Вдосконалення обліку доходів підприємства

Рахунок 70 „Дохід від реалізації” призначений для відображення доходу від реалізації на валовій основі, тобто з урахуванням податку на додану вартість, акцизного збору та інших обов’язкових платежів. За Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку [ ] дохід від реалізації відображається таким записом: дебет рахунка 36 ”Розрахунки з покупцями та замовниками”, кредит рахунка 70 „Дохід від реалізації” на загальну вартість реалізованих товарів. Подальшою операцією є вилучення з доходу тієї частки, що не належить підприємству (ПДВ, акциз тощо). За цією ж схемою дохід від реалізації відображається й у Звіті про фінансові результати.

Цю схему слід було б спростити за аналогією до схеми оприбуткування матеріальних цінностей, коли їхня собівартість одразу відображається на так званій нетто-основі з одночасним відображенням ПДВ на відповідному рахунку 644 „Податковий крелит”. Тобто у результаті відображення операції реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно відразу робити такий запис: дебет рахунка 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” на загальну суму заборгованості, кредит рахунка 70 „Дохід від реалізації” на суму чистого доходу від реалізації та кредит рахунка 643 „Податкове зобов’язання” на суму ПДВ, акцизу тощо. Аналогічні коригування були б доцільнішими й у формі Звіту про фінансові результати.

Такі коригування дадуть можливість відображати у цьому звіті на єдиній методологічній основі усі види доходів: від реалізації, інші операційні доходи, фінансові та інші доходи, які за затвердженою формою звіту про фінансові результати усі, за винятком доходу від реалізації, визначаються на нетто-основі, тобто за вирахуванням часток доходів, що не належать підприємству.

Фінансовий результат діяльності − розрахункова величина, котра визначається як різниця між доходами та витратами, що сприяли отриманню цих доходів.

Фінансовий результат діяльності має визначатися за даними фінансового обліку. Враховуючи ту обставину, що на сьогодні бухгалтерський облік у нас представлено лише податковим обліком, можна з упевненістю стверджувати, що фактично жодне підприємство, яке веде тільки податковий облік, не може достовірно оцінити фінансових результатів свого господарювання, особливо ж у розрізі окремих видів діяльності. Замість цього визначається прибуток, що підлягає оподаткуванню, який являє собою різницю між валовими доходами і валовими витратами.

Визначений у такий спосіб показник дуже важко ідентифікувати з прибутком, бо його природа цілком суперечить основним принципам бухгалтерського обліку. Так, наприклад, до складу валових доходів згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” входять доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному періоду. Ця категорія доходів повністю пов’язана з діяльністю минулих періодів, отже й повинна коригувати суми доходів відповідних періодів і ні в якому разі не входити до складу доходів звітного періоду, бо в цьому разі порушується принцип відповідності, за яким доходи й витрати мають відображатися у тому періоді, коли внаслідок здійснених витрат було одержано доходи, з якими пов’язані ці витрати.

У Законі „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачається включення до складу валових доходів дебітора суми заборгованості, внесеної кредитором до складу своїх витрат і визнаної ним як безнадійна дебіторська заборгованість згідно з чинним законодавством. Водночас процедура списання кредитором безнадійних боргів визначає умови, за яких борг визнається безнадійним і зменшує суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у разі, якщо покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з продавцем оплату їхньої вартості більше ніж на 30 днів від дати, визначеної умовами договору, та якщо платник податку (продавець) звернувся із заявою до суду (господарського) про стягнення заборгованості з такого покупця.

Таким чином, дебітор (покупець) повинен визнати дохід від неповернутого боргу у тому періоді, в якому кредитор (продавець) змушений був визнати таку дебіторську заборгованість як безнадійну. Кредиторові таке визнання може обійтися надто дорого, бо спочатку він має подати позов до суду на свого боржника і зазнати відповідних суттєвих витрат, котрі, як і сама сума безнадійної дебіторської заборгованості, теж не можуть бути стягнені з боржника. Тож і виходить, що сума заборгованості зростає, збільшуючи у такий спосіб суму реальних витрат продавця. Тому він не визнає її безнадійною, і вона може визнаватися ним як сумнівний актив у балансі досить довго.

Одержаний аванс від покупця за чинним законодавством є валовим доходом, хоч відповідно до П(С)БО 15 „Дохід” дохід від реалізації визнається у момент переходу права власності й ризику за товар на покупця. Отже, аванс від покупця може бути визнаний у балансі продавця (постачальника) як кредиторська заборгованість, тобто як поточне зобов’язання, бо жодному критерію визнання доходу операція отримання авансу від покупця не відповідає.

Отже, склад показника „валовий дохід” не дає можливості використовувати його для оцінки фінансового результату діяльності підприємства.

Пропонуємо такі напрями вдосконалення податкового законодавства та положень бухгалтерського обліку:

1. Прийняти в законодавстві положення з питань оподаткування, що зобов¢язують формувати інформацію про об¢єкт оподаткування тільки на основі даних бухгалтерського обліку. На сьогодні таке положення існує в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а податкове законодавство відстоює позиції паралельного податкового обліку.

2. Розробити відповідні методичні рекомендації з питань формування інформації про об¢єкт оподаткування та складання відповідних форм податкової звітності.

3. Щодо відображення у податковій звітності оподатковуваного прибутку, то слід прийняти до уваги те, що за основу потрібно брати бухгалтерський фінансовий результат діяльності підприємства, після чого у податковій звітності (розрахунку) проводити його коригування на вартість конкретно визначених статей, операцій чи об¢єктів, для того, щоб сума різниць була прозорою та зіставною як у фінансовій, так і в податковій звітності.

Реалізація цих першочергових напрямів удосконалення податкового законодавства та положень бухгалтерського обліку щодо достовірного відображення у звітності витрат з податку на прибуток дасть змогу позбутися тимчасових різниць, забезпечить єдність методологічних принципів визначення фінансових результатів і дотримання вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Залежно від повноти та місця відображення доходів розрізняють:

• „бухгалтерські доходи”, які відображаються на рахунках реалізації готової продукції (товарів, матеріальних ціннотсей, виконаних робіт, наданих послуг) і використовуються для визначення фінансових результатів діяльності;

• „приховані” доходи, не відображені на рахунках реалізації. До них належать: цільові кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів; доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахунково, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні цінності, які обмінюються; фактично отримані доходи в зв’язку з реалізацією товарів за цінами, нижчими за ціни закупки. Їх розмір розраховується, виходячи з цін реалізації аналогічної продукції у відповідний період.

Тому бухгалтеру підприємства потрібно вчасно виявляти вищеперераховані „приховані” доходи, які виникають в процесі господарської діяльності, і включати до складу „бухгалтерських” доходів, з метою об’єктивного оподаткування.

Досліджуване підприємство зацікавлене в зростанні доходу (прибутку), який отримується, зокрема за рахунок ефективного використання оборотного капіталу. Для цього можна запропонувати підприємству здійснити наступні етапи: дослідити кругооборот активів для визначення понаднормативних активів, активів, що не використовуються в господарському обороті або приносять збитки; розробити та реалізувати програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів, що в них вкладені; включити “мертвий капітал” до роботи.

 В результаті проведених досліджень в даній курсовій роботі можна внести наступні пропозиції по покращенню діяльності СП „КАРТ-ТИСА”:

•З метою забезпечення на підприємстві запланового рівня виробничих запасів необхідно не допускати понаднормативних вкладень у виробничі запаси, відвернення оборотних активів у капітальні вкладення та на інші заходи. У зв’язку з цим важливим є здійснення контролю за використанням виробничих запасів за цільовим призначенням;

•Підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства шляхом запровадження передового досвіду організації виробництва й праці;

• Забезпечити оновлення основних засобів, які відповідають сучасному розвитку НТП шляхом використання чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, а в разі потреби реорганізації підприємства у акціонерне товариство, або залучення додаткових учасників;

• Здійснювати пошуки нових постачальників сировини і матеріалів, розширювати існуючий ринок збуту;

• Дотримуватися політики щодо реалізації продукції лише платоспроможним клієнтам, що дасть змогу підвищити прибутковість підприємства шляхом уникнення втрат в наслідок списання безнадійної дебіторської заборгованості;

Досліджуваному підприємству необхідно розробити план стратегії управління доходами свого підприємства, яке передбачає попереднє дослідження процесу формування доходів, визначення основних тенденцій та закономірностей, виявлення та кількісна оцінка факторів, що обумовлюють обсяг та рівень доходів.

Достатність формування доходів оцінюється в цілому по підприємству на основі аналізу напрямків використання отриманих доходів (на сплату податків, покриття постійних та змінних витрат, формування чистого прибутку). Для цього досліджуваному підприємству необхідно визначити обсяги, динаміку та питому вагу кожного напрямку використання доходів в загальному обсязі їх формування, аналізувати показники доходності витрат та прибутковості доходів. Оцінка достатності доходів дозволить зробити висновок стосовно виконання вимог самоокупності та самофінансування розвитку підприємства.

Вирішення задач обліку, аналізу та контролю буде набагато ефективніше за допомогою системного впровадження комп’ютерних технологій у повсякденну роботу, це дозволить скоротити трудомісткість, витрати часу, підвищить якість контролю, забезпечить швидкий доступ до інформації. Буде налагоджений чіткий порядок ведення обліку доходів, прибутку та всієї господарської діяльності підприємства.

На досліджуваному підприємстві відсутнє автоматизоване складання звітності. Це дає можливість внести пропозиції про необхідність впровдження сучасної програми “1С: Підприємство 7.7”, яка надає більше можливостей під час роботи.

Висновки

У даній курсовій роботі розглянуто порядок організації бухгалтерського обліку доходів та фінансових результатів підприємства на матеріалах Українсько-польського спільного підприємства “КАРТ-ТИСА”. Підприємство знаходиться на звичайній системі оподаткування.

СП "КАРТ-ТИСА" одержує дохід від реалізації готової продукції, товарів в роздрібній торгівлі, від наданих послуг по перевезенню вантажів, від здачі в оренду службового автомобіля. Найбільшу питому вагу у загальній виручці складає реалізація товарів 68,9%.

Прийняття підприємством конкретної облікової політики на поточний фінансовий рік забезпечує організацію бухгалтерського обліку відповідно до показників форм річної фінансової звітності, зменшує трудомісткість і тривалість формування фінансової звітності, забезпечує використання оптимальних методів облікових робіт із метою отримання очікуваних результатів фінансово-економічної діяльності підприємства.

Підприємство у звітному році досягло високих фінансових результатів у господарській діяльності порівняно з даними минулого року. Порівняно з 2003 р. приріст прибутку становив 53,6%, здебільшого за рахунок збільшення доходів від операційної діяльності. Проведення аналізу фінансового стану підприємства дозволяє керівнику, партнерам по бізнесу, банкам, визначити надійність, стабільність даного підприємства, оцінювати ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності.В курсовій роботі здійснено фінансовий аналіз СП “КАРТ-ТИСА” за такими напрямами: аналіз ліквідності і платоспроможності; оцінка ділової активності; аналіз фінансової стійкості; аналіз прибутковості і рентабельності. Для формування фінансового результату підприємства визначне місце займає правильне вирахування доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів, наданих послуг по перевезенню вантажів. Величина доходів безпосередньо впливає на рівень прибутку.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

В результаті проведених досліджень в даній курсовій роботі можна внести наступні пропозиції для збільшення доходу та зростання прибутку СП „КАРТ-ТИСА”:

• нарощувати обсяги реалізації продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

• розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість товарів;

• підвищити якість продукції за рахунок придбання сучасного обладнання та інструменту;

• забезпечити високий рівень працюючого персоналу, підвищити кваліфікацію робітників та технічних працівників.

• впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси;

• зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями; вивчати платоспроможність покупців і можливі форми співпраці з ними;

• вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

• розробити стратегію управління прибутком, яка передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.