Принципи національного виховання

Єдність національного і загальнолюдського - формуван­ня національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодівання українською мовою, використаннявсіх її багатств і засобів умовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодівання надбанням світової культури;

п p и po д o в i д no в i дн ic ть виховання - врахування упроцесі виховання багатоrpанної і цілісної людини, вікових та iнвiдуальних особливостей дітей, учнівської та студeнтcької молоді, їх психологічних, національних і релігійних особливостей;

культуровід n овідність вихованння - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, кулыурними та проrpecивними родинно-побутовими і релігійними традиціями з народним миcтeцтвом, традиціями і культурами інших народів світу: забезпечення духовної єдності, нaступнocтi та спадкоємності поколінь, зв' язок виховання з життям;

активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівськ ої молоді,

поєднання педагогічного керівництва з іні­ативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізмму, розвиток навичок позитивного мислення;

демократизація виховання - розвиток різних форм співробітництва:- встановлення довір'я між вихователями і вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини. розуміння її запитів та інтересів:

гуманізація виховання - пріоритет завдання само­реадізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;

безперервність і наступність в ux овання - досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процесі, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання,. що, полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню особистості;

єдність навчання і виховання - розвиroк і формування осо­бистості, опанування нею національної і світової культури, здійснюється як єдиний процес, що передбачає на6уття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому paxyнкy обумовлюють світогляд та ідеали людини;

диференціація та індивідуалізація виховного процесу -

       врахування у виховній роботі рівні фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихо­ванців, стимулювання активності,  розкриття творчої індиві­дуальності кожного;

га рмоніза ція родинного і суспільного виховання - органі­зація педагопчного всеобучу батьків, об'єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інституцій.

 

                

 

 

Основні напрямки виховання

Реалізація основних завдань і принципів виховання у національній системі освіти здійснюється у ряді пріоритетних напрямів.

 

Патріотичне виховання - формування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння нaродовi, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання української держави, воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність убудь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу його Збройних Сил.

Правове виховання - формування правової культури ­прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів У країни; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на тeриторіальну цілісність і незалежність України.

Моральне виховання - прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації,

найближчого соціального оточення. Наслідування  кращих

моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних ціностей.

Цілісний процес виховання передбачає художньо-есте­тичну освіченість і вихованість особистості. Виховуючи у молоді естетичні погляди, смaки які грунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу.

 

Трудове виховання - формування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробющтва, науки, освіти.

Фізичне вuxoвання - утвердження здорового способу жпr­тя, як невід'ємного елеменra загальної  культури особиcтocтi. Повноцінний фізичний розвитoк особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонія тiла і духу,  людини і природи - основа фізичного виховання.

Екологічне виховання   дітей та молоді передбачає фор­мування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальості за неї, як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

 

 

Сімейно-родинне виховання

 

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ ­такий шлях розвитку кожної людини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості. Родинне виховання - це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя.

Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на  сім`ю, підвищувати її психолого-педагогічну культури, активно впливати на взаємини між її членами.

Основними завданнями родинного виховання є:

виховання фізично й морально здорової особистості забезпечення необхідних екосоціальних умов ддя повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотип),

повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя:

створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для  розвитку почуттів;

 

засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання  культури

поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;

 

забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, виховання поваги до законів. прав і свобод людини, залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і вчителя, розвиток прагнення до освіти i творчого самовдосконалення;

 

включення в спільну побутову та господарську діяльність, розвиток рис творчої працелюбної особистості формування почуття власності та навичок господарювання;

формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті, забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;

 

статеве виховання дітей,розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання, підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей у сім'ї; розвиток внутрішньої свободи.

        

 

 

Середні заклади освіти

 

Середні загальноосвітні навчально-виховні заклади покликані реалізувати мeтy і основні завдання національного виховання. Разом з цим, вони мають ряд специфічних виховних завдань, а саме:

філософсько-світоглядна підготовка школярів, допомога їм у визначенні сенсу життя в умовах соціально­-економічних змін, нових форм господарювання, виробленні ціннісного ставлення до власного життя;

формування в учнів основ наукового світогляду, пізнавальної активності і культури розумової праці. вироблення уміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у своїй практичній діяльності;

розвиток почуття любові до Батьківщини і свого народу як основи духовного розвитку особистості, шанобливе ставлення до історичних пам'яток, активна діяльність школярів по поліпшенню умов життя в piднiй мicцeвостi,  дієва участь у розбудові держави і духовному оновленні суспільства,  формуванні високої етики міжнаціональних стосунків; формування навичок самоврядування.

Формувані політичної  культури учнів, розвиток моральних почуттів і рис особистості, а саме доброти, справедливості, честі, гуманності, поваги до себе й інших,  практичне оволодіння народною етикою, розуміння проблем духовності у контекcтi діалогу культур народів світу, готовність, і вміння будувати своє життя за принципами гуманізму;

розвиток правосвідомості - формування правової культури, вільне володіння державною мовою, засвоєння основ державного, трудового, rpомадського, сімейного і кримінального права; активна протидія випадкам порушення законів;

вироблення свідомого ставлення до праці як до вищої цінності людини і суспільства, активної позиції кожної особистості; розвиток потреби в творчій праці,  діловитості,  формування у шкільної молоді розуміння, що людина ­ частина природи, оволодіння знаннями про природу свого краю, залучення молоді до активної еколопчної діяльності, виховання дбайливого ставлення до природних багатств України, прищеплення основ глобального екологічноro мислення;

формування основ естетичної культури, розвиток художніх здібностей і почуттів особистості: оволодіння цінностями і знаннями світового і нapoднгo мистецтвa, музики, архітектури, усної народної творчості розвиток почуття прекрасного, формування здатності розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятки iстopiї, красу і багатство природи, активна робота по відродженню традицій та історичних коренів,  національної духовності.

 

       Концепція загальної середньої асвіти, (12-річна школа)

Вступ

Освіта ХХІ століття - це освіта для людини. Її стри­жень - развиваюча, культуротварча домінанта, виховання відповідальноЇ особистості, яка здатна да самоосвіти і са­морозвитку,вміє критично мислити, опрацьовувати різнома­нітну інформацію, використавувати набуті знання і вміння для творчого розв' язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.           

 

ХХІ століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського по­тенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціаль­ного поступу.країни. інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на 'найближчі два десятиліття вимагають глибокого оновлення системи освіти, зумовлюють їі випереджувальний характер.

 

Входження України у світовий освітній простір зумовлює приведення вітчизняних освітніх стандартів, зокрема щодо   тривалості здобуття загальної, середньої освіти, у відповідність з нормами світового співтовариства (не менше 12 років).

Охоплення дітей 6-річного віку шкільним навчанням до­зволить виправити ситуацію, яка склалася нині щодо недо­статнього використання психологічних можливостей шостого ­, сьомого року життя дитини для їі повноцінного розвитку.

 

Загальна середня освіта має забезпечити умови для мораль­ного, інтелектуального, фізичного, художньо-естетичного  роз­витку учнів, виховання громадянина демократичного суспіль­ства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними чинниками соціального прогресу.

 

Середня загальноосвітня школа є тим основним соціаль­ним інститутом, що реалізує мету загальної середньої освіти, робить вирішальний внесок у формування інтелекту, самосві­домості нації, забезпечення ії фізичного і духовного здоров'я. 

Основними завданнями загальноосвітньої школи є:

різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення їі задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб;

збереження і зміцнення морального, фізичного і психіч­ного здоров'я вихованців;виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, житгєво і соціально компетент­ної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях; формування у школярів бажання і. уміння вчитися,  ви­ховання потреби і здатності до навчання упродовж усього життя, вироблення умінь практичного і творчого застосування здобутих знань; становлення в учнів цілісного наукового світогляду, за­гальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікатив­ної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системизнань про природу, людину, суспільство, культуру, вироб­ництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності.

Школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе і тому вся діяльність навчаль­ного закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і родиною, грунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.

Структура 12-річної школи

12-річна школа має три ступені: початкову, основну і старшу, які можуть функціонувати разом або окремо. Середні загальноосвітні навчальні заклади. на договірних засадах мо­жуть входити до складу різноманітних. навчальо-виховних комплексів, зберігаючи статус юридичної особи.

Обов'язковість повної загальної середньої освіти, збільшення терміну навчання вимагають уточнення функцій і пріори­тетних завдань кожного ступеня школи і водночас забезпе­чення її цілісності.

      .

Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до 1 вересня, як правило, виповнилося 6 років,і які за результатами медичного і психологічного обстеження не  мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.

Кожна дитина до школи має одержати відповідну під­готовку за вимогами базового компонента дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах, при школі чи в сім'ї.

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення осробистостj дитини, їі інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. Пріоритетними у початкових класах є загалъно на­вчалъні, розвивальні, виховні, оздоровчі функції. Характерним для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дозволяє краще врахувати визначальну особливість молодших школярів освоєння навколишньої дійсності.

 

Основна школа (5-.9 класи) дає базову загальну середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, Формує в них готовність до вибору і реалізацїі форми подальшого одержання освіти і профілю навчання. У цьому віці в учнів загалом завершується формування загальнонав­чальних умінь і навичок, оволодіння навчальним матеріаломна рівні, достатньому для подальшого навчання. Важливого значення надається формуванню здорового способу життя, пра­вовому й екологічному вихованню. Завершуючи основну школу, учні на практичному рівні мають добре володіти українською мовою, рідною мовоюу школах національних меншин, однією іноземною мовою, вміти користуватися комп'ютером.

У 7-9 класах пізнавальні інтереси учнів стають стійкі­шими, з'являються нові, досить сильні мотиви навчання, змінюються критерії самооцінки й оцінки навколишнього, цілісність сприймання, досягаються якісні зміни у способах навчальної діяльності, зміцнюється воля і характер, прагнення до неформального спілкування і лідерства. Саме тут поступово розгортається систематичне вивчення основ наук, підвищується роль теоре­тичних знань у змісті освіти, забезпечується задоволення різноманітних пізнавальних інтересів школярів.

Старша школа (l0-12 класи) є останнім етапом одер­жання повної загальної середньої освіти, на якому завер­шується формування цілісної картини світу, оволодіння спо­собами пізнавальної. і комунікативної діяльності, уміннями одержувати з різних джерел і переробляти інформацію, за­стосовувати знання. Старша школа функціонує переважно як профільна. Це створює значно кращі умови для  ди­ференційованого навчання, врахування   індивідуальних  особ­ливостей  розвитку  учнів, які  відрізняються  передусім  якісним складом своїх здібностей. Тут доцільним є поглиблене ви­вчення окремих предметів, широке використання курсів за вибором (економіки, екології, психології, програмування, соці­альних тренінгів, автосправи тощо), факультативів.

Повна загальна середня освіта має бути доступною для всіх  дітей незалежно від місця проживання і соціального статусу батьків. Між етапами шкільного навчання не по­винно бути бар'єрів для переходу учнів від одного етапу до іншого.

 

 

Зміст, загальної середньої освіти

Модернізація змісту шкільної освіти грунтується на враху­ванні позитивних надбань української школи і водночас пе­редбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспiльного розвитку.

 

Зміст освіти у 12-річній школі оновлюється цілісно з урахуванням таких пріоритетів:

створення передумов для різнобічного розвитку особи­

стості, індивідуалізації та диференціаЦії навчання, переходудо особистісно    

орієнтованих педагогічних технологій;

виховання особистісних якостей громадянина – патріота України;

  формування життєвої, соціальної,  комунікативної  і

комп'ютерної  компетентності учнів;

i посилення практично-діяльнісної і творчої складових у змісті всіх освітніх 

галузей;   

гуманізації та гуманітаризації змісту навчання;

комплексної peaлізації оздоровчої функції шкільної освіти;

приведення обсягу і складності змісту у відповідність до вікових    

можливостей дітей, перспективами їх розвитку;

забезпечення, у старшій школі профільності навчання,

генералізації та інтеграції знань на основі фундаментальних

ідей, законів і теорій;,

перерозподілу навчальноroo змісту між ступенями школи;

забезпечення наступності навчального змісту і вимог що­до його засвоєння  

між дошкільною освітою і початковоюшколою; початковою і основною 

школою;

основною і стар­шою школою; загальноосвітньою підготовкою та 

вимогами професійно-технічної і вищої освіти.

 

Методологічною основою визначення змісту шкільної освіти є загальнолюдські і національні цінності, центрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Зміст визна­чаєтьсяь на засадах його фундаменталізації, науковості і си­стемності знань, Їх цінності для соціального становленнялюдини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, ідей полікультурності взаємоповаги між націями і народами.

Зміст шкільної освіти детермінова­ний українознавчим спрямуванням, що безпосередиьо забез­печується вивченням таких загальноосвітніх предметів як

українська мова, українська література, історія України, гео­графія України, українська художня культура тощо, а також шляхом висвітлення українознавчого матеріалу у змісті інших навчальних предметів.

Зміст шкільної освіти має бути осучаснений таким чином, щоб випускники 12-річної школи могли швидко адаптуватися у самостійному житті, цілеспрямовано використати свій по­тенціал як для самореалізації в професійному і особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави.

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТ АНОВА

ВІД 16. 11. 2000 р. № 1717 м. КИЇВ