Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Сутність націонадьного виховання↑ Стр 1 из 6Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Принципи національного виховання Єдність національного і загальнолюдського - формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодівання українською мовою, використаннявсіх її багатств і засобів умовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодівання надбанням світової культури; п p и po д o в i д no в i дн ic ть виховання - врахування упроцесі виховання багатоrpанної і цілісної людини, вікових та iнвiдуальних особливостей дітей, учнівської та студeнтcької молоді, їх психологічних, національних і релігійних особливостей; культуровід n овідність вихованння - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, кулыурними та проrpecивними родинно-побутовими і релігійними традиціями з народним миcтeцтвом, традиціями і культурами інших народів світу: забезпечення духовної єдності, нaступнocтi та спадкоємності поколінь, зв' язок виховання з життям; активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівськ ої молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізмму, розвиток навичок позитивного мислення; демократизація виховання - розвиток різних форм співробітництва:- встановлення довір'я між вихователями і вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини. розуміння її запитів та інтересів: гуманізація виховання - пріоритет завдання самореадізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної; безперервність і наступність в ux овання - досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процесі, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання,. що, полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню особистості; єдність навчання і виховання - розвиroк і формування особистості, опанування нею національної і світової культури, здійснюється як єдиний процес, що передбачає на6уття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому paxyнкy обумовлюють світогляд та ідеали людини; диференціація та індивідуалізація виховного процесу -
врахування у виховній роботі рівні фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного; га рмоніза ція родинного і суспільного виховання - організація педагопчного всеобучу батьків, об'єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інституцій.
Основні напрямки виховання Реалізація основних завдань і принципів виховання у національній системі освіти здійснюється у ряді пріоритетних напрямів.
Патріотичне виховання - формування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння нaродовi, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання української держави, воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність убудь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу його Збройних Сил. Правове виховання - формування правової культури прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів У країни; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на тeриторіальну цілісність і незалежність України. Моральне виховання - прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних ціностей. Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Виховуючи у молоді естетичні погляди, смaки які грунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу.
Трудове виховання - формування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробющтва, науки, освіти. Фізичне вuxoвання - утвердження здорового способу жпrтя, як невід'ємного елеменra загальної культури особиcтocтi. Повноцінний фізичний розвитoк особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонія тiла і духу, людини і природи - основа фізичного виховання. Екологічне виховання дітей та молоді передбачає формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальості за неї, як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.
Сімейно-родинне виховання
Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ такий шлях розвитку кожної людини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості. Родинне виховання - це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя. Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на сім`ю, підвищувати її психолого-педагогічну культури, активно впливати на взаємини між її членами. Основними завданнями родинного виховання є: виховання фізично й морально здорової особистості забезпечення необхідних екосоціальних умов ддя повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотип), повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя: створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для розвитку почуттів;
засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;
забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, виховання поваги до законів. прав і свобод людини, залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і вчителя, розвиток прагнення до освіти i творчого самовдосконалення;
включення в спільну побутову та господарську діяльність, розвиток рис творчої працелюбної особистості формування почуття власності та навичок господарювання; формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті, забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;
статеве виховання дітей,розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання, підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей у сім'ї; розвиток внутрішньої свободи.
Середні заклади освіти
Середні загальноосвітні навчально-виховні заклади покликані реалізувати мeтy і основні завдання національного виховання. Разом з цим, вони мають ряд специфічних виховних завдань, а саме: філософсько-світоглядна підготовка школярів, допомога їм у визначенні сенсу життя в умовах соціально-економічних змін, нових форм господарювання, виробленні ціннісного ставлення до власного життя;
формування в учнів основ наукового світогляду, пізнавальної активності і культури розумової праці. вироблення уміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у своїй практичній діяльності; розвиток почуття любові до Батьківщини і свого народу як основи духовного розвитку особистості, шанобливе ставлення до історичних пам'яток, активна діяльність школярів по поліпшенню умов життя в piднiй мicцeвостi, дієва участь у розбудові держави і духовному оновленні суспільства, формуванні високої етики міжнаціональних стосунків; формування навичок самоврядування. Формувані політичної культури учнів, розвиток моральних почуттів і рис особистості, а саме доброти, справедливості, честі, гуманності, поваги до себе й інших, практичне оволодіння народною етикою, розуміння проблем духовності у контекcтi діалогу культур народів світу, готовність, і вміння будувати своє життя за принципами гуманізму; розвиток правосвідомості - формування правової культури, вільне володіння державною мовою, засвоєння основ державного, трудового, rpомадського, сімейного і кримінального права; активна протидія випадкам порушення законів; вироблення свідомого ставлення до праці як до вищої цінності людини і суспільства, активної позиції кожної особистості; розвиток потреби в творчій праці, діловитості, формування у шкільної молоді розуміння, що людина частина природи, оволодіння знаннями про природу свого краю, залучення молоді до активної еколопчної діяльності, виховання дбайливого ставлення до природних багатств України, прищеплення основ глобального екологічноro мислення; формування основ естетичної культури, розвиток художніх здібностей і почуттів особистості: оволодіння цінностями і знаннями світового і нapoднгo мистецтвa, музики, архітектури, усної народної творчості розвиток почуття прекрасного, формування здатності розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятки iстopiї, красу і багатство природи, активна робота по відродженню традицій та історичних коренів, національної духовності.
Концепція загальної середньої асвіти, (12-річна школа) Вступ Освіта ХХІ століття - це освіта для людини. Її стрижень - развиваюча, культуротварча домінанта, виховання відповідальноЇ особистості, яка здатна да самоосвіти і саморозвитку,вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використавувати набуті знання і вміння для творчого розв' язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.
ХХІ століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу.країни. інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на 'найближчі два десятиліття вимагають глибокого оновлення системи освіти, зумовлюють їі випереджувальний характер.
Входження України у світовий освітній простір зумовлює приведення вітчизняних освітніх стандартів, зокрема щодо тривалості здобуття загальної, середньої освіти, у відповідність з нормами світового співтовариства (не менше 12 років). Охоплення дітей 6-річного віку шкільним навчанням дозволить виправити ситуацію, яка склалася нині щодо недостатнього використання психологічних можливостей шостого , сьомого року життя дитини для їі повноцінного розвитку.
Загальна середня освіта має забезпечити умови для морального, інтелектуального, фізичного, художньо-естетичного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними чинниками соціального прогресу.
Середня загальноосвітня школа є тим основним соціальним інститутом, що реалізує мету загальної середньої освіти, робить вирішальний внесок у формування інтелекту, самосвідомості нації, забезпечення ії фізичного і духовного здоров'я. Основними завданнями загальноосвітньої школи є: різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення їі задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб; збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців;виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, житгєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях; формування у школярів бажання і. уміння вчитися, виховання потреби і здатності до навчання упродовж усього життя, вироблення умінь практичного і творчого застосування здобутих знань; становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системизнань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності. Школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і родиною, грунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.
Структура 12-річної школи 12-річна школа має три ступені: початкову, основну і старшу, які можуть функціонувати разом або окремо. Середні загальноосвітні навчальні заклади. на договірних засадах можуть входити до складу різноманітних. навчальо-виховних комплексів, зберігаючи статус юридичної особи. Обов'язковість повної загальної середньої освіти, збільшення терміну навчання вимагають уточнення функцій і пріоритетних завдань кожного ступеня школи і водночас забезпечення її цілісності. . Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до 1 вересня, як правило, виповнилося 6 років,і які за результатами медичного і психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання. Кожна дитина до школи має одержати відповідну підготовку за вимогами базового компонента дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах, при школі чи в сім'ї. Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення осробистостj дитини, їі інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. Пріоритетними у початкових класах є загалъно навчалъні, розвивальні, виховні, оздоровчі функції. Характерним для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дозволяє краще врахувати визначальну особливість молодших школярів освоєння навколишньої дійсності.
Основна школа (5-.9 класи) дає базову загальну середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, Формує в них готовність до вибору і реалізацїі форми подальшого одержання освіти і профілю навчання. У цьому віці в учнів загалом завершується формування загальнонавчальних умінь і навичок, оволодіння навчальним матеріаломна рівні, достатньому для подальшого навчання. Важливого значення надається формуванню здорового способу життя, правовому й екологічному вихованню. Завершуючи основну школу, учні на практичному рівні мають добре володіти українською мовою, рідною мовоюу школах національних меншин, однією іноземною мовою, вміти користуватися комп'ютером. У 7-9 класах пізнавальні інтереси учнів стають стійкішими, з'являються нові, досить сильні мотиви навчання, змінюються критерії самооцінки й оцінки навколишнього, цілісність сприймання, досягаються якісні зміни у способах навчальної діяльності, зміцнюється воля і характер, прагнення до неформального спілкування і лідерства. Саме тут поступово розгортається систематичне вивчення основ наук, підвищується роль теоретичних знань у змісті освіти, забезпечується задоволення різноманітних пізнавальних інтересів школярів. Старша школа (l0-12 класи) є останнім етапом одержання повної загальної середньої освіти, на якому завершується формування цілісної картини світу, оволодіння способами пізнавальної. і комунікативної діяльності, уміннями одержувати з різних джерел і переробляти інформацію, застосовувати знання. Старша школа функціонує переважно як профільна. Це створює значно кращі умови для диференційованого навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, які відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей. Тут доцільним є поглиблене вивчення окремих предметів, широке використання курсів за вибором (економіки, екології, психології, програмування, соціальних тренінгів, автосправи тощо), факультативів. Повна загальна середня освіта має бути доступною для всіх дітей незалежно від місця проживання і соціального статусу батьків. Між етапами шкільного навчання не повинно бути бар'єрів для переходу учнів від одного етапу до іншого.
Зміст, загальної середньої освіти Модернізація змісту шкільної освіти грунтується на врахуванні позитивних надбань української школи і водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспiльного розвитку.
Зміст освіти у 12-річній школі оновлюється цілісно з урахуванням таких пріоритетів: створення передумов для різнобічного розвитку особи стості, індивідуалізації та диференціаЦії навчання, переходудо особистісно орієнтованих педагогічних технологій; виховання особистісних якостей громадянина – патріота України; формування життєвої, соціальної, комунікативної і комп'ютерної компетентності учнів; i посилення практично-діяльнісної і творчої складових у змісті всіх освітніх галузей; гуманізації та гуманітаризації змісту навчання; комплексної peaлізації оздоровчої функції шкільної освіти; приведення обсягу і складності змісту у відповідність до вікових можливостей дітей, перспективами їх розвитку; забезпечення, у старшій школі профільності навчання, генералізації та інтеграції знань на основі фундаментальних ідей, законів і теорій;, перерозподілу навчальноroo змісту між ступенями школи; забезпечення наступності навчального змісту і вимог щодо його засвоєння між дошкільною освітою і початковоюшколою; початковою і основною школою; основною і старшою школою; загальноосвітньою підготовкою та вимогами професійно-технічної і вищої освіти.
Методологічною основою визначення змісту шкільної освіти є загальнолюдські і національні цінності, центрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Зміст визначаєтьсяь на засадах його фундаменталізації, науковості і системності знань, Їх цінності для соціального становленнялюдини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, ідей полікультурності взаємоповаги між націями і народами. Зміст шкільної освіти детермінований українознавчим спрямуванням, що безпосередиьо забезпечується вивченням таких загальноосвітніх предметів як українська мова, українська література, історія України, географія України, українська художня культура тощо, а також шляхом висвітлення українознавчого матеріалу у змісті інших навчальних предметів. Зміст шкільної освіти має бути осучаснений таким чином, щоб випускники 12-річної школи могли швидко адаптуватися у самостійному житті, цілеспрямовано використати свій потенціал як для самореалізації в професійному і особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТ АНОВА ВІД 16. 11. 2000 р. № 1717 м. КИЇВ КОНЦЕПЦІЯ ПРИКАРПАТТЯ Пропонована освітянам Концепція виховання школярів cndорена з ініціативи lвaно-Франківського обласного управл іння освіти. Розробку її проекту здійснили: директор нау ково-мето дичного це нтру " Українська ет н опедагогіка і народознавство" АПН України і Прикарпатського університету ім. В. Стеф аника, кандидат педагогічних наук, професор Роман Скульський та провідний спеціаліст цього центру, завідувач кафедри україн ознавства Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, доктор пе да гогі чних наук, профе со р, академік АПНУкраїни Мирослав Стельмахович. Публікація проекту концепції має на меті ознайомлення освітян краю та інших зацікавлених осіб з її змістом, наступною організацією широкого обговорення педагогічною громадськістю регіону, доведення до належного рівня якості з тим, щоб у перспективі, опираючись на неї, можна було розробляти, ефективні педагогічні технології та застосовувати їх у практичній освітньо-виховній діяльності. Пропонований проект Концепції українського національного виховання учнів загальноосвітньої школи складається з таких розділів:. 1. Вихідні теоретико-методологічні засади та умови виховання школярів. 2. Мета і головні напрями виховання учнівської молоді. З. Принципи організації виховної роботи в загальноосвітній школі та шляхи їх реалізації. 4. Особливості реалізації пріоритетних напрямів національного виховання учнів у школах Прикарпаття. Об'єктивна потреба врахування у вихованні регіональних особливостей зумовлена тим, що, крім спільного для всієї Української держави, кожен її регіон має свої специфічні особливості розвитку. Вони стосуються природи, економіки, господарської діяльності, освіти, культури, мистецтва, говірки, звичаїв, традицій, фольклору в усіх його жанрах тощо. Осьдеякі з них.
І. Прикарпаття охоплює значну частину гірської місцевості з багатою та різноманітною природою. Його жителі гостріше, ніж в інших регіонах, усвідомлюють значущість природних багатств лісів для задоволення потреб людини. Споконвіку люди тут свято оберігали природу, paцioнальнo використовували її багатства, вміли цінувати їх. Діти та підлітки змалечку залучаються до посильної праці. Вони збирають гриби, суниці, чорниці, малину, ожину тощо. Краще, ніж діти інших регіонів, знають про небезпеки, які приховують у собі гори, ліси, стрімкі ріки, провалля. Вони ближчі до гірської природи, вміють спілкуватися з нею. І в цьому - один із специфічних природних чинників, який конче необхідно враховувати у вихованні школярів. 2. Прикарпаття було і надалі залишається одним із регіонів, що характеризується могутнім трудовим потенціалом. Його повне використання на місцях практично неможливо, бо місцеве господарство потребує досить обмеженої частки наявних трудових ресурсів. Тому при карпатці навчилися цінувати місце праці, знаходити його не тільки поза межами регіону, але й України. Свідченням цього є вахтово-бригадні трудові загони, що працюють на нафтових і газових підприємствах Сибіру, ланки та бригади. які сезонно працюють на збиранні врожаю у східних та південних областях України. будівепьні бригади тощо. У силу цих обставин на Прикарпатті добре збереглися трудові традиції
3. На Прикарпатті, передовсім у сільській місцевості, люди спілкуються виключно українською мовою. Мовна культура Прикарпатців зберегла свою самобутність, У цьому запорука плідної діяльності, спрямованї! на виховання в УЧНІВ високої національної свідомості, почуття українського патріотизму громадського обов`язку. 4. У Прикарпатському краї добре збереглися та успішно розвиваються художні народні ремесла і промисли, що є важливим елементом української народної педагогіки, громадської і род-иннопобутової культури, трудової та художньої діяльності, які доцільно використати в естетично-трудовому вихованні дітей. 5. На Прикарпатті, як в інших регіонах Галичини, добре збереглися:народно-побутові та релігійні традиції. І в ньому запорука духовно-морального виховання учнів. Незважаючи на те, щоукраїнська національна школа офіційно визнана світською установою, освітяни краю здійснюють пошуки регіональних шляхів використання українських народних чеснот і норм християнської моралі в ролі дієвого чинника формування духовності школярів, забезпечення духовної єдності, наступності й спадкоємності поколінь минулих, сучасних і майбутніх 6. Прикарпаття - це край туризму, у тому числі іноземного, Завдяки цьому відкриваються більші можливості для ділового спілкування з гостями, обміну досвідом, організації раціональної діяльності у будь-яких сферах суспільного життя, а також у вихованні. 7. Прикарпаття у значній його чaстині географічно розміщене по сусідству з країнами Східної Європії. щоє вагомим чинником європезації України, її входження в асоціацію європейських держав. 8. Прикарпаття багате славетними людьми, своєю історією, висвітленою на сторінках десятитомного видання, підготовленого професором В Грабовецьким. У peгіоні є чимало пам яток історії, краєзнавчих, літературно-мистецьких музеїв, які варто використати у навчанні та вихованні школярів. 9. Прикарпатський край славиться тим, що багато вихідців з нього складають значну частин національної діаспори. 10. Прикарпаття відзначається багатим і різнобарвним народним мистецтвом, розмаїттям. етнічних груп українців бойків, гуцулів, лемків, покутян), -що є важливим для розвитку творчих здібностей учнів. 11. Прикарпаття - край з розгалуженою мережею лікувальних і курортно-профілактичних установ. Тут лікуються, і відпочивають люди не тільки з різних регіонів України, але й з близькогоі далекого зарубіжжя. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для взаємного обміну культурними цінностями різних етнічних груп, національностей і національних меншин.
I. Вихідні теоретиko-методологічні засади та умови українського національного виховання школярів Розробляючи систему виховання учнів у школах Прикарпаття, ми виходимо з того, щопроцес становлення особистості та її розвитку зумовлюється багатьма чинниками (об'єктивними та суб' єктивними, внутрішніми та зовнішніми, систематичними та епізодичними, цілеспрямованими та випадковими). І провідну роль у підготовці дітей та молоді до життя відіграє українське національне виховання його необхідність заповіли нам у зверненнях до нащадків видатні будівничі самостійної Української держави В. Великий, Я. Мудрий, В. Мономах, Я. Осмомисл, Д. Галицький, І. Мазепа, П. Орлик, Б.Хмельницький, наші національні генії Т. Шевченко. Леся Українка, І. Франко, М. Грушевський, знамениті філософи-мудреці Ф. Прокопович, П. Юркевич, Г. Сковорода, С. Гогоцький, О. Потебня визначні. вітчизняні педагоги К.Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський. За основу нашої наукової концепції беремо саму природу виховного процесу в його етнічному, національному й регіональному вираженні, дитину як окрему оригінальну й неповторну цінність. Найбільш природним й оптимально вираженим для дитини є виховання рідною (материнською) мовою в атмосфері культури рідного народу й етнографічної групи, тобто виховання національне. Саме воно найдужче пасує як родині, так і національній школі.
Українською національною називаємо ту систему виховання, яка історично склалася на нapoднoму грунті України й своїми цілями, змістом засобами підпорядкованa самобутній природі українця. Українська традиційна родина - то перший осередок виховання українського патріотизму, національної свідомості, демократизму й людяності місце пришеплення дітям навичок культурної повсдінки, пошани до рідної мови Місцевої говірки, рідного краю, місцевих звичаїв і традицій, духовно-моральної підготовки молоді до подружнього життя.
Маємо потенційні можливості, аби прилучити до участі в українському націонапьному вихованні дітей та молоді усі без винятку виховні інституції - сім'ю, громадськість, школи, місцеві культурологічні центри (народні доми, читальні, позашкільні установи, церкви засоби масової інформації - місцеві радіо, телебачення, пресу). Варто відзначиrи особливе значення і роль педагогічних часописів Прикарпаття - "Поліття", "Обрії", "Джерела", ряду районних вчительських газет та інформаційних бюлетенів.
2. Мета і головнi напрями національного виховання учнівської молoдi
Якщо розглядати процес виховання учня як цілісну систему, що органічно поєднує в собі мету і завдання, зміст, методи, засоби та організаційні форми, то дуже важливо визначити її головний системотворчий елемент. Ним є мета виховання, бо якраз вона зумовлює підбір усіх інших елементів системи, у т. ч. й використання педагогічних можливостей регіонального (місцевого) компонента. Мета nаціонапьного виховання школярів, як і його головні напрями, чітко визначена у програмно-нормативних документax Української держави. Це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, економічної культури. Мета національного виховання конкретизується через систему виховних завдань, які у Державній національній програмі "Освіта" представлені пріоритетними напрямами її реформування. Ці завдання, як і виховна мета в цілому, стосуються всіх без винятку шкіл України, які зобов'язані користуватися єдиною теоретико-методологічною базою для реалізації українського національного виховання дітей.
Щоб шкільне виховання було ефективним, необхідно добитися того, щоб у стінах школи життя школяра npотікало в максимaльно сприятливих для нього умовах, створюючи психологічний комфорт. Це означає, що лише той учитель чи вихователь може чинити і чинить позитивний виховний вплив на учня, якому дитина вірить, симпатизує, якого любить і поважає. І, навпаки, негативне ставлення школяра до педагога є практично нездоланною перешкодою у його шкільному вихованні. Тому цілком поділяємо позицію тих освітян, які пов'язують поліпшення виховної роботи з учнями з підвищенням кваліфікації та майстерності педагогів. Отже, вихідна умова успішного виховання дітей у школі - це високий рівень загальної та професійної культури вчителів. Це стосується й батьків. Tому посильна виховна робота школи та інших соціальних інституцій з батьками - одна з важливих умов успішного виховання учнів. У роботі з батьками, особливо у сільській місцевості, істотну роль може відігpати духовенство. Справжній педагог у своїй виховній діяльності неодмінно опирається на звичаї й традиції того прикарпатського села, міста чи селища, у якому він працює. Вони мають вирішальне значення. Через систему національних звичаїв і традицій кожна етнічна група нашого краю (гуцули, бойки, покутяни та ін.) відтворює і продовжує себе, свою духовну культуру, характер і психологію у своїх нащадках.
3. Принципи організації виховної роботи в школі та шляхи їх релізації
Принципи виховання - це ті вихідні положення, якими потрібно керуватися в процесі організації виховної діяльності. Зауважимо, що головні принципи українського національного виховання, як і його провідні ідеї, стосуються виховання учнів у будь-якому куточку України, а не тільки на Прикарпатті. Найголовніші принципи української націонацьної системи виховання.
Принцип демократизації всіх сторін шкільного життя.
Його реалізація передбачає раціональне поєднання виховної діяльності педагогів і самовиховання учнів, управління з боку адміністрації та самоврядування школярів, регламентації діяльності учнів та іх ініціативи, педагогічної співпраці вчителів, вихователів, батьків та учнів Реалізуючи цей принцип, варто застсрегти від крайнощів у питаннях виховання учнів, тобто перехід від крайнього авторитаризму (примусу, насильства) до повної самодіяльнocтi анархічного характеру. У питаннях виховання дитини дуже важливо обрати раціоальну міру її свбоди бо, як засвідчує досвід, так зване вільне виховання здебільшого призводить до разючого порушення порядку та робочої дисципліни як учнів, так і вчителів. Головна ідея, якою варто керуватися тут - це постійне зростання самодисципліни учасників педагогічного процесу.
Реалізація принципу гуманізації шкільного життя полягає в тому, щоб створити оптимальні умови для навчання та виховання кожної дитини. Неодмінна умова цього грунтовнe психолого-педагогічне вивчення школярів (стану їхнього здоров'я, потреб, інтересів, домагань тощо). Принцип народності у вихованні. Його суть полягає в забезпеченні постійної опори на національну культуру, передусім народну (фольклор, мораль, етнопедагогіку, місцеві звичаї, традиції тощо) Головний шлях реалізації раціональне поєднання ідеї наукової та народної педагопчно їкультури.
Принцип природовідповідності у вихованні. Його реалізація передбачає, як ми вже згадували, ретельне врахування у виховній роботі вікових, статевих та індивідуадьних особливостей учнів, їхньої генетичної спадковості, місцевих умов тощо.
Принцип культуровідповіднocтi у вихованні. Суть цього принципу полягає у відповідності змісту та рівня виховання здобуткам національної та загальнолюдської культури, у тому числі народної, місцевої. Його реалізація потребує широкого використання культурних здобутків, місцевих (регіональних) культурних надбань. .
Принцип органічної єдності національних та загальнолюдських місцевих вартостей у вихованні. Основну базу виховання складає національна культура українського народу. Це, одначе, не означає, що сучасна українська школа стоїть на позиціях національної замкненості. Навпаки, вона передбачає творче й доцільне використання культурних цінностей інших народів, місцевих надбань передовсім тих вартостей, які набули статус загальнолюдських.
Принцип cиcтeмнocтi у вихованні. Превентивне виховання - це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист. Будучи детермінована об'єктивними і суб'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи.
|
||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 145; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.147.215 (0.015 с.) |