Місце маркетингу в системі управління підприємством

Маркетинг викликає до себе інтерес і застосовується більшістю компаній перш за все тому, що дозволяє вирішувати ринкові проблеми найбільш раціональним шляхом, максимально використовувати і оптимально сполучати виробнику власні можливості і можливості ринку засобів виробництва для отримання високих прибутків, планувати свою діяльність на ринку з урахуванням передбачуваних тенденцій його розвитку [8].

Промисловий маркетинг використовується підприємствами, що діють не тільки у сфері виробництва, але і у сфері звернення. Він постійно еволюціонує, при цьому істотно міняються погляди на нього, вживані підходи, прийоми і методи.

Концептуальна суть маркетингу полягає в тому, що він розглядається перш за все як система управління виробництвом, а також реалізацією товарів і послуг, орієнтована на ринок. Це означає, що в основі ухвалення управлінських рішень і їх оцінки лежить інформація про обумовлений ринок, де безпосередньо реалізується товарна продукція.

Промисловий маркетинг складається з двох основних напрямів.

Перший напрям - це управлінський маркетинг («маркетинговий менеджмент»). Він формує «образ мислення» в управлінні промисловим (посередницьким) підприємством. Головна його мета полягає в максимально повному обліку і задоволенні вимоги ринку товарів виробничого призначення і ділових послуг [9].

Для досягнення цієї мети всі функції підприємства (виробнича; комерційна; фінансова; кадрова; наукова і т. д.) орієнтовані на виконання комплексу завдань, що відображають цільові установки, стан і перспективи розвитку ринку, а також наявні і потенційні можливості підприємства. Відповідно до цього будуються організаційна структура і система управління підприємством, розробляється корпоративна філософія, формується корпоративна культура.

Другий напрям - функціональний маркетинг - це система діяльності підприємства на самому ринку. Функціональний маркетинг формує так званий «образ дії» господарської структури.

Даний напрям припускає формування і розвиток гнучкої системи просування і реалізації товарів виробничого призначення і ділових послуг.

Система діяльності підприємства на ринку включає наступні основні аспекти:

- розробка нової продукції і вдосконалення товарів виробничого призначення, що випускаються, пошук нових функціональних додатків;

- формування і адаптація моделей пропозицій, що включають як відчутні (основні, допоміжні, додаткові товари), так і невідчутні (основні, допоміжні, додаткові послуги) елементи;

- дія на покупців (споживачів, торгових посередників) за допомогою інструментарного комплексу по формуванню і стимулюванню попиту, участі в альянсах, реклами, паблік рилейшнз і т.д.;

- здійснення гнучкої цінової політики;

- проведення успішної конкурентної політики;

- управління каналами руху товару та інші, які разом складають унікальну композицію способів, використовуваних в різному поєднанні для раціонального досягнення поставленої корпоративної мети [10].

Виходячи з сказаного, можна скласти наступне визначення: промисловий маркетинг - це багатофункціональна система постійного пристосування до ринку товарів виробничого призначення і ділових послуг, що змінюється.

Промисловий маркетинг має безліч типів і видів. Кожен тип і вид промислового маркетингу припускає використання специфічних прийомів організації і здійснення ринкової діяльності.

Щоб реалізувати промисловий маркетинг на практиці, необхідно, щоб на підприємстві була змінена філософська концепція виробничо-комерційної діяльності і здійснений перехід від традиційної орієнтації на вимоги виробництва до орієнтації на вимоги ринку. Ці дві стратегічні орієнтації по ряду аспектів тісно зв'язані між собою. Проте в умовах перетворення ринку виробника в ринок споживача, яке відбувається по більшості галузевих напрямів, потрібен відповідний світогляд на значення, роль, місце і суть виробничо-комерційної діяльності з соціально-економічних позицій [11].

Важливо відзначити, що орієнтація на споживачів - це вищий ступінь в діяльності промислового підприємства. Її суть полягає в тому, щоб не обмежуватися рішенням задач внутрісистемного характеру, а встановлювати кінцеву мету, пов'язану в першу чергу із задоволенням попиту і очікувань покупців.

Також слід зазначити, що промисловий маркетинг по відношенню до маркетингу споживчих товарів і послуг має ряд відмінностей і особливостей.

У основі маркетингу товарів виробничого призначення лежить перш за все облік вимог не окремих осіб, а виробництва і характеру підприємницької діяльності. Це означає підвищену прагматичність господарської діяльності, яка виражається через раціональність, оптимальність, жорсткість, узгодженість, підвищену відповідальність і т.д.

Реалізація промислового маркетингу передбачає системний підхід, при якому послідовність, комплексність і узгодженість дій повинні утворювати стрункий технологічний процес, починаючи від задуму товару виробничого призначення (або моделі пропозиції) і закінчуючи його використанням інституційними споживачами.

Управління маркетингом на підприємстві здійснюється двома шляхами [12]:

1) З допомогою формування і розвитку організаційної структури маркетингових підрозділів, що здійснюють взаємозв'язану функціональну діяльність.

2) З допомогою розробки і здійснення комплексу маркетингових програм і планів (стратегічних, оперативних), що визначають виробничо-комерційну діяльність підприємства на ринку.

Дослідження маркетингової діяльності в крупних промислових компаніях економічно розвинених країн свідчать про необхідність комплексного здійснення низки організаційно-економічних і виробничо-технічних заходів. Серед них можна виділити найбільш важливі:

- створення розгалуженої ієрархічної товаропровідної мережі, що включає автоматизовані транспортно-складські системи, крупні регіональні торгово-розподільні комплекси з філіалами і центрами технічного обслуговування;

- створення ефективної і гнучкої системи посередницьких структур;

- побудова єдиної інформаційно-обчислювальної мережі, заснованої на застосуванні сучасних засобів зв'язку, персональних комп'ютерів і інтерактивних терміналів для автоматизації обліку виробничих і торгових операцій;

- використання сучасних локальних, регіональних і національних телекомунікаційних систем і відповідних інформаційно-обчислювальних центрів;

- створення автоматизованих баз даних, що забезпечують функціонування інтегрованої системи планування виробництва, обліку продажів і управління товарними запасами в товаропровідній мережі;

- впровадження автоматизованої системи розробки, введення і контролю дотримання взаємозв'язаних норм, нормативів і стандартів в сферах виробництва, розподілу і споживання продукції.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що організація маркетингу на підприємстві, а вже тим більше управління маркетингом, представляється процесом трудомістким, таким, що вимагає знань, умінь і навиків не в окремій вузькій ситуації, а в цілому, інтегрованому маркетинговому просторі. Очевидно, що успішна робота на ринку неможлива без продуманого маркетингу. Компаніям доводиться все більше уваги приділяти збору і аналізу значних об'ємів кількісної і якісної інформації, одержаної з різнорідних джерел. Зробити цю роботу ефективною можна лише за допомогою її автоматизації.

Останніми роками на основі накопичення практичного досвіду і узагальнення теоретичних досліджень стає очевидним, що процес створення систем управління маркетингом промислових підприємств містить складний безперервний ланцюг інженерно-економічних завдань, що вимагають об'єктивного і конкретного рішення. Ці завдання досить складні і відповідальні: визначення якнайкращих структурних схем, відповідних алгоритмів і режимів їх функціонування, необхідних технічних засобів і т.д. повинно бути здійснено на стадіях, передуючих безпосередньому створенню системи управління на підприємстві.

Структурну схему системи управління маркетингом підприємства можна представити у вигляді підсистеми, що управляє, за допомогою якої здійснюється оптимальне управління об'єктом, і інформаційної підсистеми, призначення якої - забезпечення процесу управління всією необхідною інформацією [13].

Виходячи з особливостей маркетингу як об'єкту управління, слід зазначити, що все-таки це інформаційний комплекс. Проте створення інформаційної підсистеми неможливе за відсутності певних відомостей про завдання, що відносяться до побудови інших підсистем. В першу чергу це відомості про основні принципи, на яких базується розробка кожної з підсистем; окрім цього, заслуговує уваги і ширина діапазону пов'язаних з цими підсистемами питань, які повинні враховуватися при створенні інформаційної підсистеми. Сюди можна віднести: суть головних фінансово-економічних, виробничих і збутових механізмів, що визначають результуючі властивості маркетингу як об'єкту управління; побудова відповідних математичних моделей; структуру і функції вживаних алгоритмів оптимального управління і т.д.

Таким чином, ми визначили, що маркетинг є інформаційною структурою виробництва. Основою для вирішення завдань маркетингової діяльності підприємства і відповідних управлінських дій є спеціальна інформація. Повний комплекс маркетингових досліджень фірми по кожному виду товару охоплює всі етапи, пов'язані з його виробництвом, збутом і споживанням. Очевидно, що інформаційний простір, породжений такою діяльністю, по своїй структурі різнорідно. Це можуть бути як дійсні облікові дані підприємства, так і деяка модельна (тобто штучна) інформація або експертні оцінки, одержані в процесі проведення досліджень.

Управлінські рішення ухвалюються на основі висновків, зроблених в результаті обробки маркетингових даних. Для цього необхідне використання сучасних інформаційних технологій. Одним з нових перспективних напрямів в таких технологіях є оперативна аналітична обробка даних і створення інформаційних сховищ. Саме ці області автоматизації і є найбільш актуальними при розробці маркетингових систем. При розробці промислових систем виникають певні труднощі. Звичайно вони виникають із-за невідповідності теоретичного розуміння проблем і можливостей їх автоматизованого рішення. Маркетингова інформація, як правило, має якісний характер, тому важко виділити і визначити ті кількісні показники, які можуть бути розраховані [14].

Управління маркетингом може здійснюватися з позиції різних підходів:

1) концепція вдосконалення виробництва затверджує, що споживачі благоволитимуть товарам, доступним за низькими цінами, і, отже, завдання керівника — удосконалювати економічну ефективність виробництва і знижувати ціни;

2) концепція вдосконалення товару виходить з того, що споживачі надають перевагу товарам високої якості і, отже, великих зусиль по збуту не вимагається;

3) концепція інтенсифікації комерційних зусиль базується на тому, що товари організації не купуватимуть в достатніх кількостях, якщо не спонукати споживачів до цього за допомогою значних зусиль у сфері збуту і стимулювання;

4) концепція маркетингу будується на твердженні, що фірма повинна виявити за допомогою досліджень потреби і запити точно обкресленого цільового ринку і забезпечити їх бажане задоволення.

Практична діяльність маркетингу робить великий вплив на людей, виступаючих як покупці, продавці і пересічні громадяни. Як її цілі висуваються такі, як досягнення максимально можливого високого споживання, досягнення максимальної споживчої задоволеності, надання споживачам максимально широкого вибору, максимальне підвищення якості життя.

Інтерес до маркетингової діяльності посилюється у міру того, як все більше число організацій у сфері підприємництва усвідомлюють, що саме маркетинг сприяє їх успішному виступу на ринку.

У ринковій економіці, за логікою економічних законів, підприємство повинне забезпечити собі певний рівень доходів. Таким чином, воно може існувати тільки в тому випадку, якщо весь час розвивається, йде в ногу з прогресом. Маркетинг і є, насправді, уособлення такої активної позиції.

Кожне підприємство володіє певними ресурсами - фінансовими, виробничими, кадровими і т.д. Ці ресурси воно повинне мобілізувати і направити на те, щоб використовувати існуючий ринковий потенціал найбільш рентабельним чином, що забезпечує акумуляцію засобів, що робить можливим існування підприємства і його розвитку. При цьому воно повинне вести відбір і орієнтуватися на такі ринки, які володіють хорошим потенціалом для реалізації необхідного об'єму продажів і отримання необхідного прибутку [15].

 

1.3 Особливості рекламної політики та планування об¢ємів випуску на пiдприэмствi

 

1.3.1 Планування маркетингової діяльності на підприємстві

На етапі планування йде вибір елементів маркетингу, які об'єднуються в найбільш оптимальний, з погляду поставлених цілей, комплекс (“4Р”), а також розподіл фінансових коштів в рамках бюджету маркетингу.

Залежно від адресата програма маркетингу може бути для вищого керівництва або низових ланок. Для вищого керівництва програми короткі і стислі, виділяють тільки найбільш важливі напрями подальшої роботи. Для низових ланок вони деталізовані, докладні і включають конкретні системи маркетингових заходів.

По термінах маркетингові програми можуть бути короткострокові, середньострокові, довгострокові.

Залежно від круга охоплюваних завдань програми діляться на звичайні і цільові. Звичайні передбачають рішення питань по всіх напрямах маркетингової діяльності фірми. Цільові програми направлені на реалізацію окремо виділеного, особливого завдання (наприклад, розробку нового товару або освоєння нового сегменту ринку).

Маркетингова програма складається після завершення серйозного науково-практичного дослідження: аналіз маркетингового середовища, комплексного вивчення ринку, вимог споживачів до товару, кон'юнктури ринку, його місткості і ринкового попиту, системи ціноутворення, рівня і динаміки цін, фірм-конкурентів, контрагентів і нейтралів, форм і методів збуту, особливостей поведінки покупців і мотивів ухвалення рішення при покупці, оцінки виробничих ресурсів і збутових можливостей підприємства.

Структура маркетингових програм може бути різною, проте, суть її, як правило, типова.

Програма маркетингу не може бути реалізована без відповідного бюджету. У практиці маркетингу використовуються різні методи визначення бюджету маркетингу. Найбільш поширені з них представлені на рис. 1.3

 

Рисунок 1.4 - Методи визначення бюджету маркетингу

 

Фінансування від можливостей здійснюється за принципом «скільки ви можете виділити». Такий метод застосовується фірмами, орієнтованими на виробництво, а не на маркетинг. Абсолютна довільність виділень конкретних сум, їх непередбачуваність з року в рік і як наслідок – неможливість розробки довгострокових маркетингових програм, планування комплексу маркетингу і всієї діяльності фірми.

Метод фіксованого відсотка. Визначення бюджету шляхом відповідності з торішнім відсотком продажів, з рівнем передбачуваних продажів наступного року. Це відсоток в основному заснований на рівні продажів в цілому по галузі, на досвіді компанії або встановлюється довільно. Відсоток прибули. Використовується подібно до методу «відсотка від продажів», за винятком того, що процентний вираз набуває прибутку – за минулий рік або передбачувана наступного року.

Метод відповідності конкуренту. Гроші розподіляються в кількості, відповідній витратам головних конкурентів. Інакше цей метод називається методом самооборони.

Метод максимальних витрат припускає, що на маркетинг необхідно витрачати якомога більше засобів.

Метод на основі цілей і завдань вимагає чіткої системи точно сформульованих цілей і завдань. Суть методу зводиться до підрахунку витрат, які належить провести в рамках окремих заходів, що забезпечують досягнення відповідної мети.

Метод обліку програми маркетингу припускає ретельний облік витрат на досягнення конкретної мети, але не самих по собі, а порівняно з витратами при інших можливих комбінаціях засобів маркетингу, тобто при реалізації інших «ланцюжків» альтернатив» маркетингової стратегії [16].

Діяльність будь-якого підприємства направлена на досягнення тих, що стоять перед ним цілей. Ці цілі є початковим моментом при розробці планів і програм маркетингу, процес виконання яких повинен забезпечити точне просування до намічених рубежів. Оцінка ж ступеня виконання намічених цілей і програм забезпечується за допомогою системи маркетингового контролю.

Контроль маркетингу – постійна, систематична і неупереджена перевірка і оцінка положення і процесів у області маркетингу. Процес контролю звичайно протікає в 4 стадії:

- встановлення планових величин і стандартів – цілі і норми;

- з'ясування реальних значень показників;

- порівняння;

- аналіз результатів порівняння.

Етапи процесу маркетингового контролю направлені на своєчасне виявлення всіх проблем і відхилень від нормального просування до поставлених цілей, а також на відповідне коректування діяльності підприємств, щоб наявні проблеми не переросли в кризу. Конкретними ж його завданнями і цілями можуть бути: встановлення ступеня досягнення мети, з'ясування можливостей поліпшення, перевірка того, наскільки пристосовність підприємства до змін умов навколишні середовища відповідає потрібною.

Система маркетингового контролю припускає здійснення окремих видів контролю, призначених для спостереження і оцінки ефективності діяльності фірми, виявлення всіх недоліків і вживання відповідних заходів.

Контроль результатів направлений на встановлення збігу або неспівпадання основних запланованих показників реально досягнутим результатам по економічних (збут, частка ринку) і неекономічних (відношення споживачів) критеріях. Контроль може бути направлений як на комплекс маркетингу в цілому, так і на окремі складові його елементи.