Догляд при жовчнокам'яній хворобі

 

Організація режиму й догляду повинні бути спрямовані на профілактику прогресування й загострень хвороби. Найважливішим є дотримання дієти з обмеженням багатих на холестерин продуктів (мізки, печінка, нирки, яєчні жовтки), м'ясних відварів, свинячого, яловичого й баранячого сала, жирних сортів риб, копченостей. Переважно продукти подавати в відвареному вигляді. Варто обмежити вживання борошняних страв, печива, виробів зі здобного тіста, особливо якщо жовчнокам'яна хвороба сполучається з ожирінням. Прийом рослинного й вершкового масла значно обмежувати не слід. Своєчасному спорожнюванню жовчного міхура сприяє дробове харчування - через кожні 4 год невеликими порціями. Перевантаження шлунка й кишечника, закрепи, навпаки, сприяють застою в жовчному міхурі. При закрепах показане вживання в їжу хліба з борошна грубого помолу, продуктів, збагачених клітковиною (буряк, капуста, яблука, зливи). При необхідності варто приймати проносне, рекомендованим лікарем. Достатнє питво (6-6- 8 склянок у день) сприяє виділенню жовчі у дванадцятипалу кишку.

Догляд за лежачими хворими

 

Довге перебування хворого у ліжку є вимушеним наслідком важкого плину багатьох гострих і хронічних захворювань. Відсутністть руху породжує багато дуже серйозних ускладнень. Ці ускладнення істотно погіршують результат основного захворювання, є самі по собі грізними захворюваннями, що сприяють появі інвалідності хворого. Нижче перераховані основні проблеми, що виникають при тривалому лежанні, і міри їхньої профілактики.

Проблеми, пов'язані зі шкірою.

При лежанні шкіра піддається значному впливу від тертя об білизну, від здавлювання між тканинами людського тіла (м'яза, кістки й ін.) і поверхнею матраца, від крихт, складок білизни, від поту, сечі й багато чого іншого. У пацієнтів можуть з'явитися попрілості, пролежні, надмірна сухість або вологість шкіри. Шкіра стає більш чутливою до температури навколишнього повітря, лежачі хворі часто мерзнуть, погано переносять провітрювання в кімнаті, зміну натільної й постільної білизни.

Профілактика складається в частій і регулярній гігієнічній обробці шкіри тіла людини, у підборі теплого, легкого одягу, який добре пропускає повітря, що не викликає потовиділенню.

Проблеми, пов'язані з судинами.

При лежанні частина судин, особливо в нижніх кінцівках, піддається частковому або повному сдавленню. Відсутність активних рухів і м'язових скорочень, у результаті яких кров видавлюється з венозного русла, знижує швидкість кровотоку. Зниженню кровотоку сприяють також паралічі й парези. Це може привести до утворення тромбу в судині.

Тромб - це згусток крові, що частково або повністю закупорює просвіт посудини. Звичайно тромби утворяться в системі глибоких вен нижніх кінцівках, це може проявлятися болем, набряком і саме головне те, що тромб може відірватися й зі струмом крові дійти до легенів і закупорити просвіт легеневих артерій. Нерідко це кінчається для пацієнтів смертю або важкою інвалідністю.

Профілактика тромбозу складається в створенні піднесеного положения для нижніх кінцівок і бинтуванні ніг еластичними бинтами. Необхідно у випадках, коли немає протипоказань, застосовувати гімнастику для ніг. Особливо ефективні вправи, коли пацієнт у положенні лежачи на спині з піднятими нагору ногами робить кругові рухи на зразок їзди на велосипеді.

При тривалому лежанні значно слабшає тонус судин. Це приводить до того, що при зміні положения пацієнта, наприклад, з лежачого в напівсидяче або сидяче, у нього може різко знизитися артеріальний тиск. А при спробі пацієнта встати, може трапитися непритомність. Розвивається так званий ортостатичний колапс.

Проблеми, пов'язані з органами дихання.

У горизонтальному положенні обсяг легенів при вдиханні повітря зменшується, у порівнянні з вертикальним положениям. Відсутність активних рухів і зменшення обсягу легеневої вентиляції приводить до зниження кровотоку й застійним явищам у легеневій тканині. Мокротиння стає в'язким і погано відкашлюється. Воно накопичується у повітреносних шляхах і підсилює застійні явища в легенях. Все це приводить до розвитку інфекційно-запального процесу в легеневій системі.

Профілактика складається в активних рухах пацієнта в ліжку й проведенні дихальної гімнастики.

Проблеми, пов'язані з органами шлунково-кишкового тракту.

Відсутність активних рухів при лежанні приводить до зниження тонусу шлунково-кишкового тракту, особливо товстої кишки, що у свою чергу приведе до закрепів або важкої дефекації. Лежачі хворі змушені робити дефекацію в незвичайному й скрутному стані, часто в присутності сторонніх осіб. Це сприяє придушенню позиву на дефекацію. Нерідко закрепи переміняються поносами. Через кілька місяців лежання шлунково-кишковий тракт стає дуже сприйнятливим до змін дієти й до інфекції, тобто в таких людей швидше виникають порушення травления, у порівнянні з людиною, що веде активний спосіб життя.

Профілактика ускладнень складається в створенні комфортних умов для фізіологічних відправлень, у гімнастиці передньої черевної стінки живота, у дотриманні відповідної дієти.

Проблеми, пов'язані з м'язовою активністю.

Установлено на досвіді, що відсутність рухів, у результаті яких м'язи скорочуються й розслаблюються, приводить до втрати м'язової маси (атрофії м'язів), і ця втрата може становити при повній нерухомості до 3% від загальної м'язової маси в добу. Це означає, що ледве більше, ніж через місяць постійного нерухливого лежання в пацієнта відбудеться повна атрофія м'язів, і навіть якщо з'явиться можливість рухатися, то без сторонньої допомоги він уже цього зробити не зможе.

Профілактика складається в регулярному виконанні комплексу гімнастики, фізичних вправ.

Проблеми, пов'язані з сечовивідними органами.

Тривале горизонтальне положения може викликати зміни в сечовивідній системі. У горизонтальному положенні сеча довше затримується в балії, що сприяє виникненню інфекційного процесу, а потім і утворенню каменів у нирках. Користування судном і/або качкою, обіг за допомогою при фізіологічних відправленнях і незручне положения, все це створює дискомфорт, спричиняє дратівливість, депресію, а такі стани тільки прискорюють настання проблем.

Згодом у пацієнта може виникнути нетримання сечі, що, у свою чергу, приводить до виникнення проблем зі шкірою, а також до появи або посилення депресії, тому що несподіване сечовипускання в постіль, для людини, що перебуває у свідомості, більше лихо, стрес, що важко переживається.

Боротьба з пролежнями

печінка гепатит цироз дієта

Пролежні - це ділянки ішемії (знекровлювання) і некрозу (омертвіння) тканин, що виникають у результаті тривалого сдавления, зрушення або зсуву їх між кістяком людини й поверхнею постелі.

Причини виникнення:

Добре відомо, що тканини людського організму функціонують, одержуючи необхідні живильні речовини із крові. Доставляють кров в усі органи и тканини людського тіла кровоносні посудини, які в незліченній кількості пронизують всі тканини людини і являють собою м'які еластичні трубки. Самі дрібні з них -капіляри - особливо важливі для нормального обміну речовин у тканинах. Рух рідини по таких трубках нескладно сповільнити або зовсім припинити шляхом їх сдавления. У будь-якої сидячої або лежачої людини відбувається сдавление м'яких тканин і сдавление кровоносних посудин, наслідком чого є недостатній приплив крові до тканин. Якщо цей стан триває більше 2 годин, то наступає порушення харчування (ішемія), а потім і омертвіння (некроз) м'яких тканин. Розвивається пролежень. Тому треба пам'ятати, що тривале нерухливе лежання або сидіння - небезпечно!

Друга причина, через яку можуть утворитися пролежні - це, наприклад, коли пацієнта тягнуть по постелі, витягають з-під нього мокра білизна,намагаються подпихнуть під нього судно. У цей час відбувається значний зсув поверхневих шарів м'яких тканин стосовно глибоко розташованих шарів, у результаті чого дрібні кровоносні посудини рвуться, і кровопостачання цих відділів порушується. Аналогічним образом пролежні можуть утворюватися й у слабких лежачих пацієнтів, які, не маючи упору в ногах, починають повільно сповзати по стільці або ліжку з положения сидячи або напівсидячи, що ледь помітно ока, але дуже відчутно для м'яких тканин. Фактори ризику виникнення пролежнів.

знижене харчування й недолік питва;

надлишкова вага й виснаження;

паління;

серцево-судинні захворювання;

цукровий діабет;

нетримання сили й калу;

травми й захворювання спинного й головного мозку;

потоотделение при підвищеніи температурі;

брудна шкіра;

крихти й дрібні предмета в постелі;

складки, шви, гудзики на білизну;

алергійна реакція на засоби по догляду за шкірою; Місця утворення пролежнів.

Потенційними місцями утворення пролежнів можуть бути всі місця над кістковими виступами на тілі, які здавлюються при лежанні або сидінні. У цих місцях слабкіше всього виражена підшкірно-жирова клітковина, тиск кісткових виступів виражено сильніше всього. Якщо хворий лежить на спині - цими місцями є хрестець, п'яти, сідничні бугри, лікті, лопатки, потилиця. Якщо на боці -на стегні збоку (область великого вертіла), з боків щиколоток і колін. Якщо пацієнт лежить на животі - область лобка й вилиці.

Принципи профілактики:

Лікування й профілактика пролежнів нерозривно пов'язані із цілим комплексом мер по догляду за хворою людиною.

Матеріальні витрати на профілактику пролежнів завжди менше, ніж на їхнє лікування.

Організацією відходу й спостереженням за хворим повинен займатися одна людина. У нього можуть бути помічники - фахівці, з якими можна порадитися; але приймати остаточне рішення повинен саме той, хто організує відхід і має найбільше можливостей спостерігати за хворою людиною.

У профілактичних заходах бідують хворі, що користуються кріслом-каталкой, лежачі хворі, хворі, що страждають частковою нерухомістю (готельних частин тіла), нетриманням сили й/або калу, виснажені хворі, хворі з ожирінням, що страждають цукровим діабетом, наслідками перенесеного інсульту.

Принципи профілактики:

зменшення сдавления, тертя або зрушення;

повноцінне харчування й особиста гігієна;

зменшення подразників шкіри;

догляд за шкірою - містите шкіру в чистоті;

зниження вологості шкіри;

регулярність і правильність відправлень (сечі й калу).

Висновки

 

Зробивши огляд літературних джерел можна зробити висновки:

По кількості і різноманітності функцій печінка перевершує будь-який інший орган людини. Це - самий масивний орган, його маса в здорової людини досягає 1700 гр. Будова печінки дуже складна. Жовчний міхур - резервуар для нагромадження жовчі. Коли в кишечник надходить жирна їжа, жовчний міхур скорочується, і в кишечник викидається жовч, що сприяє перетворенню великих жирових грудочок у найтоншу, легко усмоктувану емульсію.

Тому порушення функції печінки та жовчного міхура призводить до виникнення важких хвороб, які мають гострий або хронічний характер.

Факторами порушення функції печінки є:

фізичні перенавантаження;

неповноцінне харчування;

зловживання алкоголем або його суррогатами;

тривале вживання деяких лікарських препаратів отруєння хімічними токсинами.

Основні правила догляду за хворими такі:

контроль за дотриманням дієти №5 - переважно молочно - рослинна їжа з використанням в основному рослинних жирів;

катигорична заборона вживання алкоголю;

обмеження вживання поваренної солі;

контроль за масою тіла;

повноцінний і своєчасний прийом лікарських препаратів;

ослабленним хворим - постільний режим, зручне положения їх у ліжку;

недопущения появи у лежачих хворих пролежнів.

Дотримання цих норм та правил допоможуть соціальному робітникові в виконанні своїх професійних обовязків по правильному догляду за підопічними з порушеннями функції печінки та жовчного міхура.