Міжнародне становище країн Західної Європи у другій половині ХV ст.

Зміст

 

Вступ

1. Міжнародне становище країн Західної Європи у другій половині ХV ст.

1.1 Політична ситуація в Західній Європі

1.2 Франція в другій половині ХV ст.

2. Роль Людовіка ХІ в утвердженні Франції на міжнародній арені

2.1 Біографічні відомості та становлення характеру ЛюдовікаХІ

2.2 Франція в міжнародних відносинах за правління Людовіка ХІ. Політичний аспект

2.3 Економічні питання в міжнародній політиці Франції

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Звертаючись до історичних подій другої половини XV століття, пов’язаних із історією Європи, і насамперед Франції, не можна обминути увагою роль французького короля Людовіка ХІ. І це зовсім невипадково, адже до цієї людини тягнулись всі нитки тогочасного політичного життя, від її думки та волі залежало розв’язання багатьох державних і міжнародних проблем.

Слід зазначити, що тема даного дослідження має на меті показати роль Франції у міжнародних відносинах періоду правління Людовіка ХІ, вплив його політичних рішень на хід європейських подій, адже не варто забувати, що час правління французького короля припав на тяжкий післявоєнний період – закінчилася Сторічна війна.

Тема даного дослідження актуальна тим, що дає можливість дізнатися більше про ще одного з французьких королів династії Валуа, зазирнути в таємниці політичних інтриг, що відбувалися заради наживи та загарбання земель.

Питання участі Франції у міжнародних відносинах періоду ХV ст. висвітлюють досить небагато літературних джерел. Це передусім література, що присвячена історії дипломатичних відносин. Історію Франції взагалі і коротку біографію та політичну діяльність французького короля Людовіка ХІ подають загальні підручники з історії середніх віків, деякі монографії, присвячені історії Франції та загальнонавчальні енциклопедії останніх років видання.

Безумовно було б цікавим знайомство з оригіналами документів періоду, що розглядається, які дозволили більш чітко зрозуміти всі тонкощі тогочасної політичної ситуації в Європі та участь у ній Франції, а також внутрішньополітичну ситуацію в самій країні, яка безумовно впливала на загальний хід подій.

Дипломатика розрізняє публічні та приватні акти. До числа перших відносяться грамоти та дипломи королів, феодалів, які володіли суверенними правами. До часних відносяться документи, що були складені нотаріями, особами, які отримали спеціальну юридичну освіту та мали особливий статус, який надавався королем.

Важливим джерелом, що розкриє тонкощі внутрішньої політики королів, яка безумовно впливає на зовнішню, є джерело з історії господарства. Це передусім земельні описи та кадастри, які складалися з фіскальною метою.

У ХV ст. складалися особливі записи феодального звичаєвого права, які діяли в окремих областях та провінціях Західної Європи. До них відносяться французькі кутюми, в яких відображаються специфічні форми феодальної земельної власності та особливості адміністративного управління.

Наряду із записами кутюм в державах Європи розвивалося і королівське законодавство – ордонанси у Франції та Англії.

Нові види джерел з’являються в період становлення станової монархії. Це передусім протоколи засідань Генеральних та провінційних штатів у Франції, які безпосередньо відображали різні боки майнових та соціальних відносин.

Серед історичних джерел ХV ст. найбільш важливими є історичні твори – хроніки, історії. з’являються історико – мемуарні твори, наприклад мемуари Філіпа де Комміна, радника короля Людовіка ХІ, де подані майже всі відомості, що стосуються життя та політичної діяльності французького короля.

Для сучасного дослідника життя і діяльності Людовіка ХІ, бо саме з ним пов’язані історичні події другої половини ХV ст., є реальні можливості втілити свій задум в життя, але стан дослідження даної теми на сучасному етапі розвитку історичної науки аж ніяк не можна назвати задовільним.

В українській історіографії сама постать та особливості зовнішньополітичної діяльності французького короля належним чином не досліджені і розглядаються в контексті поглядів російських істориків. Не дивлячись на те, що Людовік ХІ був і залишається суперечливою постаттю, він міцно зайняв своє місце у світовій історії.

Франція за правління Людовіка ХІ безумовно своєю діяльністю і участю в підписанні угод та укладенні політичних союзів відіграла не останню роль у міжнародному житті тогочасної Європи.

Отже, ми сподіваємося, що здійснення системного аналізу документального матеріалу у комплексі з об’єктивною оцінкою літератури із зазначеної проблематики, побудоване на принципі історизму, дасть можливість досягти мети даного дослідження.

 

Висновки

 

Франція у другій половині ХV ст. виходить на міжнародну арену як сильна централізована країна з відпрацьованими механізмами внутрішньополітичної діяльності і приорітетами зовнішньої політики. Не останню роль в цьому зіграв французький король того часу Людовік ХІ.

Людовік ХІ – політичний діяч, видатна людина, яка багато зробила для збереження національної цілісності, соціально-економічного та культурного розвитку Франції, просто цікава людина і суперечлива особистість.

Вмілий владика користувався величезним авторитетом серед народних мас та у сильних світу цього. Страшний для феодалів, Людовік ХІ був своєю людиною для буржуа, яких він іноді фамільярно називав своїми "кумасиками" і приймав у себе запросто у палаці.

Своєю зовнішністю – худий, сутулий, одягнений в потертий довгий камзол, постійно заклопотаний і зайнятий справами – Людовік ХІ більше скидався на людину з "середнього класу", ніж на короля величезного і вже досить централізованого королівства, що починало наводити жах сусіднім менш централізованим або зовсім ще нецентралізованим державам.

Людовіка ХІ не любили і боялися в Європі, його порівнювали з павуком, що снує тонку павутину різних дипломатичних інтриг, в яку він намагається заманити свого противника.

Особистість цієї людини викликає інтерес до цього часу. Все життя він присвятив служінню своїй країні. Не дивлячись на те, що в Європі його вважали деспотом і завойовником, саме за часів його правління Франція збільшила свої володіння і досягла розквіту завдяки проведеним Людовіком реформам в різних галузях життя (політика, економіка, культура).

Отримавши державу під своє керівництво, він намагається торкнутися не тільки цікавістю, але й дійсними перетвореннями і змінами на краще всі сторони життя народу, укріпити його благоустрій, а особливо відновити всі сфери життя суспільства після довготривалої Столітньої війни.

На фоні історії Людовіка ХІ розкривається картина всіх політичних подій, пов язаних з його керуванням.

Загальна оцінка Людовіка ХІ не проста. Він відрізнявся головним чином особливою активністю і наполегливістю у досягненні мети. Головною з них було приєднання нових земель, перш за все територій володінь інших сюзеренів.

Інтерес до особи французького короля мабуть пов’язаний з тим, що потрібне більш повне пізнання коренів минулих історичних явищ – і не тільки тих, які лежать в основі реакційних традицій, але й тих, з яких витікають інші національні особливості та риси.

Остаточне об’єднання Франції на кінець ХV ст. стало можливим тому, що до цього часу в ній вже в значній мірі склався єдиний внутрішній ринок і виникли реальні економічні передумови для подібного об’єднання. Єдність територій, що засновувалася на посиленні економічних зв’язків між різними областями, а також формування єдиної французької мови показали, що вже склалися передумови для утворення французької нації.

 

Зміст

 

Вступ

1. Міжнародне становище країн Західної Європи у другій половині ХV ст.

1.1 Політична ситуація в Західній Європі

1.2 Франція в другій половині ХV ст.

2. Роль Людовіка ХІ в утвердженні Франції на міжнародній арені

2.1 Біографічні відомості та становлення характеру ЛюдовікаХІ

2.2 Франція в міжнародних відносинах за правління Людовіка ХІ. Політичний аспект

2.3 Економічні питання в міжнародній політиці Франції

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Звертаючись до історичних подій другої половини XV століття, пов’язаних із історією Європи, і насамперед Франції, не можна обминути увагою роль французького короля Людовіка ХІ. І це зовсім невипадково, адже до цієї людини тягнулись всі нитки тогочасного політичного життя, від її думки та волі залежало розв’язання багатьох державних і міжнародних проблем.

Слід зазначити, що тема даного дослідження має на меті показати роль Франції у міжнародних відносинах періоду правління Людовіка ХІ, вплив його політичних рішень на хід європейських подій, адже не варто забувати, що час правління французького короля припав на тяжкий післявоєнний період – закінчилася Сторічна війна.

Тема даного дослідження актуальна тим, що дає можливість дізнатися більше про ще одного з французьких королів династії Валуа, зазирнути в таємниці політичних інтриг, що відбувалися заради наживи та загарбання земель.

Питання участі Франції у міжнародних відносинах періоду ХV ст. висвітлюють досить небагато літературних джерел. Це передусім література, що присвячена історії дипломатичних відносин. Історію Франції взагалі і коротку біографію та політичну діяльність французького короля Людовіка ХІ подають загальні підручники з історії середніх віків, деякі монографії, присвячені історії Франції та загальнонавчальні енциклопедії останніх років видання.

Безумовно було б цікавим знайомство з оригіналами документів періоду, що розглядається, які дозволили більш чітко зрозуміти всі тонкощі тогочасної політичної ситуації в Європі та участь у ній Франції, а також внутрішньополітичну ситуацію в самій країні, яка безумовно впливала на загальний хід подій.

Дипломатика розрізняє публічні та приватні акти. До числа перших відносяться грамоти та дипломи королів, феодалів, які володіли суверенними правами. До часних відносяться документи, що були складені нотаріями, особами, які отримали спеціальну юридичну освіту та мали особливий статус, який надавався королем.

Важливим джерелом, що розкриє тонкощі внутрішньої політики королів, яка безумовно впливає на зовнішню, є джерело з історії господарства. Це передусім земельні описи та кадастри, які складалися з фіскальною метою.

У ХV ст. складалися особливі записи феодального звичаєвого права, які діяли в окремих областях та провінціях Західної Європи. До них відносяться французькі кутюми, в яких відображаються специфічні форми феодальної земельної власності та особливості адміністративного управління.

Наряду із записами кутюм в державах Європи розвивалося і королівське законодавство – ордонанси у Франції та Англії.

Нові види джерел з’являються в період становлення станової монархії. Це передусім протоколи засідань Генеральних та провінційних штатів у Франції, які безпосередньо відображали різні боки майнових та соціальних відносин.

Серед історичних джерел ХV ст. найбільш важливими є історичні твори – хроніки, історії. з’являються історико – мемуарні твори, наприклад мемуари Філіпа де Комміна, радника короля Людовіка ХІ, де подані майже всі відомості, що стосуються життя та політичної діяльності французького короля.

Для сучасного дослідника життя і діяльності Людовіка ХІ, бо саме з ним пов’язані історичні події другої половини ХV ст., є реальні можливості втілити свій задум в життя, але стан дослідження даної теми на сучасному етапі розвитку історичної науки аж ніяк не можна назвати задовільним.

В українській історіографії сама постать та особливості зовнішньополітичної діяльності французького короля належним чином не досліджені і розглядаються в контексті поглядів російських істориків. Не дивлячись на те, що Людовік ХІ був і залишається суперечливою постаттю, він міцно зайняв своє місце у світовій історії.

Франція за правління Людовіка ХІ безумовно своєю діяльністю і участю в підписанні угод та укладенні політичних союзів відіграла не останню роль у міжнародному житті тогочасної Європи.

Отже, ми сподіваємося, що здійснення системного аналізу документального матеріалу у комплексі з об’єктивною оцінкою літератури із зазначеної проблематики, побудоване на принципі історизму, дасть можливість досягти мети даного дослідження.

 

Міжнародне становище країн Західної Європи у другій половині ХV ст.