Соціальний ефект підприємства в умовах розвитку території 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Соціальний ефект підприємства в умовах розвитку території



 

Кожна економічна категорія має свої показники. Це може бути один єдиний критерій, або система показників, або критерій, доповнений системою показників. Обчислення показників дає можливість для аналізу і визначення шляхів її підвищення цієї економічної категорії.

У сучасних умовах на макрорівні для характеристики соціальної ефективності можна виділити такий показник як індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), у якому враховується не тільки споживання матеріальних благ, але і можливості для розвитку людини, забезпечення системи охорони здоров'я й освіти.

З 1990 року публікуються дані про величину ІРЛП країн, що входять в ООН. У цих розрахунках величина ІРЛП визначається як середня арифметична з трьох показників: очікувана тривалість життя, рівень освіти, реальний ВВП на душу населення. Але тут варто відзначити, що середній ВВП на душу населення визначає в кінцевому рахунку кількість природних ресурсів, що спожиті у середньому одним мешканцем країни. Зараз, коли багато які природні ресурси близькі до вичерпання, політика, спрямована на збільшення середнього подушного доходу, у всіх країнах може призвести не до поліпшення, а до погіршення якості життя. Це обумовлено економічними та соціальними наслідками економічного зростання. Темпи забруднення природи, збільшення соціальної напруженості та злочинності в кілька разів перевищують темпи зростання ВВП. Поглиблюється безодня між бідними і багатими країнами. За останні 30 років, за даними ООН, частка загальносвітового доходу 20 % найбіднішого населення земної кулі скоротилася з 2,3 до 1,4 %, тоді як частка 20 % самих багатих націй зросла з 70 до 85 %. Необхідно також відзначити, що динаміка ВВП (у його абсолютному і відносному вираженні) далеко не завжди цілком відповідає змінам іншого важливого індикатора – рівня особистого споживання, що точніше відбиває реальний рівень життя населення. Отже, можна зробити висновок, що ІРЛП не повною мірою відображає всі потреби суспільства (поглиблення екологічної кризи, зростання злочинності і таке інше залишаються за межами даного показника), а значить не може бути достатньою характеристикою соціальної ефективності. Цей показник є неповноцінним для характеристики людського розвитку ще і тому, що не бере до уваги рівень активності і творчості населення країни, творчу роль у реалізації суспільних інтересів. При такому підході до визначення економічного розвитку винятково його економічним зростанням, примноженням багатства поступається своїм лідируючим місцем соціальним відносинам. Економічне зростання виступає не як мета, а як засіб забезпечення всебічного розвитку людини, людського суспільства.

Що стосується України, то відповідно до індексу людського розвитку, згідно з даними ООН, у 2009 році вона посіла 78-і місце серед 164 країн світу, що на 4 сходинки нижче, ніж 2008 року. Але це пов'язано не з реальним погіршенням ситуації, а із наслідками світової економічної кризи, яка в Україна була вітчутніша ніж в деяких країнах, що розвиваються. Зокрема, за тривалістю життя показник України лише на 2,1 % перевищує загальносвітовий, а за реальною часткою ВВП, що визначає життєвий рівень населення, – у 2 рази відстає від загальносвітового показника.

Таким чином можемо відзначити, що соціальна ефективність – це багатогранна, багатопланова категорія економічної науки, тому що вона включає різні, іноді не порівняні між собою, потреби людей, що з розвитком цивілізації розширюються й ускладнюються, і які повинні реалізовуватися, якщо суспільство бажає плідно розвиватися, тобто соціальні результати мають полівалентний характер. Але, незважаючи на різнобічну спрямованість потреб людей, кінцевою метою життєдіяльності людини є всебічний її розвиток як особистості. Всебічний вільний розвиток здібностей людини є критерієм соціальної ефективності. Саме виходячи з цього критерію визначаються чинники, що складають зміст даної характеристики діяльності підприємства і показники, що характеризують її рівень на тому чи іншому етапі розвитку виробництва.

Різниця між показниками і критеріями у тім, що критерій визначає сам принцип, підхід до оцінки ефективності, мету, а показник визначає метод, тобто інструмент оцінки ефективності.

Виходячи з полівалентного характеру чинників, кількісне визначення соціальної ефективності єдиним показником утруднено. Необхідно зважати і на той факт, що індивідуальна соціальна оцінка конкретного соціального результату може варіювати в дуже широкому діапазоні.

Здійснення практичних розрахунків соціальної ефективності особливо важливе для працівників підприємств. Розробці даної проблеми приділялося недостатньо уваги. Разом з тим цей показник з розвитком суспільства стає все більш важливою характеристикою роботи підприємства. Варто відзначити, що від соціальної ефективності у певній мірі залежить економічна ефективність функціонування фірми.

Соціальна ефективність є різновидом ефективності, тому її показники теоретично повинні будуватися за схемою ефект – витрати. Але принцип “максимум результату при мінімумі витрат”, як уже було раніше відзначено, неможливо застосовувати до категорії соціальної ефективності виробництва, отже, таке співвідношення не буде нести ніякої корисної інформації. На практиці для пошуку найбільш прийнятних шляхів зростання соціальної ефективності виробництва на підприємстві необхідно використовувати показники, що відбивають ступінь реалізації складових цієї його характеристики.

Визначення ступеня гарантованості повної зайнятості на підприємстві кількісно утруднено. У деякій мірі відображенням стану даного чинника є ступінь участі колективу в управлінні виробництвом. Якщо працівник бере участь в управлінні підприємством, то це дає йому деяку гарантію, що він буде забезпечений роботою.

Реалізація такого чинника соціальної ефективності діяльності підприємства як інтелектуалізація праці і ступінь її творчого змісту відбиває частка працівників, зайнятих творчою роботою. До таких можна віднести працюючих, що управляють машинами, механізмами. На ступінь задоволення потреби у творчому змісті праці впливає розвиток науково-технічного прогресу в країні. Засоби виробництва, що використовуються на підприємстві, визначають, який характер буде мати праця: творчий чи рутинний [12].

Для більш повної характеристики рівня доходів працівників необхідно розраховувати темпи їх зростання. Тільки даний показник може оцінити дійсний стан даної складової соціальної ефективності.

Теоретично задоволення потреби в участі в управлінні виробництвом характеризує такий показник: кількість акцій, придбаних працівниками цього підприємства. Але слід зазначити, що даний показник не повною мірою відбиває ступінь реалізації даного елемента соціальної ефективності, тому що придбані акції не завжди надають право голосу в прийнятті рішень, тобто він є недостатнім. Тому на практиці необхідно розраховувати частку акцій у загальній кількості, що дають таке право голосу працівникам.

Кількісний вимір ступеня задоволення потреби в сприятливому морально-психологічному кліматі утруднено. Для цього може бути використаний метод соціологічного опитування колективу підприємства у вигляді анкетування і на основі цього визначити кільксть конфліктів за визначений період часу і кількість людей, що були втягнуті у конфліктні ситуації.

Чинник вільного часу реалізується через зменшення тривалості робочого дня, і визначається як співвідношення вільного часу до робочого часу. При зменшенні тривалості робочого дня заробітна плата працівників не повинна бути знижена. Інакше це може призвести до того, що задоволення потреби у вільному часі буде здійснюватися на шкоду реалізації інших потреб. Необхідним показником соціальної ефективності є також темпи зростання соціальних витрат підприємства на проведення різних культурних, оздоровчих, спортивних і інших подібних заходів.

Ступінь задоволення колективу підприємства в чистому екологічному середовищі характеризує рівень шкідливих речовин у повітрі, воді, землі, кількість яких залежить від наявності очисних споруд, якості їх роботи. Ступінь задоволення колективу підприємства в чистому екологічному середовищі відбивається не тільки на його здоров'ї, але і на існуванні самого підприємства, а значить і робочих місцях.

В умовах конкретного регіону – Харківської області – система показників дає можливість аналізувати соціальну ефективність виробництва, визначати напрямки збільшення ступеня задоволення потреб працівників підприємства. Аналіз соціальної ефективності доцільно проводити у декількох аспектах, а саме: аналіз рівня доходів населення, аналіз ситуації на ринку праці та демографічної ситуація. Поєднавши зазначені характеристики конкретного регіону – Харківської області – можемо визначити соціальну складову рівня ефективності діяльності підприємницького сектору.

Отже аналіз рівня доходів населення показав, що середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника області за січень-листопад 2009р. становила 1864 грн. та на 8,4% перевищила дані відповідного періоду 2008р., тоді як за одинадцять місяців 2008р., відносно даних за аналогичний період 2007р., темп росту заробітної плати був значно вищим – 35,2%.

Середній розмір номінальної заробітної плати одного штатного працівника у листопаді п.р. складав 1962 грн. і перевищував законодавчо встановлені державні соціальні стандарти: рівень мінімальної заробітної плати та прожитковий мінімум для працездатної особи (744 грн.) – у 2,6 раза. За місяць заробітна плата працівників міста зросла на 1,1%, порівняно з листопадом попереднього року – на 8,4%. Нарахування за оплачену годину, відносно жовтня 2009р., збільшились на 6,8% і у листопаді п.р. становили 12,94 грн.

За даними статистичної звітності серед районів міста найвища заробітна плата у листопаді була нарахована працівникам Червонозаводського (2564грн., що на 30,7 більше середньої заробітної плати по місту), Київського (2170грн., що на 10,6% більше середньої заробітної плати по місту), Ленінського (2085 грн., що на 6,3% більше середньої заробітної плати по місту). Водночас на 30,2% менше середнього показника були заробітки працюючих Московського району, на 18,5% менше заробітки працюючих Фрунзенського району, на 15,2% менше заробітки працюючих Жовтневого району. Сума заборгованості з виплати заробітної плати працівникам окремих підприємств, установ та організацій міста за місяць зменшилась на 19,8% (або на 23,4 млн.грн.), а порівняно з початком поточного року збільшилась на 12,0% (або на 12,0 млн. грн.) і на 1 грудня п.р. становила 94,7 млн. грн. (75,1% від загальної суми боргу по області). Обсяг боргу працівникам міста дорівнював 11,0% від фонду оплати праці, нарахованого за листопад п.р. Більше половини обсягу боргу по місту належали працівникам підприємств Жовтневого (27,2%), Ленінського (16,1%), Київського (15,1%) та Московського (12,3%) районів м. Харкова.

Розподіл загальної суми заборгованості з виплати заробітної плати за типами підприємств наведено в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1

Розподіл загальної суми заборгованості з виплати заробітної плати за типами підприємств

 

Всього на

 1 грудня 2009р., млн.грн..

У % до

1 листопада 2009р. 1 січня  2009р. підсумки
Загальна сума заборгованості 94,7 80,2 112,0 100,0
 у т.ч. утворена на підприємствах        
економічно активних 89,5 79,2 108,4 94,5
банкрутах 3,1 100,3 у 3,3р. 3,3
економічно неактивних 2,1 99,2 у 2р. 2,2

 

Із загальної суми заборгованості економічно активним підприємствам належить 94,5% боргу, суб’єктам господарювання, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом – 3,3%, економічно неактивним підприємствам – 2,2%. Порівняно з 1 листопада 2009р. борг працівникам економічно активних підприємств, установ та організацій, що розташовані у м.Харкові, зменшився на 20,8% і на 1 грудня 2009р. становив 89,5 млн.грн. На 1 грудня 2009р. сума невиплаченої заробітної плати працівникам підприємств-банкрутів склала 3,1 тис.грн. Відносно 1 листопада 2009р. заборгованість збільшилась на 0,3%.

Економічно неактивними підприємствами, тобто призупинившими виробничо-господарську діяльність у 2008 і попередніх роках, на 1 грудня 2009р. було не виплачено 2,1 млн.грн. У листопаді 2009р. населенням міста сплачено за ЖКП (включаючи погашення боргів попередніх періодів) 126,3 млн. грн., що склало 63,0% від нарахованих за місяць сум. Заборгованість протягом місяця збільшилась на 9,0% і на кінець листопада склала 892,2 млн.грн. (або 77,0% від суми боргу по області). Аналіз ринку праці свідчить, що на обліку в державній службі зайнятості на 1 січня 2010р. по м.Харкову перебувало 8,6 тис. незайнятих громадян, з яких 8,4 тис., або 97,7 % – особи зі статусом безробітних. За місяць чисельність зареєстрованих безробітних по місту зменшилась на 1,0%, а відносно 1січня 2009р. – на 8,7%. Великою проблемою є безробіття серед жінок, які складають 62,0% усіх безробітних. Кожен третій безробітний – це молода людина у віці до 35 років (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2

Тенденції щодо зареєстрованого безробіття в м. Харкові у 2008-2009 рр.

 

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня

2010р.

2009р.

осіб

у % до

осіб

у % до

1 січня 2009р. 1 грудня 2009р. 1 січня 2008р. 1 грудня 2008р.
Безробітні, всього з них: 8414 91,3 99,0 9220 143,7 136,6
 жінки 5218 89,8 98,5 5808 127,6 129,5
молодь у віці до 35 років 3281 95,5 100,4 3434 168,7 146,0
особи, які потребують особли-вого соціального захисту 1730 101,3 99,5 1707 130,6 119,2
вивільнені працівники 1663 180,2 99,2 923 81,5 111,7
особи, які проживають у сільській місцевості 0 0 0 0 0 0

 

Більше двох третин (67,1%) від усіх зареєстрованих безробітних – колишні службовці, майже одна третина (26,8%) – робітники, решта – особи без професії, або такі, які займали місця, що не потребують спеціальної підготовки. Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до средньорічної чисельності населення працездатного віку на 1 січня 2010р. становив 0,9%. Порівняно з минулим місяцем 2009р. цей показник не змінився. У грудні поточного року мало місце зменшення попиту на робочу силу. За повідомленням підприємств, установ та організацій кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж грудня 2009р. зменшилась на 14,0% та на 1 січня п.р. становила 1,7 тис. Навантаження незайнятого населення, яке у грудні 2009р. перебувало на обліку державної служби зайнятості міста, на кінець місяця становило 5 осіб на одну вакансію.

Тенденції співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції у 2008-2009рр. характеризують дані, наведені в таблиці 2.3.

 

Таблиця 2.3

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції у м. Харкові за 2008-2009рр. (на кінець місяця, осіб)

 

Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць

Навантаження незайнятих на одне вільне робоче місце та вакансію

2009р. 2008р. 2009р. 2008р. 2009р. 2008р.
Січень 11388 6694 2423 7392 5 1
Лютий 12048 6515 1458 6807 8 1
 Березень 11657 6310 1512 6212 8 1
Квітень 10795 6075 1415 5744 8 1
Травень 10248 6075 1704 6192 6 1
Червень 9696 5910 1492 6145 6 1
Липень 9630 5721 1702 6358 6 1
Серпень 9094 5748 1647 6113 6 1
Вересень 9209 5920 1753 5482 5 1
Жовтень 8983 6196 2125 5636 4 1
Листопад 8848 7513 1992 3939 4 2
Грудень 8568 9784 1714 2892 5 3

У грудні 2009р. за допомогою центрів зайнятості знайшли роботу 1208 громадян, що на 21.6% менше, ніж у листопаді 2009р. і на 28.2%, ніж у грудні 2008р. З причини самостійного працевлаштування впродовж грудня 2009р. було знято з обліку 1073 громадян. Важливим напрямком роботи щодо підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці є професійна підготовка та перепідготовка населення. З метою отримання нової професії або спеціальності державною службою зайнятості було направлено на навчання у грудні 2009 року 1112 безробітних, що у 1,2 раза більше, ніж у листопаді 2009р.

Середній розмір допомоги у грудні 2009р. складав 820,64 грн., що на 0,4% менше, ніж у листопаді 2009р., але на 1,1% (або на 9 грн.) перевищує дані грудня 2008р. Цей показник був на 10,3% більший, ніж законодавчо встановлений у цьому місяці мінімальний рівень заробітної плати та розмір законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатної особи (744 грн.).

Як свідчить аналіз демографічної ситуації в регіоні, чисельність наявного населення м.Харкова за оцінкою на 01.12.2009 р. становила 1452,4 тис. осіб. Упродовж січня-листопада 2009р. чисельність населення зменшилась на 3558 осіб, що в розрахунку на 1000 населення складала 2,4 особи. Зміна чисельності населення відбулась за рахунок природного скорочення (–3875 осіб, або 2,9‰) та міграційного приросту (317 осіб, або 0,2‰). Порівняно з січнем-листопадом 2008р. обсяг природного скорочення зменшився на 1065 осіб, або з 3,7 до 2,9 осіб на 1000 жителів. Скорочення спостерігалось по всім районам м.Харкова (табл. 2.4).

 


Таблиця 2.4

Демографічна ситуація в м. Харкові у 2008-2009 рр.

 

Усього

Січень-листо-пад 2009р. у % до січня-листо-пада 2008р.

На 1000 осіб

січень-листо пад 2009р. січень-листопад 2008р січень-листопад 2009р. січень-листопад 2008р
Кількість народжених живими, осіб 12291 12313 99,8 9,2 9,2
крім того мертвороджених 98 100 98,0 7,9³ 8,1³
Кількість померлих, осіб 16166 17253 93,7 12,1 12,9
у т.ч. дітей віком до 1 року 86 94 91,5    
Природне скорочення населення, осіб −3875 –4940 78,4 −2,9 –3,7
Кількість шлюбів, одиниць 10083 10684 94,4 7,6 8,0
Кількість розлучень, одиниць 4286 5219 82,1 3,2 3,9

 

Природний рух населення у січні-листопаді 2009р. характеризувався зменшенням народжуваності та смертності, а також суттєвим перевищенням числа померлих над живонародженими: на 100 померлих припало 76 дітей, яка народилися живими. У січні-листопаді 2009р. відмічалось з кількості народжених: в цілому по місту зареєстрована 12291 особа, що на 0,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. В цілому по місту коефіцієнт народжуваності склав 9,2‰. Інтенсивність народжень в районах міста коливалась від 7,8 ‰ у Дзержинському районі до 10,7‰ у Жовтневому районі. Смертність населення коливалась від 10,3 осіб на 1000 жителів у Дзержинському районі до 14,6 – у Ленінському районі. Одним із факторів, який впливає на зміни чисельності населення, є міграція. За січень-листопад 2009р. з-за меж міста прибуло 13263 особи, а вибуло – 11862 особи, тобто сальдо зовнішньої міграції було позитивним (1401 особа).

Таким чином, бачимо що ситуація відносно впливу підприємницького сектору на соціальну складову розвитку території характеризується достатньо позитивними тенденціями, звісно з урахуванням наслідків економічної кризи. Однак, саме за рахунок підприємницького сектору та його активної діяльності ці наслідки для конкретної території можуть бути поолані в найкоротші терміни. В данному випадку багато чого буде залежати від економічного розвитку території та економічної ефективності підприємств, що є її передумовою.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 125; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.14.130.13 (0.04 с.)