Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки молодших школярів

 

Під культурою поведінки учнів початкових класів необхідно розуміти звичну систему дій і вчинків, притаманних дитині, в яких відображаються позитивні мотиви її поведінки та сукупність уявлень і знань про норми моралі. З огляду на це, виділяємо такі компоненти поняття культури поведінки: інтелектуальний, емоційний, діяльнісно-практичний.

В основі реалізації завдань виховання культури поведінки має лежати синтез загальнолюдського досвіду і моральних цінностей та особливостей українського менталітету. Тому необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, в яких нагромаджений досвід народу щодо виховання та навчання дітей, його погляди на мету, завдання й методи виховання молодого покоління, традиційні для українців форми та засоби виховного впливу. На основі багатовікового досвіду українців склалися народна філософія, мораль, система знань і вірувань, які й утворили основу української народної педагогіки.

У народних прислів'ях, казках, легендах чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, притаманні вихованій людині. В прислів'ях зібрані конкретні правила культурної поведінки, викладені в дотепних формах, що полегшує їх усвідомлення молодшими школярами. Українські народні казки містять відомості про форми та способи культурної поведінки, а також про наслідки порушень визначених норм. Іншими словами, можна сказати, що в прислів'ях, приказках, легендах, казках сконцентрований моральний зразок, вироблений українським народом.

Виховна цінність народної гри полягає в тому, що в ігровій ситуації діти беруть на себе певні ролі і виконують ігрові дії. Це потребує усвідомленого дотримання визначених правил та норм поведінки. Внаслідок цього в учня, з одного боку, накопичується соціальний досвід, закріплюються певні позитивні форми та способи поведінки, а з іншого - він привчається дотримуватися вимог, які до нього ставляться. Таким чином, використання засобів народної педагогіки, фольклору, в процесі виховання культури поведінки молодших школярів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини.

Обмаль часу обмежує можливості вчителя щодо організації спеціальних занять з формування культури поведінки. Тому ми спинимося на використанні засобів народної педагогіки в навчальній діяльності. Наприклад, у 2 класі на уроках позакласного читання вивчаються теми: "До джерел народної мудрості", "Чарівної казки дивосвіт". Добирати навчальний матеріал до цих уроків можна так, щоб поряд з вирішенням дидактичних завдань він сприяв формуванню культури поведінки молодших школярів.

Пропонуємо матеріал для вчителя, який, на нашу думку, доцільно використовувати на подібних уроках.

З поданими прислів'ями можна проводити таку роботу:

. Продовжити прислів'я:

Будь гостем доти,. (доки весілля триває).

Не хвались мудрий мудрістю,. (а сильний силою).

2. Знайти зайве прислів'я, обґрунтувати свою відповідь:

На годину спізнився, за рік не доженеш. Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш. Що ранком не зробиш, то вечором не здоженеш. Допомагай старшим, бо доведеться бути таким.

. З'ясувати, про яку рису характеру йдеться в прислів'ї. Згадати казкового персонажа, якому була притаманна така якість:

Дружні сороки орла заклюють.

. З'ясувати наслідки негативної поведінки: В хаті гульки, а в городі ані цибульки.

Де все гостина, там голод недалекий.

. З'ясувати, які слова вказують на негативне ставлення до вказаної поведінки:

Аж гарчить - так на меншого кричить.

У народних прислів’ях є мораль, яка була опрацьована багатьма поколіннями: "Немає друга - шукай, а знайшов - зберігай", "При сонці - тепло, а при матері - добро".

Мета проведення різноманітної роботи з прислів'ями не полягає лише у визначенні і вивченні конкретних правил культурної поведінки (формування інтелектуального компонента). Доцільно ставити дітям і такі запитання: Чому саме таке правило зафіксовано в прислів'ї? До чого може привести порушення цього правила? Чому необхідно його виконувати? За допомогою подібних запитань з'ясовується причинно-наслідковий зв'язок, який міститься в прислів'ї, що дає змогу викликати у дітей відповідні емоції (формування емоційного компонента).

Для формування позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки велике значення має українська народна казка. Практика багатьох поколінь педагогічної науки довела високу цінність та важливість включення народних казок у дитячі книги, підручники.

Казки - один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них - міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість.

Самий поширений вид казок - казки про тварин. Птахи, звірки в них дуже часто схожі на справжніх. Йде півник у чоботях, несе на плечі косу та кричить про те, щоб ішла коза геть із зайчика хати ("Коза - дереза"). Вовк ловить рибу - опустив хвостик у проруб та примовляє: "Ловись, рибка, велика та маленька!" ("Лиса і вовк"). Легко помітити у цих казках неправдоподібність. Дитина сприймає видумку за видумку, як дорослий, але вона її приваблює незвичайністю, несхожістю на те, що він знає про справжніх звірів та птахів. Більш за все дитину цікавить сама історія: буде чи ні вигнана коза-дереза, чим закінчиться історія з вовком, який ловить рибу хвостом. Самі елементарні та в той же час самі важливі уявлення - про ум та безглуздість, про добро та зло, про героїзм та трусіть, про щедрість та жадібність - відкладаються у свідомості та визначають для дитини норми поведінки.

Казки стверджують дитину в правильних відносинах до оточуючого світу. Розмежування позитивного та негативного в природі казок. У дитини ніколи не виникне питання в тому, як відноситись то того чи іншого казкового персонажу. Півник - герой, лисиця - хитра обманщиця, вовк - жадібний, ведмідь - глупий [32, с.47].

Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникає своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних, Казка знаходить вірний шлях до серця школяра, впливає на розвиток світогляду, ставлення дитини до навчання, товаришів, рідних, учить бути правдивим, чесним, відвертим, зневажати неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одне слово, розкриває кращі душевні якості.

Для школяра казкові персонажі й стосунки - мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що учень виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного "Я". Особливою любов`ю дітей користуються казки героїчного плану, в яких розкривається тема мужності, відваги, відданості батьківщині.

Казкових персонажів і ситуації для роздумів та обговорень дитина приміряє до себе і робить висновки на основі конкретних випадків, конкретної добре знайомої обстановки. Наведемо деякі види робіт над казками.

І. З поданих уривків казок виберіть різні форми привітання.

Вибігла лисичка на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить. От біжить, а хлопці товар женуть.

Здорові були, хлопці!

Здорова, здорова, лисичко-сестричко!

Поміняйте мені бичка-третячка на маковий пиріжок!

"Лисичка-сестричка і вовчик-панібрат"

Пустіть переночувати!

Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, - ніде тобі лягти.

Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

"Лисичка-сестричка"

Іде та й іде Котигорошка - аж стоїть дім зміїв, і сестра з колодязя бере воду.

Здрастуй, сестро! - каже Котигорошка. Вона йому:

Хіба ти мені брат? Він каже:

Побачиш, який я тобі брат! От заходить змій.

А, здрастуй! - каже.

Здрастуй! Змій питає

Чого ти прийшов?

За сестрою та за братами.

"Котигорошко"

З'ясуйте, як би ви віталися з учителем, дорослими, товаришами. Чому ви обрали саме таке привітання?. З поданих уривків запам'ятайте ввічливі слова,

. та до журавля:

Вибачай, журавлику, - що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.

То спасибі ж, - мовить журавель. - Приходь же, лисичко, тепер ти до мене в гості.

"Лисичка та журавель".

Здоров, Іване-царенку! Куди тебе Бог несе?

Іду, - каже, - дідусю, світ за очі, шукати сбое, жінки, вона десь у тридесятім царстві, у Баби-Яги - костяної ноги. Чи ви, дідусю, не знаєте, де вона живе?

Чому не знати? Знаю.

Скажіть, будь ласка, дідусю, й мені!

"Царівна-жаба".

Виділені слова записуються на дошці і використовуються в наступному завданні.. Озвучте малюнок. Учням пропонується сюжетний малюнок на теми "Ми прийшли в бібліотеку", "На перерві", "Ми робимо покупки" та інші. Дітям необхідно в парах скласти діалог з використанням ввічливих слів, виділених із казки. Такий вид роботи сприяє розвитку практично-діяльнісного компонента поведінки.

Пропонуємо деякі види роботи з українською народною казкою "Їжак та заєць".

. Після прочитання казки дітям пропонуються запитання, які допоможуть розкрити моральне навантаження казки.

Яке правило спілкування порушили їжачок і заєць?

Як повівся зайчик?

Що трапилось із зайчиком?

Чому він був покараний?

Які почуття викликала в тебе поведінка їжака та його дружини?

. Добір прислів'їв, які відображають головну думку казки. Якщо діти знають недостатню кількість прислів'їв, то вчитель пропонує вибрати з тих, що записані на дошці.

. Тестування.

а) Зайчик, зустрівши їжака:

привітався з ним;

почав насміхатися над їжачком;

пригостив їжачка капустою.

б) їжачок придумав, як перемогти зайця, тому що був:

сильний;

кмітливий;

хитрий.

в) їжачок та його жінка перемогли, бо були:

дружні;

хоробрі;

сміливі.

г) Зайця провчили, бо він:

повільно бігав;

був не кмітливим.

д) Яке правило порушив заєць:

не можна вихвалятися;

не можна насміхатися з іншого;

не можна брати чужі речі.

. Складання продовження казки.

Що було далі?

Чи розумів заєць, чому його провчили?

Могли б заєць і їжак потоваришувати? Скласти продовження казки, де їжачок і заєць помирились. Показати, як вони це зроблять. Для цього необхідно скласти діалог між їжачком і зайчиком з використанням ввічливих слів або мирилок.

. Складання казки "навпаки".

Що б могло відбутися у казці, якби з моменту зустрічі зайчик і їжачок поводилися культурно.

. Гра-інсценізація: казка "навпаки".

Таку інсценізацію необхідно підготувати заздалегідь. Бажано, щоб вона містила вправу, яку на уроці можуть повторити інші учні. Діти отримують завдання додому, скласти аналогічну казку.

Продовжувати працювати над правилами культурної поведінки, а саме над правилами спілкування з товаришами, можна також і на уроках фізкультури або під час прогулянок у групі подовженого дня. Для цього слід використовувати українські народні ігри. Вчитель має керувати грою таким чином, щоб вона сприяла розширенню та накопиченню досвіду про форми та способи культурної поведінки під час спілкування з товаришами, про наслідки порушень певних правил, встановлених громадою (в даному випадку правила гри), виробляти звичку дотримуватися норм, що висуваються перед учнями. Організацію та керівництво грою можна умовно поділити на етапи:

І. Підготовка до гри.

. Вчитель ознайомлює дітей з правилами та змістом гри. Обговорюються умови, за яких гра буде цікавою.

Умови (або правила) гри:

Всі учасники дотримуватимуться правил.

Команда буде дружною та дисциплінованою (якщо гра командна).

У грі мають брати участь всі.

Не можна насміхатися з невдач інших.

Кожну з умов учитель підкріплює прислів'ям;

Дружні сороки орла заклюють.

Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.

Добре роби - добре й буде.

2. Вивчення лічилок та мирилок.

Учитель пояснює, що для визначення ведучого можна використовувати лічилки. Це запобігає виникненню сварок.

 

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця,

Кому доведеться -

Той буде жмуриться.

Вийшов зайчик погуляти -

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Як нам бути, що зробити -

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувати:

Раз, два, три, чотири, п'ять.

 

Мирилки вивчаються з дітьми для створення необхідного емоційного настрою, а також для набуття вміння миритися. Це зумовлено віковими особливостями молодших школярів, які часто сваряться, не вміючи поступатись один одному, а посварившись - не знають, як помиритися.

 

Мир - миром,

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми дружечки красні.

Поцілуймося!

. Проведення гри.

Вчитель стежить за чітким виконанням правил гри. При порушенні останніх гра припиняється, проводиться аналіз порушення, з'ясовується, як потрібно діяти, гра продовжується далі.. Аналіз гри.

Аналізується хід гри в цілому. Обов'язково визначається: чи цікаво було грати? Що вдалося і чому? Що не вдалося (або чому програли)? Чому не вдалося?

Під час з'ясування цих питань учитель звертає увагу не на те, хто саме винен, а чому гра не вдалася, або була не цікавою. Кожну відповідь учні підкріплюють прислів'ями.

Отже, використання фольклору як засобу виховання учнів початкових класів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини, що у свою чергу сприяє формуванню культури поведінки. Необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, в яких нагромаджений досвід народу щодо виховання та навчання дітей, його погляди на мету, завдання й методи виховання молодого покоління, традиційні для українців форми та засоби виховного впливу. Педагогічні знання та вміння народу сконцентровані в українському фольклорі, традиціях, звичаях та обрядах, казках, народних іграх, що можна використовувати як засоби виховного впливу на учнів початкових класів.

Висновки

 

1. Питання виховання культури поведінки виходить на одне з перших місць у системі виховання майбутнього громадянина незалежної української держави, бо в умовах сучасного суспільства з’являються і девальвація моральних цінностей, і низький рівень культури населення.

. Культура поведінки - це сукупність корисних для суспільства постійних форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, в різноманітних видах діяльності. Вона тісно пов’язана з моральними почуттями та, в свою чергу підкріплює їх. У змісті культури поведінки умовно можна виділити такі компоненти: культура діяльності; культура спілкування; культурно-гігієнічні навички та звички. Завдання виховання культури поведінки можна визначити як складову частину морального виховання, бо виховання культури поведінки передбачає формування в учнів системи моральних уявлень, розвиток моральних почуттів, вироблення правильних оцінок і ставлень, якими діти зможуть керуватися в житті.

. Виховання культури поведінки молодших школярів буде успішно при доцільному поєднанні основних методів: методи формування моральної поведінки (привчання, сюжетно-рольові ігри, вправи); методи формування моральної свідомості (роз’яснення, етична бесіда, навіювання, диспут); методи стимулювання почуттів та відношень дитини (приклад моральної поведінки, заохочення та покарання, доручення, змагання).

При організації роботи на уроці вчитель повинен використовувати етичні бесіди, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості.

4. Можливості формування моральних понять під час виховання культури поведінки учнів у навчальних дисциплін різні. При вивченні курсу "Українська мова" використовують вправи, художню літературу минулого і сьогодення, усну народну творчість тощо. В підручниках "Рідна мова" 2-4 класів поміщено дуже багато вправ виховного характеру. Основним структурним компонентом підручника "Читанка" є художні, науково-пізнавальні тексти, публіцистичні статті, вірші, народні пісні, легенди на матеріалах яких, можна формувати культуру поведінку дітей. На матеріалах багатьох задач із підручника "Математика" можна не тільки розвивати логічне мислення, а й виховувати моральну поведінку школярів. У підручниках "Ознайомлення з навколишнім світом" та "Я і Україна" є науково пізнавальні статті, художні твори, що мають великий вплив на формування культури поведінки молодших школярів. При вивченні курсів "Образотворче мистецтво", "Трудове навчання", "Музика" в учнів формуються естетичні почуття, ідеали, формуються моральні якості. У програмі предмета "Основи здоров’я та фізична культура" вихованими цілями є прищеплення учням інтересу і звички до занять фізичними вправами, цікавості українських народних ігор, бережливого ставлення до власного здоров’я тощо. Також треба звернутися до висвітлення деяких методичних прийомів у передовому педагогічному досвіді вчителів. При вихованні культури поведінки вони надають велике значення грі, ідеям видатного педагога В. Сухомлинського, впровадження предмету християнської етики, що має великий виховний потенціал у духовному розвитку дитини.

. Під час виховання культури поведінки вчителю необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, оскільки саме в українському фольклорі, традиціях, звичаях та обрядах сконцентровані педагогічні знання та вміння народу, що можна використовувати як засоби виховного впливу на учнів початкових класів, бо саме це дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини,