Вплив Е моц I й на особист I сть

 

Емоції, якими б рiзними вони не здавалися, неотд`емні від особи. "Те, що радує людину, що його цікавить, засмучує, хвилює, що представляється йому смішним, понад усе характеризує його суть, його характер, індивідуальність" [7, 108]

С.Л. Рубинштейн вважав, що в емоційних проявах особи можна виділити три сфери: її органічне життя, її інтереси матеріального порядку і її духовні, етичні потреби. Він позначив їх відповідно як органічну (афектно-емоційну) чутливість, наочні відчуття і узагальнені світоглядні відчуття. До афектно-емоційної чутливості відносяться, на його думку, елементарні задоволення і незадоволення, переважно пов'язані із задоволенням органічних потреб. Наочні відчуття пов'язані з володінням певними предметами і заняттями окремими видами діяльності. Ці відчуття відповідно їх предметам підрозділяються на матеріальні, інтелектуальні і естетичні. Вони виявляються в захопленні одними предметами, людьми і видами діяльності і в огиді до інших. Світоглядні відчуття пов'язані з мораллю і відносинами людини до світу, людей, соціальних подій, етичних категорій і цінностей.

Емоції людини перш за все пов'язані з його потребами. Вони відображають стан, процес і результат задоволення потреби. Цю думку неодноразово підкреслювали практично всі без виключення дослідники емоцій, незалежно від того, яких теорій вони дотримувалися. По емоціях, вважали вони, можна безумовно судити про те, що в даний момент часу хвилює людину, тобто про те, які потреби і інтереси є для нього актуальними.

Люди як особи в емоційному плані відрізняються один від одного по багатьом параметрам: емоційній збудливості, тривалості і стійкості емоційних переживань, що виникають у них, домінуванню позитивних (стенічеськіх) або негативних (астенічних) емоцій. Але понад усе емоційна сфера розвинених осіб розрізняється по силі і глибині відчуттів, а також по їх змісту і наочній отнесенності. Це обставина, зокрема, використовується психологами при конструюванні тестів, призначених для вивчення особи. По характеру емоцій, які у людини викликають представлені в тестах ситуації і предмети, події і люди, судять про їх особові якості.

Експериментальним шляхом було встановлено, що на виникаючі емоції великий вплив роблять не тільки супроводжуючі їх вегетативні реакції, але і навіювання — упереджена, суб'єктивна інтерпретація вірогідних наслідків дії на емоції даного стимулу. Через психологічний настрій, когнітивний чинник виявилося можливим в широких межах маніпулювати емоційними станами людей. Це лежить в основі різноманітних систем психотерапевтичних дій, що розповсюдилися в нашій країні за останні роки (на жаль, більшість з них науково не обгрунтовані і з медичної точки зору не перевірені).

Питання про зв'язок емоцій і мотивації (емоційних переживань і системи актуальних потреб людини) представляється не таким простим, яким може показатися на перший погляд. З одного боку, прості види емоційних переживань навряд чи володіють для людини вираженою мотивуючою силою. Вони або безпосередньо не впливають на поведінку, не роблять його цілеспрямованим, або зовсім його дезорганізовуватимуть (афекти і стреси). З іншого боку, такі емоції, як відчуття, настрої, пристрасті, мотивують поведінку, не тільки активізуючи його, але направляючи і підтримуючи. Емоція, виражена у відчутті, бажанні, вабленні або пристрасті, поза сумнівом містить в собі спонуку до діяльності.

Другий істотний момент, пов'язаний з особовим аспектом емоцій, полягає в тому, що сама система і динаміка типових емоцій характеризує людину як особу. Особливе значення для такої характеристики має опис відчуттів, типових для людини. Відчуття одночасно містять в собі і виражають відношення і спонуку людини, причому те і інше в глибокому людському відчутті зазвичай злиться. Вищі відчуття, крім того, несуть в собі етичний початок. Одним з таких відчуттів є совість. Вона пов'язана з етичною стійкістю людини, його ухваленням на себе моральних зобов'язань перед іншими людьми і неухильним проходженням їм. Останнє особливе людське відчуття, яке характеризує його як особа, — це любов. Про сенс цього відчуття в його вищому, духовному розумінні добре сказав Ф. Франкл. Справжня любов, на його думку, і є вступом до взаємин з іншою людиною як духовною істотою. Любов є входженням в безпосередні відносини з особою коханого, з його своєрідністю і неповторністю.

Таким чином, з вищевикладеного ми бачимо, що емоції грають дуже важливу роль в житті людини. Вони більшою чи меншою мірою визначають спрямованість його поведінки; відображають стан, процес і результат задоволення потреби; емоція, виражена у відчутті, бажанні, вабленні або пристрасті поза сумнівом містить в собі спонуку до діяльності. Система і динаміка типових емоцій характеризує людину як особу. Особливе людське відчуття – любов – визначає найвищий духовний і естетичний початок в людині.

РОЗДІЛ II. Теоретичні питання вивчення творчості