Особливості виховання культури поведінки молодших школярів

 

Як відомо, молодший шкільний вік вважається особливо благодатним для формування основ культури поведінки. Діти цього віку більш свідомо, ніж дошкільники, спроможні сприймати вимоги до своєї поведінки. До того ж вони характеризуються підвищеною сприйнятливістю до зовнішніх впливів, здатністю до наслідування. Власний моральний досвід молодших школярів відносно обмеженим. Тому вони надзвичайно вірять у істинність того, що говорять дорослі, насамперед учитель, у безумовність і необхідність моральних норм. Саме це й відіграє вирішальну роль в успішному сприйнятті дітьми правил культурної поведінки.

Існують певні педагогічні умови, без дотримання яких неможливе формування культури поведінки молодшого школяра.

. Узгодженість позаурочної виховної роботи з моральним вихованням у процесі навчальних занять - одна із умов систематичного і цілеспрямованого виховання. Знання та практичні вміння з основ наук у поєднанні з демократичними переконаннями і моральністю спонукають учнів до більш активних дій, до підкорення своїх дій і вчинків цілям суспільства.

. Другою необхідною умовою є взаємодія всіх вчителів, що працюють в класі, громадських організацій, батьків.

Робота з виховання культури поведінки проходить успішно, якщо в ній беруть участь усі вчителі початкових класів. Зусилля одного вчителя, що веде роботу тільки у своєму класі, не можуть дати стійкого позитивного результату. Діти, виходячи за стіни своєї класної кімнати, будуть постійно зустрічатися з іншими школярами, від яких не вимагають виконання необхідних правил культурного поведінки. Важко буде створити і загально шкільну суспільну думку, що засуджує порушення правил поведінки.

. Пред'явлення однакових вимог до поведінки учнів складає обов'язкова умова в роботі з виховання культури поведінки.". Там, де вихователі не з'єднані в колектив і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу", - писав А. Макаренко [46, с.145].

На педагогічній раді, на методичному об'єднанні вчителів початкових класів треба визначити зміст і методи роботи з виховання культури поведінки, обов'язковість її проведення у всіх початкових класах. Доцільно проводити відкриті заняття по культурі поведінки, обговорювати методичну сторону їхнього проведення колективно, знаходити більш зроблені форми роботи з дітьми.

. Величезне значення для успіху роботи має обстановка в школі: чистота, порядок. Красиво оформлені класні приміщення, зі смаком оформлені інтер'єри.

Якщо в будинку брудно і незатишно, дозволяється по школі ходити у верхньому одязі, немає побутового куточка, дзеркала, де можна привести себе у порядок, те важко жадати від школярів чистоти, охайності, підтягнутість в зовнішньому вигляді.

. Поведінка вчителя, його зовнішній вигляд, тон і стиль звертання з іншими вчителями, батьками, учнями мають вирішальне значення у формуванні вихованості школяра. Учитель повинний бути тим зразком поведінки, якому хотів би випливати учень. Різкий тон, дратівливість у спілкуванні з дітьми, безтактні зауваження, що батьки іноді ще одержують у школах, безумовно, утрудняють виховання культури поведінки. Правила ввічливості, культура мови, точність, обов'язковість формуються набагато швидше, якщо в школі створена загальна атмосфера дружелюбності, уваги друг до друга, товариській допомозі і дбайливості.

. Процес формування культури поведінки повинен приваблювати дітей своєю змістовністю та емоційністю, викликати інтерес і активність, заохочувати до аналізу своїх позитивних якостей та недоліків - тільки тоді він набуде дійового характеру в плані морального розвитку.

. Починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. З цією метою він має визначити, які у дітей уявлення про правильну поведінку, якими навичками вони володіють, які прогалини мають місце у їх вихованні. Результати вивчення сприятимуть правильній організації виховної роботи з школярами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Важлива роль в організації виховного процесу в початковій школі, як слушно зауважив В. Сухомлинський, належить людинознавчим курсам, які дають змогу дітям краще пізнати себе й світ людей, по-іншому побачити взаємодію людини з природою, з суспільством, враховує її органічні зв’язки з сім’єю, родичами, що сприяє формуванню дитини.

Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.

Діти прийшли у перший клас. Все для них тут нове - і розпорядок дня, і обстановка, і обов'язки. Отже, насамперед важливо показати й пояснити дітям, як вони повинні поводитися в нових умовах. Напрям роботи, який охоплює всі ці питання, можна об'єднати загальною темою: "Ви тепер не просто діти, ви - школярі". Цю загальну тему потрібно розділити на окремі підтеми, в процесі вивчення яких діти поступово ознайомлюватимуться з новими для них вимогами.

У перший же день занять варто організувати бесіду "Наш клас", у ході якої слід розповісти та показати, як тримати себе у класі, сидіти за партою, заходити до класної кімнати і виходити з неї, вітати вчителя та інших дорослих, вставати без шуму і так, щоб не зачіпати товариша, дотримуватися чистоти тощо.

Наступне заняття може бути присвячене питанням культури спілкування дітей між собою та з учителем. На ньому слід пояснити, чому важливо уважно ставитися до товаришів, подавати їм в усьому допомогу. Розказати, що вчителя і всіх дорослих треба називати на "Ви", звертатися до них по імені й по батькові, вітатися першим.

На одному із занять дітей необхідно ознайомити з правилами ввічливості. Розповісти, що таке ввічливість, коли треба вживати слова "будь ласка", "дякую", "пробачте", "дозвольте", показати, як виконувати правила ввічливої поведінки. Обговорюючи правила ввічливості, слід посилатися на позитивні приклади поведінки дітей. Робота по засвоєнню школярами правил ввічливості повинна поступово ускладнюватися, збагачуючись новими поняттями, нормами, вимогами.

Наприклад, у 1 класі доцільно ознайомити учнів з такими правилами: "Як поводитись у класі", "Чарівні слова", "Як поводитися в їдальні", "Бережи навчальні та особисті речі", "Що значить поважати старших". У 2 класі можуть бути опрацьовані такі теми: "Будь уважним до товаришів", "Що таке ввічливість", "Навчися правильно, культурно поводитися на вулиці, у транспорті", "Як поводитися вдома". У 3 - 4 класах тематика стає більш складною - "Навчися культурно поводитись у театрі, кіно, в гостях", "Будь скромним", "Будь точним", "Учись культурно говорити", "Будь уважним і чуйним", "Ввічлива людина завжди уважна до тих, хто її оточує".

У практиці багатьох шкіл держави застосовуються різноманітні методи і форми роботи по засвоєнню учнями правил ввічливості: етичні бесіди та збори, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості: "У магазині", "Ми прийшли до бібліотеки", "На пошті", "Зустрічаємо гостей", "Мандрівка по місту ввічливих", "Чарівні слова", "Хто більше знає ввічливих слів", уроки ввічливості тощо.

Наприклад, при проведенні бесіди "Поговоримо про ввічливість" школярі дізнаються, що ввічливість - це вміння поводитися так, щоб іншим було з тобою приємно. Ввічливий учень завжди привітний до своїх товаришів та інших людей, при зустрічі вітається, за допомогу і піклування дякує, не забуває попрощатися. Йдучи з дому, обов'язково говорить, куди йде і коли повернеться, щоб рідні не хвилювалися, повертається вчасно. Не капризує, щоб не зіпсувати іншим настрій. Ніколи й нікуди не спізнюється, береже свій і чужий час. У транспорті, не чекаючи прохань, поступається місцем старшим. Допомагає піднятися, якщо хтось упав, перейти вулицю тим, хто цього потребує.

Під час бесіди у пригоді стануть такі твори дитячої художньої літератури, як "Чарівне слово" В. Осєєвої, "Великий і малий" В. Бичка, "Букет" А. Дублянського, "Урок Ввічливості", "Отак буває із хвальком" Д. Ткача, "Найстрашніше" Є. Пермяка, "Ти думав - школа не вокзал" С. Маршака та ін. До кожного твору вчитель має продумати ряд питань, які б допомогли учням правильно зрозуміти й усвідомити прочитане.

У роботі з дітьми молодшого шкільного віку особливе значення має наочність. Тому вчитель, готуючись до проведення роботи по прищепленню учням правил ввічливості, велику увагу має приділяти добору відповідного ілюстративного матеріалу - картин, карикатур, малюнків, діафільмів, кінофрагментів тощо.

Поряд із словесними формами роботи можна запровадити систему вправ, під час яких навички ввічливої поведінки закріплюються, конкретизуються.

Так, наприклад, після бесіди "Учись завжди бути ввічливим" можна провести ряд практичних занять. Значне місце серед них займають вправляння. Звертаючись до учнів, вчитель може запитати: "Діти, що означає бути ввічливим?" Школярі дають відповідь: "Це значить вітатися, дякувати, говорити "будь ласка", не сваритися".

Кого ви вважаєте найбільш ввічливим у нашому класі?

Олю.

Зараз Оля вийде в коридор, а потім зайде в клас і попросить картину, дотримуючись усіх правил ввічливості.

Дівчинка постукала в двері, з дозволу вчителя зайшла до класу і попросила: "Дайте, будь ласка, картину". Одержавши її, сказала: "Дякую" і вийшла.

Учителька ставить учням запитання: "Які помилки допустила Оля?" Діти відповідають:

Все зробила правильно.

Не привіталася.

Не попросила вибачення за те, що потурбувала.

Після цього слід зробити підсумок висловлювання учнів: "Оля виявила ввічливість, але не повністю дотрималася всіх правил. По-перше, вона забула привітатися, коли зайшла, по-друге, не попросила вибачення за те, що на хвилинку перервала заняття. Як бачите, діти, правил ввічливості треба навчатися. А тепер повторимо ще раз. Володю, будь ласка, вийди у коридор".

Іншим разом можна застосувати ще один метод - вправляння. Учням розповідається випадки з життя і запропоновується дати їм оцінку. Наприклад: "Діти, я вам розкажу про один випадок, а ви проаналізуйте його".

"Прийшовши зі школи, Вітя сів читати книжку. До нього звернулася молодша сестричка Наталочка.

Вітю, дістань, будь ласка, з полички мою книжку, я хочу роздивитися малюнки.

Не заважай! - крикнув на неї братик. - Хіба не бачиш, що мені ніколи?

Пробач, Вітю, я більше не буду заважати, - сказала Наталочка й вийшла в іншу кімнату.

Чи правильно вчинив хлопчик?

Діти відповідають: "Вітя неправий, бо сестричка до нього звернулася ввічливо, а він відповів грубо".

А як треба йому було зробити?

Якщо Вітя був дуже зайнятий, він повинен був сказати: "Будь ласка, зачекай трошки, а звільнюся й дістану тобі книжечку".

З метою вправлянь вчитель також може запропонувати дітям розв'язувати різні практичні завдання, наприклад:

. Петро і Тамара пішли провідати Андрія, але не можуть знайти будинок, в якому він живе.

Доведеться у когось запитати, - розмірковує Тамара.

Я зараз запитаю, - сказав Петро й пішов назустріч жінці, яка наближалася до них.

Як повинен Петро звернутися до неї?

. Черговому треба негайно звернутися до вчительки, яка в цей час з ким то розмовляє.

Як він має це зробити?

. Як звертатися до дорослих - знайомих і незнайомих?

. Як вітатися із старшими?

. Коли і як вітатися з батьками?

Всі ці вправи ознайомлюють дітей із способами поведінки у різних життєвих ситуаціях, збагачують їх досвід.

Продовжуючи роботу по засвоєнню дітьми правил культурної поведінки, необхідно на самому початку навчального року провести екскурсію на тему "Наша школа", під час якої ознайомити дітей з шкільним приміщенням і подвір'ям, з правилами внутрішнього розпорядку і т. ін.

Важливе місце у системі роботи по формуванню у дітей культури поведінки займає ознайомлення їх з правилами для учнів та формування у них звички дотримуватися цих правил. Кожне правило школярі повинні не тільки зрозуміти та усвідомити необхідність його виконання, а й конкретно знати, як виконувати, яких способів поведінки дотримуватись. Поряд з роз'ясненням, показом і вправлянням необхідно також застосовувати різні форми контролю. Істотну роль у засвоєнні дітьми правил для учнів відіграють такі форми роботи, як збори групи та етичні бесіди на теми: "Що означає вчитися сумлінно", "Як треба готувати домашні завдання", "Чому не можна запізнюватись на заняття", "Як я допомагаю мамі", "Моя допомога товаришам" тощо. Запам'ятовувати і втілювати у життя дітей правила для учнів допомагають різні ігри, в тому числі рольові.

Наприклад, для того, щоб навчити школярів дотримуватися правила про необхідність участі у праці, у справах свого класу, допомоги товаришам у навчанні та праці, можна провести різноманітні ігри, зокрема "Подорож по місту веселих майстрів". Під час гри учні розподіляються на невеликі групи по 3-5 чоловік, які мандрують, заходячи до "книжкової лікарні", на "фабрику саморобної іграшки", до "ательє", "майстерні друзів птахів" тощо, де навчаються ремонтувати книжки, робити іграшки для дошкільнят, шити одяг лялькам, майструвати годівнички для птахів, наводити чистоту в класі та ін. Подорож може продовжуватися досить тривалий час, поки учні не оволодіють певними трудовими навичками, не навчаться допомагати один одному.

Закінчується вона організацією виставки робіт школярів, відзначенням кращих "веселих майстрів", проведенням збору на тему: "Школярі - вмілі, працьовиті та дружні діти".

Щоб привчити учнів щоденно робити ранкову гімнастику, як цього вимагають правила, слід періодично організовувати змагання між дітьми на краще виконання фізичних вправ. Після змагань потрібно відзначати переможців, вручати їм червоні чемпіонські стрічки та майки, створювати Дошку пошани кращих юних спортсменів групи.

Запам'ятовуванню правил для учнів допомагає вивчення віршів, у яких викладено зміст правил.

Важливу роль у засвоєнні дітьми правил для учнів відіграє демонстрування відповідних діафільмів та кінофільмів: "Режим дня учнів 1 класів", "Правила для учнів 1 - 4 класів". Щоб активізувати дітей, необхідно перед переглядом фільму провести невеличку бесіду, підкреслюючи, на що слід звернути увагу, над чим подумати. Після перегляду фільм треба обговорити, попросивши учнів відповісти на ряд завчасно продуманих запитань.

Під кінець навчального року в кожному з трьох початкових класів варто організувати рапорт-показ батькам на тему: "Як ми виконуємо правила для учнів". До цього рапорту-показу підготувати Дошку пошани - "Вони навчаються сумлінно", де помістити фотографії учнів, які виявили протягом року старанність у навчанні, виставку підручників і зошитів та іншого навчального приладдя, виставку різних робіт, виготовлених учнями в гуртках. У рапорті діти повинні коротко розповісти, посилаючись при цьому на відповідні розділи виставки, як вони виконують правила для учнів, чого навчилися за рік шкільного життя.

Дуже велика роль у вихованні культури поведінки відводиться формування особистої гігієни молодшого школяра, бо здоров'я дітей, загартованість їхніх організмів, інтерес до здорового способу життя залежать саме від того, наскільки сформовані у них культурно-гігієнічні навички.

Фізіологічною основою культурно-гігієнічних навичок є утворення умовно-рефлекторних зв'язків, вироблення динамічного стереотипу, а головною умовою їх формування - раціонально організоване життя дітей у школі та вдома. Важливими при цьому є чистота приміщення, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур, приклад охайності й особистої гігієни дорослих тощо.

Так, у багатьох школах держави діти залучаються до товариства друзів чистоти, де вони ознайомлюються з правилами особистої гігієни та охайності. Практичних навичок в цьому діти набувають на заняттях "друзів Мийдодіра". Тут вони навчаються, що треба робити, щоб у квартирі, в класі, на особистому робочому місці завжди був порядок, вчаться прати і прасувати носові хусточки, комірці, манжети, стрічки для кіс, пришивати ґудзики, мастити кремом і начищати до блиску взуття, чистити зуби, стригти нігті.

Контролюють стан чистоти самі учні - члени санітарних трійок, склад яких періодично змінюється. Вони відповідають за порядок у куточку друзів чистоти, що створюється у класі. В ньому завжди мають бути голки, нитки, ґудзики, крем і щітки для чищення взуття й одягу, гребінці, мило, рушник.

Якщо у 1 класі вчителі приділяють увагу лише питанням охайності, то у 2 - 4 класах великого значення надають формуванню хорошого смаку. У вирішенні цих питань істотне місце відводиться грі "У ляльковому ательє", де на прикладі ляльок діти обговорюють, як треба одягатися, що таке краса і скромність в одязі, гарний смак.

Діти дуже люблять яскраві ранки і свята, що присвячуються чистоті й охайності. Так, у школах Харківської області проводяться свята чистоти і здоров'я дітей під назвою "В гостях у Мийдодіра". Під час цих свят інсценується твір К. Чуковського "Мийдодір", учні розгадують загадки, наводять прислів'я про чистоту і охайність, читають вірші, співають пісень, беруть участь у костюмованому параді речей.

Допомагає виховувати в учнів навички особистої гігієни, охайності й порядку колективне читання й обговорення таких творів дитячої художньої літератури, як "Рукавичка" і "Нечепура" В. Ліфшиця, "Ось яка я" О. Бєдарєва, "Маша-растеряша" Л. Воронкової, "Мийдодір", "Федорине горе" К. Чуковського, "Лист до всіх дітей з однієї дуже важливої справи" Ю. Тувіма, "Дімка - санітар" М. Разумовської, "Ґудзик" В. Осєєвої, "Дві нечепури" Е. Кисельової та ін.

Першорядне місце у системі роботи з виховання культури поведінки займає вироблення в учнів навичок і звичок культури спілкування з людьми, поведінки у сім'ї, на вулиці та у громадських місцях. При цьому важливе значення має виховання культури мови, прищеплення способів правильної поведінки за столом, укіно та театрі, на вулиці, у транспорті, правил поведінки з старшими і малюками, з старими і хворими, з сусідами по квартирі та з членами сім'ї.

Для того, щоб діти запам'ятали зміст правил і постійно дотримувалися їх у повсякденному житті, широко застосовуються бесіди й практичні заняття па теми: "Як з’явилися правила поведінки? Хто їх придумав, навіщо?" "Поважай старших", "Бережи свій і чужий час", "Що значить піклуватися про людей які тебе оточують" та ін.

Важливе значення для виховання культури поведінки має поступове вироблення в учнів звички постійно дотримуватися конкретних правил моральної поведінки. Ці правила ґрунтуються на простих нормах моральності, як наприклад:

допомагай іншим;

-   не будь жадібним;

    не відмовляйся від доручень;

    поводь себе ввічливо з товаришами, із старшими;

    сумлінно виконуй домашнє завдання, оволодівай знаннями;

    в доброму стані підтримуй свої підручники, зошити, навчальні посібники;

    дотримуватися порядку та тиші на уроках;

    зберігати шкільне майно, власні речі [81, с.382-383].

Порушення цих норм суворо засуджується колективом.

Чіткість колективних вимог, їх доступність для учнів цієї вікової групи, постійна правильна реакція колективної думки на їх порушення роблять їх важливим засобом виховання культури поведінки школярів не на словах, а на ділі.

Успіх в роботі з молодшими школярами по прищепленню їм навичок і звичок культури поведінки можливий лише тоді, коли одночасно з виховною роботою в дитячому колективі ведеться роз'яснювальна робота з батьками, спрямована на те, щоб навички, які прищеплюються учням у школі, закріплювалися вдома. Необхідно на батьківських зборах, заняттях університету для батьків провести цикл бесід, наприклад, за такою тематикою: "Поведінка батьків у сім'ї - головний фактор успішного морального виховання дитини", "Про вироблення в учнів культури спілкування з дорослими і товаришами", "Культура мови", "Виховання ввічливості, точності й обов'язковості", "Формування у дітей навичок особистої гігієни та охайності", "Про поведінку учнів на вулиці та в громадських місцях", "Правила поведінки та обов'язки дитини у сім'ї".

Отже, починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.

Важливе значення для виховання культури поведінки має поступове вироблення в учнів звички постійно дотримуватися конкретних правил моральної поведінки. При організації роботи на уроках в початкових класах слід використовувати різні форми роботи: етичні бесіди та збори, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості.