Завдання палеонтологічних досліджень

У стратиграфії за допомогою палеоекологічного методу виконують:1) детальну кореляцію розрізів за палеоекологічними і біостратономі-чними ознаками (палеоекологічні ознаки, а саме: прижиттєві кількісні спів-відношення видів, їхня приуроченість до певних частин шару, що відповідає місцю та часу їхнього життя, сліди життєдіяльності, прижиттєве орієнту-вання черепашок, та біостратономічні показники включають: посмертні кількісні співвідношення, збереженість, орієнтування органічних решток і характер їхніх скупчень – витримані в шарах на невеликі відстані (в десятки кілометрів), їх можна використовувати для пошарової кореляції, вони мають важливе значення для розробки детальних місцевих стратиграфічних схем); 2) виділення стратиграфічних одиниць і кореляцію розрізів за зміною екокомплексів у часі (приклад: виділення горизонтів зі збідненим комплек-сом фауни); 3) визначення синхронності утворення різнофаціальних відкладів; 4) уточнення стратиграфічних меж.

Той факт, що одновікові відклади можуть бути залежно від умов їхньо-го утворення відмінними як за літологічним складом, так і за палеонто-логічною характеристикою, на перший погляд, значно ускладнює застосу-вання біостратиграфічного методу. Екологічні особливості просторового розподілу організмів раніше тільки ускладнювали роботу стратиграфа. Внаслідок ігнорування фаціальної приуроченості біоти в разі страти-графічного розчленування та зіставлення досить часто допускали значні помилки. Нерідко за синхронні фауни і флори приймали різновікові, проте однофаціальні фауни й флори, і навпаки, різнофаціальним одновіковим відкладам, що не вміщували спільних видів, приписували різний геологіч-ний вік. Головні позитивні моменти використання палеоекологічного методу полягають у такому: він дає змогу створити детальні стратиграфічні схеми й обґрунтованіше виділяти стратони та корелювати різнофаціальні товщі різних палеогеографічних областей; підвищує достеменність біо-стратиграфічного методу і розкриває нові напрями застосування палеонто-логії в стратиграфії; посилює аналітичний елемент у стратиграфії.

 

Палеомагнітний метод.

У геологічній історії Землі періодично відбуваються зміни геомагнітного поля. Для стратиграфії особливо цікаві зміни полярності - інверсії геомагнітного поля - глобальне явище, що виявляється одночасно на всій планеті. Магнітне поле минулого зафіксоване у векторах залишкової намагніченості гірських порід. Упродовж геологічної історії були численні інверсії геомагнітного поля, які призвели до того, що розрізи осадових і вулканогенних товщ виявилися розділеними на численні зони прямої (N-зони) і зворотної (R-зони) намагніченості. Такі інверсії в часі можна реконструювати за допомогою вивчення залишкової намагніченості порід piзного віку. Оскільки інверсії одночасно впливали на осади по всій Землі, то шаруваті породи можна розчленовувати на комплекси відкладів, що утворилися між двома інверсіями і відрізняються один від одного прямою чи зворотною первинною намагніченістю порід. Є точна стратиграфічна і хронологічна кореляція прямо і зворотно намагнічених утворень у всьому світі, це дає змогу створити шкали геологічних інверсій або магніто-стратиграфічш i магнітохронологічні шкали. Магнітохронологічних шкалах полярності можна виділити одинищ різного рангу. Головні одиниці магнітостратиграфічної шкали: мегазона, гіперзона, суперзона, ортозона і субзона. Їх головні магнітохронологічні аналоги: мегахрон, гіперхрон, суперхрон, ортохрон, субхрон. Мегазони за обсягом приблизно відповідають ератемам загальної стратиграфічної шкали, гіперзони - системам, суперзони - відділам, ортозони - ярусам. Опорні регіональні палеомагнітні шкали створені майже для Bcix інтервалів фанерозою, вони є в основі шкали геомагнітної полярності фанерозою. Магнітостратиграфічні дослідження виконують за такими напрямами: •розчленування товщ за палеомагнітними характеристиками; •палеомагнітна кореляція регіональних і місцевих стратиграфічних схем та їхнє співвідношення з ЗСШ; •створення єдиної магнітостратиграфічної шкали.

Магнітостратиграфічний метод найуспішніше застосовують для вивчення стратиграфії четвертинних і пліоценових відкладів, обґрунтування геохронологічної шкали, вивчення стратиграфічних товщ, визначення віку вулканогенних утворень і руд, детальної кореляції розрізів. Найсприятливішими об'єктами палеомагнітних досліджень є червоно-колірні осадові породи, ефузиви, деякі сіроколірні породи і боксити. Основа магнітостратиграфічних регіональних досліджень - це побудова опорного палеомагнітного розрізу.